Історія справи

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 вересня 2025 року

м. Київ

справа № 420/1059/20

адміністративне провадження № К/990/5682/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Єресько Л.О.,

суддів: Соколова В.М., Загороднюка А.Г.,

розглянувши у порядку письмового провадження як суд касаційній інстанції адміністративну справу № 420/1059/20,

за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області про зобов`язання вчинити певні дії,

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2025 року (постановлену колегією суддів: головуючий суддя - Осіпов Ю.В., судді: Коваль М.П., Скрипченко В.О.)

ВСТАНОВИВ:

Обставини справи

1. У лютому 2020 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 , позивачка) звернулась до Одеського окружного адміністративного суду із позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України в Одеській області (далі - ДСА в Одеській області, відповідач), в якому просила:

1.1.визнати бездіяльність відповідача щодо не повернення боргу несплаченого заробітку/винагороди присяжного засідателя Суворовського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 за період з вересня 2017 року по 01.01.2020 протиправною;

1.2. визнати бездіяльність відповідача щодо неподання звітів до фіскальних органів про суми нарахованого заробітку/винагороди і єдиного соціального внеску на застраховану особу присяжного засідателя Суворовського суду м. Одеси ОСОБА_1 за період з вересня 2017 року по 01.01.2020 протиправною;

1.3. зобов`язати Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області повернути борг несплаченого заробітку/винагороди та надати звіти до фіскальних органів про суми нарахованого заробітку/винагороди і єдиного соціального внеску на застраховану особу присяжного засідателя Суворовського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 за період з вересня 2017 року по 01.01.2020.

2. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18.03.2021, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 15.09.2021 та постановою Верховного Суду від 22.12.2022, у задоволені адміністративного позову відмовлено.

3. 18.11.2024 ОСОБА_1 звернулася до Одеського окружного адміністративного суду із заявою про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

4. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 22.11.2024 відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення суду від 18.03.2021 у справі № 420/1059/20 за нововиявленими обставинами, оскільки станом на день подання заяви минув трирічний строк з дня набрання судовим рішенням законної сили, який не може бути поновлений (частини друга, третя статті 363 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

5. Не погоджуючись із вищезазначеним судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просила скасувати ухвалу суду першої інстанції та направити справу до Одеського окружного адміністративного суду для вирішення питання про відкриття провадження за нововиявленими обставинами.

6. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2024 апеляційну скаргу залишено без руху, оскільки до апеляційної скарги, всупереч вимогам пункту 1 частини п`ятої статті 296 КАС України, не долучено документ про сплату судового збору. Суд апеляційної інстанції надав строк для усунення її недоліків шляхом надання до суду доказів сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3028 грн.

7. На виконання вимог цієї ухвали, ОСОБА_1 подала клопотання про усунення недоліків апеляційної скарги, у якій стверджувала, що звільнена від сплати судового збору відповідно до частини першої статті 5 Закону України «Про судовий збір2 від 08.07.2011 № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI), просила вважати недоліки апеляційної скарги усунутими та відкрити апеляційне провадження.

8. П`ятий апеляційний адміністративний суд ухвалою від 22.01.2025 апеляційну скаргу повернув апелянту, виходячи із того, що скаржником недоліки апеляційної скарги у встановлений судом строк не було усунуто, а тому наявні підстави для її повернення.

9. Повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції прийнято ухвалу процесуального характеру, якою відмовлено у відкритті провадження у справі № 420/1059/20 на підставі частини другої статті 363 КАС України, а тому така ухвала є окремим об`єктом справляння судового збору за подання апеляційної скарги у фіксованому розмірі -1 прожитковий мінімум для працездатних осіб.

10. При цьому апеляційний суд послався на висновки у подібних правовідносинах, сформовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.05.2018 у справі № 915/955/15 та у постановах Верховного Суду від 17.02.2020 у справі № 320/5719/19, від 24.11.2021 у справі № 826/17526/18, від 13.04.2022 у справі № 204/827/17, від 09.02.2023 у справі № 380/22710/21, від 04.07.2023 у справі № 160/1712/21 та від 30.05.2024 у справі № 216/3590/23.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух у касаційній інстанції

11. Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанції, вважаючи його незаконним та необґрунтованим, ОСОБА_1 звернувся із касаційною скаргою до Верховного Суду, у якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та направити справу для продовження розгляду до цього суду.

