Історія справи

Ухвала КГС ВП від 18.08.2019 року у справі №914/1778/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 листопада 2019 року

м. Київ

Справа № 914/1778/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Колос І. Б. (головуючий), Бенедисюка І. М., Малашенкової Т. М.,

за участю секретаря судового засідання Малихіної О. В.,

представників учасників справи:

позивача - акціонерного товариства "Укртрансгаз" - Новіков С. Ю. - адвокат (довіреність від 29.05.2019),

відповідача - публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" - Богдан С. В. - акдвокат (довіреність від 30.05.2019),

третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг - не з'явився,

розглянув у відкритому судовому засіданні

касаційну скаргу акціонерного товариства "Укртрансгаз"

на рішення господарського суду Львівської області від 20.02.2019 (суддя Стороженко О. Ф. )

та постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.07.2019 (колегія суддів: Бойко С. М. (головуючий), Мирутенко О. Л., Якімець Г. Г. )

зі справи № 914/1778/18

за позовом акціонерного товариства "Укртрансгаз" (далі - АТ "Укртрансгаз")

до публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" (далі - ПАТ по газопостачанню та газифікації "Львівгаз"),

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - Комісія),

про визнання договору укладеним.

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

АТ "Укртрансгаз" звернулося до господарського суду Львівської області з позовом до ПАТ по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" про визнання договору транспортування природного газу від 01.08.2018 № 1807000398 укладеним в редакції АТ "Укртрансгаз", що відповідає типовій формі договору транспортування природного газу, затвердженій постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2497 (далі - НКРЕКП).

Позовні вимоги, з посиланням на положення частин 3 , 4 статті 179, статей 181, 184, частин 1 та 2 статті 187 Господарського кодексу України (далі - ГК України) обґрунтовані тим, що укладення договору про транспортування природного газу в редакції типового договору, затвердженого Регулятором, є обов'язковим для учасників ринку природного газу в силу закону, а зміни, запропоновані відповідачем до умов пункту 9.3 проекту договору, не відповідають положенням постанови НКРЕКП від 30.09.2015 № 2497 "Про затвердження типового договору транспортування природного газу".

Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

Рішенням господарського суду Львівської області від 20.02.2019, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 03.07.2019, у задоволенні позову відмовлено.

Висновки судів попередніх інстанцій мотивовані тим, що спір між сторонами існує лише в частині пункту 9.3 проекту договору, який у запропонованій позивачем редакції містить посилання на нечинний нормативно-правовий акт, в частині інших умов проекту договору - між сторонами відсутній юридичний спір, оскільки договір підписаний відповідачем з протоколом розбіжностей лише в частині пункту 9.3.

Крім того, спірні правовідносини урегульовані між сторонами на підставі договору транспортування природного газу від 17.12.2015 № 1512000709, дія якого не припинена. При цьому судами зазначено, що позивач звернувся до суду не з вимогою про врегулювання наявних розбіжностей щодо умов пункту 9.3 проекту договору, а з вимогою про визнання договору укладеним у редакції, запропонованій АТ "Укртрансгаз", що не відповідає способу захисту, який встановлений законом.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

АТ "Укртрансгаз" посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, подало касаційну скаргу, в якій просить суд касаційної інстанції рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

2. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

В обґрунтування доводів касаційної скарги позивач посилався на те, що оскаржувані судові рішення прийняті з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки, відмовивши в задоволенні позову, суди фактично погодились з тим, що договір є укладеним на умовах протоколу розбіжностей, запропонованих відповідачем, з викладенням умов пункту 9.3 проекту договору відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04.03.2012 № 256 "Про затвердження Порядку фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету" (далі - Постанова КМУ № 256), якою врегульовані інші правовідносини та встановлений механізм фінансування видатків місцевих бюджетів, відмінний від механізму, який визначений постановою Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 "Про затвердження Порядку перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій" (далі - Постанова КМУ № 20), що також є порушенням постанови НКРЕКП від 30.09.2015 № 2497, якою затверджено типову форму запропоновано договору.

Крім того, укладення спірного договору є обов'язковим в силу статтями 129, 300, 308, 309, 315 ГПК України, тому судами допущено порушення приписів законів України "Про ліцензування видів господарської діяльності", "Про ринок природного газу", статей 179, 184 ГК України, статті 638 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), у зв'язку з чим оскаржувані судові рішення не відповідають фактичним обставинам справи та здійснені без їх належної правової оцінки, що є порушенням приписів статей 7, 73, 86, 91, 236 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).

Доводи інших учасників справи

ПАТ по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" подало відзив на касаційну скаргу, в якому зазначило про безпідставність її доводів та просило рішення місцевого та постанову апеляційного господарських судів зі справи залишити без змін, а скаргу - без задоволення.

Від Комісії відзив на касаційну скаргу не надходив.

3. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

Судами попередніх судових інстанцій встановлено, що:

- листом від 23.07.2018 АТ "Укртрансгаз" запропонувало ПАТ по газопостачанню та газифікації "Львівгаз" укласти договір транспортування природного газу з метою приведення укладених договорів у відповідність до типового договору, який затверджений постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2497;

- запропонований позивачем проект договору відповідає типовій формі договору транспортування природного газу, що затверджена постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2497, у зв'язку з чим договір підписаний відповідачем, але з протоколом розбіжностей до пункту 9.3 договору, оскільки цим пунктом передбачалось регулювання питання "оплати вартості щодобових небалансів Оператором газорозподільної системи за рахунок виділених субвенцій з Державного бюджету на покриття пільг, субсидій та компенсацій побутовим споживачам" відповідно до Порядку перерахування деяких субвенцій з Державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій (затвердженого постановою КМУ від
11.01.2005 № 20), який втратив чинність відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 08.11.2017 № 951;

- відповідачем запропоновано свою редакцію договору, в якій порядок розрахунків запропоновано визначити відповідно до чинної Постанови КМУ № 256;

- відповідач зазначав про те, що між сторонами укладений договір від 17.12.2015 № 1512000709, дія якого не припинена і який, на його думку, позивач намагається переглянути;

- позивач не погодився із запропонованою у протоколі розбіжностей редакцією пункту 9.3 проекту договору, оскільки, на його думку, його змістом фактично змінюється предмет регулювання відносин між сторонами договору транспортування, зокрема, в частині строків та процедури здійснення оплати вартості небалансів допущених оператором газорозподільної системи, що, в свою чергу, призводить до зміни змісту та істотних умов договору транспортування природного газу, що й стало підставою для звернення позивача до суду з позовом про визнання укладеним договору на запропонованих ним (позивачем) умовах.

4. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

ЦК України:

стаття 6:

- сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства (частина перша);

- сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами (частина друга);

- сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами (частина третя);

стаття 11:

- підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини (частина друга);

стаття 626:

- договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків;

стаття 627:

- сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог
ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості;

стаття 628:

- зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша).

ГК України:

стаття 179:

- майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями (частина перша);

- Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори (частина друга);

- укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма статтями 129, 300, 308, 309, 315 ГПК України щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування (частина третя);

- при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту (частина четверта);

- господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Цивільним кодексом України, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів (частина сьома);

стаття 180:

- зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства (частина перша);

- господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода (частина друга);

стаття 181:

- господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів (частина перша);

- проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках (частина друга);

- сторона, яка одержала проект договору, у разі згоди з його умовами оформляє договір відповідно до вимог частини першої цієї статті і повертає один примірник договору другій стороні або надсилає відповідь на лист, факсограму тощо у двадцятиденний строк після одержання договору (частина третя);

- за наявності заперечень щодо окремих умов договору сторона, яка одержала проект договору, складає протокол розбіжностей, про що робиться застереження у договорі, та у двадцятиденний строк надсилає другій стороні два примірники протоколу розбіжностей разом з підписаним договором (частина четверта);

- сторона, яка одержала протокол розбіжностей до договору, зобов'язана протягом двадцяти днів розглянути його, в цей же строк вжити заходів для врегулювання розбіжностей з другою стороною та включити до договору всі прийняті пропозиції, а ті розбіжності, що залишились неврегульованими, передати в цей же строк до суду, якщо на це є згода другої сторони (частина п'ята);

- у разі досягнення сторонами згоди щодо всіх або окремих умов, зазначених у протоколі розбіжностей, така згода повинна бути підтверджена у письмовій формі (протоколом узгодження розбіжностей, листами, телеграмами, телетайпограмами тощо) (частина шоста);

- якщо сторона, яка одержала протокол розбіжностей щодо умов договору, заснованого на державному замовленні або такого, укладення якого є обов'язковим для сторін на підставі закону, або сторона - виконавець за договором, що в установленому порядку визнаний монополістом на певному ринку товарів (робіт, послуг), яка одержала протокол розбіжностей, не передасть у зазначений двадцятиденний строк до суду розбіжності, що залишилися неврегульованими, то пропозиції другої сторони вважаються прийнятими (частина сьома);

- у разі якщо сторони не досягли згоди з усіх істотних умов господарського договору, такий договір вважається неукладеним (таким, що не відбувся). Якщо одна із сторін здійснила фактичні дії щодо його виконання, правові наслідки таких дій визначаються нормами Цивільного кодексу України (частина восьма).

ГПК України (в редакції, чинній станом на час розгляду справи судами попередніх інстанцій):

стаття 13:

- судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін (частина перша);

стаття 73:

- доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша);

стаття 74:

- кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина перша);

стаття 76:

- належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (частина перша);

стаття 86:

- суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів;

- жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності;

- суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів);

ГПК України (в редакції станом на час касаційного перегляду):

пункт 1 частини першої статті 308:

- суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право, зокрема, залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення;

частина перша статті 309:

- суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права;

5. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Оцінка аргументів учасників справи і висновків попередніх судових інстанцій

Предметом позову у цій справі є матеріально-правова вимога про визнання укладеним договору про транспортування природного газу від 01.08.2018 № 1807000398 в редакції, запропонованій позивачем.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що запропонований позивачем проект договору відповідає типовій формі договору транспортування природного газу, що затверджена постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2497. Договір підписаний відповідачем, але з протоколом розбіжностей до пункту 9.3 договору, яким, у запропонованій позивачем редакції, порядок розрахунків та оплати щодобових негативних небалансів визначався на підставі Постанови КМУ від
11.01.2005 № 20, що втратила чинність, а тому відповідачем запропоновано свою редакцію, в якій порядок розрахунків запропоновано визначити відповідно до чинної Постанови КМУ № 256.

