Історія справи

Постанова КГС ВП від 27.01.2026 року у справі №925/306/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2026 року

м. Київ

cправа № 925/306/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Черкаської міської ради

на ухвалу Господарського суду Черкаської області від 08.05.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2025

з розгляду скарги Черкаської міської ради

на дії державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у справі

за позовом Черкаської міської ради

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пивоварений завод"

про стягнення 596 247,66 грн.

1. Короткий зміст скарги

1.1. У березні 2025 року Черкаська міська рада звернулася до Господарського суду Черкаської області зі скаргою у справі № 925/306/23 про визнання дій державного виконавця щодо перерахування коштів на рахунки іншої Державної виконавчої служби протиправними з вимогами:

- визнати рішення державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Купчин Оксани Сергіївни про перерахування коштів, стягнутих з боржника у справі № 925/306/23 не на бюджетний рахунок Черкаської міської територіальної громади, а на рахунок Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) протиправним;

- зобов`язати Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перерахувати кошти в сумі 56 086,05 грн, що були стягнуті з боржника у справі № 925/306/23 в межах зведеного ВП № 71387181 на бюджетний рахунок для зарахування надходжень до бюджету Черкаської міської територіальної громади, вказаний в рішенні суду: р/р UA658999980334119812000023759 одержувач платежу: ГУК у Черк. Обл./тг м. Черкаси/18010600, код ЄДРПОУ 37930566, Банк: Казначейство України (ЕАП) призначення платежу: орендна плата за землю з юридичних осіб.

1.2. Скарга мотивована тим, що:

- Другим відділом державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) протиправно, всупереч прийнятого Господарським судом Черкаської області рішення у справі № 925/306/23, вимогам Закону України "Про виконавче провадження" Бюджетного кодексу України Податкового кодексу України кошти, отримані в рахунок виконання рішення у справі № 925/306/23, перераховані на рахунок іншої юридичної особи - Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на виконання іншого рішення, де заявник є боржником;

- застосування органом Державної виконавчої служби норм частини п`ятої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", яка встановлює, що органам державної виконавчої служби та приватним виконавцям забороняється використовувати стягнуті з боржників грошові кошти, що підлягають виплаті стягувачам, на цілі, не передбачені цією статтею, а також звертати на них стягнення для виплати іншим особам, які не є стягувачами за виконавчими документами, під час примусового виконання яких такі кошти стягнуто (крім випадків, коли стягувач є одночасно боржником в іншому виконавчому провадженні), є протиправним щодо перерахування коштів бюджету Черкаської міської територіальної громади, стягнутих з боржника та зарахованих для погашення заборгованості у справі № 925/306/23, на рахунок іншої Державної виконавчої служби для закриття проваджень у справах, де боржник - Черкаська міська рада, оскільки в розумінні Бюджетного та Податкового кодексів України рахунки бюджету громади і рахунки юридичної особи місцевого самоврядування не є тотожними.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 08.05.2025 у справі № 925/306/23 (суддя Зарічанська З. В.), залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2025 (Скрипка І. М. - головуючий, судді: Мальченко А. О., Тищенко А. І.) у задоволенні скарги Черкаської міської ради відмовлено.

2.2. Мотивуючи ухвалу, місцевий господарський суд, із висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із відсутності підстав для визнання рішення державного виконавця Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Київ) Купчин Оксани Сергіївни про перерахування коштів, стягнутих з боржника у справі № 925/306/23 не на бюджетний рахунок Черкаської міської територіальної громади, а на рахунок Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) протиправним та, відповідно, для зобов`язання Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) перерахувати кошти в сумі 56 086,05 грн, що були стягнуті з боржника у справі № 925/306/23 у межах зведеного ВП № 71387181 на бюджетний рахунок для зарахування надходжень до бюджету Черкаської міської територіальної громади, вказаний в рішенні суду.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

3.1. Не погоджуючись із ухвалою Господарського суду Черкаської області від 08.05.2025 та постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2025 у справі № 925/306/23, Черкаська міська рада звернулася до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить ухвалу та постанову скасувати, ухвалити нове рішення, яким скаргу задовольнити у повному обсязі.