11.1. В обґрунтування касаційної скарги позивачка наводить доводи про те, що суд апеляційної інстанції не відреагував на її доводи про недовіру колегії суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду, які ухвалили оскаржуване рішення, позаяк вона недовіряла їм ще при розгляді її апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у цій справі та у справі № 420/10723/21 і вказувала про це у заяві про усунення недоліків апеляційної скарги.

11.2. ОСОБА_1 у касаційній скарзі стверджує, що оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції про повернення її апеляційної скарги у зв`язку із несплатою судового збору є незаконним та переконує, що спір у справі стосується її заробітку/винагороди присяжного засідателя, тому відповідно до частини першої статті 5 Законом № 3674-VI вона звільнена від сплати судового збору.

11.3. Скаржниця також наводить доводи про те, що П`ятий апеляційний адміністративний суд в оскаржуваній ухвалі безпідставно послався на висновки Верховного Суду у справі № 915/955/15, позаяк висновки в господарській справі не застосовні в адміністративній справі.

11.4. Крім того скаржниця заявила клопотання про постановлення окремої ухвали для усунення усіх причин, які призвели до порушення її прав, свобод та інтересів, яке обґрунтовує незаконністю рішення суду апеляційної інстанції у цій справі щодо необхідності сплати судового збору та протиправними діями відповідача, який вводив суд в оману щодо дійсних обставин.

12. За наслідками автоматизованого розподілу судової справи між суддями касаційну скаргу передано на розгляд колегії суддів: судді-доповідачу Єресько Л.О., суддям Соколову В.М., Загороднюку А.Г.

13. Ухвалою Верховного Суду від 05.03.2025 касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 22.01.2025 залишено без руху.

14. 17.03.2025 до суду надійшла заява позивачки про усунення недоліків касаційної скарги та про повну недовіру колегії суддів Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду в складі: головуючої судді (судді-доповідача) Єресько Л.О., суддів: Соколова В.М. та Загороднюка А.Г. під час розгляду справи № 420/1059/20.

15. Ухвалою Верхового Суду від 20.03.2025 заяву про відвід визнано необґрунтованою та в порядку, визначеному частиною четвертою статті 40 КАС України, передано для розгляду суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, а ухвалою від 24.03.2025 відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід суддів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду Єресько Л.О., Соколова В.М. та Загороднюка А.Г. від участі у розгляді справи № 420/1059/20.

16. Ухвалою Верховного Суду від 07.04.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2025.

17. Згідно з інформацією, наявною в комп`ютерній програмі «Діловодство спеціалізованого суду», електронний документ - касаційну скаргу від 13.02.2025 у справі № 420/1059/20 було надіслано в Електронний кабінет Територіальному управлінню Державної судової адміністрації України в Одеській області 13.02.2025 о 12:01 год, а ухвалу суду про відкриття касаційного провадження від 07.04.2025 - 09.04.2025 о 20:49, що підтверджується довідками про доставку електронних листів.

18. Правом подати відзив відповідач не скористався, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду оскаржуваного рішення суду апеляційної інстанції.

19. Ухвалою Верховного Суду від 25.09.2025 закінчено підготовчі дії у справі та призначено її до розгляду у порядку письмового провадження відповідно до статті 345 КАС України.

Позиція Верховного Суду

Оцінка висновків суду апеляційної інстанції, ухвала якого переглядається

20. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає таке.

21. Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

22. Відповідно до пунктів 8, 9 частини першої статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є, зокрема, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та обов`язковість судового рішення.

23. Можливість забезпечення права на апеляційний перегляд справи є також однією із основних засад (принципів) адміністративного судочинства (частина третя статті 2 КАС України).

24. Згідно з частиною другою статті 293 КАС України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 294 цього Кодексу.

25. Відповідно до пункту 17 частини першої статті 293 КАС України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо відмови у відкритті провадження про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, відмови в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

26. Так, з матеріалів справи вбачається, що ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2024 апеляційну скаргу позивачки на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 22.11.2024 про відмову у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд рішення суду від 18.03.2021 у справі № 420/1059/20 за нововиявленими обставинами, залишено без руху у зв`язку з її невідповідністю вимогам пункту 1 частини 5 статті 296 КАС України, надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме: запропоновано надати докази сплати судового збору.