Позивач не погодився із запропонованою у протоколі розбіжностей редакцією пункту
9.3 договору, оскільки, на його думку, його змістом фактично змінюється предмет регулювання відносин між сторонами договору транспортування, зокрема, в частині строків та процедури здійснення оплати вартості небалансів допущених оператором газорозподільної системи, що, в свою чергу, приводить до зміни змісту та істотних умов договору транспортування природного газу, тому просив суд визнати укладеним договір на запропонованих ним умовах.

Згідно з переліком постанов Кабінету Міністрів України, які втратили чинність, що затверджений постановою КМУ від 08.11.2017 № 951, Постанова КМУ від
11.01.2005 № 20 визнана такою, що втратила чинність (з 01.01.2018 втратив чинність Порядок перерахування деяких субвенцій з державного бюджету місцевим бюджетам на надання пільг, субсидій та компенсацій, який був затверджений постановою КМУ від 11.01.2005 № 20). Нормативно-правовий документ після втрати ним чинності перестає бути джерелом права, а його норми втрачають обов'язкову силу і не підлягають подальшому застосуванню.

За таких обставин та, враховуючи наведені законодавчі приписи, відмовляючи у задоволенні позову, суди попередніх інстанцій обґрунтовано вказали на те, що умови договору, зокрема пункт 9.3 проекту договору, наданого позивачем, не можуть регулюватися нечинною Постановою КМУ від 11.01.2005 № 20.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об'єднаної палати Верховного суду від 11.10.2019 у справі № 902/575/18.

Крім того, суди попередніх інстанцій у вирішенні спору обґрунтовано взяли до уваги те, що що спірні правовідносини урегульовані між сторонами на підставі договору від 17.12.2015 №1512000709 транспортування природного газу, дія якого, як встановлено судами, не припинена, що є підставою для відмови в позові.

Безпідставними є доводи позивача, викладені у касаційній скарзі, про те, що суди фактично погодились з тим, що договір є укладеним на умовах протоколу розбіжностей, запропонованих відповідачем, з викладенням умов пункту 9.3 договору відповідно до Постанови КМУ № 256, оскільки такі доводи не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду, суперечать висновкам місцевого та апеляційного судів і спростовуються змістом ухвалених ними судових рішень. Насамперед суди попередніх інстанцій виходили з того, що спірні правовідносини урегульовані між сторонами на підставі договору транспортування природного газу від 17.12.2015 №1512000709, дія якого, як встановлено судами, не припинена, що й стало підставою для відмови в позові.

Наведеним у сукупності спростовується позиція позивача щодо неправомірності прийнятих у справі судових рішень.

Разом з тим, право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції, повинно тлумачитися у світлі преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов'язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення у справі "Рябих проти Росії" заява № 52854/99).

Не можна розглядати перегляд, як замасковану апеляцію. Відступи від цього принципу виправдані лише тоді, коли вони необхідні за обставин суттєвого та неспростовного характеру.

У даній справі, що переглядається у касаційному поряду, відсутні обставини суттєвого та неспростовного характеру, таких обставин не наведено й у касаційній скарзі.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Пономарьов проти України" та "Рябих проти Російської Федерації"), у справі "Нєлюбін проти Російської Федерації", повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію. Повноваження вищих судів щодо скасування чи зміни тих судових рішень, які вступили в законну силу, мають використовуватися для виправлення фундаментальних порушень.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

За вказаних обставин, оскільки фундаментальних порушень у розгляді справи судами попередніх інстанцій Судом не встановлено, безпосередньо касаційна скарга за своїм змістом фактично дублює апеляційну скаргу, отже своїм зверненням скаржник намагається домогтися здійснення нового судового розгляду справи та нового її вирішення, що, за вказаних обставин, суперечить правовим засадам касаційного перегляду, визначеним Європейським судом з прав людини у своїх рішеннях, тому підстав для скасування оскаржуваних судових рішень та задоволення касаційної скарги немає.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Звертаючись з касаційною скаргою, позивач не спростував наведених висновків попередніх судових інстанцій та не довів неправильного застосування ними норм матеріального та процесуального права як необхідної передумови для скасування прийнятих ними судових рішень.

За таких обставин касаційна інстанція вважає за необхідне касаційну скаргу АТ "Укртрансгаз" залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що відповідають вимогам норм матеріального та процесуального права.

Судові витрати

Понесені АТ "Укртрансгаз" у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на позивача, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 129, 300, 308, 309, 315 ГПК України, Касаційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Львівської області від 20.02.2019 та постанову Західного апеляційного господарського суду від 03.07.2019 зі справи № 914/1778/18 залишити без змін, а касаційну скаргу акціонерного товариства "Укртрансгаз" - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Колос

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова