Історія справи

Ухвала КАС ВП від 02.03.2018 року у справі №820/1577/16

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 листопада 2021 року

Київ

справа №820/1577/16

адміністративне провадження № К/9901/24805/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Хохуляка В. В., суддів: Бившевої Л. І., Ханової Р. Ф.,

розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції справу №820/1577/16 за позовом приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області про визнання незаконними дій та висновків, визнання незаконними та скасування вимоги та рішення, касаційне провадження у якій відкрито за касаційною скаргою Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.09.2016 (суддя Нуруллаєв І. С. ) та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від
01.12.2016 (головуючий суддя П'янова Я. В., судді: Чалий І. С., Зеленський В. В. ),

ВСТАНОВИВ:

Приватний нотаріус Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Східної об'єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в якому, з урахуванням уточнень позовних вимог, просив суд: визнати незаконними дії податкового органу щодо проведення документальної планової виїзної перевірки; визнати незаконною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки); визнати незаконним та скасувати рішення про застосування штрафних санкцій; визнати незаконними висновки, що викладені в акті перевірки; визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 01.09.2016, яка залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від
01.12.2016, позов задоволено частково.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, ОДПІ звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 16.03.2017 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою податкового органу на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.09.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2016 у справі №820/1577/16.

Відповідно до Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 03.10.2017 №2147-VIII з Вищого адміністративного суду України до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду передано матеріали справи №820/1577/16 за правилами підпункту 4 пункту 1 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.

За результатами автоматизованого розподілу справ суддею-доповідачем для розгляду цієї справи у Касаційному адміністративному суді визначено суддю Хохуляка В. В.

Ухвалою Верховного Суду від 01.03.2018 справу прийнято до провадження.

Ухвалою суду від 22.11.2021 розгляд справи призначено у порядку письмового провадження на 23.11.2021.

В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права. Зазначає, що за наслідками проведеної перевірки виявлено заниження оподатковуваного доходу, визначено податок на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті, суму єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування. На думку відповідача, судами при винесенні рішень доказам податкового органу не надано належної оцінки. У касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Позивач проти доводів касаційної скарги заперечує, просить залишити рішення судів попередніх інстанцій без змін.

Також, податковий орган звернувся до суду з клопотанням про заміну сторони її правонаступником.

З урахуванням положень статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України заявлене клопотання відповідача про заміну сторони її правонаступником підлягає задоволенню.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, ОСОБА_1, є самозайнятою особою, який проводить незалежну професійну нотаріальну діяльність, є приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу та здійснює нотаріальну діяльність на підставі свідоцтва про право зайняття нотаріальною діяльністю від
23.08.2007 №6518 та реєстраційного посвідчення №369 від 03.09.2007.

Позивач з 22.10.2007 перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Комінтернівському районі м. Харкова, що підтверджено наявною в матеріалах справи довідкою про взяття на облік платника податків (а. с. 14), а також є платником єдиного внеску відповідно до повідомлення про взяття на облік платника єдиного внеску (а. с. 15).

Посадовими особами контролюючого органу на підставі плану-графіку проведення документальних планових перевірок суб'єктів господарювання на 1 квартал 2016 року проведено документальну планову виїзну перевірку діяльності самозайнятої особи (приватного нотаріуса) ОСОБА_1 (податковий номер 2977909831).

За наслідками перевірки складено акт №516/20-38-17-01-078/ НОМЕР_1 від
22.02.2016, яким встановлено порушення:

пункту 178.7 статті 178 Податкового кодексу України - встановлено заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення нотаріальної діяльності на загальну суму 15000,00грн., в тому числі за 2013 рік на суму - 15000,00грн. ;

абзацу 1 пункту 2 частини 1 статті 7, пункту 2 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в результаті чого донараховано єдиний внесок на загальну суму 75945,66грн. (а. с. 63).

На підставі висновків акту перевірки податковим органом сформовано та винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 22.02.2016 №Ф-0000381701 на суму 75945,66грн. (а. с. 65), рішення від 22.03.2016 №0000541305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 24335,87грн. (а. с.66,67).

Також, контролюючим органом винесено податкове повідомлення-рішення від
14.03.2016 №0000491305 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем: податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування 11010500, на суму 18750,00грн. (а. с. 67,68).

За результатами адміністративного оскарження вимогу від 22.02.2016 №Ф-0000381701 про сплату боргу (недоїмки) на суму 75945,66грн. скасовано.

Контролюючим органом винесено вимогу про сплату боргу (недоїмки) від 19.04.2016 №Ф-000861305 на суму 75945,66 грн. (а. с. 184).

Не погоджуючись з такими діями та рішеннями відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:

визнати незаконними дії ОДПІ щодо проведення документальної планової виїзної перевірки дотримання позивачем, самозайнятою особою, що провадить незалежну професійну діяльність, приватного нотаріуса Харківського міського нотаріального округу Харківської області ОСОБА_1 законодавства, що регулює нарахування, обчислення та сплату єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.12.2014, за наслідками проведення якої
22.02.2016 складено акт №516/20-38-17-01-078/ НОМЕР_1;

визнати незаконною та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0000861305 від 19.04.2016 на суму 75945,66грн. ;

визнати незаконним та скасувати в повному обсязі рішення від 22.03.2016 №0000541305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 24335,87грн. ;

визнати незаконними висновки, що викладені в акті №516/20-38-17-01-078/2977909831 від 22.02.2016 ОДПІ про порушення позивачем пункту 178.7 статті 178 Податкового кодексу України щодо заниження податку на доходи фізичних осіб від здійснення нотаріальної діяльності на загальну суму 15000,00грн., в тому числі за 2013 рік на суму 15000,00грн. ; щодо порушення абзацу 1 пункту 2 частини 1 статті 7 Закону України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" - заниження показнику "сума доходу, на яку нараховується єдиний внесок, з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску" в таблиці п. 2.4.2 акту на 218863,57гривень, в результаті чого донараховано єдиний внесок на загальну суму 75945,66грн. ;

визнати незаконним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 14.03.2016 №0000491305 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем "податок на доходи фіз. осіб, що спл. фіз. особами за результатами річного декларування 11010500", на суму 18750грн. 00коп.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, задовольнив позов частково. Визнано незаконними дії податкового органу щодо проведення документальної планової виїзної перевірки, скасовано вимогу про сплату боргу (недоїмки) №Ф-0000861305 від 19.04.2016 на суму 75945,66грн. ; скасовано рішення від 22.03.2016 №0000541305 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску на суму 24335,87грн. ; скасовано податкове повідомлення-рішення від
14.03.2016 №0000491305 про збільшення суми грошового зобов'язання за платежем податок на доходи фіз. осіб, що спл фіз. особами за результатами річного декларування 11010500, на суму 18750грн.

Задовольняючи позовні вимоги, суди виходили з їх обґрунтованості та підтвердження матеріалами справи.

Верховний Суд, переглянувши рішення судів попередніх інстанцій в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги часткового, з огляду на наступне.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування" платниками єдиного внеску є особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями.

Частиною другою статті 6 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування"передбачено, що платник єдиного внеску зобов'язаний, зокрема, своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок; вести облік виплат (доходу) застрахованої особи та нарахування єдиного внеску за кожним календарним місяцем і календарним роком, зберігати такі відомості в порядку, передбаченому законодавством; подавати звітність до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини 11 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування" єдиний внесок для платників, зазначених у частини 11 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування", встановлюється у розмірі 34,7 відсотка визначеної частини 11 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування" бази нарахування єдиного внеску.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування" єдиний внесок для платників, зазначених у пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування" нараховується на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб, та на суму доходу, що розподіляється між членами сім'ї фізичних осіб - підприємців, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу за місяць, у якому отримано дохід (прибуток).

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства визначає Податковий кодекс України.

Відповідно до пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України базою оподаткування для доходів, отриманих від провадження господарської або незалежної професійної діяльності, є чистий річний оподатковуваний дохід, який визначається відповідно до пункту 164.1 статті 164 Податкового кодексу України.

Згідно з пунктом 178.4 статті 178 Податкового кодексу України фізичні особи, які провадять незалежну професійну діяльність, подають податкову декларацію за результатами звітного року відповідно до цього розділу у строки, передбачені для платників податку на доходи фізичних осіб.

Пунктом 5 статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування" визначено, що мінімальний страховий внесок - це сума єдиного внеску, що визначається розрахунково як добуток мінімального розміру заробітної плати на розмір внеску, встановлений законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та підлягає сплаті щомісяця.

Відповідно до частини 3 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування" нарахування єдиного внеску здійснюється в межах максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої частини 3 статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування".

Пунктом 4 статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування" передбачено, що максимальна величина бази нарахування єдиного внеску - це максимальна сума доходу застрахованої особи, що дорівнює сімнадцяти розмірам прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом, на яку нараховується єдиний внесок.

Згідно з частиною 2 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування" обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до частиною 2 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування" нараховується єдиний внесок.

Частиною 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування" передбачено, що платники єдиного внеску, зазначені у Частиною 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування", зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року.

Періодом, за який платники єдиного внеску подають звітність до органу доходів і зборів (звітним періодом), є календарний місяць, крім платників, зазначених у Частиною 8 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування", для яких звітним періодом є календарний рік.

Таким чином, приватні нотаріуси зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний рік, до 1 травня наступного року, та звітним періодом для них є календарний рік.

Відповідно до пункту 3.4 Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від
08.10.2010 №22-2 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01.11.2010 за №1014/18309, фізичні особи, які забезпечують себе роботою самостійно - займаються незалежною професійною діяльністю, а саме науковою, літературною, артистичною, художньою, освітньою або викладацькою, а також медичною, юридичною практикою, в тому числі адвокатською, нотаріальною діяльністю, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід безпосередньо від цієї діяльності, за умови, що такі особи не є найманими працівниками чи підприємцями, самі за себе формують та подають до органів Пенсійного фонду звіт один раз на рік до 1 травня року, наступного за звітним періодом. Звіт подається за формою згідно з додатком 5 до Порядку №22-2.

