Історія справи

Ухвала КГС ВП від 26.08.2018 року у справі №914/2728/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 жовтня 2018 року

м. Київ

Справа № 914/2728/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.,

секретар судового засідання Овчарик В. М.,

за участю представників:

прокуратури Яговдіка С. М. (прокурор за посвідченням),

позивача-1 Панчука С. В. (дов. від 24.01.2018),

позивача-2 не з'явився,

відповідача Корнілова О. О. (адвокат),

розглянув касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна"

на рішення Господарського суду Львівської області від 08.05.2018 (суддя Крупник Р. В.) і постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.07.2018 (судді: Кравчук Н. М. (головуючий), Кордюк Г. Т., Скрипчук О. С.) у справі

за позовом заступника військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі органів, уповноважених здійснювати відповідні функції у спірних відносинах:

1) Адміністрації Державної прикордонної служби України,

2) Санаторію "Прикордонник-Немирів" (військова частина 1487) Державної прикордонної служби України,

до Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна"

про зобов'язання усунути перешкоди у користуванні нерухомим майном шляхом демонтажу майна.

Короткий зміст і підстави позовних вимог

1. Заступник військового прокурора Західного регіону України в інтересах держави в особі органів, уповноважених здійснювати відповідні функції у спірних відносинах: Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі ДПС України), Санаторію "Прикордонник-Немирів" (військова частина 1487) ДПС України, звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом про зобов'язання Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" (далі ПрАТ "ВФ Україна") усунути перешкоди у користуванні нерухомим майном земельною ділянкою (кадастровий № 4625855900:03:000:0081) площею 0,81 га, розташованою за адресою: Львівська область, Яворівський район, селищна рада Немирівська, шляхом демонтажу рухомого телекомунікаційного майна вежі та металевого контейнера з обладнанням мобільного радіотелефонного і радіорелейного зв'язку та розміщених антенно-фідерних пристроїв радіотелефонного і радіорелейного зв'язку та мобільного зв'язку, яке належить ПрАТ "ВФ Україна" на праві власності (з урахуванням заяви про зміну предмета позову).

2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач відмовляється добровільно демонтувати належне йому обладнання, розташоване на земельній ділянці, яка належить на праві постійного користування Адміністрації ДПС України в особі Санаторію "Прикордонник-Немирів" (військова частина 1487) ДПС України.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Рішенням Господарського суду Львівської області від 08.05.2018, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 25.07.2018, позов задоволено повністю.

4. Судові рішення аргументовано положеннями статті 152 Земельного кодексу України (далі ЗК України) і статті 391 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), а також тим, що спірне телекомунікаційне обладнання звязку розміщено на території військової частини 1487 без належних правових підстав і поза волею постійного користувача цієї земельної ділянки.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. У касаційній скарзі ПрАТ "ВФ Україна" просить рішення і постанову скасувати, справу направити на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. В обґрунтування вимог, викладених у касаційній скарзі, ПрАТ "ВФ Україна" посилається на неправильне застосування і порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, а саме статті 41 Конституції України, статей 204 321 ЦК України, статті 23 Закону України "Про прокуратуру", статей 53 174 236 237 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), наголошує, що: 1) прокурор неправильно визначив орган, уповноважений здійснювати функції держави у спірних правовідносинах; 2) суди належним чином не дослідили факту приналежності базової станції мобільного зв'язку до категорії рухомого чи нерухомого майна; 3) суди належним чином не дослідили документів, що підтверджують правомірність будівництва базової станції мобільного зв'язку та наявність договору про право на розміщення обладнання, який є дійсним з огляду на презумпцію правомірності правочину та умови його пролонгації.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7. У відзивах на подану касаційну скаргу Адміністрація ДПС України, Санаторій "Прикордонник-Немирів" (військова частина 1487) ДПС України, заступник військового прокурора Західного регіону України просять залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваних судових рішеннях.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

8. 29.08.2003 між Дочірнім підприємством "Санаторій "Немирів" Закритого акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (далі ДП "Санаторій "Немирів" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця") (власник) і Спільним підприємством "Український мобільний зв'язок" (далі СП "Український мобільний зв'язок") (правонаступником якого згідно з пунктом 1.2 статуту є ПрАТ "ВФ Україна") укладено договір № Вп-813991 (LVI NMR TOW), за умовами якого власник надає СП "Український мобільний зв'язок" право встановлення на території санаторію вежі та металевого контейнера з обладнанням мобільного радіотелефонного та радіорелейного зв'язку і розміщення антенно-фідерних пристроїв радіотелефонного та радіорелейного зв'язку і мобільного зв'язку. Право розташування надається строком на 10 років із 01.09.2003 до 31.08.2013.

