Історія справи

Ухвала КГС ВП від 23.12.2020 року у справі №924/180/20

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 січня 2021 року

м. Київ

Справа № 924/180/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Львова Б. Ю. (головуючий), Бенедисюка І. М. і Булгакової І. В.,

за участю секретаря судового засідання Крапивної А. М.,

представників учасників справи:

позивача - товариства з обмеженою відповідальністю "Сварог-Дністер" (далі - ТОВ "Сварог-Дністер") - Савчук Ю. М.,

відповідачів - товариства з обмеженою відповідальністю "Серединецьке" (далі - ТОВ "Серединецьке") - не з'явився,

товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" (далі - ТОВ "Агротек") - Перепелиця О. С.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ТОВ "Агротек"

на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.11.2020 [колегія суддів: Юрчук М. І. (головуючий), судді Тимошенко О. М., Демидюк О. О.]

зі справи № 924/180/20

за позовом ТОВ "Сварог-Дністер"

до ТОВ "Серединецьке ", ТОВ "Агротек"

про визнання поруки припиненою.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1. Короткий зміст позовних вимог

1.1. ТОВ "Сварог-Дністер" звернулося до господарського суду Хмельницької області з позовом до ТОВ "Серединецьке" і ТОВ "Агротек", в якому просило визнати поруку за договором від 30.03.2018 № 2П/9АФ-14 (далі - Договір поруки) припиненою.

1.2. Позов обґрунтовано посиланнями на сплив строку дії поруки, а також тим, що відповідачі як сторони договору фінансового лізингу від 14.03.2014 № 9АФ-14 (далі - Договір лізингу), на забезпечення якого укладався Договір поруки, не повідомили ТОВ "Сварог-Дністер" як поручителя про існування додаткових угод до основного договору, якими змінено, зокрема, ціну та розмір відповідальності за його невиконання.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

2.1. Рішенням господарського суду Хмельницької області від 03.08.2020 (суддя Гладюк Ю. В. ) у задоволенні позову відмовлено; стягнуто з ТОВ "Сварог-Дністер" на користь ТОВ "Агротек" 15 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

2.2. Зазначене рішення прийнято з посиланням на відсутність предмета спору, оскільки на момент звернення ТОВ "Сварог-Дністер" з позовом зі справи основне зобов'язання було припинено (в частині) в зв'язку з відмовою ТОВ "Агротек" як лізингодавця від Договору лізингу та повернення йому предмета лізингу в безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. В іншій частині основного зобов'язання порука є припиненою в силу спливу строку пред'явлення вимоги до поручителя, що за висновком місцевого господарського суду також свідчить про відсутність предмета спору.

2.3. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від
19.11.2020 зазначене рішення господарського суду Хмельницької області скасовано та прийнято нове рішення, яким позов задоволено.

2.4. Постанову суду апеляційної інстанції мотивовано посиланням на те, що порука за договором є припиненою відповідно до приписів частини 1 статті 559 Цивільного кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин; далі - ЦК України). Суд апеляційної інстанції дійшов такого висновку з огляду на те, що після укладення Договору лізингу сторонами укладались додаткові угоди до нього, якими змінювались ціна договору, графік платежів і такі зміни не були погоджені з поручителем.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги

ТОВ "Агротек", посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати оскаржувану постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

4. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

4.1. Суд апеляційної інстанції не врахував висновку про застосування норми права (частини 3 статті 6 ЦК України) у подібних правовідносинах, який викладений у постановах Верховного Суду від 28.01.2020 зі справи № 924/490/19, від 06.02.2020 зі справи № 924/482/19 та від 17.02.2020 зі справи № 924/502/19.

4.2. Апеляційний господарський суд, не визнаючи пункт 6.3 договору поруки недійсним, безпідставно констатував можливість не застосовувати його положення.

4.3. Суд не врахував того, що в силу приписів статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тоді як законодавство України не містить положень щодо неможливості відступу від приписів частини 1 статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а норми статті 554 ЦК України додатково підтверджують можливість урегулювання сторонами певного обсягу відповідальності поручителя.

