ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 вересня 2020 року

м. Київ

Справа № 910/72/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Студенець В. І. - головуючий, судді: Баранець О. М., Мамалуй О. О.

розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи

розглянувши матеріали касаційної скарги Акціонерного товариства "Альфа-Банк"

на постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий суддя - Попікова О. В., судді: Євсіков О. О., Корсак В. А.)

від 02.03.2020

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "КМ-Холдинг"

про забезпечення позову

у справі № 910/72/20

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КМ-Холдинг"

до Акціонерного товариства "Альфа-Банк"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Шевченко Інна Леонтіївна, Приватний виконавець виконавчого округу Тернопільської області Мелих Анатолій Іванович

про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню,

ВСТАНОВИВ:

ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Товариство з обмеженою відповідальністю "КМ-Холдинг" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Альфа-Банк", в якому просить суд визнати виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Інною Леонтіївною від 26.10.2019, зареєстрований в реєстрі за №1934, яким звернено стягнення на нерухоме майно ТОВ "КМ-Холдинг", а саме: будівлю, що знаходиться за адресою:

Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Бандери С., буд. 90 на користь Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк", таким, що не підлягає виконанню.

1.2. Позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Інною Леонтіївною при вчиненні спірного виконавчого напису було порушено передбачені статтею 88 Закону України "Про нотаріат" строки і, при цьому, станом на дату вчинення виконавчого напису між сторонами існував спір щодо стягнення заборгованості, тобто заборгованість не можна вважати безспірною.

1.3. У позовній заяві Товариство з обмеженою відповідальністю "КМ-Холдинг", серед іншого, просило суд з метою забезпечення позову зупинити стягнення на підставі виконавчого напису №1934, виданого 26.10.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І. Л.

1.4. В обґрунтування заяви про забезпечення позову заявник вказував на те, що право власності на нерухоме майно, на яке звернуто стягнення за спірним виконавчим написом, може бути оформлене за ПАТ "Альфа-Банк" або іншим покупцем та може бути відчужене, передане іншій особі, що в майбутньому утруднить виконання даного рішення суду при задоволенні позову або зробить таке виконання неможливим.

2. Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.01.2020 у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "КМ-Холдинг" про забезпечення позову відмовлено.

2.2. При цьому місцевий господарський суд виходив з того, що заявником не було надано доказів на підтвердження того, що невжиття визначених ним заходів забезпечення позову порушить його права та в подальшому утруднить чи може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. А саме лише посилання в заяві на потенційну можливість невиконання рішення суду та імовірність порушення прав особи без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Крім того, при оцінці збалансованості інтересів сторін, суд звернув увагу на наявність у іпотекодавця права до дня продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах виконати вимогу за основним зобов'язанням, що відповідно до статті 42 Закону України "Про іпотеку" є підставою для припинення реалізації предмета іпотеки.

2.3. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2020 ухвалу Господарського суду міста Києва від 08.01.2020 у справі №910/72/20 скасовано. Суд задовольнив заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "КМ-Холдинг" про забезпечення позову та вжив заходів до забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса №1934, виданого 26.10.2019, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І. Л.

2.5. Суд апеляційної інстанції, в свою чергу, виходив з того, що оскільки у даній справі Товариство з обмеженою відповідальністю "КМ-Холдинг" звернулось до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не мала взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а мала застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

З огляду на відповідні законодавчі приписи та з урахуванням встановлених обставин справи, враховуючи, що 25.11.2019 приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Мелихом А. І. було відкрито виконавче провадження №60708587 з примусового виконання виконавчого напису від 26.10.2019 №1934, вчиненого приватним нотаріусом Київського Міського нотаріального округу Шевченко І. Л., яким передбачено звернення стягнення на майно на користь відповідача, а позивач оскаржив такий виконавчий напис в судовому порядку шляхом подання позову про визнання його таким, що не підлягає виконанню, через те, що вважав, що такий виконавчий напис здійснено з порушенням норм чинного законодавства, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову (шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису від 26.10.2019 №1934, вчиненого приватним нотаріусом, яким звернено стягнення на майно) може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до суду. Адже у разі, якщо до закінчення розгляду даної справи виконавчою службою буде примусово реалізовано майно на прилюдних торгах, то позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів товариства. При цьому суд апеляційної інстанції врахував правову позицію Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладену в постанові від 16.08.2018 у справі №910/1040/18.

3. Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнений виклад позиції інших учасників справи

3.1. Не погоджуючись з постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2020, Акціонерне товариство "Альфа-Банк" подало касаційну скаргу, в якій просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати, у задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "КМ-Холдинг" про вжиття заходів забезпечення позову відмовити.

3.2. Узагальнені доводи касаційної скарги:

-суд апеляційної інстанції порушив норми процесуального права, а саме статті 136, 137 Господарського процесуального кодексу України, оскільки не врахував, що заява позивача не містить будь-яких обґрунтованих доводів щодо реальних, існуючих обставин, які вказують на ймовірну складність або неможливість виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог, а матеріали справи не містять доказів того, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Так, у заяві про забезпечення позову містяться лише загальні міркування та припущення заявника стосовно ймовірності дій щодо подальшого відчуження або вчинення інших навмисних дій з метою ускладнення виконання рішення по цій справі у разі задоволення позову. При цьому позивач звернувся до суду з позовними вимогами немайнового характеру, а достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення є умовою застосування заходів до забезпечення позову за вимогами майнового характеру;

-суд апеляційної інстанції не врахував, що спірне майно є іпотечним майном, а Акціонерне товариство "Альфа-Банк" є його іпотекодержателем, як наслідок не врахував збалансованості інтересів обох сторін. При цьому відповідач у справі є фінансово-кредитною установою та у випадку задоволення позову має достатні фінансові активи на компенсацію збитків позивачу. Крім того, іпотекодавець до дня продажу предмета іпотеки на прилюдних торгах має право виконати вимогу за основним зобов'язанням, що відповідно до статті 42 Закону України "Про іпотеку" є підставою для припинення реалізації предмета іпотеки.

3.3. Ухвалою Верховного Суду від 21.04.2020 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Акціонерного товариства "Альфа-Банк" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2020 у справі №910/72/20, прийнято до розгляду касаційну скаргу Акціонерного товариства "Альфа-Банк" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2020 у справі №910/72/20 у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

3.4. Ухвалою Верховного Суду від 07.05.2020 клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "КМ-Холдинг" про продовження строку для подання відзиву на касаційну скаргу Акціонерного товариства "Альфа-Банк" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2020 у справі № 910/72/20 задоволено, продовжено Товариству з обмеженою відповідальністю "КМ-Холдинг" строк на подання відзиву на касаційну скаргу Акціонерного товариства "Альфа-Банк" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.03.2020 у справі №910/72/20 на строк дії карантину.

3.5. Від Товариства з обмеженою відповідальністю "КМ-Холдинг" 07.08.2020 на адресу суду надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому товариство просить відмовити в її задоволенні, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

3.6. Також від Товариства з обмеженою відповідальністю "КМ-Холдинг" надійшло клопотання про зупинення провадження у справі до закінчення перегляду судового рішення у справі № 910/19106/19 у подібних правовідносинах у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду.

