Історія справи

Постанова КГС ВП від 08.10.2025 року у справі №907/609/25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 жовтня 2025 року

м. Київ

cправа № 907/609/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Мачульський Г. М., Случ О. В.,

розглянув у письмовому провадженні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробнича фірма "МС АВІА - ГРЕЙД"

на ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 29.05.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.07.2025 у справі

за позовом заступника керівника Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону в інтересах держави в особі:

1) Міністерства оборони України,

2) Військової частини НОМЕР_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробнича фірма "МС АВІА - ГРЕЙД"

про стягнення пені.

1. Короткий зміст заяви про забезпечення позову

1.1. Заступник керівника Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Закарпатської області в інтересах держави в особі: Міністерства оборони України (далі - позивач-1) та Військової частини НОМЕР_1 (далі - позивач-2 та/або ВЧ НОМЕР_1 ) з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробнича фірма "МС АВІА - ГРЕЙД" (далі - відповідач та/або ТОВ "МС АВІА - ГРЕЙД") про стягнення пені за прострочення виконання умов договору від 17.11.2023 № 138/23 про надання послуг з дообладнання вертольоту типу МИ-8МВТ-1 у розмірі 8 136 683,15 грн

1.2. Разом із позовною заявою на адресу місцевого господарського суду надійшла заява про забезпечення позову, в якій Прокурор просив вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в сумі 8 136 683,15 грн, які знаходяться в банківських установах на всіх рахунках цього ТОВ "МС АВІА - ГРЕЙД", інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову.

1.3. На обґрунтування поданої заяви Прокурор послався на те, що згідно з даними Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (далі - ЄДРПОУ) статутний капітал ТОВ "МС АВІА - ГРЕЙД" складає лише 120 000,00 грн. Відповідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, державного реєстру Іпотек, єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів, право власності на нерухоме майно за відповідачем не зареєстроване. За твердженням Прокурора, наведене свідчить про можливість реального виконання рішення суду за позовом Прокурора (у разі задоволення позову) лише шляхом звернення стягнення на кошти відповідача (їх вилучення/списання з рахунків), у той час як наразі можливість ТОВ "МС АВІА - ГРЕЙД" в будь - який момент розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, нічим не обмежена, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення. Прокурор вказував, що застосування судом заходу забезпечення позову у виді накладення арешту на грошові кошти товариства у межах предмета позову буде адекватним та таким, що забезпечує збалансованість інтересів учасників справи, у повному обсязі співвідноситиметься із заявленими Прокурором вимогами майнового характеру та гарантуватиме досягнення реального і ефективного захисту порушених прав держави у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову у частині стягнення коштів.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 29.05.2025 у справі № 907/609/25 (суддя Пригуза П. Д.), залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 29.07.2025 (Панова І. Ю. - головуючий, судді: Зварич О. В., Кравчук Н. М.) задоволено заяву Прокурора про забезпечення позову; вжито заходи забезпечення позову, а саме накладено арешт на грошові кошти відповідача в розмірі позовних вимог - 8 136 683,15 грн, які знаходяться в банківських установах на всіх рахунках цього ТОВ "МС АВІА - ГРЕЙД", інформація про які буде виявлена в процесі виконання цієї ухвали суду про забезпечення позову.

2.2. Судові рішення арґументовані тим, що запропоновані заходи забезпечення позову в частині накладення арешту на грошові кошти відповідача в межах ціни позову відповідають вимогам процесуального законодавства щодо розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і майбутнім предметом позовної вимоги, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

3.1. Не погоджуючись із ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 29.05.2025 та постановою Західного апеляційного господарського суду від 29.07.2025 у справі № 907/609/25, ТОВ "МС АВІА - ГРЕЙД" звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу та постанову, ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні вимог Прокурора у вжитті заходів забезпечення позову у виді накладення арешту на грошові кошти відповідача в розмірі позовних вимог - 8 136 683,15 грн.

3.2. Підставами для скасування оскаржуваних судових рішень скаржник вважає те, що суди попередніх інстанцій формально застосували норми права без врахування позиції щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Касаційного господарського суду Верховного Суду у справах № 910/608/19, № 910/1352/18, № 911/396/18, в яких викладена правова позиція Верховного Суду щодо підстав задоволення заяви про забезпечення позову.