4.4. На думку скаржника, правова позиція Великої Палати Верховного Суду, яка викладена у постанові від 26.05.2020 зі справи № 910/13109/18 та якою керувався суд апеляційної інстанції, не може братися до уваги в розрізі спірних правовідносин у цій справі, оскільки договір поруки у справі № 910/13109/18 не містить такої умови, як у пункті 6.3 договору поруки у справі № 924/180/20, а сам же пункт 6.3 не містить умови про те, що поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення основного зобов'язання за Основним договором.

5. Доводи інших учасників справи; клопотання зі справи

5.1. ТОВ "Сварог-Дністер" подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

5.2. Від ТОВ "Серединецьке" відзив на касаційну скаргу не надходив.

5.3.25.01.2021 від представника ТОВ "Агротек" Демковича В. Ю. надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні без його участі. У судовому засіданні 26.01.2021 Суд, з'ясувавши думку представників сторін та порадившись на місці, зазначене клопотань представника ТОВ "Агротек" Демковича В. Ю. задовольнив.

5.4. Також 25.01.2021 від ТОВ "Агротек" надійшло клопотання про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Клопотання мотивоване посиланням на необхідність відступити від висновку Верховного Суду щодо застосування норми права (частини 1 статті 559 ЦК України) у подібних правовідносинах, який викладений у постанові зі справи № 910/13109/18 та на який посилався суд апеляційної інстанції у постанові зі справи № 924/180/20.

26.01.2021 від ТОВ "Сварог-Дністер" надійшли письмові заперечення на клопотання ТОВ "Агротек" про передачу справи № 924/180/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

У судовому засіданні 26.01.2021 Суд, порадившись на місці, постановив здійснити розгляд наведеного клопотання у нарадчій кімнаті за результатом заслуховування пояснень учасників судового процесу по суті касаційної скарги зі справи.

6. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

6.1.14.03.2014 ТОВ "Агротек" (лізингодавець) і ТОВ "Серединецьке" (лізингоодержувач) уклали Договір лізингу, за умовами якого:

лізингодавець передає на умовах фінансового лізингу в платне користування предмет лізингу - майно, а лізингоодержувач приймає предмет лізингу та зобов'язується сплачувати лізингові платежі на умовах цього договору.

Найменування, марка, модель, ціна одиниці, кількість і загальна вартість майна на момент укладення договору наведені в додатку № 1 "Специфікація майна" (пункт1.1);

вартість майна становить гривневий еквівалент 988 800,00 доларів США (пункт
2.1);

ціна договору становить гривневий еквівалент 1 160 586,28 доларів США (пункт
11.1);

ціна договору складається з гривневих еквівалентів: вартості майна, платежів як винагороди (комісії) лізингодавцю за отримане у лізинг майно та одноразові комісії, визначені у доларах США (пункт 11.2);

строк дії договору - з 14.03.2014 по 20.12.2016, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами всіх зобов'язань за цим договором. Зазначений строк може бути змінений відповідно до умов договору. Цей договір набирає чинності з моменту його підписання. Даний договір втрачає свою чинність після виконання сторонами всіх зобов'язань по ньому (пункт 12.1);

розірвання або припинення договору, а так само відмова сторони від договору не звільняє сторони від виконання всіх зобов'язань по ньому (пункт 12.3).

6.2. Згідно з додатком № 1 до Договору лізингу "Специфікація майна" майном є три оприскувачі "John Deere 4730" загальною вартістю 988 800,00 доларів США.

Додатком № 2 до Договору лізингу визначено графік внесення лізингових платежів, за яким останній платіж має відбутися 20.12.2016. За актом приймання-передачі, який є додатком № 3 до Договору лізингу, лізингодавець передав, а лізингоодержувач отримав відповідне майно.

6.3.01.09.2014 ТОВ "Агротек" і ТОВ "Серединецьке" уклали додаткову угоду № 1 до Договору лізингу, якою змінили графік внесення платежів, розмір платежів як винагороди (комісії) лізингодавця за отримане у лізинг майно (196 639,59 доларів США) та ціну договору (1 190 383,59 доларів США).

6.4.15.05.2015 ТОВ "Агротек" і ТОВ "Серединецьке" уклали додаткову угоду № 2 до Договору лізингу, якою змінили графік внесення платежів, розмір платежів як винагороди (комісії) лізингодавця за отримане у лізинг майно (213 134,73 доларів США) та ціну договору (1 206 878,73 доларів США).