Обґрунтовуючи наявність підстав для передачі зазначеної справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, суд касаційної інстанції вказав на те, що серед заходів забезпечення позову, визначених статтею 137 Господарського процесуального кодексу України передбачено зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку (пункт 5 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України). Водночас Законом України від 15.01.2020 № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", який набрав чинності 08.02.2020, зокрема внесено зміни до положень Господарського процесуального кодексу України і доповнено статтю 137 зазначеного кодексу частиною 12. Відповідно до частини 12 статті 137 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, що набрала чинності з 08.02.2020) не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які полягають в (або мають наслідком) припиненні, відкладенні, зупиненні чи іншому втручанні у проведення конкурсу, аукціону, торгів, тендера чи інших публічних конкурсних процедур, що проводяться від імені держави (державного органу), територіальної громади (органу місцевого самоврядування) або за участю призначеного державним органом суб'єкта у складі комісії, що проводить конкурс, аукціон, торги, тендер чи іншу публічну конкурсну процедуру. При цьому відповідно до постанови Північного апеляційного господарського суду від
26.05.2020 суд апеляційної інстанції у справі № 910/19106/19, скасовуючи ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.03.2020 про задоволення заяви про забезпечення позову, керувався зокрема нормою частини 12 статті 137 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, що набрала чинності з
08.02.2020).

Оскільки в даній справі ухвала суду першої інстанції винесена 08.01.2020, тобто до набрання чинності Законом України від 15.01.2020 № 460-IX (08.02.2020), а отже ні суд першої інстанції, ні суд апеляційної інстанції, виходячи з меж перегляду справи в суді апеляційної інстанції, свої рішення не ґрунтували на підставі частини 12 статті 137 Господарського процесуального кодексу України (у редакції, що набрала чинності з 08.02.2020), тобто правовідносини в даній справі № 910/72/20 та справі № 910/19106/19 не є подібними за матеріально-правовим регулюванням, то колегія суддів вважає відсутніми правові підстави для задоволення вказаного клопотання.

4. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій з посиланням на норми права, якими керувався Суд

4.1. Відповідно до частини 1 статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

4.2. Предметом касаційного оскарження у даній справі є постанова суду апеляційної інстанції про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріуса №1934, вчиненого 26.10.2019 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко І. Л.

4.3. Відповідно до статті 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статті 136 Господарського процесуального кодексу України заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з пунктом 5 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку.

Відповідно до частини 4 статті 137 Господарського процесуального кодексу України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними з заявленими позивачем вимогами.

4.4. Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових рішень.

При цьому, сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, обов'язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу забезпечення позову. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Крім цього, вирішуючи питання про забезпечення позову та виходячи з приписів статей 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов'язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді заборони третім особам вчиняти певні дії щодо предмета спору тощо) права відповідача або вказаних осіб, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.

Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Верховний Суд зазначає, що оскаржувана постанова апеляційного господарського суду про вжиття заходів до забезпечення позову та аргументація, викладена у ній, відповідають наведеним вимогам.

Так, предметом позову в даній справі є матеріально-правова вимога позивача до відповідача про визнання таким, що не підлягає виконанню виконавчого напису, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевченко Інною Леонтіївною від 26.10.2019, зареєстрованого в реєстрі за №1934, яким звернено стягнення на нерухоме майно ТОВ "КМ-Холдинг", а саме: будівлю, що знаходиться за адресою: Тернопільська область, м. Тернопіль, вул. Бандери С., буд. 90 на користь Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк".

Звертаючись із заявою про забезпечення позову, позивач обґрунтовував її тим, що право власності на нерухоме майно, на яке звернуто стягнення за спірним виконавчим написом, може бути оформлене за ПАТ "Альфа-Банк" або іншим покупцем та може бути відчужене, передане іншій особі, що в майбутньому утруднить виконання даного рішення суду при задоволенні позову або зробить таке виконання неможливим.

Позивач, керуючись пунктом 5 частини 1 статті 137 Господарського процесуального кодексу України, просив зупинити стягнення, яке вже відбувається на підставі спірного виконавчого напису нотаріуса.

Оскільки у цій справі позивач звернувся до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, враховуючи вимоги статті 136 Господарського процесуального кодексу України, то в такому випадку судом має досліджуватися та застосовуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

При цьому в таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, оскільки позивач не зможе їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду від 16.08.2018 у справі №910/1040/18.