3.2. На обґрунтування своїх вимог заявник касаційної скарги посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень Закону України "Про виконавче провадження", Податкового та Бюджетного кодексів України, та вказує на пріоритетність застосування норм вказаних кодексів до спірних правовідносин, за положеннями яких вказані кошти повинні бути перераховані до бюджету Черкаської міської територіальної громади, як це зазначено в резолютивній частині рішення у справі № 925/306/23 та виданому на його виконання наказі, а не на рахунок відділу виконавчої служби.

3.3. Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) у відзиві просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу та постанову - без змін.

4. Позиція Верховного Суду

4.1. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.2. Колегія суддів зауважує, що ухвалою Верховного Суду від 17.09.2025 було зупинене касаційне провадження у справі № 925/306/23 до закінчення перегляду Верховним Судом у складі судової палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду справи № 925/1692/20.

23.12.2025 в Єдиному державному реєстрі судових рішень оприлюднено текст постанови Верховного Суду від 15.12.2025 у справі № 925/1692/20, у зв`язку з чим ухвалою Верховного Суду від 14.01.2026 поновлено касаційне провадження у справі № 925/306/23.

Зважаючи на обставини справи, колегія суддів вважає за необхідне на підставі частини четвертої статті 300 ГПК України взяти до уваги висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 15.12.2025 у справі № 925/1692/20, до розгляду якої зупинялося касаційне провадження у справі № 925/306/23.

4.3. Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, у провадженні Господарського суду Черкаської області перебувала справа за позовом Черкаської міської ради, до Товариства з обмеженою відповідальністю "Пивоварений завод" (далі - ТОВ "Пивоварений завод") про стягнення 596 247,66 грн.

24.04.2023 місцевий господарський суд ухвалив рішення, яким позов задовольнив повністю; стягнув з ТОВ "Пивоварений завод" на користь Черкаської міської ради заборгованість за договором оренди землі від 11.11.2019 (державна реєстрація від 22.11.2019 № 34329108) у розмірі 596 247,66 грн; стягнув з ТОВ "Пивоварений завод" на користь Департаменту фінансової політики Черкаської міської ради 8 943,71 грн судового збору.

22.05.2023 на виконання зазначеного рішення суд видав накази.

Черкаська міська рада направило на адресу до Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) оригінал наказу Господарського суду Черкаської області від 22.05.2023 у справі № 925/306/23. При цьому, в наказі чітко зазначений бюджетний рахунок для зарахування надходжень до бюджету Черкаської міської територіальної громади з призначенням платежу "орендна плата за землю з юридичних осіб".

28.06.2023 головним державним виконавцем Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відкрито виконавче провадження ВП № 72132800 щодо примусового виконання наказу від 22.05.2023 у справі №925/306/23.

Листом від 09.01.2025 № 478/377/01-21 Черкаська міська рада повідомила Другий відділ державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про те, що ТОВ "Пивоварений завод" частково самостійно сплачені кошти в сумі 399 000 грн і заборгованість у справі № 925/306/21 складає 197 247,66 грн.

25.02.2025 на адресу Черкаської міської ради надійшов лист Другого відділу державної виконавчої служби у місті Черкаси Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 21.02.2025 № 1978/26.21-49/23028, в якому зазначено, що в ході зведеного виконавчого провадження з боржника ТОВ "Пивоварений завод" стягнуто кошти і у справі № 925/306/23 погашена заборгованість в сумі 56 086,05 грн згідно з платіжною інструкцією від 30.01.2025 № 526 та розпорядженням від 30.01.2025 № 72132800.

Також у вказаному листі зазначено, що із застосуванням норм частини п`ятої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", стягнуті кошти перераховані на депозитний рахунок Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального Управління Міністерства юстиції (м. Київ) по зведеному виконавчому провадженню № 73229056 для закриття провадження де боржник юридична особа - Черкаська міська рада.

У касаційній скарзі скаржник вказував на те, що державний виконавець необґрунтовано використав кошти, які належало перерахувати на бюджетний рахунок для зарахування надходжень до бюджету Черкаської міської територіальної громади, в порядку частини п`ятої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", який до таких випадків не є застосовним, а превалюючому застосуванню підлягають приписи Бюджетного та Податкового кодексів України, що регулюють порядок сплати та використання податків та обов`язкових платежів.