9. Рішенням Немирівської селищної ради від 15.07.2004 № 35 надано дозвіл Західному територіальному управлінню СП "Український мобільний зв'язок" на встановлення ретрансляційної вежі для базової і радіорелейної станції з обладнанням у селищі Немирів по вул. Курортна, 21 на території санаторію "Немирів".

10. 01.09.2004 головним архітектором району Яворівської районної державної адміністрації Львівської області (далі Яворівська РДА) надано висновок про погодження проекту на базову станцію LVI NMR TOW системи мобільного зв'язку Західному територіальному управлінню СП "Український мобільний зв'язок" у смт Немирів Яворівського району.

11. Розпорядженням голови Яворівської РДА від 15.10.2004 № 606 затверджено акт державної технічної комісії про прийняття закінченого будівництвом об'єкта в експлуатацію від 16.09.2004 базової станції системи мобільного зв'язку в смт Немирів по вул. Курортна, 21.

12. У 2011 році прокурор Яворівського району звернувся до Господарського суду Львівської області з позовом в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до ДП "Санаторій "Немирів" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", Обласного комунального підприємства Львівської обласної ради "Бюро технічної інвентаризації та експертної оцінки", Виконавчого комітету Немирівської селищної ради, Немирівської селищної ради, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідачів: фізична особа-підприємець Прийма Василь Михайлович, ОСОБА_10, Товариство з обмеженою відповідальністю "Захід", про визнання недійсним свідоцтва про право власності на будівлі і споруди санаторію "Немирів" від 27.12.2001 та скасування реєстрації права власності на будівлі та споруди санаторію "Немирів".

13. Рішенням Господарського суду Львівської області від 21.02.2012 у справі № 5015/3898/11 (яке залишено без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 16.03.2015, постановою Вищого господарського суду України від 13.05.2015), зокрема, визнано недійсними свідоцтва про право власності на нерухоме майно (перелічене у резолютивній частині рішення), видані ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", визнано недійсною державну реєстрацію спірних свідоцтв про право власності, визнано за державою Україна в особі Фонду державного майна України право власності на об'єкти нерухомості (перелічені у резолютивній частині рішення), зобов'язано ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" передати за актом приймання-передачі у володіння держави в особі Фонду державного майна України об'єкти нерухомості у смт Немирів Яворівського району Львівської області (перелічені у резолютивній частині рішення).

14. Розглядаючи справу № 5015/3898/11, суди дійшли висновку, що під час створення ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" майно, яке передавалося до статутного капіталу товариства, згідно з чинним на той час законодавством не переходило у його приватну власність, а залишалося і залишається у власності Держави; законних підстав для розпорядження Федерацією профспілок України і ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" майном загальносоюзних громадських організацій колишнього Союзу РСР (продаж), передачі до статутних фондів господарських товариств, відчуження у будь-який інший спосіб немає.

15. Після набрання рішенням суду у справі № 5015/3898/11 законної сили на підставі розпорядження Кабінету Міністрів України від 28.12.2016 № 1062-р за актом приймання-передачі від 24.01.2017 нерухоме майно в смт Немирів Яворівського району Львівської області було передано зі сфери управління Фонду державного майна України до сфери управління Адміністрації ДПС України.

16. 14.07.2017 Львівською ОДА видано розпорядження № 637/0/5-17 "Про надання в постійне користування земельних ділянок", яким, зокрема, Адміністрації ДПС України затверджено технічну документацію із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) площею 0,8100 га (кадастровий № 4625855900:03:000:0081, КВЦПЗ 06.01), що розташована за межами населеного пункту на території Немирівської селищної ради Яворівського району, для обслуговування будівель і споруд санаторію "Немирів" і надано у постійне користування Адміністрації ДПС України цю земельну ділянку, зобов'язано Адміністрацію ДПС України зареєструвати право постійного користування земельною ділянкою.

17. За змістом витягу із Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, 28.07.2017 державним реєстратором проведено державну реєстрацію за Адміністрацією ДПС України в особі Санаторію "Прикордонник-Немирів" (військова частина 1487) ДПС України права постійного користування земельною ділянкою площею 0,81 га (кадастровий № 4625855900:03:000:0081).

18. У зв'язку з набуттям права постійного користування на земельну ділянку Санаторій "Прикордонник-Немирів" (військова частина 1487) у листі від 04.09.2017 № 72/106 і претензії від 19.09.2017 № 14/124 повідомив ПрАТ "ВФ Україна" про необхідність звільнення території військової частини від належного йому майна (базової станції мобільного зв'язку).

