Історія справи

Ухвала КГС ВП від 12.06.2019 року у справі №925/971/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2019 року

м. Київ

Справа № 925/971/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Огороднік К. М. - (головуючий), Банасько О. О., Ткаченко Н. Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2019

та рішення Господарського суду Черкаської області від 18.12.2018

у справі № 925/971/18

за позовом Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Уманьгаз збут"

про стягнення 586553,14 грн., -

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ "НАК "Нафтогаз України", позивач, скаржник) звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Уманьгаз збут" (далі - ТзОВ "Уманьгаз збут", відповідач) про стягнення 586553,14 грн, з яких: 548116,02 грн пені та 38437,12грн 3%річних.

Позовні вимоги мотивовані невиконанням відповідачем зобов'язань за Договором купівлі-продажу природного газу від 30.12.2015 № 16-209-Н щодо своєчасної оплати вартості товару протягом 2016 року, посилаючись при цьому на пункт 7.2. договору, яким передбачена відповідальність покупця за несвоєчасну сплату вартості отриманого газу, а також на положення ст.625 Цивільного кодексу України в частині стягнення річних. Зокрема, за розрахунком позивача з відповідача підлягає до стягнення пеня в сумі 548116,02 грн та 38437,12 грн 3% річних.

Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій

30.12.2015 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (продавець за договором, позивач по справі) та ТзОВ "Уманьгаз збут" (покупець за договором, відповідач по справі) укладено договір на купівлю-продаж природного газу №16-209-Н (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1. договору продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2016 році природний газ (далі - газ), а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах договору.

Відповідно до пункту 1.2. договору газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації побутовим споживачам (далі - споживачі покупця).

Відповідно до пункту 3.2. договору приймання-передача газу, переданого продавцем покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Пунктом 5.2. Договору визначено ціну за 1000 куб. м природного газу без урахування податку на додану вартість, тарифів на транспортування і розподіл природного газу, торгової націнки постачальника газу зі спеціальними обов'язками (включно) становлять:

5.2.1. Газ, що використовується населенням для приготування їжі та/або підігріву води - 5219,10 гривень за 1000 куб. м, крім того ПДВ 20% 1043,82 грн. ;

5.2.2. Газ, що використовується населенням для індивідуального опалення або комплексного споживання (індивідуальне опалення, підігрів їжі та/або підігрів води):

- за обсяг, спожитий до 1200 куб. м природного газу (включно) на період з
01.10.2015 по 31.03.2016 (включно) - 2229,10 гривень за 1000 куб. м, крім того ПДВ 20%;

- за обсяг, спожитий понад 1200 куб. м природного газу (включно) на період з
01.10.2015 по 31.03.2016 (включно) - 5219,10 гривень за 1000 куб. м, крім того ПДВ 20%.

Оплата планових обсягів газу здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки.

У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 25-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць (пункт 6.1. договору).

Оплата за газ здійснюється з поточного рахунка із спеціальним режимом використання покупця на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця кожного банківського дня розрахункового місяця згідно з нормативами розподілу коштів, затвердженими відповідною постановою НКРЕКП.

За наявності заборгованості за попередні періоди покупець перераховує кошти з поточного рахунка на поточний рахунок із спеціальним режимом використання продавця (пункт 6.2. договору).

За невиконання або неналежне виконання умов договору сторони несуть відповідальність згідно з чинним законодавством України та договором (пункт 7.1. договору).

Договір набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31 березня 2016 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Сторонами були підписані додаткові угоди до Договору №1 від 31.01.2016, №2 від
29.02.2016, №3 від 02.03.2016, №4 від 31.03.2016, №5 від 30.04.2016, №6 від
22.08.2016, №7 від 10.02.2017, якими сторонами вносилися зміни до Договору щодо ціни, кількості, строків, порядку та умов передачі газу, порядку та умов проведення розрахунків, строку дії договору, тощо.

