ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2021 року

м. Київ

Справа № 910/16866/20

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Зуєва В. А.,

здійснив розгляд у письмовому провадженні касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Айбокс" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.11.2020 (суддя Стасюк С. В. ) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2020 (головуючий - Зубець Л. П., судді Алданова С.

О., Мартюк А. І.)

за заявою ОСОБА_1

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Айбокс"

про забезпечення позову.

Короткий зміст і підстави заяви про забезпечення позову

1.30.10.2020 ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, заявник, Поручитель) звернувся до Господарського суду міста Києва із заявою про забезпечення позову до подання позовної заяви, в якій просив накласти арешт на грошові кошти у розмірі 166231162,95 грн, що належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Айбокс" (далі - ТОВ "Айбокс", Товариство, Позичальник) і обліковуються на банківських рахунках: 1) IBAN № НОМЕР_1, відкритий у ПАТ "Айбокс Банк" (ідентифікаційний код 21570492, МФО: 322302); 2) IBAN № НОМЕР_2, відкритий у ПАТ "Айбокс Банк" (ідентифікаційний код 21570492, МФО: 322302); 3) IBAN № НОМЕР_3, відкритий у ПАТ "Айбокс Банк" (ідентифікаційний код 21570492, МФО: 322302); 4) IBAN № НОМЕР_4, відкритий у АТ "А-Банк" (ідентифікаційний код 14360080, МФО: 307770); 5) IBAN № НОМЕР_5, код валюти: 980; 840, відкритий у АТ "Альфа-Банк" у м. Києві (ідентифікаційний код 23494714, МФО: 300346); 6) IBAN № НОМЕР_6, відкритий у АТ "Альфа-Банк" у м. Києві (ідентифікаційний код 23494714, МФО: 300346); 7) IBAN № НОМЕР_7, відкритий у АТ "Альфа-Банк" у м. Києві (ідентифікаційний код 23494714, МФО: 300346); 8) IBAN № НОМЕР_8, код валюти: 980; 840; 978; 643, відкритий у АТ "ОТП БАНК" (ідентифікаційний код 21685166, МФО: 300528); 9) IBAN № НОМЕР_9, відкритий у АТ "Альфа-Банк" у м. Києві (ідентифікаційний код 23494714, МФО: 300346); 10) IBAN № НОМЕР_10, відкритий у ПАТ "Айбокс Банк" (ідентифікаційний код 21570492, МФО: 322302); 11) IBAN № НОМЕР_11, відкритий у АТ "Альфа-Банк" у м. Києві (ідентифікаційний код 23494714, МФО: 300346); 12) IBAN № НОМЕР_12, відкритий у АТ "Альфа-Банк" у м. Києві (ідентифікаційний код 23494714, МФО: 300346); 13) IBAN № НОМЕР_13, відкритий у ПАТ "Айбокс Банк" (ідентифікаційний код 21570492, МФО: 322302), або на будь-якому іншому рахунку, який буде виявлено у ході виконавчого провадження.

