Історія справи

Постанова КГС ВП від 27.11.2019 року у справі №910/13323/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 910/13323/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

О. О. Мамалуй- головуючий, О. М. Баранець, В. І. Студенець

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант"

на ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2019р.

у складі колегії суддів: О. М. Коротун- головуючий, А. Г. Майданевич, М. А.

Дідиченко

за позовом Національного банку України

до

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М";

2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - ОСОБА_1

про визнання договору недійсним та застосування наслідків його недійсності

ВСТАНОВИВ:

1. Обставини, що передували прийняттю оскаржуваної ухвали

Національний банк України звернувся до господарського суду з позовом до ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та ТОВ "Колекторська компанія "Гарант", в якому заявив дві позовні вимоги, а саме: про визнання недійсним договору №016 від 30.09.2015р. про відступлення права вимоги (цесії) та зобов'язання ТОВ "Колекторська компанія "Гарант" повернути ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" документи, отримані згідно з договором №016 від 30.09.2015р. про відступлення права вимоги (цесії).

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.02.2019р. у даній справі клопотання ОСОБА_1 про закриття провадження у справі задоволено частково.

Закрито провадження у справі № 910/13323/18 за позовом Національного банку України до ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М", ТОВ "Колекторська компанія "Гарант" в частині позовних вимог про визнання недійсним договору № 016 від 30.09.2015р. про відступлення права вимоги (цесії). Подальший розгляд справи вирішено здійснювати в частині вимог про застосування наслідків недійсності правочину (договору № 016 від 30.09.2015р. про відступлення права вимоги (цесії)).

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.02.2019р. у задоволенні позовних вимог Національного банку України про застосування наслідків недійсності правочину (договору № 016 від 30.09.2015р. про відступлення права вимоги (цесії)) відмовлено повністю.

Національний банк України звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати рішення господарського суду від
28.02.2019р. повністю та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити в частині зобов'язання ТОВ "Колекторська компанія "Гарант" повернути ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" усі документи, отримані згідно з договором № 16 від 30.09.2015р. про відступлення права вимоги (цесії), укладеними між ТОВ "Колекторська компанія "Гарант" та ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М".

Додатковим рішенням господарського суду міста Києва від 28.03.2019р. поновлено ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" та ТОВ "Колекторська компанія "Гарант" строк на подання доказів про понесені судові витрати. Стягнуто з Національного банку України на користь ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" 5000,00 грн витрат на правничу допомогу. Стягнуто з Національного банку України на користь ТОВ "Колекторська компанія "Гарант" 5
000,00 грн витрат на правничу допомогу.

Національний банк України звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати додаткове рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2019р. повністю та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви ТОВ "Агенція комплексного захисту бізнесу "Дельта М" відмовити повністю.

Ухвалами Північного апеляційного господарського суду від 15.04.2019р. було відкрито апеляційне провадження за апеляційними скаргами Національного банку України на рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2019р. та на додаткове рішення господарського суду міста Києва від 28.03.2019р. та призначено апеляційні скарги до розгляду.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2019р. відкрито окреме апеляційне провадження за апеляційною скаргою Національного банку України на ухвалу господарського суду міста Києва від 07.02.2019р. у справі №910/13323/18 в загальному порядку та призначено до розгляду.

07.10.2019р. у судовому засіданні при розгляді апеляційних скарг на рішення та на додаткове рішення представник Національного банку України заявив усне клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду пов'язаної справи.

Клопотання мотивоване тим, що позивачем було подано апеляційну скаргу на ухвалу господарського суду міста Києва від 07.02.2019р. у даній справі, за якою відкрито апеляційне провадження. На переконання НБУ, вказане провадження безпосередньо пов'язане з розглядом апеляційних скарг на рішення та додаткове рішення, а результати його розгляду впливатимуть на вирішення даного спору.

2. Короткий зміст ухвали апеляційного господарського суду і мотиви її прийняття

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2019р. апеляційне провадження у справі № 910/13323/18 за апеляційними скаргами Національного банку України на рішення господарського суду міста Києва від 28.02.2019р. та на додаткове рішення Господарського суду міста Києва від 28.03.2019р. зупинено до набрання законної сили рішенням по перегляду в апеляційному порядку апеляційної скарги Національного банку України на ухвалу господарського суду міста Києва від
07.02.2019р. у справі № 910/13323/18.

Суд апеляційної інстанції, посилаючись на норми п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України зазначив, що перегляд рішення по другій вимозі неможливо здійснити до закінчення перегляду в апеляційному порядку ухвали господарського суду міста Києва
07.02.2019р., постановленої за результатами розгляду першої вимоги.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів

ТОВ "Колекторська компанія "Гарант", не погоджуючись із ухвалою апеляційного господарського суду про зупинення апеляційного провадження, звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати, а справу направити до апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

Скаржник стверджує, що суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадку об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, проте в оскаржуваній ухвалі апеляційний господарський суд не вказує, в чому полягає неможливість розгляду даної справи. Також скаржник вважає, що суд не позбавлений можливості розглянути вимоги у даній справі по суті без зупинення провадження у справі, самостійно надати оцінку доказам.

Крім того скаржник зазначає, що за ст. 227 ГПК України справа зупиняється до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі.

4. Позиції інших учасників справи

Національний банк України у відзиві на касаційну скаргу вважає її необґрунтованою та просить залишити оскаржувану ухвалу суду апеляційної інстанції без змін.