На підставі постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" від 11.01.2005 №20, між Головним управлінням Державної казначейської служби України в Черкаській області, Департаментом фінансів Черкаської обласної державної адміністрації, товариством з обмеженою відповідальністю "Уманьгаз збут" та Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" підписані Спільні протокольні рішення про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання за рахунок коштів загального фонду Державного бюджету України та проведені відповідні оплати.

На виконання умов Договору, позивач передав у власність відповідача, а відповідач прийняв газ на загальну суму 157682919,80 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами приймання-передачі природного газу.

Посилаючись на порушення відповідачем строків виконання зобов'язань та керуючись, ст.ст. 549, 625, 611, 612 ЦК України, ст. 230, 231, 232, ГК України і умовами Договору, п. п. 6.1,7.2, позивач нарахував відповідачу 548116,02 грн. пені за січень 2016 року з 25.02.2016 по 25.02.2016, за лютий 2016 року з
25.03.2016 по 13.04.2016; 38437,12 грн. 3% річних за зобов'язаннями за січень 2016 року з 25.02.2016 по 25.02.2016, за лютий 2016 року з 25.03.2016 по
13.04.2016, за вересень 2016 року з 26.10.2016 по 27.10.2016.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням Господарського суду Черкаської області від 18.12.2018 у позові відмовлено повністю.

Рішення обґрунтоване тим, що у процесі вирішення спору судом встановлено, що вартість поставленого позивачем відповідачу природного газу за Договором купівлі-продажу від 30.12.2015 №16-209-Н останнім була оплачена в повному обсязі в межах строків оплати, встановлених п. 6.1 вказаного Договору за період з січня по жовтень 2016 року.

Умови Договору № 16-209-Н щодо порядку і строків розрахунків за природний газ сторонами змінено шляхом укладення правочинів - спільних протокольних рішень.

Постановою Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2019 рішення Господарського суду Черкаської області від 18.12.2019 у справі 925/971/18 залишено без змін.

Суд апеляційної інстанції погодився із висновками Господарського суду Черкаської ї області, зазначивши про те, що підписання спільних протокольних рішень уповноваженими державними органами, а саме: Головним управлінням державної казначейської служби України в Черкаській області (органу відповідальному за операції по рахунку); Департаментом фінансів Черкаської обласної державної адміністрації (органу, який є розпорядником державних коштів), є підтвердженням встановлення факту наявності підстав для здійснення розрахунків згідно з Порядком перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 №20.

Короткий зміст вимог касаційної скарги з узагальненими доводами особи, яка подала касаційну скаргу

В касаційній скарзі АТ "НАК "Нафтогаз України" просить постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2019 та рішення Господарського суду м. Києва від 18.12.2019 скасувати та прийняти нове рішення про стягнення 586
553,14грн.

В обґрунтування підстав для скасування посилається на неправильне застосування норм матеріального права, зокрема ст.ст. 526, 530, 610, 611, 612, 625, 629, 654 Цивільного кодексу України (далі - ЦК Уекраїни), ст.ст. 193, 216, 217, 231, 264, 265 Господарського кодексу України (ГК України), та норм процесуального права, а саме ст.ст. 73, 74, 76, 78, 116, 238, 236, 317 ГПК України.

Зазначає, що при нарахуванні пені та 3 % річних обґрунтовано включені суми, які були сплачені за спільними протокольними рішеннями в загальний розрахунок, оскільки у відповідності до Додаткової угоди № 3 від 02.03.2016 до договору пункт 6.1 доповнено останнім абзацем, відповідно до якого сторони погодили, що з урахуванням пункту 10.2 цього Договору укладення договору (ів) про організацію взаєморозрахунків за природний газ не звільняє покупця від відповідальності за невиконання або не6належне виконання зобов'язань за цим договором, включаючи, не обмежуючись обов'язком покупця сплатити на користь продавця неустойку, платежі відповідно до ст. 625 ЦК України на всю суму заборгованості.

Підписання сторонами відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від
11.01.2005 №20 спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ, на думку заявника, не змінює строків, термінів та умов розрахунків за цим договором, не звільняє покупця від відповідальності за невиконання або неналежне виконання зобов'язань за цим договором, включаючи, але не обмежуючись обов'язком покупця сплатити на користь продавця неустойку (штраф, пеню), платежі відповідно до статті 625 ЦК України.