2. Зазначена заява обґрунтовується тим, що: 1) ОСОБА_1 має намір звернутися з позовною заявою про стягнення з ТОВ "Айбокс" заборгованості на загальну суму 162373533,55 грн, що складається з основного боргу у сумі 74829150,72 грн, інфляційних втрат у сумі 74664526,59 грн і 3 % річних у сумі 12879856,24 грн, нарахованих за період з 04.02.2015 по 30.10.2020; 2) у зв'язку з невиконанням ТОВ "Айбокс" зобов'язань за договором кредитної лінії від 13.09.2013 № НКЛ-2002859 (далі - договір кредитної лінії), укладеним між Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк", Банк) і ТОВ "Айбокс", та з метою погашення відповідної заборгованості, 04.02.2015 Банк на підставі договору поруки від 25.06.2014 № П 2002859-6 (далі - договір поруки від
25.06.2014), укладеного між ПАТ "Дельта Банк" і ОСОБА_1, здійснив списання з рахунку Поручителя, відкритого у ПАТ "Дельта Банк", грошових коштів у сумі 4157175,04 доларів США (що за умовами договору поруки від 25.06.2014 по курсу 18
грн за 1 долар США становить 74829150,72 грн) з призначенням платежу "погашення простроченої заборгованості за договором кредитної лінії № НКЛ-2002859 від
13.09.2013 року", що підтверджується випискою по особовому рахунку ОСОБА_1 і листом ПАТ "Дельта Банк" від 04.02.2015 № 2/01-17/1360/3; 3) унаслідок списання Банком з рахунку ОСОБА_1 грошових коштів у рахунок погашення заборгованості за договором кредитної лінії, Поручитель набув статусу кредитора до Позичальника у межах погашеної суми заборгованості за договором кредитної лінії, тобто з
04.02.2015 у ТОВ "Айбокс" виникли перед ОСОБА_1 зобов'язання на загальну суму 74829150,72 грн; 4) у ТОВ "Айбокс" існують значні борги у сумі понад 212183851,85 грн перед фізичними особами-поручителями за договором кредитної лінії, що, на думку заявника, свідчить про ухилення Позичальника від виконання взятих на себе грошових зобов'язань та наявність ризиків неотримання позивачем грошових коштів від Товариства.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій

3. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.11.2020, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2020, заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову до подання позовної заяви задоволено частково.

Вжито заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ТОВ "Айбокс" у розмірі 74829150,72 грн і знаходяться у банківських установах та обліковуються на банківських рахунках, які будуть виявлені державним або приватним виконавцем у процесі виконання ухвали суду про забезпечення позову.

4. Ухвала та постанова мотивовані положеннями статті 1074 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 59 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статей 48, 59 Закону України "Про виконавче провадження", статей 74, 86, 136, 137, 138, 140, 269, 282 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), застосовуючи які суди дійшли висновку про доведеність заявником належними і допустимими доказами можливості ускладнення або неможливість виконання рішення у разі задоволення позовних вимог, оскільки: 1) станом на дату розгляду заяви заборгованість ТОВ "Айбокс" перед ОСОБА_1 не погашено, що свідчить про неналежне та умисне невиконання Товариством зобов'язань; 2) сума майбутнього позову є досить значною для заявника і ТОВ "Айбокс" уникає виконання свого зобов'язання, тобто діє недобросовісно, тому є правові підстави для вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ТОВ "Айбокс" і знаходяться на його банківських рахунках.

Разом з тим з огляду на те, що заявник не надав належних і допустимих доказів належності Товариству зазначених заявником рахунків, суд першої інстанції відмовив у частині задоволення заяви про накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на конкретно визначених Поручителем рахунках, дійшовши висновку про необхідність накласти арешт на грошові кошти ТОВ "Айбокс" у межах суми 74829150,72 грн, які будуть виявлені на будь-яких рахунках державним чи приватним виконавцем у ході виконавчого провадження, враховуючи, що саме така сума була списана з рахунку ОСОБА_1 у рахунок погашення заборгованості ТОВ "Айбокс" за договором кредитної лінії.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

5. Не погоджуючись з ухвалою місцевого господарського суду та постановою апеляційної інстанції, ТОВ "Айбокс" звернулося з касаційною скаргою, у якій просить зазначені судові рішення скасувати і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову повністю.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

