Історія справи

Ухвала КАС ВП від 15.02.2021 року у справі №520/10731/2020

ПОСТАНОВА

Іменем України

26 травня 2021 року

Київ

справа №520/10731/2020

адміністративне провадження №К/9901/4322/21

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді Мартинюк Н. М.,

суддів Єресько Л. О., Мельник-Томенко Ж. М.,

розглянув у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу №520/10731/2020

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області

про визнання протиправним та скасування рішення

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 6 жовтня 2020 року

(прийняту у складі: головуючого судді Мельникова Р. В. )

і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 3 лютого 2021 року (прийняту у складі: головуючого судді Спаскіна О. А., суддів Любчич Л. В., П'янової Я. В. ).

УСТАНОВИЛ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 2 липня 2020 року про скасування рішення Управління Міністерства внутрішніх справ України (далі - "УМВС України в Харківській області") від 13 травня 2005 року про набуття громадянином ОСОБА_1 громадянства України за територіальним походженням.

Позов обґрунтований тим, що 13 травня 2005 року Відділ у справах громадянства, імміграції та реєстрації фізичних осіб Управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області (далі - "ВГІРФО УМВС України в Харківській області) прийняв рішення про набуття позивачем громадянства України за територіальним походженням згідно зі статтею 8 Закону України "Про громадянство України" від 18 січня 2001 року. Проте, рішенням Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 2 липня 2020 року скасовано рішення від 13 травня 2005 року у зв'язку з невиконанням позивачем поданого зобов'язання про повернення паспорту громадянина Грузії до уповноважених органів цієї держави. На думку позивача, рішення від 2 липня 2020 року є протиправним і таким, що порушує його права, а тому позивач просить його скасувати.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 6 жовтня 2020 року, яке залишено без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 3 лютого 2021 року, в задоволенні позову відмовлено.

Судові рішення мотивовані тим, що оскільки позивач не виконав зобов'язання щодо припинення громадянства Грузії та повернення паспорта громадянина Грузії, то у відповідача були наявні підстави для прийняття оскаржуваного у цій справі рішення з огляду на підтвердження обставин користування позивачем правами громадянина Грузії, про що також зазначено у листі уповноваженого органу зазначеної країни.

Короткий зміст вимог касаційних скарг та відзивів (заперечень)

У касаційній скарзі позивач, вказуючи на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення і прийняти нову постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

Обґрунтовуючи касаційну скаргу, скаржник вказує на те, що суди попередніх інстанції дійшли необґрунтованого висновку про те, що відповідач надав документи, які підтверджують, що особа набула громадянство України за територіальним походженням шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України, оскільки матеріали справи не містять доказів на підтвердження подання позивачем таких документів.

Лист від 9 червня 2020 року №МІА02001101938 Міністерства внутрішніх справ Грузії, який став підставою для прийняття оскаржуваного рішення, не може бути прийнятий в якості доказу, оскільки розгляд питань, що виникають у фізичних та юридичних осіб, у тому числі і щодо громадянства, належить до компетенції консульств чи консульських відділів. Крім того, доказів здійснення відповідачем перевірки, встановлення і підтвердження вказаних у листі обставин, зокрема, чи виконав позивач зобов'язання припинити іноземне громадянство, матеріали справи не містять.

Також скаржник зазначає, що суди першої і апеляційної інстанцій встановили, що оскаржуване рішення прийнято і у зв'язку з набуттям позивачем громадянства внаслідок обману, який полягає у невиконанні зобов'язання припинити іноземне громадянство. Однак, чинними нормами законодавства України не передбачена така підстава для прийняття рішення про скасування рішення про набуття особою громадянства України як набуття особою громадянства внаслідок обману, який полягає у невиконанні зобов'язання припинити іноземне громадянство.

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити оскаржувані судові рішення без змін, повністю погоджуючись із викладеними у них висновками, тоді як доводи касаційної скарги вважає необґрунтованими.

Також відповідач зазначає, що позивачем подано декларацію про відмову від іноземного громадянства, в якій передбачено зобов'язання не користуватись правами громадянина Грузії і зобов'язання повернути паспорт громадянина Грузії до уповноважених органів цієї держави. Проте, взяті зобов'язання позивач не виконав, про що свідчить лист від 9 червня 2020 року №МІА02001101938 Міністерства внутрішніх справ Грузії, у якому зазначено, що від громадянина ОСОБА_1 заяви про здачу паспорта громадянина Грузії № НОМЕР_1 від 31 травня 1999 року не надходило. У зв'язку з чим, на думку відповідача, оскаржуване рішення прийнято на підставі, в межах повноважень і у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

II. ФАКТИЧНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Суди першої і апеляційної інстанцій встановили, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Зестафоні, республіки Грузія.