Висновки судів про безпідставність нарахування пені і 3% річних на несвоєчасно сплачену побутовими споживачами заборгованість на поточний рахунок із спеціальним режимом використання вважає помилковими.

Позиції, викладені у відзиві на касаційну скаргу

Від ТзОВ "Уманьгаз збут" надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому відповідач, посилаючись на необґрунтованість доводів касаційної скарги, просить касаційну скаргу АТ "НАК "Нафтогаз України" залишити без задоволення, а оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій

Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції

З урахуванням меж розгляду справи судом касаційної інстанції, визначених ст. 300 ГПК України, не можуть бути взяті до уваги аргументи скаржника про необхідність встановлення обставин справи, про достовірність чи недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Згідно з компетенцією, визначеною законом, Верховний Суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Щодо суті касаційної скарги

Відповідно до статей 11, 629 Цивільного кодексу України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно із статтею 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України яка кореспондуються із статтею 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог статтею 193 Господарського кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання);

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (пункт 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам та надання пільг, субсидій та компенсацій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005 (який був чинним на момент підписання спільних протокольних рішень та відповідних перерахувань грошей, здійснених на їх основі), він визначає механізм перерахування субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг та житлових субсидій населенню на оплату, зокрема, природного газу.

Згідно з вказаним механізмом взаємних розрахунків між підприємствами паливно-енергетичного комплексу держава забезпечує відшкодування частини витрат підприємств паливно-енергетичного комплексу, пов'язаних з газопостачанням населенню, яке використовує субсидії та має пільги з оплати комунальних послуг, а саме - витрат на придбання природного газу, його транспортування магістральними та переміщення розподільчими газопроводами. Фактично, визнаючи неможливість розрахунків у цій частині підприємствами паливно-енергетичного комплексу, держава, приймаючи відповідні нормативно-правові акти, змінює цим самим характер регулювання відповідних правовідносин, що склались між сторонами на підставі укладених між ними договорів.

Тобто, правовідносини щодо проведення розрахунків між сторонами в частині оплати отриманого природного газу зазнають імперативного регулюючого впливу держави шляхом прийняття законодавчих актів, якими передбачено виділення субвенцій на фінансування пільг та субсидій, та законодавчих актів, на виконання яких, у свою чергу, було прийнято підзаконні нормативні акти, зокрема, і постанову Кабінету Міністрів України № 20 від 11.01.2005.

Відповідно до п. 7 вказаного вище Порядку розрахунки проводяться за згодою учасників на підставі актів звіряння або договорів, які визначають величину щомісячного споживання ресурсів (товарів, послуг), і спільних протокольних рішень, підписаних усіма учасниками таких розрахунків.

Незалежно від того, що правовідносини з постачання природного газу виникають між сторонами на підставі господарського договору, грошові зобов'язання між сторонами договору в частині, яку держава компенсує за рахунок коштів державного бюджету, регулюються відповідними нормами законодавства, застосування та чинність яких не залежить від того, чи передбачили сторони у договорі відповідні умови.

Оформлення та підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків стосується розрахунків за рахунок коштів субвенцій з державного бюджету.

Згідно з пунктом 2.5 розділу 2 протокольних рішень визначено порядок проведення взаєморозрахунків, а саме: Сторона 3 (ТзОВ "Уманьгаз збут") перераховує Стороні останній (НАК "Нафтогаз України") кошти за природний газ за 2016 рік згідно з договором від 30.12.2015 №16-209-Н із записом у графі "призначення платежу" "Постанова Уряду від 11.01.2005 № 20, за природний газ за 2016 рік, договір від
30.12.2015 №16-209-Н".

Сторони, що підписали Спільні протокольні рішення, несуть відповідальність за недотримання вимог Постанови Уряду від 11.01.2005 №20 та Порядку проведення розрахунків і невиконання своїх зобов'язань за Спільними протокольним рішенням про організацію взаєморозрахунків відповідно до законодавства України (п. 4 Спільних протокольних рішень).

