ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 січня 2021 року

м. Київ

Справа № 914/1939/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

головуючий - Стратієнко Л. В.,

судді: Губенко Н. М., Кібенко О. Р.,

розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Малого підприємства "Вікфіл"

на ухвалу Господарського суду Львівської області

(суддя - Манюк П. Т. )

від 10.09.2020

та постанову Західного апеляційного господарського суду

(головуючий - Зварич О. В., судді - Дубник О. П., Якімець Г. Г. )

від 16.11.2020,

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Гетьман"

про забезпечення позову

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "Гетьман",

до Малого підприємства "Вікфіл",

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача - 1) приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коротюк Оксани Вікторівни, 2) приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Варави Романа Сергійовича, 3) приватного виконавця виконавчого округу Львівської області Маковецького Зоряна Вікторовича,

про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

у серпні 2020 року ТОВ "НВП "Гетьман" звернулось до Господарського суду Львівської області з позовом до МП "Вікфіл" про визнання таким, що не підлягає виконанню, виконавчого напису від 31 липня 2020 року за №402, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коротюк О. В. про стягнення з ТОВ "НВП "Гетьман" на користь МП "Вікфіл" 14 322 328,93 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані, зокрема, порушенням нотаріусом при вчиненні виконавчого напису п. 4.14 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, ст.ст. 50, 87, 88 Закону України "Про нотаріат", ст. 4 Закону України "Про обіг векселів в Україні ", оскільки ТОВ "НВП "Гетьман" не є векселедавцем та правонаступником векселедавця простого векселю серії АА2737694 від 29.07.2016, на підставі протесту про неоплату якого вчинено спірний виконавчий напис.

08.09.2020 позивач подав до місцевого господарського суду заяву про забезпечення позову, у якій просив зупинити стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коротюк О. В від 31 липня 2020 року за №402.

Заява про забезпечення позову обґрунтована тим, що на підставі оспорюваного виконавчого напису приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Варавою Р. С. було відкрито виконавче провадження ВП № ~organization0~ про стягнення з ТОВ "НВП "Гетьман" на користь МП "Вікфіл" боргу в сумі 14 322 328,93 грн, накладено арешт на майно та кошти позивача, а також вчинено дії, спрямовані на стягнення заборгованості з позивача, та частково стягнуто заборгованість в сумі 2 153,79
грн.

Стверджує, що якщо до закінчення розгляду спору у справі приватним виконавцем буде примусово стягнуто кошти або в рахунок спірного боргу буде реалізовано майно ТОВ "НВП "Гетьман", то позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 10.09.2020, залишеною без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.11.2020, задоволено заяву ТОВ "НВП "Гетьман" про забезпечення позову. Зупинено стягнення на підставі виконавчого напису приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Коротюк О. В від 31 липня 2020 року за №402 до набрання рішенням суду у цій справі законної сили.

Задовольняючи вказану заяву про вжиття заходів забезпечення позову, суди виходили з того, що на час розгляду вказаної заяви спірний виконавчий напис став підставою для відкриття приватним виконавцем виконавчого провадження, з метою виконання якого було накладено арешт на кошти та майно позивача. Існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову (шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису) може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до суду. Запропонований позивачем захід забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі оспорюваного виконавчого напису нотаріуса до вирішення спору по суті не призведе до обмеження прав відповідача та не завдасть йому шкоди чи збитків, а лише відстрочить на період розгляду судової справи проведення виконавчих дій.

У грудні 2020 року МП "Вікфіл" подало касаційну скаргу, в якій просить скасувати вказані рішення і прийняти нове рішення, яким відмовити у забезпеченні позову.

Підставами для скасування судових рішень відповідач зазначає неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права судами першої та апеляційної інстанції.

Стверджує, що заява позивача про вжиття заходів забезпечення позову не містить обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, так само як і не містить обґрунтування, наявності фактичних обставин, які свідчать про загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Зазначає, що судами попередніх інстанцій при ухваленні оскаржуваних судових рішень не враховано висновків щодо застосування статей 136, 137 ГПК України у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, у постановах Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 752/6255/18, від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19, від 03.04.2020 у справі № 904/4511/19. На переконання скаржника між сторонами відсутній спір щодо наявності боргу ТОВ "НВП "Гетьман" перед МП "Вікфіл", що підтверджується простим векселем серії АА2737694 від 29.07.2016 виданим АФГ "Таврія", а відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань ТОВ "НВП "Гетьман" є правонаступником ТОВ "Таврія 11 ", яке є правонаступником АФГ "Таврія". Простий вексель серії АА2737694 від 29.07.2016 був виписаний в оплату поставки електротехнічного обладнання за договором поставки № 13/17-16 від 13.07.2016.

У відзиві на касаційну скаргу позивач вважає постанову апеляційного суду та ухвалу місцевого суду законними та обґрунтованими, просить залишити їх без змін.