Отже, сума доходу приватного нотаріуса, з якої розраховується єдиний внесок, має відповідати чистому доходу, заявленому в податковій декларації, яка подається фізичною особою, яка забезпечує себе роботою самостійно, до органів доходів і зборів за результатами календарного року.

Тобто сума доходу, з якої розраховується єдиний внесок в графі "усього" таблиці 3 Додатка №5 до Порядку №22-2, має відповідати чистому оподатковуваному доходу, заявленому в податковій декларації про майновий стан і доходи.

До зазначеної суми, з урахуванням максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, застосовується відповідна ставка, визначена у частині 11 статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування" (34.7%).

Водночас, слід наголосити, вказані норми законодавства, не зобов'язують самозайнятих осіб (приватного нотаріуса) проводити обчислення суми єдиного внеску з середньомісячного чистого доходу, вирахуваного шляхом ділення річного чистого доходу на 12 місяців. Встановлений механізм визначення суми доходу, на яку нараховується єдиний внесок, передбачає, що приватний нотаріус самостійно визначає таку суму доходу кожного місяця та переносить такі дані до таблиці 3 Додатка №5 відповідно до Порядку №454 та Порядку №22-2. Єдиною вимогою при цьому є відповідність загальної суми за період 12 місяців річній податковій декларації.

При цьому, обов'язок ділити дохід, отриманий позивачем за рік в рівних частинах на кількість місяців у яких такий дохід отримано, для визначення доходу на який нараховується єдиний внесок, нормами чинного законодавства не передбачений. Сума доходу, з якої розраховується єдиний внесок має відповідати чистому доходу, заявленому в податковій декларації, яка подається фізичною особою, що забезпечує себе роботою самостійно, до органів доходів і зборів за результатами календарного року.

Зазначене правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 27.10.2020 у справі №822/779/16.

Відповідно до статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Суди вказали, що в матеріалах справи містяться Книги обліку доходів і витрат приватного нотаріуса ОСОБА_1. (а. с. 91-166), податкові декларації про майновий стан та доходи за звітний податковий період 2011 року, 2012 року, 2013 року, 2014 року, а також звіти про нарахування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (а. с. 18-29).

При цьому, нараховані платником у звітах суми єдиного внеску було сплачені, про що свідчать наявні в матеріалах справи копії платіжних доручень.

З аналізу акту перевірки встановлено, що контролюючим органом не виявлено порушень позивачем порядку заповнення звітності, строків її подання та сплати єдиного соціального внеску.

У ході розгляду справи встановлено, що позивач, як самозайнята особа здійснює остаточний розрахунок податку на доходи фізичних осіб за звітний податковий рік самостійно згідно з даними, зазначеними в податковій декларації, а висновок контролюючого органу щодо заниження чистого оподатковуваного доходу, на який нараховується єдиний внесок, відповідачем під час судового розгляду справи не був доведений.

Таким чином, позивачем було дотримано вимоги Податкового кодексу України з оподаткування (чистого) доходу, позивачем подано декларації з податку на доходи фізичних осіб, задекларовані позивачем суми підтверджені наявними у матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами.

Крім того, обґрунтування, наведені відповідачем у касаційній скарзі, містять вимоги здійснити переоцінку встановлених судами обставин справи, а також додатково перевірити докази, що не входить в межі повноважень суду касаційної інстанції згідно з положеннями частини 2 статті 341 КАС України.

За правилами частини 2 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Верховний Суд приходить до висновку, суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали належну правову та обґрунтовану оцінку заявленим вимогам про визнання протиправними вимоги, рішення та повідомлення-рішення на підставі норм закону.

Як встановлено пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.

У свою чергу, судами попередніх інстанцій встановлено неправомірність дій відповідача щодо проведення документальної планової виїзної перевірки.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, а фактичні перевірки - пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Згідно з підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна планова перевірка проводиться відповідно до плану-графіка перевірок.

Відтак, у межах спірних правовідносин відсутні підстави для задоволення позовної вимоги про визнання протиправними дій податкового органу щодо проведення перевірки.

Пунктом 3 частини 1 статті 349 КАС України унормовано, що суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Керуючись статтями 52, 345, 349, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання відповідача про заміну сторони її правонаступником задовольнити.

Замінити Головне управління ДФС у Харківській області - правонаступником Головним управлінням ДПС у Харківській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України.

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.09.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2016 у справі №820/1577/16 в частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними дій податкового органу щодо проведення документальної планової виїзної перевірки скасувати. Ухвалити в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

У решті постанову Харківського окружного адміністративного суду від 01.09.2016 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.12.2016 у справі №820/1577/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

-------------------

-------------------

-------------------

В. В. Хохуляк

Л. І. Бившева

Р. Ф. Ханова

Судді Верховного Суду