6.5.13.07.2016 ТОВ "Агротек" і ТОВ "Серединецьке" уклали додаткову угоду № 4 до Договору лізингу, якою змінили графік внесення платежів, розмір платежів як винагороди (комісії) лізингодавця за отримане у лізинг майно (350 082,76 доларів США) та ціну договору (1 343 826,76 доларів США).

6.6.30.03.2018 ТОВ "Агротек" і ТОВ "Серединецьке" уклали додаткову угоду № 5 до Договору лізингу, якою змінили графік внесення платежів, розмір платежів як винагороди (комісії) лізингодавця за отримане у лізинг майно (494 085,04 доларів США) та ціну договору (1 487 829,04 доларів США).

6.7.29.03.2018 загальними зборами учасників ТОВ "Сварог-Дністер" розглянуто питання та надано згоду на укладення Договору поруки і всіх необхідних документів до нього, що підтверджується відповідним протоколом загальних зборів від 29.03.2018 № 29/03-2018/СД.

6.8.30.03.2018 ТОВ "Агротек" (лізингодавець), ТОВ "Серединецьке" (лізингоодержувач) і ТОВ "Сварог-Дністер" (поручитель) уклали Договір поруки, за умовами якого:

предметом договору є зобов'язання поручителя перед лізингодавцем в повному обсязі солідарно відповідати за виконання лізингоодержувачем своїх зобов'язань, які випливають з умов Договору лізингу, а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку дії Договору лізингу (пункт 1.1);

зобов'язання поручителя перед лізингодавцем є безумовними і ніяких інших умов, крім передбачених цим договором та основним договором, не потребують (пункт
1.2);

поручитель свідчить, що він ознайомлений зі змістом основного договору та обсягом зобов'язань лізингоодержувача за основним договором, повністю з ними згоден, ніяких заперечень, а також непорозумінь щодо його положень не має. Для внесення будь-яких змін та доповнень до основного договору лізингодавцю і лізингоодержувачу не потрібно отримувати згоду поручителя на внесення таких змін (пункт 1.3);

договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами. Порука припиняється, якщо лізингодавець протягом трьох років з дня настання строку виконання зобов'язання за основним договором не пред'явить вимоги до поручителя (пункт
6.2);

сторони договору встановлюють, що у тому разі, якщо без згоди поручителя до основного договору вносяться зміни, що тягнуть за собою збільшення відповідальності поручителя, обсяг відповідальності поручителя залишається без змін (попереднім) (пункт 6.3).

6.9.20.02.2019 приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу вчинив виконавчий напис про повернення (вилучення та передання) від ТОВ "Серединецьке" на користь ТОВ "Агротек" двох оприскувачів "John Deere 4730" (серійні номери 1Т04730ХЕD0028851 та 1N04730ХТD0028853), що були передані в користування на підставі Договору лізингу за невиплачену в строк до 20.11.2018 включно (згідно з графіком внесення лізингових платежів - додаток № 2 до Договору лізингу) заборгованість у розмірі 145 752,42 грн.

7. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

7.1. ЦК України:

частина третя статті 6:

- сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами;

пункт 1 частини другої статті 11:

- підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини;

частина третя статті 202:

- одностороннім правочином є дія однієї сторони, яка може бути представлена однією або кількома особами. Односторонній правочин може створювати обов'язки лише для особи, яка його вчинила. Односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами;

частина перша статті 546:

- виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, порукою;

частини перша і друга статті 553:

- за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником;

- порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі;

частина перша статті 554:

- у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя;

частина перша статті 559 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин):

- порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності;

частина перша статті 628:

- зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства;

частина перша статті 806:

- за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

7.2. Господарський процесуальний кодекс України (далі - ГПК України):

частина перша статті 13:

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін;

частина перша статті 73:

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи;

частина перша статті 74:

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень;

частина четверта статті 236:

- при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду;

частини перша та друга статті 300:

- переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права;

- суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази;

пункт 1 частини першої статті 308:

- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;

стаття 309:

- суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених ГПК України межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права;

- не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

8. Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

8.1. Причиною виникнення спору зі справи стало питання щодо наявності чи відсутності підстав для визнання поруки за Договором поруки припиненою.