Вказує, що ТОВ "НВП "Гетьман" не є правонаступником векселедавця простого векселю серії АА2737694 від 29.07.2016 АФГ "Таврія" та ТОВ "Таврія 11", що підтверджується, зокрема, наказом Міністерства юстиції України № 3485/5 від
08.10.2020, яким скасовано запис в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань щодо правонаступництва позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, встановивши наявність зазначеної у касаційній скарзі підстави касаційного оскарження судових рішень (абз. 2 ч. 2 ст. 287 ГПК України), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти неї і перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 136 ГПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 137 ГПК України позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ГПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними з заявленими позивачем вимогами.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень.

При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ст. 74 ГПК України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Крім цього, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов'язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням, зокрема, того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді заборони третім особам вчиняти певні дії щодо предмета спору тощо) права відповідача або вказаних осіб, та, відповідно, чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу і яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Верховний Суд зазначає, що оскаржувані ухвала місцевого суду та постанова апеляційного суду про вжиття заходів до забезпечення позову та аргументація, викладена у них, відповідають наведеним вимогам.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом судового розгляду є вимога позивача до відповідача про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису від 31 липня 2020 року за №402, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коротюк О. В. про стягнення з ТОВ "НВП "Гетьман" на користь МП "Вікфіл" 14 322 328,93 грн.

Звертаючись з заявою про забезпечення позову, позивач обґрунтовував її можливістю передчасного стягнення сум заборгованості з нього та безпідставної примусової реалізації його майна до перевірки господарським судом правомірності вчинення нотаріусом виконавчого напису щодо стягнення заборгованості за простим векселем серії АА2737694 від 29.07.2016 при вирішенні спору по суті.

Вказував, що векселедавцем вказаного векселю є Асоціація фермерських господарств "Таврія ", а не позивач. ТОВ "НВП "Гетьман" не правонаступником векселедавця простого векселю серії АА2737694 від 29.07.2016 АФГ "Таврія" та ТОВ "Таврія 11", відповідно ТОВ "НВП "Гетьман" не має грошових зобов'язань перед МП "Вікфіл".

Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Коротюк О. В. вказаного не врахувала та в порушення вимог закону не перевірила документи щодо наявності реального боргу ТОВ "НВП "Гетьман" перед МП "Вікфіл", протиправно вчинила виконавчий напис щодо стягнення з позивача заборгованості за простим векселем серії АА2737694 від 29.07.2016.

31.07.2020 на підставі оспорюваного виконавчого напису, що є предметом розгляду у цій справі, приватним виконавцем виконавчого округу міста Києва Варавою Р. С.
було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № ~organization1~ про стягнення з ТОВ "НВП "Гетьман" на користь МП "ВІКФІЛ" боргу в сумі 14 322 328,93
грн. Цього ж дня, 31.07.2020 приватним виконавцем було винесено декілька постанов, зокрема: постанову про арешт майна боржника, якою накладено арешт на все майно, що належить боржнику; постанову про арешт коштів боржника; постанову про стягнення з боржника основної винагороди, якою стягнуто з позивача основну винагороду виконавця в сумі 1 432 232,89 грн; постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

03.08.2020 приватним виконавцем було винесено постанову про розшук майна боржника. Орім того, винесено постанову про арешт коштів боржника, що знаходяться на відкритих рахунках у банках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника.

Також заявник вказував, що в рамках виконавчого провадження приватним виконавцем вже частково стягнуто кошти в сумі 2 153,79 грн.

На підтвердження доводів, наведених в обґрунтування поданої заяви про забезпечення позову, позивач надав суду копії документів: інформації про виконавче провадження від 07.09.2020; рішення Львівського окружного адміністративного суду від 14.08.2020 у справі № 380/6158/20, яким визнано протиправними та скасовано постанови приватного виконавця виконавчого округу міста Києва Варавою Р. С. від 31.07.2020 про відкриття виконавчого провадження ВП № ~organization2~ та арешт коштів боржника у виконавчому провадженні ВП № ~organization3~; ухвали Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2020 про відкриття апеляційного провадження у справі № 380/6158/20; повістки-повідомлення Восьмого апеляційного адміністративного суду від 02.09.2020; претензії контрагентів ТОВ
"НВП "Гетьман" від 14.08.2020 до позивача; банківських виписок та платіжних вимог.

Позивач просив на підставі пункту 5 частини 1 статті 137 ГПК України зупинити стягнення, яке вже відбувається на підставі спірного виконавчого напису нотаріуса.

Оскільки у цій справі позивач звернувся до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, враховуючи вимоги ст. 136 ГПК України, тому в цьому випадку судом має досліджуватися та застосовуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом, без нових звернень до суду.

З огляду на відповідні законодавчі приписи та з урахуванням встановлених обставин справи, враховуючи, що інформація про виконавче провадження від
07.09.2020 та банківські виписки належним чином підтверджують вжиття приватним виконавцем в рамках виконавчого провадження № ВП ~organization4~ заходів щодо стягнення коштів на підставі виконавчого напису, а позивач оскаржив такий виконавчий напис в судовому порядку шляхом подання позову про визнання його таким, що не підлягає виконанню, через те, що вважав, що такий виконавчий напис здійснено з порушенням норм чинного законодавства, - існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису від 31 липня 2020 року за №402, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коротюк О. В. може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до суду.