27. Водночас ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2025 апеляційну скаргу позивачки на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 22.11.2024 повернено скаржнику у зв`язку із тим, що недоліки апеляційної скарги, визначені в ухвалі П`ятого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2024, у встановлений судом строк не було усунуто.

28. Щодо висновків суду апеляційної інстанції колегія суддів Верховного Суду вважає за необхідне вказати таке.

29. Вимоги щодо форми та змісту апеляційної скарги встановлені статтею 296 КАС України.

30. Відповідно до частин п`ятої-шостої статті 296 КАС України до апеляційної скарги додаються: 1) документ про сплату судового збору; 2) копії апеляційної скарги відповідно до кількості учасників справи; 3) копії доданих до апеляційної скарги письмових матеріалів, що відсутні в учасників справи, відповідно до кількості учасників справи; 4) докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції, за наявності.

31. Якщо апеляційна скарга подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення від сплати судового збору.

32. Таким чином, ненадання скаржником документа про сплату судового збору є підставою для залишення апеляційної скарги без руху, а у разі неусунення такого недоліку, така скарга повертаються особі, яка її подала.

33. ОСОБА_1 , подаючи апеляційну скаргу виходила із того, що відповідно до пункту 1 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI вона звільнена від сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження за нововиявленими обставинам, про що і зазначила у поданій скарзі.

34. Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

35. Сплата судового збору також відповідає пункту 1 частини другої статті 129 Основного Закону України, згідно з яким до основних засад (принципів) судочинства віднесено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.

36. Колегія суддів зазначає, що за змістом частин першої, другої статті 132 КАС України судовий збір входить до складу судових витрат, а його розмір та порядок сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

37. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом № 3674-VI.

38. Відповідно до статті 1 Закону № 3674-VI судовий збір - це збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

39. Таким чином, судовий збір - це обов`язковий грошовий платіж на користь суду за розгляд справи в суді або за окремі процесуальні дії, вчинені судом. Метою запровадження судового збору є, зокрема, встановлення законодавчого обмежувального заходу для регулювання доступу до суду, а також захист суду від перенавантаження у зв`язку із поданням необґрунтованих або безпідставних позовів та апеляційних і касаційних скарг.

40. Об`єктами справляння судового збору є процесуальні дії, за які справляється судовий збір, встановлені у статті 3 Закону № 3674-VI. Так само ця норма визначає процесуальні документи, за подання яких судовий збір не справляється (частина друга статті 3 цього Закону).

41. За доводами касаційної скарги ОСОБА_1 наполягає на тому, що спір у справі №420/1059/20 стосується стягнення заробітної плати, а тому судовий збір не стягується на підставі вимог пункту 1 частини 1 статті 5 Закону № 3674-VI.

42. У цьому зв`язку необхідно зазначити, що у справі № 420/1059/20 Верховний Суд у постанові від 22.12.2022 вказав, що між позивачкою та відповідачем відсутні трудові відносини, а отриманий позивачкою дохід є виключно винагородою, що виплачується їй, як особі залученій до виконання обов`язків присяжного, та яка не є заробітною платою.

43. А тому, ОСОБА_1 не належить до осіб, які користуються пільгами щодо сплати судового збору у вигляді звільнення від його сплати за пунктом 1 частини 1 статті 5 Закону 3674-VI

44. Разом із тим, скаржниця посилається на пункт 1 частини 1 статті 5 Закону 3674-VI, та вказує, що за змістом вказаної норми, від сплати судового збору звільняються позивачі за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин, є помилковим, оскільки вказаними положеннями передбачено звільнення від сплати судового збору лише позивачів за подання позовів.

45. Водночас, Суд звертає увагу скаржниці, що Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору» від 22.05.2015 №484-VII пункт 1 частини першої статті 5 Закону 3674-VI викладено у новій редакції, та визначено, що від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

46. Відповідно до частини другої статті 4 Закону № 3674-VI визначено розмір ставки судового збору за відповідними об`єктами справляння судового збору зокрема, за подання до адміністративного суду апеляційної і касаційної скарги на ухвалу суду; заяви про приєднання до апеляційної чи касаційної скарги на ухвалу суду - 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

47. Колегія суддів зазначає, що вищевказані положення Закону стосується подання апеляційних і касаційних скарг на всі без винятку ухвали адміністративного суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено Законом № 3674-VI справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких постановляються відповідні ухвали.