19. 20.10.2017 Санаторій "Прикордонник-Немирів" (військова частина 1487) у листі № 14/152 повідомив ПрАТ "ВФ Україна" про необхідність забезпечення явки представника для участі 07.11.2017 в обстеженні земельної ділянки, на якій встановлено телекомунікаційне обладнання.

20. 07.11.2017 комісією (у складі селищного голови смт Немирів, землевпорядника селищної ради, начальника Санаторію "Прикордонник-Немирів" (військова частина 1487) ДПС України, помічника начальника санаторію, начальника правового забезпечення, юрисконсульта, головного бухгалтера фінансово-економічного відділення, завідувача групи забезпечення, коменданта споруди санаторію, представників ПрАТ "ВФ Україна") проведено обстеження земельної ділянки Санаторію "Прикордонник-Немирів" (військова частина 1487) ДПС України, розташованої за адресою: Львівська область, Яворівський район, смт Немирів, вул. Курортна, 32, за результатами якого складено акт. За змістом цього акта на території земельної ділянки військової частини 1487 (кадастровий № 4625855900:03:000:0081) розміщено майно з іншим обладнанням мобільного оператора ПрАТ "ВФ Україна"; документів на підтвердження права власності на земельну ділянку, на якій розміщено майно ПрАТ "ВФ Україна" немає. Оскільки представники ПрАТ "ВФ Україна" відмовилися підписати акт обстеження земельної ділянки від 07.11.2017, комісією було зафіксовано таку відмову в акті.

21. 22.11.2017 ПрАТ "ВФ Україна" звернулося до Санаторію "Прикордонник-Немирів" (військова частина 1748) ДПС України з проханням укласти тимчасовий договір про надання послуг з утримання обладнання до моменту укладення договору оренди.

22. Оскільки право постійного користування на земельну ділянку (кадастровий № 4625855900:03:000:0081) (на якій розташовано обладнання відповідача) було набутео Адміністрацією ДПС України в особі Санаторію "Прикордонник-Немирів" (військова частина 1487) ДПС України, а Законом України "Про використання земель оборони" не передбачено можливості укладення із суб'єктами господарювання договорів на право розташування на землях оборони будь-яких об'єктів, прокурор і позивачі вважають, що телекомунікаційне обладнання відповідача розташовано на спірній земельній ділянці безпідставно та підлягає демонтажу.

23. Відповідач, у свою чергу, вважає, що користування земельною ділянкою для розташування належного йому майна є законним і здійснюється на підставі договору № Вп-813991 (LVI NMR TOW) від 29.08.2003 (строк дії якого продовжено до 31.08.2023), установлене телекомунікаційне обладнання є, на думку відповідача, нерухомим майном (розтяжки закріплено на анкерних фундаментах, контейнер з обладнанням базової станції встановлено з облаштуванням фундаменту), його демонтаж призведе до порушення прав відповідача як власника.

Позиція Верховного Суду

24. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Щодо неправильного визначення прокурором органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах

25. Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства (стаття 15 ЦК України).

26. За змістом статті 92 ЗК України право постійного користування земельною ділянкою це право володіння і користування земельною ділянкою, яка перебуває у державній або комунальній власності, без встановлення строку. Права постійного користування земельною ділянкою із земель державної та комунальної власності набувають, зокрема, підприємства, установи та організації, що належать до державної та комунальної власності.

27. Способи захисту прав на земельні ділянки визначено статтею 152 ЗК України, зокрема, частиною 2 цієї статті передбачено, що власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

28. У розумінні положень наведеної норми позивачем негаторного позову може бути власник або титульний володілець, у якого перебуває річ і щодо якої відповідач ускладнює здійснення повноважень користування або розпорядження, а відповідачем лише та особа, яка перешкоджає позивачеві у здійсненні його законного права користування чи розпорядження річчю.

29. Предметом негаторного позову є вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом.

30. Підставою негаторного позову є посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном, а також факти, що підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним цих правомочностей. Крім того, негаторний позов має на меті усунення тривалих порушень зазначених повноважень власника, а не тих, що мали місце в минулому, що зумовлює непоширення на вимоги за негаторним позовом строків позовної давності.

31. Підставою звернення прокуратури у цій справі із позовом є зайняття відповідачем земельної ділянки без відповідних правовстановлюючих документів і поза волею постійного користувача такої земельної ділянки Адміністрації ДПС України в особі Санаторію "Прикордонник-Немирів" (військова частина 1487) ДПС України.

32. Відповідно до частини 4 статті 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього Кодексу.