Адже у разі, якщо до закінчення розгляду спору у цій справі приватним виконавцем буде примусово стягнено суму коштів або реалізовано майно позивача в рахунок оплати боргу за простим векселем серії АА2737694 від 29.07.2016, то позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів ТОВ
"НВП "Гетьман".

Надані заявником докази підтверджують припущення позивача, що у разі можливого задоволення позову ТОВ "НВП "Гетьман" про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису від 31 липня 2020 року за №402, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коротюк О. В., реального захисту прав та інтересів товариства не відбудеться, оскільки до цього часу кошти можуть бути стягнуті.

Звернення стягнення на майно позивача приватним виконавцем у виконавчому провадженні щодо виконання спірного виконавчого напису нотаріуса також може призвести до протиправного позбавлення ТОВ "НВП "Гетьман" права власності на майно у разі встановлення судом у справі цій справі обставин щодо неправомірності вчинення відповідного виконавчого напису.

Окрім того, запропонований позивачем захід забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі оспорюваного позивачем виконавчого напису нотаріуса до вирішення спору по суті не призведе до обмеження прав відповідача та не завдасть йому шкоди чи збитків, а лише відстрочить на період розгляду судової справи проведення виконавчих дій. Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, від 25.02.2019 у справі № 924/790/18, від 21.02.2020 року у справі № 910/9498/19.

Тому, в цьому випадку Касаційний господарський суд погоджується з висновками господарських судів про те, що застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріусу та встановлення заборони на здійснення виконавчих дій є адекватним та ефективним способом забезпечення позову.

При прийнятті постанови колегія суддів враховує висновки Верховного Суду щодо застосування норм права, викладені у постанові об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, у постановах Верховного Суду від 25.02.2019 у справі №924/790/18, від 11.10.2019 у справі №910/4762/19, від 06.04.2020 у справі №203/1491/19, від
30.09.2020 у справі № 910/19113/19.

Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що захід забезпечення позову про зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса не є тотожним з позовною вимогою про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, оскільки в цьому випадку до вирішення спору по суті про відповідність/невідповідність оспорюваного виконавчого напису вимогам закону лише зупиняється процедура виконання такого виконавчого напису з метою надання можливості позивачу захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження без нових звернень до суду.

Верховний Суд відхиляє доводи скаржника, які стосуються відсутності в момент вчинення виконавчого напису нотаріуса спору щодо заборгованості боржника, оскільки ці обставини є підставою позовних вимог, тоді як під час вирішення питання щодо забезпечення позову, обґрунтованість позову не досліджується, адже питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті і не вирішується ним під час розгляду клопотання про забезпечення позову.

Отже, Верховний Суд вважає, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди попередніх інстанцій правильно надали оцінку обґрунтованості доводів позивача, встановивши безпосередній зв'язок між конкретними заходами забезпечення позову та предметом позову, і правильно застосували до спірних правовідносин положення статей 136, 137 ГПК України.

Касаційний господарський суд відхиляє посилання скаржника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18, постанови Верховного Суду від 28.11.2018 у справі № 752/6255/18, від 10.04.2018 у справі № 910/19256/16, від 14.05.2018 у справі № 910/20479/17, від 14.06.2018 у справі № 916/10/18, від 23.06.2018 у справі № 916/2026/17, від 16.08.2018 у справі № 910/5916/18, від 11.09.2018 у справі № 922/1605/18, від 14.01.2019 у справі № 909/526/18, від 21.01.2019 у справі № 916/1278/18, від 25.01.2019 у справі № 925/288/17, від 26.09.2019 у справі № 904/1417/19, від 03.04.2020 у справі № 904/4511/19, тому що касаційним судом у жодній з наведених постанов не досліджувались обставини правомірності застосування забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса при розгляді спору про визнання його таким, що не підлягає виконанню. Правовідносини у справах на які посилається скаржник та у справі, що переглядається не є подібними, оскільки різняться за предметом позову, підставами позову, заходами та підставами забезпечення позову.

До того ж, аналіз висновків щодо застосування статей 136, 137 ГПК України, зроблених у ухвалі місцевого суду і постанові суду апеляційної інстанції, що оскаржуються, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у постановах касаційного суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, і ці висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням різних фактичних обставин, які формують зміст правовідносин.

З огляду на викладене, колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду дійшла висновку про необґрунтованість доводів касаційної скарги.

За таких обставин постанова суду апеляційної інстанції та ухвала першої інстанції прийняті з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстав для їх зміни чи скасування немає.

З огляду на те, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, згідно з ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись п. 13 ст. 8, ст.ст. 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

касаційну скаргу Малого підприємства "Вікфіл" залишити без задоволення, а ухвалу Господарського суду Львівської області від 10.09.2020 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.11.2020 у справі за № 914/1939/20 - без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Л. Стратієнко

Судді Н. Губенко

О. Кібенко