48. Колегія суддів звертає увагу на те, що Великою Палатою Верховного Суду уже вирішувалося питання сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції. Так, у пунктах 5.1., 5.2. постанови від 28.05.2018 у справі № 915/955/15 вказано, що підпунктом 7 пункту 2 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI визначено ставку судового збору з апеляційної і касаційної скарг на ухвалу господарського суду у розмірі одного прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Зазначене положення стосується подання апеляційних і касаційних скарг на всі без винятку ухвали господарського суду, які підлягають оскарженню, незалежно від того, чи передбачено Законом № 3674-VI справляння судового збору за подання тих заяв, за результатами розгляду яких виносяться відповідні ухвали.

49. У силу приписів пункту 1 частини другої статті 45 Закону України від 02.06.2016 № 1402-VIII «Про судоустрій та статус суддів» Велика Палата Верховного Суду здійснює перегляд судових рішень у касаційному порядку з метою забезпечення однакового застосування судами норм права.

50. Оскільки застосування положень Закону № 3674-VI у питанні сплати судового збору за подання апеляційної скарги на ухвалу вже вирішено Великою Палатою Верховного Суду, то під час розгляду цієї справи підлягають врахуванню висновки Верховного Суду, висловлені саме у складі Великої Палати. Такі висновки Велика Палата Верховного Суду хоч і зробила у господарській справі, однак Закон № 3674-VI в цій частині є універсальним і не розрізняє підходи до вирішення питання сплати судового збору залежно від юрисдикції. Отже, такі висновки повинні бути застосовані і під час вирішення цієї адміністративної справи.

51. Цей висновок підтримано у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 13.04.2022 у справі № 204/827/17, від 09.02.2023 у справах № 380/22710/21, № 120/3532/21, від 13.04.2023 у справі № 120/2767/20-а, 04.05.2023 у справі № 645/135/21, від 04.07.2023 у справі № 160/1712/21, від 14.12.2023 у справі № 400/1715/20, від 25.01.2024 у справі № 380/11373/22 та інших, якими також вирішене питання щодо сплати судового збору при зверненні із апеляційною скаргою.

52. За таких обставин колегія суддів відхиляє твердження ОСОБА_1 про помилковість врахування висновків Великої Палати Верховного Суду у справі № 915/955/15 до правовідносин у справі, що розглядається та про відсутність підстав для повернення її апеляційної скаргу у зв`язку із несплатою судового збору.

43. З огляду на вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що за подання апеляційної скарги позивачки на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 22.11.2024 судовий збір підлягав сплаті.

54. Водночас, Суд також звертає увагу, що законодавством установленні додаткові механізми, спрямовані на гарантування для особи доступу до правосуддя (стаття 55 Конституції України передбачає, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом; кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб), а також забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8 частини другої статті 129 Основного Закону України) шляхом надання права на зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат, а також на відшкодування (повернення) сплаченого судового збору.

55. Як слідує зі змісту оскаржуваної ухвали суд апеляційної інстанції повертаючи апеляційну скаргу вказав, що звільнення особи від сплати судового збору в разі подання нею заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами вказаним пунктом не взагалі передбачено.

56. Верховний Суд не погоджується із такими висновками суду апеляційної інстанції, позаяк ні стаття 133 КАС України ні Закон № 3674-VI не містять виключень щодо ухвал в окремих процесуальних стадіях стосовно розгляду клопотання про звільнення від сплати судового збору.

57. Питання звільнення від сплати судового збору як складової судових витрат, зменшення його розміру, відстрочення чи розстрочення його сплати регулюються частиною першою статті 133 КАС України, відповідно до якої суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

58. Умови, за яких суд може, зокрема, звільнити від сплати судового збору або відстрочити його сплату та перелік суб`єктів, до яких таке звільнення (відстрочення) застосовується, обумовлені статтею 8 Закону № 3674-VI.