У травні 2005 року позивач звернувся до ВГІРФО УМВС України в Харківській області із заявою про оформлення набуття громадянства України відповідно до статті 8 Закону України "Про громадянство України" за територіальним походженням. До заяви надано рішення Дзержинського районного суду міста Харкова від 5 квітня 2005 року про встановлення факту постійного проживання на території України в період з січня 1990 року до січня 1991 року.

13 травня 2005 року ВГІРФО УМВС України в Харківській області прийняв рішення про набуття позивачем громадянства України за територіальним походженням згідно зі статтею 8 Закону України "Про громадянство України" від 18 січня 2001 року.

Водночас, 13 травня 2005 року позивач подав декларацію про відмову від іноземного громадянства, в якій передбачено зобов'язання не користуватись правами громадянина Грузії і зобов'язання повернути паспорт громадянина Грузії до уповноважених органів цієї держави.

17 травня 2005 року МВМ Дзержинського районного відділу Харківського міського управління Управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області позивача документовано паспортом громадянина України серії НОМЕР_2.

12 червня 2020 року Управління стратегічних розслідувань в Харківській області направило лист №3297/55/119/01-2020 на адресу Голови Державної міграційної служби України М. Соколюка, в якому зазначалось, що відповідно до офіційної відповіді Міністерства внутрішніх справ Грузії від 9 червня 2020 року МІАО2001101938, копія якої додавалась до листа, від громадянина ОСОБА_1 заяви про здачу паспорта громадянина Грузії № НОМЕР_1 від 31 травня 1999 року не надходило.

Головне управління ДМС України в Харківській області, враховуючи отриману інформацію, яка свідчить про невиконання позивачем поданого зобов'язання, 2 липня 2020 року прийняло рішення про скасування рішення УМВС України в Харківській області від 13 травня 2005 року про набуття громадянином ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянства України за територіальним походженням.

6 липня 2020 року на адресу позивача направлено повідомлення про скасування рішення про набуття ним громадянства України.

У липні 2020 року позивач отримав довідку №5/20 від 2 липня 2020 року, відповідно до якої його повідомили про оформлення припинення його громадянства України відповідно до статті 21 Закону України "Про громадянство України".

На адвокатський запит адвоката позивача Головне управлінням ДМС України в Харківській області листом від 6 серпня 2020 року №6301.6.2-13494/63.3-20 надіслало подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянство України і рішення від 2 липня 2020 року, відповідно до якого рішення УМВС України в Харківській області від 13 травня 2005 року про набуття позивачем громадянства України за територіальним походженням скасовано "у зв'язку з невиконанням поданого зобов'язання про повернення паспорту громадянина Грузії до уповноважених органів цієї держави".

Оскільки, на думку позивача, з подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України від 2 липня 2020 року випливає, що ніяких неправдивих відомостей або фальшивих документів позивач не надав, суттєві факти, які б унеможливлювали набуття громадянства України, не приховував, то оскаржуване рішення є протиправним і таким, що порушує його права, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з цим позовом.

ІІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА

Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовий зміст громадянства України, підстави і порядок його набуття та припинення, повноваження органів державної влади, що беруть участь у вирішенні питань громадянства України, порядок оскарження рішень з питань громадянства, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових і службових осіб визначено Законом України "Про громадянство України".

Статтею 1 Закону України "Про громадянство України" (у редакції, чинній станом на час прийняття рішення про набуття позивачем громадянства України і подання позивачем декларації про відмову від іноземного громадянства), зокрема, встановлено, що громадянство України - правовий зв'язок між фізичною особою і Україною, що знаходить свій вияв у їх взаємних правах та обов'язках; зобов'язання припинити іноземне громадянство - письмово оформлена заява іноземця про те, що в разі набуття громадянства України він припинить громадянство іншої держави і протягом одного року з моменту набуття ним громадянства України подасть документ про припинення громадянства іншої держави до органу, що видав йому тимчасове посвідчення громадянина України; декларація про відмову від іноземного громадянства - документ, в якому особа засвідчує свою відмову від громадянства іншої держави і зобов'язується не користуватися правами цієї держави і не виконувати обов'язків, пов'язаних з належністю до її громадянства.