З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, оскільки, як встановлено судом апеляційної інстанції, 25.11.2019 приватним виконавцем виконавчого округу Тернопільської області Мелихом А. І. було відкрито виконавче провадження №60708587 з примусового виконання виконавчого напису від 26.10.2019 №1934, вчиненого приватним нотаріусом Київського Міського нотаріального округу Шевченко І. Л., яким передбачено звернення стягнення на майно на користь відповідача, а позивач оскаржив такий виконавчий напис в судовому порядку шляхом подання позову про визнання його таким, що не підлягає виконанню, через те, що вважав, що такий виконавчий напис здійснено з порушенням норм чинного законодавства, а тому існує реальна загроза, що невжиття заходів забезпечення позову (шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису від 26.10.2019 №1934, вчиненого приватним нотаріусом, яким звернено стягнення на майно) може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав позивача (у разі задоволення позову), за захистом яких він звернувся до суду. Адже у разі, якщо до закінчення розгляду даної справи виконавчою службою буде примусово реалізовано майно на прилюдних торгах, то позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, що істотно ускладнить чи взагалі унеможливить поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів товариства.

При цьому колегія суддів вважає, що незастосування заходу до забезпечення позову, обраного господарським судом, може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Отже, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що застосування заходів забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого напису нотаріусу є адекватним та ефективним способом забезпечення позову в даній справі, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеною в постанові від 16.08.2018 у справі №910/1040/18, а також Верховного Суду в постановах від 21.02.2020 у справі № 910/9498/19 та від
25.02.2019 у справі № 924/789/18.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що при прийняті оскаржуваної постанови суд апеляційної інстанції правильно застосував статті 136, 137 Господарського процесуального кодексу України.

Наведеним спростовуються доводи касаційної скарги в цій частині.

4.5. Також колегією суддів відхиляються посилання скаржника на статтю 42 Закону України "Про іпотеку", а також його доводи про неврахування судом апеляційної інстанції збалансованості інтересів обох сторін з огляду на те, що банк є іпотекодержателем майна, а у випадку задоволення позовних вимог у нього буде реальна можливість відшкодувати завдані позивачу збитки.

Так, положення статті 42 Закону України "Про іпотеку", згідно з яким іпотекодавець до дня продажу предмету іпотеки на прилюдних торгах має право виконати вимогу за основним зобов'язанням, не виключає можливості застосування статей 136, 137 Господарського процесуального кодексу України та забезпечення позову шляхом зупинення стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку, зокрема в тому випадку, коли іпотекодавець оспорює вчинений нотаріусом виконавчий напис з підстав порушення вимог чинного законодавства.

Крім того, можливість відповідача відшкодувати завдані позивачу збитки, не встановлюється при вирішенні питання про наявність правових підстав для забезпечення позову. В даному випадку, як було зазначено вище, судом має досліджуватися та застосовуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, що і було дотримано судом апеляційної інстанції. При цьому колегія суддів враховує, що в спірних правовідносинах звернуто стягнення на нерухоме майно позивача, а тому можливість грошової компенсації відповідачем позивачу його вартості не може вважатися безумовним поновленням порушених прав позивача, у випадку задоволення позовних вимог.

5. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

5.1. Згідно зі статтею 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

5.2. З огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, виходячи із меж перегляду справи в касаційній інстанції, а також враховуючи доводи та вимоги касаційної скарги, колегія суддів вважає, що відсутні правові підстави для зміни чи скасування оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції.

6. Судові витрати

6.1. З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, судові витрати, пов'язані з розглядом справи у суді касаційної інстанції, покладаються на скаржника.

Керуючись статтями 236, 238, 240, 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Альфа-Банк" залишити без задоволення, а постанову Північного апеляційного господарського суду від
02.03.2020 у справі № 910/72/20 - без змін.

2. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та не підлягає оскарженню.

Головуючий В. Студенець

Судді О. Баранець

О. Мамалуй