8.2. Підставою касаційного перегляду є питання правомірності задоволення судом апеляційної інстанції позову на підставі частини 1 статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), а саме: внаслідок зміни зобов'язання без згоди поручителя, у зв'язку з чим збільшився обсяг його відповідальності.

При цьому підставою касаційного оскарження ТОВ "Агротек" визначило пункт 1 частини 2 статті 287 ГПК України, оскільки вважає, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права (частину 3 статті 6 ЦК України) без урахування висновків щодо її застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28.01.2020 зі справи № 924/490/19, від 06.02.2020 зі справи № 924/482/19, від 17.02.2020 зі справи № 924/502/19.

8.3. Щодо висновків Верховного Суду про застосування частини 3 статті 6 ЦК України в контексті правовідносин, які склалися між сторонами спору, Суд зазначає таке.

За змістом статей 11, 526 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав і обов'язків, які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору.

Порука є спеціальним додатковим заходом майнового характеру, спрямованим на забезпечення виконання основного зобов'язання. Підставою поруки є договір, що встановлює зобов'язальні правовідносини між особою, яка забезпечує виконання зобов'язання боржника, та кредитором боржника.

Обсяг відповідальності поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель.

Відповідно до статті 559 ЦК України зміна обсягу зобов'язань боржника може бути підставою для припинення поруки. Частиною першою цієї статті (у редакції, чинній на момент укладання Договору поруки) було передбачено, що порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

За загальним правилом, передбаченим частиною 1 статті 651 ЦК України, зміна умов договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Разом з тим за змістом частини 3 статті 651 ЦК України договором або законом може бути передбачено також право сторони договору відмовитися від договору в повному обсязі або частково, тобто розірвати або змінити договір на власний розсуд на підставі одностороннього правочину.

Особливістю одностороннього правочину є те, що такий правочин як юридичний факт здійснюється за волевиявленням однієї особи, однак може спричиняти відповідні правові наслідки (породжувати обов'язки) для інших осіб, коли це випливає зі спеціальних положень законодавства.

Так, за правилами, передбаченими абзацом третім частини 3 статті 202 ЦК України, односторонній правочин може створювати обов'язки для інших осіб лише у випадках, встановлених законом, або за домовленістю з цими особами.

Настання правових наслідків, зумовлених вчиненням особою одностороннього правочину, для інших осіб пов'язане з дотриманням вимог щодо вчинення його у відповідній формі, обумовленій законом, та його реалізацією шляхом доведення цього правочину до відома зацікавлених осіб.

Положення частини 1 статті 559 ЦК України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачають спеціальне регулювання порядку зміни забезпеченого порукою зобов'язання, а отже, і договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, з урахуванням волевиявлення та повідомлення, крім сторін цього договору, також поручителя і встановлюють правові наслідки неодержання згоди поручителя.

Крім того, у постанові Верховного Суду України від 05.06.2013 зі справи № 6-43цс13, постановах Верховного Суду від 19.06.2018 зі справи № 910/7389/17 і від 29.05.2019 зі справи № 910/11429/18 зазначено, що згода поручителя на збільшення обсягу своєї відповідальності має бути очевидною і наданою у спосіб, передбачений договором поруки. Випадкова поінформованість поручителя про внесення змін до основного зобов'язання і навіть відсутність з його боку заперечень про збільшення обсягу його відповідальності не може розглядатись як надання ним згоди на такі зміни.

8.4. Суди попередніх інстанцій встановили, що 30.03.2018 ТОВ "Агротек" як лізингодавець, ТОВ "Серединецьке" як лізингоодержувач та ТОВ "Сварог-Дністер" як поручитель уклали Договір поруки, предметом якого є зобов'язання поручителя перед лізингодавцем в повному обсязі солідарно відповідати за виконання лізингоодержувачем своїх зобов'язань, які випливають з умов Договору лізингу, а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку його дії (пункт 1.1).

Відповідно до пункту 1.3 Договору поруки поручитель засвідчив, що він ознайомлений зі змістом Договору лізингу та обсягом зобов'язань лізингоодержувача за Договором лізингу, повністю з ними згоден, ніяких заперечень, а також непорозумінь щодо його положень не має. Для внесення будь-яких змін та доповнень до Договору лізингу лізингодавцю та лізингоодержувачу не потрібно отримувати згоду поручителя.