59. Згідно з позицією, сформованою у постанові Верховного Суду від 23.01.2019 № 215/3831/16-а (2-а/215/128/16) передбачено, що звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 133 КАС України та статтею 8 Закону України «Про судовий збір» є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо).

60. Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а повноваження суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір).

61. У цій справі суд апеляційної інстанції надаючи оцінку заяві про усунення недоліків апеляційної скарги, в якій позивачка вказала, що вона звільнена від сплати судового збору, надав оцінку вказаним доводам одночасно із вирішенням питання про повернення апеляційної скарги, без роз`яснення їй можливості застосування механізму передбаченого статтею 133 КАС України та частиною другої статті 8 Закону № 3674-VI.

62. У справі з подібними правовідносинами, Верховним Судом у постанові від 02.04.2025 в справі № 160/23834/24 вказано, що подаючи клопотання, зокрема щодо доводів про звільнення від сплати судового збору, учасник справи вправі очікувати на його задоволення судом, що, очевидно, надавало б йому підстави не сплачувати судовий збір, а, отже, одночасна відмова у задоволенні клопотання і повернення апеляційної скарги є невиправданими, оскільки у разі відмови у задоволенні клопотання суд у процесуальний спосіб мав надати можливість сплатити судовий збір. Отже, реалізація права на подання клопотання про звільнення від сплати судового збору або зменшення його розміру не може оцінюватися судом як невиконання вимог ухвали суду про сплату судового збору і мати наслідком повернення апеляційної скарги.

63. Отже, скаржниця звертаючись до апеляційного суду із заявою в якій вказала, що вона звільнена від сплати судового збору, мала цілком обґрунтовані очікування щодо результатів розгляду цієї заяви, що дало б можливість передбачити заходи, які будуть застосовані у відповідних конкретних правовідносинах.

64. За таких обставин висновки суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для повернення оскаржуваною ухвалою від 22.01.2025 апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 22.11.2024 у справі № 420/1059/20 є передчасними.

65. Надаючи оцінку доводам ОСОБА_1 щодо невирішення питання про недовіру колегії суддів П`ятого апеляційного адміністративного суду, висловлену нею з тих мотивів, що вони раніше розглядали її скарги у цій та іншій справі, Верховний Суд наголошує, що заява про відвід підлягає обов`язковому вирішенню до ухвалення рішення у справі, адже дотримання процедури розгляду відводу є гарантією права на справедливий суд.

66. Водночас суд апеляційної інстанції повертаючи апеляційну скаргу ОСОБА_1 , попередньо не вирішив вищевказаного питання, що є порушенням норм процесуального права.

67. Відповідно до частини першої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі.

68. Ураховуючи наведене, Суд дійшов висновку про скасування ухвали П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2025 і направлення справи для продовження розгляду до цього ж суду.

69. Вирішуючи клопотання ОСОБА_1 про постановлення окремої ухвали для усунення усіх причин, які призвели до порушення її прав у зв`язку із ухваленням незаконного рішення суду апеляційної інстанції у цій справі щодо необхідності сплати судового збору та протиправними діями відповідача, який, за твердженнями позивачки вводив суд в оману щодо дійсних обставин, колегія суддів зазначає про таке.

70. Відповідно до частин першої та другої статті 249 КАС України суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

71. Колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що окрема ухвала суду є одним із інструментів механізму стримувань і противаг, превенції вчинення порушень закону, які адміністративний суд не може самостійно усунути шляхом вжиття належних заходів. Постановлення такої ухвали є правом, а не обов`язком суду.

72. Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що питання про постановлення окремої ухвали вирішується судом під час вирішення спору у разі наявності для того достатніх правових підстав.

73. Оскільки суд касаційної інстанції, за наслідками розгляду касаційної скарги ОСОБА_1 дійшов висновку про скасування ухвали суду апеляційної інстанції з направленням справи для продовження розгляду, тобто вжив процесуальних заходів, передбачених статтею 349 КАС України, тому клопотання позивачки про постановлення окремої ухвали задоволенню не підлягає.

74. З огляду на результат касаційного оскарження судові витрати не розподіляються.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

2. Ухвалу П`ятого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2025 року у справі № 420/1059/20 скасувати, а справу направити для продовження розгляду до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та не може бути оскаржена.

СуддіЛ.О. Єресько В.М. Соколов А.Г. Загороднюк