Відповідно до частини першої статті 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Подібні положення закріплені у статті 326 ГПК України.

Виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції (частина перша статті 327 ГПК України).

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначаються Законом України "Про виконавче провадження".

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої статті 18 Закону України "Про виконавче провадження").

Порядок виплати стягнутих грошових коштів визначено у статті 47 Закону України "Про виконавче провадження".

Так, згідно з положеннями частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" грошові кошти, стягнуті з боржника (у тому числі одержані від реалізації майна боржника), зараховуються на відповідний рахунок органу державної виконавчої служби, рахунок приватного виконавця.

Частини друга - четверта цієї статті визначають порядок перерахування грошових коштів з рахунку органу державної виконавчої влади, рахунку приватного виконавця стягувачам - фізичній особі, юридичній особі та коштів, стягнутих до Державного бюджету України або місцевих бюджетів; так, за частиною четвертою цієї статті грошові кошти, стягнуті до Державного бюджету України або місцевих бюджетів, перераховуються в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної фінансової політики.

Частина п`ята статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" встановлює загальні застереження та обмеження щодо здійснення перерахування коштів з рахунку органу державної виконавчої влади, рахунку приватного виконавця стягувачам (фізичній особі, юридичній особі, Державному та місцевим бюджетам.

Так:

- не допускається виплата стягувачу стягнутих коштів готівкою або виплата стягнутих коштів іншим особам, які не є стягувачами (крім виплати грошових коштів заставодержателю, який не є стягувачем, згідно із статтею 51 цього Закону);

- забороняється використовувати стягнуті з боржників грошові кошти, що підлягають виплаті стягувачам, на цілі, не передбачені цією статтею, а також звертати на них стягнення для виплати іншим особам, які не є стягувачами за виконавчими документами, під час примусового виконання яких такі кошти стягнуто (крім випадків, коли стягувач є одночасно боржником в іншому виконавчому провадженні).

Таким чином, закон дозволяє у випадках, коли стягувач є одночасно боржником в іншому виконавчому провадженні" використовувати стягнуті з боржників грошові суми, що підлягають виплаті стягувачам, (…) звертати на них стягнення для виплати іншим особам, які не є стягувачами за виконавчими документами, (…), і зазначена норма не вказує на виключення у випадку, зокрема, в процесі виконання судового рішення про стягнення коштів до місцевих бюджетів.

При цьому Інструкція з організації примусового виконання рішень, затверджена наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5, окремо не врегульовує питання, у якому порядку та з яких підстав стягнені на користь стягувача кошти перераховуються не стягувачу, а тому органу державної виконавчої служби (органу ДВС) чи приватному виконавцю, у якого знаходиться виконавче провадження про стягнення на користь інших кредиторів із стягувача.

Верховний Суду у постанові від 15.12.2025 у справі № 925/1692/20, до розгляду якої зупинялося касаційне провадження у справі № 925/306/23, звернув увагу на висновки Великої Палати Верховного Суду про те, що національне законодавство має тлумачитися таким чином, щоб результат тлумачення відповідав принципам справедливості, розумності та узгоджувався з положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.05.2020 у справі № 815/1226/18 (пункт 80), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 42), від 13.07.2022 у справі № 199/8324/19).

Тлумачення законодавства судам слід здійснювати системно, враховувати правову природу спірних відносин, загальну спрямованість законодавства та права України в цілому, а результат тлумачення законодавства має бути розумним та справедливим (пункт шостий статті 3 Цивільного кодексу України). Зокрема, законодавство слід тлумачити у відповідності з розумними цілями регулювання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.04.2023 у справі № 911/1278/20 (пункт 7.33).