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 31.05.2019 у справі № 924/296/18.

Таким чином, підписавши зазначені спільні протокольні рішення, сторони погодили, що відшкодування частини боргу відповідача, здійснюватиметься відповідно до встановлених зазначеними рішеннями порядку. Тобто, сторони, підписавши спільні протокольні рішення, погодилися з тим, що між ними встановлюється інший (не той, що був передбачений у договорі) порядок розрахунків.

При цьому, для застосування наслідків порушення грошового зобов'язання, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків за природний газ та теплопостачання, які діяли на момент розгляду справи. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 09.09.2014 у справі № 5011-35/1533-2012-19/522-2012, від 01.07.2015 у справі № 924/1230/14, від 16.09.2015 у справі № 917/2520/14, від 07.10.2015 у справі № 924/406/14, від 01.10.2015 у справі № 917/2519/14 та постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 904/1858/16, від 14.03.2018 у справі № 910/9806/16, від 12.06.2018 у справі № 922/1010/16, від 02.08.2018 у справі № 922/3873/17, від 22.01.2019 у справі № 908/868/18, від 18.06.2019 у справі №914/891/16.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що вартість поставленого природного газу відповідачем за договором №16-209-Н була в межах строків оплати, встановлених п. 6.1 Договору за період з січня по жовтень 2016 року.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем сплачено ПАТ "НАК "Нафтогаз України" вартість отриманого природного газу в сумі 157682919,80грн.

Встановивши погашення основної заборгованості в установленому законодавством порядку, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для застосування штрафних санкцій у вигляді пені та 3 % річних за несвоєчасне виконання грошового зобов'язання на підставі ст. 625 ЦК України.

Таке застосування норм матеріального права узгоджується з позицією об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеній в постанові від 31.05.2019 у справі № 924/296/18.

Наведеним спростовуються доводи, викладені у касаційній скарзі, щодо незаконності судових рішень.

Аргументи касаційної скарги стосовно того, що нарахування пені та 3 % річних ПАТ
"НАК "Нафтогаз України" відбувалося у періоди прострочення оплат та на суми заборгованості, які не відшкодовувалися згідно з спільними протокольними рішеннями про організацію взаєморозрахунків, не приймаються судом касаційної інстанції, оскільки такі доводи стосуються з'ясування обставин, вже встановлених судами попередніх інстанції, та переоцінки вже оцінених ними доказів у справі і спростовуються змістом оскаржуваних судових рішеннях у справі.

Верховним Судом не приймаються доводи касаційної скарги, що за умовами пункту
6.1 договору підписання спільних протокольних рішень про організацію взаєморозрахунків за природний газ відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 не змінює строків та умов розрахунків за договором.

Наявність абзацу восьмого пункту 6.1 договору вказаного змісту не позбавляє сторони договору права за взаємною згодою змінювати строки та умови розрахунків, що сторони й здійснили, підписавши спільні протокольні рішення.

Доводи касаційної скарги про неврахування судами нижчестоящих інстанцій правових позицій Верховного Суду, викладених у справах № 918/1395/15, №910/16072/16, колегією суддів відхиляються, скільки висновки у тих справах надавалися за інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій, а також з огляду на правові позиції об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені в постанові від 31.05.2019 у справі № 924/296/18.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно із ч. 1 ст. 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи зазначені положення законодавства та обставини, установлені судами першої та апеляційної інстанцій, зважаючи на межі перегляду справи судом касаційної інстанції, передбачені ст. 300 ГПК України, колегія суддів зазначає, що оскаржені рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції прийняті із додержанням норм матеріального і процесуального права, тому правових підстав для їх зміни чи скасування не вбачається.

Судові витрати

Оскільки суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає і підстав для скасування оскаржуваних судових рішень не вбачається, судові витрати відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на заявника касаційної скарги.

Керуючись ст.ст. 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 04.04.2019 та рішення Господарського суду Черкаської області від 18.12.2018 у справі №925/971/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий, суддя Огороднік К. М.

Судді Банасько О. О.

Ткаченко Н. Г.