Водночас згідно з пунктом 6.3 Договору поруки його сторони передбачили, що у тому разі, якщо без згоди поручителя до Договору лізингу вносяться зміни, що тягнуть за собою збільшення відповідальності поручителя, обсяг відповідальності поручителя залишається без змін (попереднім).

8.5. Верховний Суд зазначає, що визначення обсягів солідарних зобов'язань поручителя виключно у залежності лише від волевиявлення сторін в забезпеченому зобов'язанні суперечить встановленим пунктом 6 частини 1 статті 3 ЦК України засадам справедливості, добросовісності та розумності, оскільки створює підстави для заподіяння шкоди майновим інтересам поручителя через неузгоджене ним збільшення розміру його фінансової відповідальності.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду вимоги справедливості, добросовісності та розумності цивільного законодавства практично виражаються у встановленні його нормами рівних умов для участі всіх осіб у цивільних відносинах; закріпленні можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу; поєднанні норм, спрямованих на забезпечення реалізації цивільного права з дотриманням прав та інтересів інших осіб.

Сторони є вільними у виборі контрагента, визначенні умов договору тощо, що відповідають нормам закону. Добросовісність, розумність та справедливість є засадами зобов'язальних правовідносин і зміст цих принципів полягає в тому, що тексти законів, правочинів та їх застосування суб'єктами цивільних правовідносин мають бути належними і справедливими та відповідати загальновизнаним нормам ділового обороту. Добросовісність є внутрішнім критерієм, тоді як справедливість і розумність - зовнішніми або об'єктивними, і зазначені принципи у сукупності є оціночними категоріями у цивільному праві.

Як зазначив Верховний Суд у постанові від 17.04.2019 у справі № 761/41709/17, цивільне законодавство не містить визначення згаданих принципів, віддаючи це на розсуд сторін зобов'язання. Тобто, укладаючи угоду, сторони повинні керуватись внутрішнім критерієм, добросовісністю стосовно контрагента (вчиняти дії так, щоб при цьому не завдавалася шкода, унеможливити укладення зобов'язання на засадах обману, насильства, зловживання довірою, дотримуватись правової поведінки суб'єктів зобов'язання, вчиняти всі залежні від сторони зобов'язання дії щодо належного виконання зобов'язання та не порушення прав інших осіб) і дотримуватись зовнішніх критеріїв, справедливості та розумності, що виражається в рівному юридичному масштабі поведінки й у співмірності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. Тобто кожна сторона у виконанні цивільно-правових зобов'язань повинна дотримуватись такої процесуальної поведінки, яка б виключала необ'єктивні (упереджені, несправедливі) дії сторін зобов'язання стосовно одна одної.

8.6. З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з позицією суду апеляційної інстанції, який в оскаржуваній постанові врахував правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 26.05.2020 зі справи № 910/13109/18.

Згідно з цим висновком Великої Палати Верховного Суду, приписи частини 1 статті 559 ЦК України (у відповідній редакції) передбачають спеціальне регулювання порядку зміни забезпеченого порукою зобов'язання, а отже, і договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, з урахуванням волевиявлення та повідомлення, крім сторін цього договору, також поручителя і встановлюють правові наслідки неодержання згоди поручителя.

Умови договору поруки про те, що поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення основного зобов'язання, не виключають застосування правил, передбачених абзацом 3 частини 3 статті 202 ЦК України, та, відповідно, не звільняють від необхідності узгодження певних вчинених в односторонньому порядку змін до основного зобов'язання із поручителем у належній формі.

Тобто, у справі № 924/180/20 умови пунктів 1.1,1.3 та 6.3 Договору поруки не виключають застосування правил, передбачених абзацом 3 частини 3 статті 202 ЦК України, та, відповідно, не звільняють від необхідності узгодження певних вчинених в односторонньому порядку змін до основного зобов'язання із поручителем у належній формі.

8.7. З огляду на викладене Верховний Суд зазначає, що Договір поруки по суті містить в собі дві протилежні умови щодо обсягу відповідальності поручителя (одночасно як повної, так і обмеженої), що суперечать одна одній.

Так, у пункті 1.1 Договору поруки передбачено, що предметом договору поруки є зобов'язання поручителя перед лізингодавцем в повному обсязі солідарно відповідати за виконання лізингоодержувачем своїх зобов'язань, які випливають з умов Договору лізингу, а також усіх додаткових угод до нього, які можуть бути укладені до закінчення строку його дії.

