Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2025 року

м. Київ

справа № 444/1079/23

провадження № 51-5175 км 24

Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

засудженого ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у провадженні в суді апеляційної інстанції, на ухвалу Львівського апеляційного суду від 23 вересня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023142400000045, за обвинуваченням

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця й жителя АДРЕСА_1 , раніше судимого, останній раз за вироком Жовківського районного суду Львівської області від 28 лютого 2023 року за ч. 4 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 3 місяці,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 246, ч. 1 ст. 263 КК України.

Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

За вироком Жовківського районного суду Львівської області від 18 червня 2024 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 3 ст. 246 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки. Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим покаранням, призначеним за вироком Жовківського районного суду Львівської області від 28 лютого 2023 року, ОСОБА_6 призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 3 місяці.

Також його засуджено за ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки. На підставі ч. 1 ст. 71 КК України за сукупністю вироків до покарання за цим вироком частково приєднано невідбуту частину покарання, призначеного за вироком Жовківського районного суду Львівської області від 28 лютого 2023 року, та призначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 4 місяці.

Суд ухвалив рахувати початок строку відбування покарання ОСОБА_6 з 08 лютого 2023 року.

Згідно з вироком суду ОСОБА_6 визнано винуватим і засуджено за те, що він 07 лютого 2023 року близько 10:00, перебуваючи біля с. Потелич Львівського району Львівської області у виділі № 36 кварталу № 61 Потелицького лісництва Філії «Рава-Руське лісове господарство», який віднесено до об`єкта природно-заповідного фонду - регіонального ландшафтного парку «Равське Розточчя», діючи умисно, вчинив незаконну порубку дерева породи «липа», чим завдав державі матеріальної шкоди на загальну суму 5000,7 грн.

Крім того, ОСОБА_6 у вересні 2022 року, перебуваючи в лісовому масиві с. Монастирок Львівського району Львівської області, знайшов 29 патронів калібру 5,45x39 мм до автомата Калашникова, які є боєприпасами до бойової нарізної вогнепальної зброї, переніс їх до місця свого проживання на АДРЕСА_1 й незаконно зберігав до моменту їх вилучення 23 червня 2023 року в ході обшуку.

Львівський апеляційний суд ухвалою від 23 вересня 2024 року залишив без змін вирок місцевого суду.

Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала

У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду на підставах неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність й істотного порушення вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Твердить, що місцевий суд помилково визначив дату початку строку відбування призначеного ОСОБА_6 остаточного покарання з моменту його затримання в іншому кримінальному провадженні, а не з дати ухвалення нового вироку. Внаслідок цього порушення, як зазначив прокурор, засудженому в остаточне покарання, призначене за правилами ст. 71 КК України, фактично зараховано відбуту частину покарання за попереднім вироком, що не передбачено згаданою нормою. Вважає, що суд апеляційної інстанції, усупереч положенням ст. 419 КПК України, не усунув указаних вище порушень, належним чином не перевірив усіх наведених стороною обвинувачення доводів, унаслідок чого необґрунтовано залишив вирок без змін.

Позиції інших учасників судового провадження

У письмових запереченнях на касаційну скаргу прокурора засуджений ОСОБА_6 і його захисник ОСОБА_7 просять залишити ухвалу апеляційного суду без змін як законну, а скаргу - без задоволення як необґрунтовану.

Під час касаційного розгляду засуджений висловив таку ж позицію.

Прокурор ОСОБА_5 частково підтримала доводи, наведені в касаційній скарзі прокурора, та вважала, що судові рішення необхідно змінити в частині визначення строку відбування покарання і помилкового зарахування у строк остаточного покарання строку покарання за попереднім вироком.

Мотиви Суду

Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.

Винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які його засуджено, їх кваліфікація, а також вид і розмір покарання, призначеного за цими кримінальними правопорушеннями, в касаційній скарзі не оспорюються, тому колегія суддів у цій частині судові рішення не перевіряє.

Згідно зі ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судового рішення судом касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. При вирішенні питання про наявність зазначених підстав суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу.

Як передбачено ст. 413 КПК України, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; застосування закону, який не підлягає застосуванню; неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.

Прокурор у касаційній скарзі не послався на порушення, допущені судом під час призначення покарання, які в контексті наведеного свідчать про неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність. Ані доречності призначення ОСОБА_6 покарання за сукупністю вироків на підставі ст. 71 КК України, ані розміру остаточного покарання, визначеного за правилами цієї норми, прокурор не оспорює.

Разом із тим він обґрунтовано вказав про те, що апеляційний суд істотно порушив вимоги кримінального процесуального закону під час перегляду вироку суду першої інстанції.

За приписами ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Статтею 412 КПК України передбачено, що істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Як передбачено ч. 1 ст. 405 КПК України, апеляційний розгляд здійснюється згідно з правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених гл. 31 цього Кодексу.

Апеляційний суд, виконуючи свої повноваження, повинен перевірити рішення суду першої інстанції з точки зору його законності й обґрунтованості, а також ухвалити рішення, яке повною мірою відповідатиме ст. 370 КПК України і статтям 419 або 420 цього Кодексу.

