ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2019 року

м. Київ

Справа № 913/302/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Міщенка І.С. - головуючого, Мачульського Г.М., Чумака Ю.Я.

за участю секретаря судового засідання - Кравченко О.В.

учасники справи:

позивач - Лисичанська міська рада Луганської області

представник позивача - не з'явився

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фактор Енергогруп"

представник відповідача - Кизенко Д.О.

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Енергогруп"

на постанову Східного апеляційного господарського суду у складі Радіонової О.О. - головуючого, Зубченко І.В., Черноти Л.Ф. від 21 листопада 2018 року та рішення Господарського суду Луганської області у складі Косенко Т.В. від 16 серпня 2018 року

Історія справи

Фактичні обставини, встановлені судами

1. 21.08.2017 між Лисичанською міською радою Луганської області (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Фактор Енергогруп" (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,2835 га у м. Лисичанськ по вул. Первомайська, 43, для експлуатації автомобільної газонаповнювальної станції строком на 3 роки, сплатою орендної плати 5% від розміру нормативної грошової оцінки землі на рік (пункт 9 договору). Державна реєстрація договору здійснена 06.11.2017 за № 23288245.

2. У пункті 12 договору встановлена можливість щорічного перегляду розміру орендної плати у разі: зміни умов господарювання, передбачених договором; зміни граничних розмірів орендної плати, визначених Податковим кодексом України; підвищення цін і тарифів, зміни коефіцієнтів індексації, визначених законодавством; зміни ставок орендної плати за землю, затверджених рішенням міської ради; погіршення стану орендованої земельної ділянки (орендованих земельних ділянок) не з вини орендаря, що підтверджено документами; зміни нормативної грошової оцінки земельної ділянки (земельних ділянок) комунальної власності; в інших випадках, передбачених законом.

3. Рішенням Лисичанської міської ради від 10.07.2017 №33/445 "Про затвердження розмірів орендної плати за земельні ділянки комунальної власності міста Лисичанська" затверджено нові ставки орендної плати за землю з 01.01.2018, зокрема встановлено розмір орендної плати за землю по цільовому використанню "АЗС та АГНКС" - 10 % від нормативної грошової оцінки землі.

4. У зв'язку зі зміною ставки орендної плати для орендованої відповідачем землі листом від 18.01.2018 №88/01-02 Лисичанська міська рада направила ТОВ "Фактор Енергогруп" проект додаткової угоди щодо внесення відповідних змін до п. 9 договору оренди від 21.08.2017 щодо збільшення розміру орендної плати до 10%, яку відповідач не підписав.

Короткий зміст позовних вимог

5. У липні 2017 року Лисичанська міська рада Луганської області (далі - позивач) звернулась з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Енергогруп" (далі - відповідач) про внесення змін до договору оренди земельної ділянки від 21.08.2017 шляхом зміни пункту 9 договору шляхом збільшення розміру орендної плати з 5% до 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.

6. Позовна заява мотивована тим, що можливість щорічного перегляду орендної плати внаслідок зміни ставок орендної плати за землю, затверджених рішенням міської ради, прямо передбачена умовами договору оренди. Така зміна ставок орендної плати затверджена рішення відповідача від 10.07.2017 №33/445, а отже у зв'язку з ухиленням відповідача від внесення відповідних змін до договору оренди відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України та статті 30 Закону України "Про оренду землі" спір між сторонами підлягає вирішенню в судовому порядку.

Короткий зміст оскаржуваних судових рішень, прийнятих судами першої та апеляційної інстанції

7. Рішенням Господарського суду Луганської області від 16 серпня 2018 року, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 21 листопада 2018 року, позов задоволений. Внесено зміни до пункту 9 укладеного між сторонами договору оренди земельної ділянки від 21.08.2017 шляхом встановлення розміру орендної плати 10% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік.

8. Рішення мотивовано тим, що сторонами в договорі оренди передбачено можливість зміни розміру орендної плати за земельну ділянку комунальної власності, яка є регульованою ціною; відповідним рішенням органу місцевого самоврядування змінено розмір орендної плати в межах встановлених статтею 288 Податкового кодексу України граничних розмірів річної орендної плати за землі відповідної категорії, що є підставою для приведення положень договору оренди у відповідність до вимог закону в частині визначення розміру орендної плати.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

9. Не погоджуючись із указаними судовим рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати, прийняти нове рішення про відмову в позові.

Аргументи учасників справи

Доводи відповідача, який подав касаційну скаргу (узагальнено)

10. Питання про перегляд розміру орендної плати ініційоване позивачем передчасно, оскільки відповідно до пункту 12 договору відповідна зміна його умов можлива не раніше спливу річного строку з моменту укладення договору. Отже, наведене судами тлумачення умов договору щодо можливості внесення таких змін один раз у будь-який час протягом календарного року суперечить нормам статей 253, 254, 255 Цивільного кодексу України щодо порядку обчислення строків.