У контексті наведених доводів скаржник наголошує, що судом апеляційної інстанції, а також судом першої інстанції, не встановлено обставини, а заявником, відповідно не надано доказів того, що в подальшому виконання рішення суду в разі задоволення позову про стягнення пені за договором від 17.11.2023 № 138/23 буде утруднено. При цьому, відповідач звертає увагу на те, що надав до суду апеляційної інстанції пояснення та докази своєї фінансової спроможності, наявності інших ліквідних активів та активної господарської діяльності, що свідчать про систематичну, спрямовану на досягнення господарської мети діяльність.

3.3. У відзиві Міністерство оборони України просить ухвалу та постанову залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

4. Позиція Верховного Суду

4.1. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені у ній доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини першої статті 300 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.2. Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник вказує на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, зокрема, положень статей 136 137 ГПК України.

Розглянувши наведені доводи, Верховний Суд зазначає таке.

Так, предметом судового розгляду є питання щодо наявності або, навпаки, правових підстав для вжиття заходів забезпечення позову у цій справі шляхом накладення арешту на грошові кошти відповідача в сумі 8 136 683,15 грн, які знаходяться в банківських установах на всіх рахунках цього ТОВ "МС АВІА - ГРЕЙД", інформація про які буде виявлена в процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначає стаття 136 ГПК України, згідно з приписами якої господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Колегія суддів зазначає, що правові висновки щодо застосування статей 136 137 ГПК України у контексті мети та сутності забезпечення позову є послідовними і сталими, викладені, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2024 у справі № 754/5683/22, у постановах Верховного Суду від 08.07.2024 у справі № 910/1686/24, від 26.08.2024 у справі № 922/1454/24, від 15.09.2025 у cправі № 910/6393/25 тощо.

Метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. Тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "Кюблер проти Німеччини").

Забезпечення позову за правовою природою є засобом запобігання можливим порушенням прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, метою якого є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Близькі за змістом висновки щодо застосування статей 136 137 ГПК України викладені у постановах Верховного Суду від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19 тощо.

Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь заявника вже не призведе до захисту прав або інтересів заявника, за яким він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені «правом на суд».

Згідно з частиною першою статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Частиною першою статті 138 ГПК України визначено, що заява про забезпечення позову подається: до подання позовної заяви - за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом для відповідного позову, або до суду за місцезнаходженням предмета спору - якщо суд, до підсудності якого відноситься справа, визначити неможливо; одночасно з пред`явленням позову - до суду, до якого подається позовна заява, за правилами підсудності, встановленими цим Кодексом; після відкриття провадження у справі - до суду, у провадженні якого перебуває справа.

Верховний Суд зазначає, що наявність або відсутність підстав для забезпечення позову суд вирішує в кожній конкретній справі з урахуванням установлених фактичних обставин такої справи та загальних передумов для вчинення відповідної процесуальної дії з відповідним їх підтвердженням. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (така правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17).

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Касаційний господарський суд звертає увагу на те, що у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18 також висловлено позицію про те, що необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу. Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.07.2024 у справі № 925/1459/23, від 06.06.2024 у справі № 910/17599/23, від 24.05.2023 у справі № 906/1162/22, від 29.06.2023 у справі № 925/1316/22.

Забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду тощо.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії тощо.

Співмірність, зокрема, передбачає співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, та майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суду належить встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов`язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, у тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, відомості про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, що звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі № 910/9498/19, від 17.09.2020 у справі № 910/72/20, від 15.01.2021 у справі № 914/1939/20, від 16.02.2021 у справі № 910/16866/20, від 15.04.2021 у справі № 910/16370/20, від 24.06.2022 у справі № 904/3783/21, від 26.09.2022 у справі № 911/3208/21.

Як зазначалося вище, предметом позову у цій справі є вимога майнового характеру про стягнення з відповідача грошових коштів у розмірі 8 136 683,15 грн.

Як доцільно виснували суди попередніх інстанцій, виконання в майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості.

При цьому суди попередніх інстанцій врахували, що такий вид забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти, не призведе до невиправданого обмеження майнових прав відповідача, оскільки такі грошові кошти фактично перебувають у володінні власника, а обмежується лише можливість розпоряджатися ним.

Можливість накладення арешту на грошові кошти відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є для позивача додатковою гарантією того, що рішення суду у разі задоволення позову буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог.

Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника (таку позицію висловив Верховний Суд у постанові від 03.03.2023 у справі № 905/448/22).

Частиною четвертою статті 137 ГПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову господарським судам необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами.

Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову (аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 18.02.2022 у справі № 910/12404/21).

