Історія справи

Ухвала КГС ВП від 18.08.2019 року у справі №909/1141/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 жовтня 2019 року

м. Київ

Справа № 909/1141/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицької Н. О. - головуючого, Могила С. К., Случа О. В.

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрохімтрейд"

на рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.04.2019 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.07.2019 у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрохімтрейд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька аграрна компанія"

про стягнення 288 992,63 грн.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. До Господарського суду Івано-Франківської області звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю "Украгрохімтрейд" (далі - ТОВ "Украгрохімтрейд") із позовом до товариства з обмеженою відповідальністю "Галицька аграрна компанія" (далі - ТОВ "Галицька аграрна компанія") про стягнення заборгованості у сумі 288
992,63 грн, з яких: 127 022,82 грн - основний борг; 81 874,22 грн - пеня; 25

404,56 грн - штраф; 56 691,03 грн - 20 % річних від суми простроченого зобов'язання.

2. Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки від 06.04.2016 № 06042 щодо здійснення оплати поставленого товару.

Короткий зміст судових рішень у справі

3. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 05.04.2019 у справі № 909/1141/18, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.07.2019, у задоволенні позову відмовлено.

4. Рішення суду першої інстанції, з яким погодився апеляційний господарський суд обґрунтовано тим, що відповідач виконав грошові зобов'язання за умовами договору поставки у встановленій згідно зі специфікацією № 1 черговості. ТОВ "Украгрохімтрейд", отримавши перераховані відповідачем грошові кошти із конкретно наведениму платіжних документах призначенням платежу, зарахувало їх, внаслідок помилкового трактування положень статті 534 ЦК України (далі - ЦК України) не як оплату товару, а як сплату пені, чим порушило принцип ведення бухгалтерського обліку та Інструкцію про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затверджену постановою Національного банку України від
21.01.2004 № 22.

5. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 05.04.2019 у справі № 909/1141/18, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.07.2019, ТОВ "Украгрохімтрейд" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить судові рішення скасувати і прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. Скаржник стверджує, що відповідач своєчасно не виконав зобов'язання у частині сплати попереднього платежу за договором поставки від 06.04.2016 № 06042, внаслідок чого ТОВ "Украгрохімтрейд" здійснювало нарахування штрафних санкцій та неустойки. У подальшому, після перерахування ТОВ "Галицька аграрна компанія" коштів за цим договором, скаржник відповідно до статті 534 ЦК України, погашав спочатку борг, який виник у відповідача. Однак зазначеного суди попередніх інстанцій помилково не взяли до уваги та дійшли хибного висновку про порядок застосування положень статті 534 ЦК України.

7. Заявник стверджує, що у справах № 909/233/18, № 910/1013/18, № 910/23574/17 суди встановили факт необхідності нарахування штрафних санкцій у разі неналежного виконання зобов'язання.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

8. У відзиві на касаційну скаргу ТОВ "Украгрохімтрейд" наголошує на безпідставності доводів скаржника та зазначає, що суди дійшли правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, а тому просить залишити без змін рішення Господарського суду Івано-Франківської області від
05.04.2019 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.07.2019 у справі № 909/1141/18.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

9. Як установили суди попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи,
06.04.2016 між ТОВ "Украгрохімтрейд" (постачальник) та ТОВ "Галицька аграрна компанія" (покупець) укладено договір поставки № 06042, відповідно до умов якого у терміни, визначені договором та/або додатками до нього, постачальник зобов'язався передати у власність покупця насіння, засоби захисту рослин, добрива, а покупець - прийняти товар і сплатити за нього грошову суму (вартість, ціну), визначену договором і додатками до нього (пункт 1.1 договору).

10. Відповідно до пункту 3.2 договору сторони можуть погодити інший порядок розрахунків за поставлений товар в окремих додатках до цього договору.

11. Між сторонами 21.04.2016 укладено специфікацію № 1 (додаток № 1) до договору поставки від 06.04.2016 № 06042, в якій сторони обумовили найменування, асортимент, ціну, вартість продукції та умови оплати, а також передбачили, наступне: строк передачі товару покупцю не пізніше 29.04.2016; оплата товару здійснюється шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника у наступному порядку: 30 % від загальної вартості товару до 25.04.2016, що станом на 16.02.2016 складає 435 742,01 грн та 70 % від загальної вартості товару до
10.10.2016, що становить 1 016 731,35 грн.

12. Відповідно до пункту 11.2 договору поставки від 06.04.2016 № 06042 зазначений договір набуває чинності з моменту підписання представниками обох сторін та діє до повних розрахунків.

13. На підставі договору поставки від 06.04.2016 № 06042 позивач виставив рахунок від 22.04.2016 № 271 на суму 1 452 473,35 грн.

14. На виконання умов договору та специфікації № 1 ТОВ "Украгрохімтрейд" поставило, а ТОВ "Галицька аграрна компанія" прийняло товар, а саме: 30.04.2016 на загальну суму 942 082,99 грн, що підтверджується видатковою накладною від
30.04.2016 № 276, яка підписана керівниками юридичних осіб сторін договору без зауважень та засвідчена печатками юридичних осіб; 17.05.2016 на загальну суму 510 390,36 грн, що підтверджується видатковою накладною від 17.05.2016 № 289, яка підписана керівниками юридичних осіб сторін договору без зауважень та засвідчена печатками юридичних осіб.