11. Позовна заява не відповідає вимогам статті 162 Господарського процесуального кодексу України щодо її змісту та оформлення (не надано відомостей про вжиття заходів забезпечення позову або доказів, немає підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого тотожного позову, не вказано ідентифікуючих даних відповідача).

Позиція позивача у відзиві на касаційну скаргу

12. Орендна плата за землю комунальної власності є регульованою ціною, а тому зміна її розміру є підставою для внесення відповідних змін до договору оренди.

Позиція Верховного Суду

Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій

13. Верховний Суд зазначає, що імперативними приписами частини 2 статті 300 ГПК України чітко встановлено межі перегляду справи судом касаційної інстанції, а саме: суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Компетенція суду касаційної інстанції відповідно до частини 1 вказаної статті полягає виключно в перевірці правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи.

14. Доводи касаційної скарги (пункт 10 Постанови) зводяться до незгоди відповідача зі здійсненим судами попередніх інстанцій тлумаченням вжитого у пункті 12 договору оренди слова "щорічно" у контексті строку внесення змін до договору.

15. Так, за висновком судів попередніх інстанцій наведене у пункті 12 договору висловлювання "щорічно" слід розуміти так, що кожний рік, який починається з 1 січня та закінчується 31 грудня відповідного року, сторона за наявності відповідних підстав може ініціювати питання зміни розміру орендної плати. Оскільки договір зареєстровано 06.11.2017, тобто у 2017 році, то позивач правомірно за наявності відповідного рішення у 2018 році ініціював питання перегляду розміру орендної плати.

16. Натомість на переконання відповідача така зміна умов договору можлива не раніше, ніж після сплину річного строку дії договору, тобто не раніше 07.11.2018, тоді як звернення позивача з проектом додаткової угоди відбулося в січні 2018 року, тобто в порушення умов договору.

17. За приписами статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. При цьому згідно із частиною першою статті 254 цього Кодексу строк, що визначений роками, спливає у відповідні місяць та число останнього року строку.

18. Отже, Верховний Суд зазначає, що з огляду на передбачений цивільним законодавством порядок обчислення строку, визначеного роками, вжитий у пункті 12 договору оренди вислів "щорічно" передбачає річний строк, протягом якого можливе ініціювання зміни розміру орендної плати, який починається з наступного дня після дати реєстрації договору оренди, тобто 07.11.2017, та спливає відповідно 07.11.2018 (щодо першого з трьох річного періоду для внесення змін до договору з загальним строком дії у три роки).

19. Таким чином, суди попередніх інстанцій помилково пов'язали вищевказаний річний період з календарними датами року (з 1 січня по 31 грудня), а не з датою початку дії договору (06.11.2017), проте правильно визначили, що ініціювання стороною договору зміни розміру орендної плати можливе один раз у будь-який момент протягом відповідного річного строку.

20. З огляду на зазначене правильними по суті є висновки судів про те, що при ініціюванні зміни розміру орендної плати в січні 2018 року позивачем не допущено порушення встановленого пунктом 12 договору порядку перегляду розміру орендної плати. Відповідно доводи касаційної скарги в пункті 10 Постанови враховуються Верховним Судом частково, тільки щодо порядку обчислення річного строку.

21. Твердження відповідача в пункті 11 Постанови Верховним Судом відхиляються, як такі, що не є доводами касаційної скарги в розумінні пункту 5 частини 2 статті 290, статті 300 ГПК України, оскільки відповідач посилається на порушення норм процесуального права виключно позивачем, не вказуючи при цьому на будь-які процесуальні порушення, допущені, на його думку, судами попередніх інстанцій. Більше того, відповідно до частини 2 статті 304 ГПК України відповідач не висловлює заперечень проти порушення даного позовного провадження за ухвалою Господарського суду Луганської області від 21.06.2018, про що в тому числі свідчить і прохальна частина касаційної скарги, яка містить тільки вимогу про скасування судових рішень та прийняття нового рішення про відмову в позові по суті. При цьому Верховний Суд враховує приписи частини 2 статті 309 ГПК України про неможливість скасування правильного по суті судового рішення з одних лише формальних міркувань.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

22. Враховуючи вищенаведене та межі перегляду справи судом касаційної інстанції, оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін як такі, що прийняті з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а касаційна скарга відповідача підлягає залишенню без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Фактор Енергогруп" залишити без задоволення.

2. Постанову Східного апеляційного господарського суду від 21 листопада 2018 року та рішення Господарського суду Луганської області від 16 серпня 2018 року у справі № 913/302/18 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Міщенко І.С.

Судді Мачульський Г.М.

Чумак Ю.Я.