6. На обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм процесуального права, а саме положень статей 2, 73, 74, 76, 77, 78, 136, 137, 326 ГПК України, наголошуючи, що: 1) суди першої та апеляційної інстанцій не зазначили, які докази можуть вказувати на наявність обставин, з котрими пов'язується застосування заходів до забезпечення позову, та у чому саме вбачається неможливість чи утруднення виконання судового рішення у разі задоволення позову, а лише послалися на значний розмір суми майбутнього позову та відсутність погашення заборгованості; 2) суди не врахували викладеної у постановах Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 922/2163/17 і від
03.04.2020 у справі № 904/4511/19 правової позиції про те, що заява ґрунтується на бездоказових припущеннях щодо можливого ухилення відповідача від виконання рішення суду у даній справі у разі подання та задоволення позову, а відтак і щодо неможливості чи істотного ускладнення у майбутньому виконання такого рішення. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. При цьому позивачем не надано належних та допустимих доказів, з якими чинне законодавство пов'язує доцільність застосування заходів щодо забезпечення позову та які свідчили би про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; 3) саме по собі визначення заявником ціни та предмету майбутнього позову у виді розміру заборгованості за кредитом та наполягання Поручителя на потенційній можливості ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування та підтвердження належними доказами, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви; 4) всупереч правовій позиції Верховного Суду, наведеній у постанові від 25.02.2019 у справі № 922/2673/18, суди попередніх інстанцій беруть до уваги припущення заявника як доказ ухилення ТОВ "Айбокс" у майбутньому від виконання судового рішення та/або погіршення матеріального становища Товариства.

Узагальнений виклад позиції інших учасників справи

7. Заявник не надав відзиву на касаційну скаргу.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

8.13.09.2013 між ПАТ "Дельта Банк" і ТОВ "Айбокс" було укладено договір кредитної лінії № НКЛ-2002859.

9. З метою забезпечення виконання зобов'язань ТОВ "Айбокс" за договором кредитної лінії 25.06.2014 між ПАТ "Дельта Банк" та ОСОБА_1 укладено договір поруки № П 2002859-6.

10.04.02.2015 Банк на підставі договору поруки від 25.06.2014 списав з рахунку Поручителя, відкритого у ПАТ "Дельта Банк", грошові кошти у сумі 4157175,04
доларів США, що за умовами договору поруки від 25.06.2014 по курсу 18 грн за 1
долар США становить 74829150,72 грн, з призначенням платежу "погашення простроченої заборгованості за договором кредитної лінії № НКЛ-2002859 від
13.09.2013 року", що підтверджується випискою по особовому рахунку ОСОБА_1 і листом ПАТ "Дельта Банк" від 04.02.2015 № 2/01-17/1360/3.

11. Унаслідок списання Банком з рахунку ОСОБА_1 грошових коштів у рахунок погашення заборгованості за договором кредитної лінії Поручитель набув статусу кредитора до Позичальника у межах погашеної суми заборгованості за договором кредитної лінії, тобто з 04.02.2015 у ТОВ "Айбокс" виникли перед ОСОБА_1 зобов'язання на загальну суму 74829150,72 грн.

Позиція Верховного Суду

12. Здійснивши розгляд касаційної скарги у письмовому провадженні, дослідивши наведені в ній доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.

13. Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову, місцевий господарський суд виходив з надання заявником достатньо належних та допустимих доказів, з якими норми ГПК України пов'язують можливість вжиття співмірних і адекватних заходів забезпечення позову у виді накладення арешту на грошові кошти у сумі 74829150,72 грн, що належать ТОВ "Айбокс" і знаходяться на усіх його банківських рахунках, але у лютому 2015 році списано з рахунку ОСОБА_1 у погашення заборгованості Товариства за договором кредитної лінії.

14. У свою чергу, апеляційний суд, відхиляючи доводи Товариства про порушення прав працівників ТОВ "Айбокс" на оплату праці внаслідок накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на усіх його рахунках, зазначив, що за змістом положень пункту 2 статті 48 і частин 3, 4 статті 59 Закону України "Про виконавче провадження" рахунки, які передбачені для виплати заробітної плати та сплати податків, зборів і обов'язкових платежів до Державного бюджету України, є рахунками із спеціальним режимом, на які виконавчою службою арешт не накладається, а виокремлення таких рахунків належить до повноважень виконавчої служби (аналогічний правовий висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 у справі № 916/1572/19).

15. Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 136 ГПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

16. Положення зазначеної норми пов'язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень статті 73 ГПК України, яке (забезпечення) застосовується в якості гарантії задоволення вимог позивача. Умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно, яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитися за якістю на момент виконання рішення.

17. Відповідно до частин 1, 4 статті 137 ГПК України (в редакції, чинній станом на 30.10.2020) позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; 2) забороною відповідачу вчиняти певні дії; 3) встановленням обов'язку вчинити певні ді (цей пункт виключено з 08.02.2020 на підставі Закону України від 15.01.2020 № 460-IX); 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання; 5) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа або іншого документа, за яким стягнення здійснюється у безспірному порядку; 6) зупиненням продажу майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно, або про виключення його з опису і про зняття з нього арешту; 7) передачею речі, що є предметом спору, на зберігання іншій особі, яка не має інтересу в результаті вирішення спору (цей пункт виключено з 08.02.2020 на підставі Закону України від 15.01.2020 № 460-IX); 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів, що містять об'єкти інтелектуальної власності; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Зі змісту цієї норми вбачається, що під час розгляду заяви про застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на майно або грошові кошти, суд має виходити з того, що цей захід забезпечення обмежує право особи користуватись та розпоряджатись грошовими коштами або майном, а тому може застосуватись у справі, у якій заявлено майнову вимогу, а спір вирішується про визнання права (інше речове право) на майно, витребування (передачу) майна, грошових коштів або про стягнення грошових коштів.

При цьому піддані арешту грошові кошти обмежуються розміром позову та можливими судовими витратами, а арешт майна має стосуватись майна, що належить до предмета спору.

18. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

19. Отже, умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

20. Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

21. Отже, у кожному конкретному випадку, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має встановити наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди для виконання рішення суду у разі задоволення позову. При цьому обов'язок доказування наявності таких обставин покладається на заявника.

22. Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачу вчиняти певні дії.

23. Відповідно до частини 3 статті 138 ГПК України у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред'явити позов протягом десяти днів, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

24. З Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2020 (суддя Князьков В. В. ) відкрито провадження у справі № 910/17737/20 за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Айбокс" про стягнення 163943702,60 грн, з яких: 74829150,72 грн основного боргу, 76161109,60
грн інфляційних втрат і 3 % річних у сумі 12953441,88 грн. Позовні вимоги у зазначеній справі обґрунтовуються тим, що внаслідок списання ПАТ "Дельта Банк" з рахунку ОСОБА_1, як поручителя Товариства, грошових коштів у сумі 4157175,04
доларів США, що еквівалентно 74289150,72 грн, у рахунок погашення заборгованості відповідача за договором кредитної лінії від 13.09.2019 № НКЛ-200259, до Поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, перейшли права кредитора у кредитному зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Таким чином, у вказаній і цій справі співпадають предмет та підстава позову, а також суб'єктний склад учасників справи.

25. Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для накладення арешту на грошові кошти Товариства на відкритих ним рахунках в банківських установах у межах суми основного боргу, про стягнення якого Поручитель має намір подати позов, з огляду на те, що предметом спору є вимоги про стягнення з ТОВ "Айбокс" грошових коштів, а також з огляду на те, що заперечуючи у ході розгляду справи (у тому числі під час касаційного оскарження судових рішень про накладення арешту у цій справі), Позичальник не спростував підстави для накладення арешту на грошові кошти на відкритих ним рахунках у банківських установах у межах оспорюваної суми, а також відповідні висновки судів першої і апеляційної інстанції та не зазначив, яким чином накладення арешту на грошові кошти Товариства на відкритих ним рахунках у банківських установах у межах оспорюваної суми порушує його права, не зазначив про наявність у нього на відкритих ним рахунках в банківських установах достатньої кількості грошових коштів, про наявність іншого майна (із конкретизацією переліку та вартості), що в сукупності свідчитимуть про можливість реального та фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову, а тому Суд дійшов висновку, що скаржник не спростував імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду у цій справі про задоволення позову в разі невжиття заходу до забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти Позичальника на відкритих ним рахунках у банківських установах у межах частини спірної суми.