Верховний Суд неодноразово наголошував (у т.ч. у постановах від 09.12.2020 у справі № 910/9400/20, від 21.12.2020 у справі № 910/9627/20) на необхідності конкретизації заходів забезпечення позову в аспекті співмірності заходів забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

Вирішуючи питання щодо доцільності забезпечення позову, суди попередніх інстанцій врахували, що між сторонами існує спір щодо сплати пені у заявленому позивачем розмірі, а виконання в майбутньому судового рішення у даній справі у разі задоволення позовних вимог безпосередньо пов`язано з обставинами наявності у відповідача грошових коштів.

Оскільки предметом спору є майнова вимога про стягнення з відповідача на користь позивача суми пені , тому обраний вид забезпечення позову - накладення арешту на грошові кошти відповідача ТОВ "МС АВІА - ГРЕЙД" у розмірі позовних вимог - 8 136 683,15 грн, які виникли на підставі договору від 17.11.2023 № 138/23 про надання послуг з дообладнання вертольоту типу Ми-8МВТ-1, що є предметом спору, є співмірним із позовними вимогами, не перешкоджає господарській діяльності відповідача, а також не порушує права інших осіб та є тимчасовим до вирішення спору по суті.

Також суд апеляційної інстанції, дослідивши заяву позивача про забезпечення позову вказав, що невжиття такого заходу забезпечення позову може утруднити або зробити неможливим виконання судового рішення у разі задоволення позову.

У контексті наведеного колегія суддів також вважає за необхідне звернути увагу на те, що виконання будь-якого судового рішення є невід`ємною стадією процесу правосуддя, а отже, має відповідати вимогам статті 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод (далі - Конвенція).

Європейським судом з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі "Горнсбі проти Греції" (рішення від 19.03.1997) зазначено, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Водночас судовий захист, як і діяльність суду, не можуть вважатися дієвими, якщо судові рішення не виконуються або виконуються неналежним чином і без контролю суду за їх виконанням.

Також у рішенні ЄСПЛ від 18.05.2004 у справі "Продан проти Молдови" Суд наголосив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантований Конвенцією, буде ілюзією, якщо правова система держав, які ратифікували Конвенцію, дозволятиме остаточному, обов`язковому судовому рішенню залишатися невиконаним, завдаючи шкоди одній із сторін.

Таким чином, саме вжиття судом заходів забезпечення позову сприяє гарантуванню відновлення порушених прав позивача в разі задоволення позову та виконання ухваленого судового рішення, що повністю відповідає вимогам ЄСПЛ.

Таким чином, підсумовуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку, що заявлені позивачем заходи забезпечення позову відповідають вимогам процесуального законодавства, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, та наявний зв`язок між конкретними заходами забезпечення позову і предметом спору, а тому суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, а тому немає підстав для задоволення касаційної скарги.

Доводи касаційної скарги щодо порушення судами попередніх інстанцій положень статей 136 137 ГПК України не можуть бути підставами для скасування оскаржуваних ухвали та постанови, оскільки зводяться до переоцінки встановлених судами обставин. Наведене в сукупності виключає можливість задоволення касаційної скарги.

Посилання скаржника у касаційній скарзі на постанови Верховного Суду у справах № 910/608/19, № 910/1352/18, № 911/396/18 колегією суддів відхиляються, оскільки відповідна оцінка наданих заявником доказів на підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову, здійснюється судом у кожному конкретному випадку, з урахуванням обставин конкретної справи.

З огляду на викладене, звертаючись із касаційною скаргою, скаржник не спростував висновків судів попередніх інстанцій та не довів неправильного застосування норм матеріального і процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ухвали та постанови. Оцінка доводів касаційної скарги, спрямованих на заперечення встановлених судом обставин справи та переоцінку доказів у ній, перебуває поза межами перегляду справи в касаційній інстанції.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. На підставі вищевикладеного Верховний Суд у межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи перевірив правильність застосування норм матеріального та процесуального права та дійшов висновку, що оскаржувані ухвала та постанова є законними та обґрунтованими, а тому касаційна скарга не підлягає задоволенню.

5.2. З огляду на наведене Верховний Суд дійшов висновку про необхідність залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали місцевого господарського суду та постанови суду апеляційної інстанції без змін, через відсутність передбачених процесуальним законом підстав для їх скасування.

6. Розподіл судових витрат

6.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України необхідно покласти на скаржника.

Ураховуючи наведене та керуючись статтями 300 301 308 309 314 315 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Науково - виробнича фірма "МС АВІА - ГРЕЙД" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 29.05.2025 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 29.07.2025 у справі № 907/609/25 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді Г. М. Мачульський

О. В. Случ