Отже, колегія суддів, вирішуючи питання щодо правомірності дій державного виконавця у цій справі з перерахування коштів, які отримані в рахунок виконання рішення у справі № 925/306/23, перераховані на рахунок іншої юридичної особи - Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) на виконання іншого рішення, де заявник є боржником, виходить з наступного.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судами попередніх інстанцій, за рішенням Господарського суду Черкаської області від 24.04.2023 у справі № 925/306/23, зокрема, стягнуто з ТОВ "Пивоварений завод" на користь Черкаської міської ради заборгованість з орендної плати за договором оренди землі від 11.11.2019 (державна реєстрація від 22.11.2019 № 34329108) у розмірі 596 247,66 грн.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово вказувала на те, що орендна плата за користування землею комунальної власності має "подвійну" правову природу як договірного платежу й обов`язкового платежу (постанова Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 635/4233/19). Отже, відносини щодо сплати орендної плати за користування землею комунальної власності є одночасно і публічними, і цивільними. Тому для правильного вибору законодавства необхідно встановити, яким є превалюючий характер відносин.

Відповідно до висновків Великої Палати Верховного Суду у публічно-правовому спорі сторони правовідносин виступають одна щодо іншої не як рівноправні: одна зі сторін - суб`єкт владних повноважень - виконує публічно-владні управлінські функції та може вказувати або забороняти іншому учаснику правовідносин певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо; зазначені функції суб`єкт владних повноважень має виконувати саме у тих правовідносинах, в яких виник спір (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 587/2326/16-ц (провадження № 14-442цс19, пункт 20)).

У справі, яка переглядається, позивач (стягувач) не виконує жодних публічно-владних управлінських функції стосовно відповідача (боржника), не може вказувати або забороняти йому певну поведінку, давати дозвіл на передбачену законом діяльність тощо. Отже, у цій справі превалюють цивільні (господарські) відносини.

Велика Палата Верховного Суду звертала увагу на те, що в судовому процесі держава бере участь у справі як сторона через її відповідний орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах; під час розгляду справи в суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган; зазначені висновки актуальні і щодо участі у цивільних правовідносинах і у судовому процесі територіальної громади (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі № 2-3887/2009 (провадження № 14-36цс21, пункт 55)).

Також слід відмітити, що усі гроші громади зберігаються у держказначействі, а доходи бюджету складаються як з податкових надходжень, так і з надходжень за цивільними договорами. Звідси, уявлення про те, що гроші, винні громаді у цивільних відносинах, і стягнуті на користь громади у виконавчому провадженні, не можуть бути використані для розрахунків з кредиторами у виконавчих провадженнях проти громади, суперечило би принципу рівності суб`єктів цивільного права.

Колегія суддів звертає увагу на те, що оскільки несплата орендної плати є порушенням не публічних обов`язків, а господарського договору оренди, а в аспекті стягнення превалює цивільна (господарська) сторона відносин з боржником, тому слід застосовувати правила про виконавче провадження, відповідно стягнуті на користь громади кошти можуть бути використані для цілей розрахунків з кредиторами громади.

Суди обох інстанцій, відмовляючи у задоволенні скарги Черкаської міської ради, виходили з того, що матеріали справи не містять доказів того, що стягнуті у межах зведеного виконавчого провадження грошові кошти, перераховані на підставі вказаних вище розпоряджень, були використані на цілі, не передбачені статтею 47 Закону України "Про виконавче провадження". Крім цього, так як позивач є одночасно боржником у зведеному виконавчому провадженні № 73229056 у Відділі примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Черкаській області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), спірні виконавчі дії були вчинені державним виконавцем з дотриманням норм Закону України "Про виконавче провадження" та Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5.

Наведене відповідає правові позиції, викладеній Верховним Судом постанові від 15.12.2025 у справі № 925/1692/20, до розгляду якої зупинялося касаційне провадження у справі № 925/306/23.

Отже, розглянувши доводи касаційної скарги, ураховуючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи щодо природи спірних платежів, колегія суддів доходить висновку про необґрунтованість доводів скаржника про відсутність підстав для застосування частини п`ятої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження" для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження під час виконання судового рішення про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за землю. Водночас тих обставин, які свідчили б на підтвердження доводів касаційної скарги щодо можливих порушень порядку здійснення черговості платежів, не наведено.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. На підставі вищевикладеного Верховний Суд у межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи перевірив правильність застосування норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що оскаржувані ухвала та постанова є законними та обґрунтованими, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.

5.2. З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції без змін, через відсутність передбачених процесуальним законом підстав для їх скасування.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України необхідно покласти на скаржника.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Черкаської міської ради залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Черкаської області від 08.05.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.07.2025 у справі № 925/306/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