Схожий за змістом правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від
15.01.2019 у справі № 915/870/18 та від 27.06.2019 у справі № 916/73/19, від якого (висновку) колегія не вбачає жодних підстав відступати.

26. Касаційна інстанція також погоджується з висновком суду першої інстанції про доведеність заявником належними та допустимими доказами можливості ускладнення або неможливості виконання рішення у разі задоволення позовних вимог, якщо не буде вжито співмірних і адекватних заходів забезпечення позову у виді накладення арешту на грошові кошти у сумі 74829150,72 грн, що належать ТОВ "Айбокс" і знаходяться на усіх його банківських рахунках, оскільки такий висновок ґрунтується на достеменно встановлених обставинах триваючого уникнення ТОВ "Айбокс", як позичальника, від виконання перед Поручителем зобов'язань упродовж більше 5 років після списання Банком 04.02.2015 заборгованості за договором кредитної лінії від 13.09.2013 № НКЛ-2002859 за рахунок коштів ОСОБА_1, внаслідок чого станом на дату розгляду заяви про забезпечення позову заборгованість не було погашено, що свідчить про недобросовісність дій Товариства по відношенню до заявника, до якого перейшли права кредитора у кредитному зобов'язанні.

27. Водночас, зважаючи на те, що заявник не надав належних та допустимих доказів належності Позичальнику зазначених у заяві рахунків, суд першої інстанції правомірно відмовив у частині задоволення заяви про накладення арешту на грошові кошти, які знаходяться на конкретно визначених заявником рахунках, та дійшов висновку про накладення арешту на грошові кошти ТОВ "Айбокс" у межах суми 74829150,72 грн, які будуть виявлені на рахунках ТОВ "Айбокс" державним або приватним виконавцем у ході виконавчого провадження, оскільки саме таку суму грошових коштів було списано з рахунку Поручителя з метою погашення заборгованості Товариства за договором кредитної лінії від 13.09.2013 № НКЛ-2002859.

28. Наведеним повністю спростовуються твердження скаржника про те, що: 1) суди першої та апеляційної інстанцій не зазначили, які докази можуть вказувати на наявність обставин, з котрими пов'язується застосування заходів до забезпечення позову, та у чому саме вбачається неможливість чи утруднення виконання судового рішення у разі задоволення позову, а лише послалися на значний розмір суми майбутнього позову та відсутність погашення заборгованості; 2) саме по собі визначення заявником ціни та предмету майбутнього позову у виді розміру заборгованості за кредитом та наполягання Поручителя на потенційній можливості ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування та підтвердження належними доказами, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

29. Отже, Верховний Суд дійшов висновку про те, що вжиті судом першої інстанції заходи забезпечення позову відповідають процесуальним нормам, що регулюють дані правовідносини, зокрема, вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги майнового характеру, доведеності обставин щодо ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів, а тому відсутні підстави для задоволення касаційної скарги.

30. Колегія суддів відхиляє доводи скаржника про неврахування судами правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 03.04.2020 у справі № 904/4511/19, від 13.01.2020 у справі № 922/2163/17 і від 25.02.2019 у справі № 922/2673/18, з огляду на таке.

31. Дійсно, у вказаних постановах про те, що заява ґрунтується на бездоказових припущеннях щодо можливого ухилення відповідача від виконання рішення суду у даній справі у разі подання та задоволення позову, а відтак і щодо неможливості чи істотного ускладнення у майбутньому виконання такого рішення. Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. При цьому позивачем не надано належних та допустимих доказів, з якими чинне законодавство пов'язує доцільність застосування заходів щодо забезпечення позову та які свідчили би про неможливість або істотне ускладнення виконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів.