Однак апеляційний суд, не дотримавшись цих законодавчих приписів, належно не перевірив усіх доводів, наведених в апеляційній скарзі прокурора, внаслідок чого не відреагував на неправильне зазначення у вироку місцевого суду початку строку відбування призначеного засудженому покарання.

Так, згідно з положеннями ч. 4 ст. 374 КПК України у разі визнання особи винуватою в резолютивній частині вироку зазначаються, зокрема, покарання, призначене по кожному з обвинувачень, що визнані судом доведеними, та остаточна міра покарання, обрана судом, а також початок строку відбування покарання.

З матеріалів справи видно, що за першим вироком від 23 лютого 2023 року ОСОБА_6 засуджено до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 3 місяці, початок строку відбування цього покарання постановлено рахувати з 08 лютого 2023 року, тобто з моменту його затримання.

Як установив суд першої інстанції, 07 лютого 2023 року, тобто до ухвалення вказаного вище вироку від 28 лютого 2023 року, ОСОБА_6 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 246 КК України, а після його ухвалення - кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 263 цього Кодексу.

Тому суд у новому вироку від 18 червня 2024 року спочатку призначив ОСОБА_6 покарання за ч. 3 ст. 246 КК України, потім визначив покарання за правилами ч. 4 ст. 70 цього Кодексу з урахуванням покарання, призначеного за вироком від 28 лютого 2023 року, після чого призначив покарання за ч. 1 ст. 263 КК України і, застосувавши положення ст. 71 КК України, визначив остаточне покарання за сукупністю вироків.

Однак далі в резолютивній частині вироку суд помилково зазначив, що строк відбування цього остаточного покарання ОСОБА_6 необхідно рахувати так само, як і за попереднім вироком, з 08 лютого 2023 року.

В апеляційній скарзі прокурор наголошував на вказаному порушенні й з урахуванням інших порушень, допущених місцевим судом, просив скасувати вирок у частині призначеного покарання та ухвалити в цій частині новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 більш суворе покарання, й визначити початок строку його відбування з дати ухвалення цього нового вироку. Апеляційний суд не погодився з його доводами, пославшись на те, що в межах цього кримінального провадження місцевий суд тимчасово залишав ОСОБА_6 в ДУ «Львівська установа виконання покарань (№ 19)» для участі в судовому розгляді, з урахуванням чого у вироку було визначено початок строку відбування покарання. Проте цей висновок апеляційного суду є необґрунтованим.

Так, у межах цього кримінального провадження суд не застосовував щодо ОСОБА_6 запобіжний захід. З моменту затримання 08 лютого 2023 року (у кримінальному провадженні, у якому постановлено вирок від 28 лютого 2023 року) до ухвалення нового вироку від 18 червня 2024 року ОСОБА_6 відбував покарання за першим вироком. Невідбуту частину цього покарання місцевий суд частково приєднав до покарання, призначеного за новим вироком, і призначив остаточне покарання за сукупністю цих вироків. Тому в цьому випадку саме собою тимчасове залишення ОСОБА_6 , який відбував покарання у виді позбавлення волі за попереднім вироком, у певній установі виконання покарань для участі в судовому розгляді не може вважатися відбуванням покарання за новим вироком, призначеним за правилами ст. 71 КК України. До того ж ОСОБА_6 залишено в установі виконання покарань із 08 червня, а не 08 лютого 2023 року.

Отже, суд апеляційної інстанції належним чином не перевірив доводів, на які посилався прокурор в апеляційній скарзі, щодо неправильного визначення місцевим судом у вироку початку строку відбування призначеного ОСОБА_6 покарання, що вплинуло на ухвалення апеляційним судом законного та обґрунтованого судового рішення.

Внесення змін у судові рішення з метою приведення їх у відповідність з вимогами кримінального процесуального закону в цьому випадку суперечитиме положенням ст. 437 КПК України щодо недопустимості погіршення правового становища засудженого на стадії касаційного розгляду, тому ухвалу апеляційного суду необхідно скасувати на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 КПК України і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Під час нового апеляційного розгляду суду необхідно врахувати наведене, ретельно перевірити доводи, вказані в апеляційній скарзі прокурора, й ухвалити законне, обґрунтоване і вмотивоване судове рішення, яке відповідатиме ст. 370 КПК України.

Згідно з ч. 3 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції розглядає питання про обрання запобіжного заходу під час скасування судового рішення і призначення нового розгляду у суді першої чи апеляційної інстанції.

Оскільки ОСОБА_6 відбуває покарання у виді позбавлення волі за вироком Жовківського районного суду Львівської області від 28 лютого 2023 року Суд не вбачає доцільним обирати щодо нього запобіжний захід.

Керуючись статтями 434 436 438 441 442 КПК України, Верховний Суд

у х в а л и в :

Касаційну скаргу прокурора задовольнити частково.

Ухвалу Львівського апеляційного суду від 23 вересня 2024 року щодо ОСОБА_6 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Судді

ОСОБА_8 ОСОБА_2 ОСОБА_3