Отже, сторонами передбачений повний обсяг солідарної відповідальності поручителя за виконання лізінгоодержувачем своїх зобов'язань як за Договором лізингу, так і за усіма додатковими угодами до нього.

В пункті 1.3 розділу "Предмет договору" сторони конкретизували ці умови, зазначивши, що для внесення будь-яких змін та доповнень до Договору лізингу лізингодавцю та лізингоодержувачу не потрібно отримувати згоду поручителя на внесення таких змін. Отже, сторони договору вважали, що згода поручителя за пунктом 1.3 не потрібна на будь-які зміни, тобто згідно з цим пунктом поручитель в момент укладення договору погоджується на зміни до Договору лізингу без додаткового узгодження з ним цих змін.

Водночас в пункті 6.3 розділу "Заключні положення" договору міститься протилежна умова (яка суперечить предмету договору) про те, що у разі якщо без згоди поручителя (наявність чи відсутність якої для сторін договору, на їх думку, згідно з пунктом 1.3 юридично неважлива) до Договору лізингу вносяться зміни, що тягнуть за собою збільшення відповідальності поручителя, обсяг відповідальності поручителя залишається без змін (попереднім).

Проте згідно з предметом договору (пункт 1.1) цей "попередній" обсяг відповідальності, що "залишається без змін", визначений як повний обсяг (як за Договором лізингу, так і за усіма додатковими угодами до нього).

В умовах, коли положення договору суперечать одне одному, об'єктивний аналіз договірних правовідносин, здійснений судом апеляційної інстанції, обґрунтовано включає в себе й оцінку фактичних дій учасників цих правовідносин, здійснених ними на виконання договору.

8.8. Суд апеляційної інстанції встановив відсутність доказів на підтвердження повідомлення ТОВ "Сварог-Дністер" про укладення, зокрема, додаткової угоди № 5 від 30.03.2018, згідно з якою змінено ціну Договору лізингу, і, як наслідок, розмір відповідальності за його невиконання.

За відсутності доказів на підтвердження того, що поручитель - ТОВ "Сварог-Дністер" надало письмову згоду на збільшення ціни Договору лізингу і відповідальності за ним, відповідно, останній не був повідомлений про збільшення обсягу його відповідальності, суд апеляційної інстанції дійшов неспростовного висновку про те, що у цьому випадку фактично має місце збільшення розміру забезпеченого зобов'язання без погодження з поручителем - ТОВ "Сварог-Дністер".

Надана загальними зборами учасників ТОВ "Сварог-Дністер" згода на укладення Договору поруки не може свідчити про погодження таких змін до Договору лізингу, оскільки додаткову угоду № 5 від 30.03.2018 було укладено вже після їх проведення 29.03.2018.

При цьому посилання суду апеляційної інстанції й на відсутність доказів повідомлення ТОВ "Сварог-Дністер" про укладення інших додаткових угод до Договору лізингу без урахування того, що їх укладення мало місце раніше у часі, аніж Договору поруки, та без урахування позиції позивача (викладеної у подальшому), що з урахуванням наявних у справі доказів позивачу не було повідомлено саме про укладення додаткової угоди від 30.03.2018 № 5 до Договору лізингу, згідно з якою змінено ціну договору та розмір відповідальності за його невиконання, - не вплинуло на правильність висновку суду апеляційної інстанції про наявність підстав для визнання поруки припиненою.

8.9. З огляду на викладене Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що порука за Договором поруки є припиненою в силу приписів частини 1 статті 559 ЦК України (у відповідній редакції), за яким порука припиняється у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

8.10. Посилання скаржника на те, що апеляційний господарський суд, не визнаючи пункт 6.3 Договору поруки недійсним, безпідставно констатував про можливість не застосовувати його положення, а також те, що суд не врахував того, що в силу приписів статті 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, тоді як як законодавство України не містить положень щодо неможливості відступу від приписів частини 1 статті 559 ЦК України (у відповідній редакції), а норми статті 554 ЦК України додатково підтверджують можливість урегулювання сторонами певного обсягу відповідальності поручителя, спростовуються викладеними вище обставинами про суперечність положень Договору поруки одне одному.

Посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 28.01.2020 зі справи № 924/490/19, від 06.02.2020 зі справи № 924/482/19, від 17.02.2020 зі справи № 924/502/19 (щодо застосування приписів частини 3 статті 6 ЦК України), суд касаційної інстанції відхиляє, оскільки вказані постанови були ухвалені до того, як Велика Палата Верховного Суду зробила у постанові від 26.05.2020 у справі № 910/13109/18 наведений правовий висновок щодо застосування положень частини 1 статті 559 ЦК України (у відповідній редакції), який був обґрунтовано застосований судом апеляційної інстанції в цій справі.

8.11. До аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 05.11.2020 зі справи № 924/174/2020 та від 24.12.2020 зі справи № 924/175/20.

8.12. Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до таких правовідносин.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи, висновки суду стосовно встановлених обставин і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні. Оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам в цілому відповідає.

8.13. Щодо клопотання ТОВ "Агротек" про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний господарський суд зазначає таке.

Клопотання мотивоване з посиланням на необхідність відступити від висновку Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми права (частини 1 статті 559 ЦК України) у подібних правовідносинах, який викладений у постанові від 26.05.2020 зі справи № 910/13109/18 та на який посилався суд апеляційної інстанції у постанові зі справи № 924/180/20.

Так, принцип правової визначеності вимагає чіткості, зрозумілості й однозначності правових норм, зокрема їх передбачуваності (прогнозованості) і стабільності.

Єдність однакового застосування закону забезпечує правову визначеність та втілюється шляхом однакового застосування судом того самого закону в подібних справах.

У пункті 70 рішення від 18.01.2001 у справі "Чепмен проти Сполученого Королівства" (Chapman v. the United Kingdom") Європейський суд з прав людини наголосив на тому, що в інтересах правової визначеності, передбачуваності та рівності перед законом він не повинен відступати від попередніх рішень за відсутності належної для цього підстави.

Причинами для відступу можуть бути вади попереднього рішення чи групи рішень (їх неефективність, неясність, неузгодженість, необґрунтованість, незбалансованість, помилковість); зміни суспільного контексту.

З метою забезпечення єдності та сталості судової практики для відступу від висловлених раніше правових позицій Верховного Суду суд повинен мати ґрунтовні підстави: попередні рішення мають бути помилковими, неефективними чи застосований у цих рішеннях підхід повинен очевидно застаріти внаслідок розвитку в певній сфері суспільних відносин або їх правового регулювання (до такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.09.2018 зі справи № 823/2042/16).

Згідно з частиною 4 статті 302 ГПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об'єднаної палати, передає справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо така колегія (палата, об'єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати.

Оскільки Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 зі справи № 910/13109/18 виклала правовий висновок щодо застосування положень частини 1 статті 559 ЦК України (у відповідній редакції) і такий висновок є чітким, зрозумілим й сприяє однозначному застосуванню зазначеної норми матеріального права, Касаційний господарський суд не вбачає підстав для відступу від правової позиції Великої Палати Верховного Суду у справі № 910/13109/18.

Водночас застосування правового висновку Великої Палати Верховного Суду зі справи № 910/13109/18 у подібних правовідносинах (у тому числі з урахуванням наявності пункту 6.3 у договорах поруки) є сталою та послідовною судовою практикою, викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 05.11.2020 зі справи № 924/174/2020, від 24.12.2020 зі справи № 924/175/20, від 21.01.2021 зі справи № 924/208/20, і Суд у справі № 924/180/20 не вбачає підстав для відступу від неї.

9. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

9.1. Доводи ТОВ "Агротек" про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права у прийнятті оскаржуваної постанови не знайшли свого підтвердження за результатами перегляду справи в касаційному порядку.

9.2. За таких обставин Касаційний господарський суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги ТОВ "Агротек" без задоволення, а постанови суду апеляційної інстанцій - без змін як такої, що ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права.

10. Судові витрати

У зв'язку з тим, що суд відмовляє в задоволенні касаційної скарги та залишає без змін раніше ухвалене судове рішення, витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 300, 308, 309, 315 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 19.11.2020 зі справи № 924/180/20 залишити без змін, а касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Агротек" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя Б. Львов

Суддя І. Бенедисюк

Суддя І. Булгакова