32. Зміст правовідносин з метою з'ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи.

Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де схожі предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин. Такий правовий висновок викладено у пункті 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц (провадження № 14-737цс19).

33. Колегія суддів вважає помилковим посилання скаржника в обґрунтування своїх заперечень на висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 922/2163/17, оскільки, по-перше, на відміну від цієї справи, у якій заяву про забезпечення позову було подано до подання позовної заяви у справі № 910/17737/20 (зі спору, що виник з кредитних правовідносин), заяву про забезпечення позову в справі № 922/2163/17 було подано більш як через 2 роки після відкриття провадження у справі.

По-друге, предметом позову в справі № 922/2163/17 є визнання недійсним рішення загальних зборів та стягнення 1000000 збитків від неотримання дивідендів, тобто спір виник з корпоративних відносин, а Верховний Суд, скасовуючи судові рішення судів попередніх інстанцій та відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти у вказаній справі виходив з того, що реалізація майна відповідача, на яке накладено арешт, проведена державним виконавцем, питання щодо правомірності дій якого не є предметом розгляду у даній справі, натомість доказів вчинення відповідачем дій, спрямованих на реалізацію майна, щодо якого містилася заборона його відчуження, не встановлено.

34. Водночас зміст постанови Верховного Суду від 03.04.2020 у справі № 904/4511/19 переконливо свідчить про те, що спірним у вказаній справі було саме питання вжиття таких заходів забезпечення позову як накладення арешту на рухоме та нерухоме майно, що належить відповідачам як поручителям, оскільки позивачем (Товариство з обмеженою відповідальністю "Агротек") навіть не оскаржувалися ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційної інстанції у частині відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти поручителів, а відтак і Верховним Судом у зазначеній постанові навіть не викладався правовий висновок щодо правомірності чи неправомірності забезпечення позову у виді накладення арешту на грошові кошти.

35. У свою чергу, залишаючи без змін постанову суду апеляційної інстанції, якою було відмовлено задоволенні заяви ТОВ "Новий асфальт" про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти в розмірі 4220794,52 грн, які знаходяться на всіх поточних/розрахункових рахунках ПП "Харківспецпостач", Верховний Суд у постанові від 25.02.2019 у справі № 922/2673/18 виходив з тих встановлених обставин, що саме лише посилання на відсутність у відповідача нерухомого майна, незначний розмір його статутного капіталу та наявність відкритих проваджень у судах щодо ПП "Харківспецпостач" не є належними підставами для накладення арешту на грошові кошти відповідача.

36. Отже, у цій господарській справі та справах № 922/2163/17; 904/4511/19; 922/2673/18, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, суди виходили з різних фактичних обставин, встановлених у кожній справі окремо на підставі доказів, наданих учасниками справ на підтвердження їх вимог і заперечень, та яким була надана оцінка згідно з вимогами процесуального закону.

Наведене, окрім різних видів забезпечення позову, підстав їх вжиття та фактичних обставин, що формують зміст правовідносин, переконливо свідчить про неподібність процесуальних правовідносин у справі № 910/16866/20 та справах № 922/2163/17; 904/4511/19; 922/2673/18, на постановv Верховного Суду в яких посилається скаржник в обґрунтування своїх заперечень.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

37. Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

38. Згідно з частиною 3 статті 304 ГПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

39. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновку місцевого господарського суду про наявність достатніх підстав для часткового задоволення заяви про забезпечення позову, тому підстав для задоволення касаційної скарги і скасування чи зміни оскаржуваних ухвали і постанови немає.

Розподіл судових витрат

40. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.

Зважаючи на викладене та керуючись статтями 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Айбокс" залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.11.2020 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 15.12.2020 у справі № 910/16866/20 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий Ю. Я. Чумак

Судді Т. Б. Дроботова

В. А. Зуєв