Позивач зазначає, що апеляційний господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про необхідність зупинення провадження щодо розгляду апеляційної скарги позивача на рішення суду, оскільки вирішення питання про наявність або ж відсутність підстав для розгляду позовної вимоги про визнання недійсним договору має безпосереднє значення для розгляду вимоги про застосування наслідків недійсності правочину.

5. Норми права та мотиви, з яких виходить Верховний Суд при прийнятті постанови

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов'язаний зупинити провадження у справі у випадках об'єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку конституційного провадження, адміністративного, цивільного, господарського чи кримінального судочинства, - до набрання законної сили судовим рішенням в іншій справі; суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

З зазначеної норми вбачається, що законодавець поряд з імперативною вимогою щодо зупинення господарським судом провадження у справі з таких підстав, зауважив на тому, що суд не може посилатися на об'єктивну неможливість розгляду справи у випадку, коли зібрані докази дозволяють встановити та оцінити обставини (факти), які є предметом судового розгляду.

Отже, для вирішення питання про наявність підстав для зупинення провадження у справі господарському суду слід у кожному випадку з'ясовувати: як саме пов'язана справа, що розглядається господарським судом, зі справою, яка розглядається іншим чи тим же судом, чим саме обумовлюється неможливість розгляду справи до розгляду іншої справи іншим чи тим же судом з метою забезпеченням сторонам розумних строків розгляду їх справ (ст. 114 ГПК України).

Під неможливістю розгляду даної справи слід розуміти неможливість для даного господарського суду самостійно встановити обставини, які встановлюються іншим судом в іншій справі.

Метою зупинення провадження у справі до розгляду іншої справи є виявлення обставин, підстав, фактів тощо, що не можуть бути з'ясовані та встановлені у даному процесі, проте які мають значення для справи, провадження у якій зупинено.

Приймаючи оскаржувану ухвалу про зупинення апеляційного провадження у справі, суд апеляційної інстанції послався на приписи п. 5 ч.1 ст. 227 ГПК України та зазначив, що перегляд рішення по другій вимозі неможливо здійснити до закінчення перегляду в апеляційному порядку ухвали господарського суду міста Києва
07.02.2019р., постановленої за результатами розгляду першої вимоги. Апеляційний господарський суд дійшов висновку про необхідність зупинення провадження, оскільки вирішення питання про наявність або ж відсутність підстав для розгляду позовної вимоги про визнання недійсним договору №016 від 30.09.2015р. про відступлення права вимоги (цесії) має безпосереднє значення для розгляду вимоги про застосування наслідків такої недійсності. Суд зазначив, що розгляд апеляційних скарг в даному провадженні об'єктивно неможливий до вирішення питання у іншому провадженні (щодо оскарження закриття провадження у справі).

Верховний Суд звертає увагу, що суд апеляційної інстанції при перегляді справи в апеляційному порядку перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції.

Верховний Суд констатує, що апеляційний суд відповідно до ст. 269 ГПК України, наділений власними повноваженнями щодо оцінки доказів та встановлення фактичних обставин справи, які існували на момент прийняття оскаржуваного в апеляційному порядку рішення місцевого суду, в даному випадку рішення місцевого суду від
28.02.2019р. та додаткового рішення від 28.03.2019р. в частині позовних вимог щодо застосування наслідків недійсності правочину.

Отже, нові обставини, які можуть виникнути за наслідком розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції про закриття провадження в межах цієї ж справи, не входять до предмета апеляційного перегляду рішення та додаткового рішення місцевого суду, як такі, що не існували на час їх прийняття.

Таким чином, навіть у разі скасування ухвали господарського суду першої інстанції про закриття провадження за позовною вимогою про визнання недійсним спірного договору, вказана обставина не вплине на розгляд питання щодо законності та обґрунтованості рішення суду першої інстанції за вимогою про застосування наслідків недійсності правочину, яке приймалось на підставі обставин, які існували на момент його прийняття.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої державою Україна, закріплено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального звинувачення.

Таке право кореспондується з обов'язком добросовісного використання як сторонами, так і судом, своїх процесуальних прав та необхідністю утримуватися від дій, що зумовлюють затягування судового процесу та вживати наданих процесуальним законом заходів до скорочення періоду судового провадження.

Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 Конвенції.

Колегія суддів касаційного суду вважає, що апеляційний суд необґрунтовано зупинив апеляційне провадження у справі №910/13323/18 на підставі п. 5 ч. 1 ст. 227 ГПК України за наявності власних повноважень щодо оцінки доказів та обставин справи, що мало наслідком порушення принципів змагальності, диспозитивності судового процесу та розумності строків розгляду справи в апеляційному суді.

З огляду на викладене, ухвалу апеляційного господарського суду про зупинення апеляційного провадження у справі №910/13323/18 за апеляційними скаргами на рішення та на додаткове рішення місцевого господарського суду слід скасувати, а справу направити до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.

6. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги

На підставі вищевикладеного Верховний Суд, в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених апеляційним господарським судом фактичних обставин справи, перевірив правильність застосування норм процесуального права та прийшов до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню.

У зв'язку із задоволенням касаційної скарги та скасуванням ухвали апеляційного суду з направленням справи до суду апеляційної інстанції для подальшого розгляду, Верховний Суд не змінює та не ухвалює нового рішення, тому розподіл судових витрат судом касаційної інстанції не здійснюється.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 304, 308, 310, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю "Колекторська компанія "Гарант" задовольнити.

Ухвалу Північного апеляційного господарського суду від 07.10.2019р. у справі №910/13323/18 скасувати.

Справу №910/13323/18 направити до Північного апеляційного господарського суду для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О. О. Мамалуй

Судді О. М. Баранець

В. І. Студенець