15. Покупець платіжними дорученнями від 01.06.2016 № 340, від 03.06.2016 № 341 та від 10.06.2016 № 342 сплатив відповідно до виставленого позивачем рахунка від
22.04.2016 № 271 кошти в сумі 435 742 грн. Крім цього, покупець сплатив 1 016
731,34 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 17.08.2016 № 138. При здійсненні перерахунку грошових коштів відповідач у графі "призначення платежу" зазначив "оплата за насіння соняшника згідно рахунка № 271 від 22.04.2016".

Відповідач на підставі цих платіжних доручень сплатив сумарно 1 452 473,35 грн відповідно до виставленого рахунку від 22.04.2016 № 271. Звертаючись із позовом позивач вважав, що відповідач має заборгованість за поставлений товар у сумі 127
022,82 грн, на яку нарахував пеню, штраф та 20 % річних.

Позиція Верховного Суду

16. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

17 Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

18. Відповідно до статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

19. За змістом статті 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

20. Статтею 509 ЦК України визначено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

21. Згідно з частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ЦК України.

22. Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

23. Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

24. Як установили суди попередніх інстанцій і вбачається з матеріалів справи, ТОВ "Галицька аграрна компанія" виконала за договором поставки від 06.04.2016 № 06042 обов'язок зі сплати поставленого товару, сплативши грошові кошти у сумі 435 742,00 грн та 1 016 731,34 грн. Зазначені грошові кошти сплачено за повну вартість товару у сукупності. Таким чином, зобов'язання щодо виконання відповідачем договору поставки у частині повної оплати поставленого товару виконано.

25. Можливість застосуванняположень статті 534 ЦК України безпосередньо залежить від змісту реквізиту "призначення платежу" платіжного доручення, згідно з яким боржник здійснював платіж кредиторові на виконання грошового зобов'язання. Це означає, що якщо платник (боржник) здійснює переказ коштів, чітко зазначаючи платежу - погашення основного боргу (оплата товару, робіт, послуг), черговість, встановлена статті 534 ЦК України застосовуватися не може.

26. Розподіл коштів може здійснюватися кредитором відповідно до статті 534 ЦК України у випадку, коли стягнення заборгованості здійснюється в порядку виконавчого провадження, або платіж буде отримано без реквізиту "Призначення платежу" чи як загальна підстава - на виконання договору або погашення кредиторської заборгованості.

27. Відповідний порядок наведено у пункті 3.8 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Національного банку Україні від 21.01.2004 № 22, та пункті 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, згідно з якими отримувач коштів, якщо інше не передбачено договором, не вправі самостійно визначати порядок зарахування коштів, якщо платник чітко визначив призначення платежу. Аналогічну правову позицію викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.04.2018 у справі № 904/12527/16, від 26.09.2019 у справі № 910/12934/18.

28. Із наведеного вбачається, що помилковими є твердження скаржника про неправильне застосування судами попередніх інстанцій положень статті 534 ЦК України. Оскільки здійснюючи перерахування грошових коштів за отриманий за договором поставки товар, ТОВ "Галицька аграрна компанія" зазначило "призначення платежу" - здійснення оплати за насіння соняшника згідно з рахунком від
22.04.2016 № 271, позивач безпідставно зарахував таку оплату у рахунок погашення пені за невиконання умов договору поставки від 06.04.2016 № 06042.

29. За таких обставин, колегією суддів враховано, що судами попередніх інстанцій встановлено, а скаржником не спростосовано факт оплати вартості товару за спірним договором у повному обсязі, водночас висновок про відсутність у відповідача основного боргу, про стягнення якого пред'явлено позов та нараховано пеню, штраф та 20 % річних є обґрунтованим, а підстави для скасування судових рішень, прийнятих у цій справі відсутні.

30. Посилання скаржника на рішення судів у справах № 909/233/18, № 910/1013/18, № 910/23574/17 колегія суддів вважає помилковими, оскільки під час розгляду зазначених справ суди встановили наявність заборгованості, що призвело до порушення зобов'язань за відповідними договорами, однак наведене не є тотожним обставинам справи № 909/1141/18.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги та норми права, якими керувався суд

31. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

32. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

33. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що судові рішення у справі прийнято із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому підстав для їх скасування не вбачається.

34. Доводи, викладені у касаційній скарзі, про порушення і неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права під час прийняття оскаржуваних судових рішень не отримали підтвердження, не спростовують обставин, на які послалися суди як на підставу для відмови у позові, ґрунтуються на переоцінці доказів, зібраних у справі, що за змістом статті 300 ГПК України не належить до повноважень суду касаційної інстанції, у зв'язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржених у справі постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції не вбачається.

Розподіл судових витрат

35. Оскільки підстав для скасування рішення і постанови у справі та задоволення касаційної скарги немає, судовий збір за подання касаційної скарги слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300, 301, пунктом 1 частини 1 статті 308, статтями 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Украгрохімтрейд" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 05.04.2019 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.07.2019 у справі № 909/1141/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