Історія справи

Постанова ККС ВП від 18.09.2023 року у справі №0503/8277/2012
Постанова ККС ВП від 23.05.2023 року у справі №0503/8277/2012
Постанова ККС ВП від 13.06.2023 року у справі №0503/8277/2012
Постанова ККС ВП від 23.05.2023 року у справі №0503/8277/2012

Постанова

13 червня 2023 року

м. Київ

справа № 0503/8277/2012

провадження № 51-2891 ск 23

Суддя Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду ОСОБА_2, розглянувши касаційну скаргу «бывшей подсудимой по части 2 статьи 191 УК Украины ОСОБА_1 » на постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року,

встановила:

Постановою Верховного Суду від 23 травня 2023 року відмовлено у витребовуванні кримінальної справи за касаційною скаргою «подсудимой по части 2 статьи 191 УК Украины ОСОБА_1 » на постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року.

Керуючись ч. 2 ст. 388 Кримінально-процесуального кодексу України 1960 року (далі - КПК 1960 року), остання повторно звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою.

У касаційній скарзі, яка надійшла на електронну пошту Верховного Суду, порушується питання про перевірку вказаного судового рішення в касаційному порядку.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 387 КПК 1960 року зміст касаційної скарги повинен відповідати вимогам, зазначеним у ст. 350 цього Кодексу.

Проте вказаних норм кримінально-процесуального закону при поданні касаційної скарги не було дотримано.

Так, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 350 КПК 1960 року в касаційній скарзі зазначається особа, яка подає касаційну скаргу.

Вищезазначені вимоги спрямовані на встановлення того факту, що з касаційною скаргою звернулася саме конкретна особа як відповідний учасник провадження у межах закріпленого ст. 384 КПК 1960 року права на касаційне оскарження.

Обґрунтованими є посилання зазначені у направлених до суду матеріалах на те, що Касаційний кримінальний суд не забезпечує технічні процеси, пов`язані з:

- прийомом в електронному вигляді процесуальних документів, створених користувачами в електронному кабінеті;

- автоматичним надсиланням на адреси електронних кабінетів учасників справи відповідних документів;

- отриманням електронних судових справ від судів першої та апеляційної інстанцій.

Так, відповідно до пункту 122 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи (далі - ЄСІТС) функціонування підсистем «Електронний кабінет» та «Електронний суд» у Касаційному кримінальному суді у складі Верховного Суду починається після інтеграції цих підсистем із наявними в суді автоматизованими системами документообігу та публікації відповідного оголошення в порядку, визначеному для початку функціонування ЄСІТС.

Проте, на теперішній час функціонування ЄСІТС у вищезазначеному порядку не розпочато.

Відповідно до положень КПК 1960 року, подання касаційної скарги в електронному вигляді також не передбачено.

Водночас, відповідно до ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - це документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа.

Згідно з положеннями частин 1, 2 ст. 6 цього Закону, для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до п. 8 статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» електронна ідентифікація - процедура використання ідентифікаційних даних особи в електронній формі, які однозначно визначають фізичну, юридичну особу або представника юридичної особи.

Згідно з п. 23 статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа.

Відповідно до ч. 4 ст. 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги», кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису.

Проте, в такому порядку (з використанням кваліфікованого електронного підпису) касаційна скарга не надходила.

Водночас, вказуючи на використання «официального электронного почтового ящика суда Украины» (21645161665@mail.gov.ua), особа, яка звернулась з вказаною скаргою, клопотаннями та долученими до неї матеріалами, направила зазначені документи через іншу електронну поштову адресу без кваліфікованого електронного підпису.

Відтак, у розумінніЗакону України «Про електронні документи та електронний документообіг» та Закону України «Про електронні довірчі послуги», касаційна скарга не є підписаною.

У направлених до суду касаційної інстанції матеріалах також відсутня скарга з власноручним підписом.

Зазначене не дозволяє Суду ідентифікувати особу, що подала касаційну скаргу та підтвердити волевиявлення такої особи.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 387 КПК 1960 року до касаційної скарги додається стільки її копій, щоб їх можна було вручити всім учасникам судового розгляду, інтересів яких вона стосується, однак до касаційної скарги не додано необхідної кількості копій касаційної скарги для вручення всім учасникам судового розгляду, інтересів яких вона стосується.

Крім цього, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 350 КПК 1960 року у скарзі зазначається назва суду, якому вона адресується.

Законом України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року визначено, що судом касаційної інстанції є Верховний Суд.

Проте, у вказаній касаційній скарзі зазначено «Судебная коллегия по уголовным делам Верховного суда Украины», що не узгоджується з вищезазначеними положеннями Закону.

Частиною 2 ст. 388 КПК 1960 року, серед іншого, встановлено, що справа не витребовується, якщо скарга відповідно до вимог ст. 350, ч. 2 ст. 383, ст. 384, ч. 2 ст. 386, ч. 1 ст. 398 цього Кодексу не може бути предметом розгляду суду касаційної інстанції.

З огляду на вищезазначене, у зв`язку з тим, що скарга не відповідає вимогам статей 350 387 КПК 1960 року, відсутні підстави для витребовування справи.

Водночас, відповідно до ч. 2 ст. 388 КПК 1960 року, відмова у витребовуванні справи не перешкоджає витребовуванню справи при повторному надходженні скарги за умови усунення зазначених у постанові суду недоліків і якщо вона надійшла в межах строку, визначеного ст. 386 цього Кодексу, або не пізніше одного місяця з дня одержання копії постанови про відмову у витребовуванні справи.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 388 КПК 1960 року, п. 15 розділу ХІ Перехідних положень до КПК від 13 квітня 2012 року, суддя

ухвалила:

Відмовити у витребовуванні кримінальної справи за касаційною скаргою «бывшей подсудимой по части 2 статьи 191 УК Украины Подлесной Маргариты Анатольевны» на постанову Дніпровського апеляційного суду від 19 квітня 2023 року.

Постанова оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_2