33. 28.07.2017 за Адміністрацією ДПС України в особі Санаторію "Прикордонник-Немирів" (військова частина 1487) ДПС України зареєстровано право постійного користування спірною земельної ділянкою. Статтею 125 ЗК України передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Як зазначив прокурор, Санаторій "Прикордонник-Немирів" (військова частина 1487) Державної прикордонної служби України є державною організацією, що належить до сфери управління Адміністрації Державної прикордонної служби України, основним видом діяльності якого є надання гарантованих державою заходів із соціального захисту особового складу ДПС України, медичного забезпечення, оздоровлення та реабілітації військовослужбовців.

34. Таким чином, з моменту державної реєстрації права на спірну земельну ділянку Адміністрація ДПС України в особі Санаторію "Прикордонник-Немирів" (військова частина 1487) набула права володіння і користування такою земельною ділянкою, у т.ч. права вимагати усунення порушень, які стосуються користування земельною ділянкою. Незаконне використання суб'єктом господарювання спірної земельної ділянки призводить до порушення виконання покладених на позивачів завдань щодо соціального захисту військовослужбовців. Невжиття уповноваженими органами належних заходів щодо усунення виявлених порушень закону стало підставою для звернення прокуратури із позовом до суду.

Щодо недослідження судами належним чином факту приналежності базової станції мобільного зв'язку до категорії рухомого чи нерухомого майна

35. За змістом статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об'єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об'єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації. Рухомими речами є речі, які можна вільно переміщувати у просторі.

36. Отже, обов'язковою умовою виникнення прав на нерухоме майно є їх державна реєстрація в установленому порядку. Однак у матеріалах справи немає доказів реєстрації телекомунікаційного обладнання, розташованого на спірній земельній ділянці, як нерухомого майна.

Щодо недослідження судами належним чином документів на підтвердження правомірності будівництва базової станції мобільного зв'язку та наявності договору про право на розміщення обладнання, який є дійсним з огляду на презумпцію правомірності правочину та умов його пролонгації

37. ПрАТ "ВФ Україна" у касаційній скарзі стверджує, що належне йому телекомунікаційне обладнання розташовано на спірній земельній ділянці правомірно, на підставі укладеного із ДП "Санаторій "Немирів" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" договору від 29.08.2003, який не оспорено, а отже продовжує свою дію, враховуючи умови цього договору.

38. Однак, таке твердження скаржника є неправильним, оскільки суди дослідили факт відсутності у ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" і ДП "Санаторій "Немирів" ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" (з яким відповідач уклав договір від 29.08.2003) права розпоряджатися цілісним майновим комплексом санаторію "Немирів", що встановлено господарським судом у справі № 5015/3898/11.

39. Посилання судів попередніх інстанцій на закінчення строку дії договору від 29.08.2003 № Вп-813991 із тих підстав, що у матеріалах справи немає доказів його пролонгації, необхідних згідно зі статтею 33 Закону України "Про оренду землі", колегія суддів вважає помилковими, оскільки цей договір не можна кваліфікувати як договір оренди землі, адже він не містить істотних умов, передбачених законом для такого виду договорів.

40. Водночас, помилкове застосування судами першої та апеляційної інстанцій положень Закону України "Про оренду землі" не вплинуло на правильність висновків судів по суті спору щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог з огляду на таке.

41. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків (частина 2 статті 152 ЗК України).

42. Особа, яка має речове право на чуже майно, має право на захист цього права, у тому числі і від власника майна, відповідно до положень глави 29 цього Кодексу (стаття 396 ЦК України).

43. Згідно з частиною 1 статті 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядженням своїм майном.

44. За змістом статті 319 цього кодексу власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. У разі порушення своїх прав власник на підставі статті 391 ЦК України має право, зокрема, вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

45. Положення статті 391 ЦК України підлягають застосуванню лише в тих випадках, коли між сторонами не існує договірних відносин і майно перебуває у користуванні відповідача не на підставі укладеного із позивачем договору.

46. З огляду на те, що між скаржником і власником спірної земельної ділянки немає договірних відносин щодо розміщення телекомунікаційного майна, належного відповідачеві на праві власності, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій щодо обґрунтованості та правомірності заявлених позовних вимог.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

47. Згідно зі статтею 300 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

48. На підставі викладеного (з урахуванням положень пункту 1 частини 1 статті 308 та статті 309 ГПК України) оскаржувані рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду підлягають залишенню без змін із підстав, викладених у цій постанові. Вимоги, наведені у касаційній скарзі, є безпідставними, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Судові витрати

49. Судовий збір за подання касаційної скарги у порядку статті 129 ГПК України слід покласти на скаржника.

Керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "ВФ Україна" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Львівської області від 08.05.2018 і постанову Львівського апеляційного господарського суду від 25.07.2018 у справі № 914/2728/17 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

ГоловуючийЮ. Я. Чумак

СуддіТ. Б. Дроботова

К. М. Пільков