Статтею 2 Закону України "Про громадянство України" визначено, що законодавство України про громадянство ґрунтується на таких принципах: 1) єдиного громадянства - громадянства держави Україна, що виключає можливість існування громадянства адміністративно-територіальних одиниць України. Якщо громадянин України набув громадянство (підданство) іншої держави або держав, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України. Якщо іноземець набув громадянство України, то у правових відносинах з Україною він визнається лише громадянином України; 2) запобігання виникненню випадків без громадянства; 3) неможливості позбавлення громадянина України громадянства України; 4) визнання права громадянина України на зміну громадянства; 5) неможливості автоматичного набуття громадянства України іноземцем чи особою без громадянства внаслідок укладення шлюбу з громадянином України або набуття громадянства України його дружиною (чоловіком) та автоматичного припинення громадянства України одним з подружжя внаслідок припинення шлюбу або припинення громадянства України другим з подружжя; 6) рівності перед законом громадян України незалежно від підстав, порядку і моменту набуття ними громадянства України; 7) збереження громадянства України незалежно від місця проживання громадянина України.

За приписами пункту 2 статті 6 Закону України "Про громадянство України" громадянство України набувається, серед іншого, за територіальним походженням.

Згідно з частиною 1 статті 8 Закону України "Про громадянство України" особа, яка сама або хоча б один з її батьків, дід чи баба, повнорідні брат чи сестра народилися або постійно проживали до 16 липня 1990 року на території, яка стала територією України відповідно до статті 5 Закону України "Про правонаступництво України", а також на інших територіях, що входили до складу Української Народної Республіки, Західно-Української Народної Республіки, Української Держави, Української Соціалістичної Радянської Республіки, Закарпатської України, Української Радянської Соціалістичної Республіки (УРСР), і є особою без громадянства або іноземцем, що взяв зобов'язання припинити іноземне громадянство, та подала заяву про набуття громадянства України, а також її діти реєструються громадянами України.

В той же час, пунктом 2 частини 1 статті 19 Закону України "Про громадянство України" визначено, що підставами для втрати громадянства України є, зокрема, набуття особою громадянства України на підставі пунктом 2 частини 1 статті 19 Закону України "Про громадянство України" внаслідок обману, свідомого подання неправдивих відомостей або фальшивих документів.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про громадянство України" рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статті 21 Закону України "Про громадянство України" шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.

Перелік документів, які подаються для встановлення, оформлення і перевірки належності до громадянства України, прийняття до громадянства України, оформлення набуття громадянства України, припинення громадянства України, скасування рішень про оформлення набуття громадянства України, а також процедуру подання цих документів і провадження за ними, виконання прийнятих рішень з питань громадянства України визначено Порядком провадження за заявами і поданнями з питань громадянства України та виконання прийнятих рішень, затвердженого Указом Президента України від 27 березня 2001 року №215 (далі - "Порядок №215").

Відповідно до пункту 23 Порядку №215 (в редакції, чинній на момент подачі позивачем заяви про набуття громадянства України за територіальним походженням), для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, яка постійно проживала до 16 липня 1990 року на територіях, зазначених у абзаці першому пункту 22 цього Порядку (частина перша статті 8 Закону), подає документи, передбачені підпунктами "а " - "в" пункту 22 цього Порядку, а також документ, що підтверджує факт постійного проживання особи до 16 липня 1990 року на зазначеній території.

За змістом пункту 22 Порядку №215 для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням особа, серед іншого, подає зобов'язання припинити іноземне громадянство.

Відповідно до пункту 88 Порядку №215 (в редакції, чинній на момент скасування рішення про набуття позивачем громадянства України) для скасування рішень про оформлення набуття громадянства України відповідно до статті 21 Закону органами міграційної служби, дипломатичними представництвами чи консульськими установами України готуються такі документи: а) подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України; б) документи, які підтверджують, що особа набула громадянство України за територіальним походженням (стаття 8 Закону) або була поновлена у громадянстві України (стаття 10 Закону) шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянства України (довідка органу міграційної служби, дипломатичного представництва чи консульської установи про те, що іноземець, який подав зобов'язання припинити іноземне громадянство, не подав документ про припинення цього громадянства, виданий уповноваженим органом відповідної держави, до уповноваженого органу України протягом двох років з моменту реєстрації його громадянином України, а незалежні від особи причини неотримання документа про припинення іноземного громадянства не існують (частина п'ята статті 8 та частина друга статті 10 Закону); інформація органу міграційної служби про те, що іноземець, який подав декларацію про відмову від іноземного громадянства, не повернув паспорт іноземної держави до уповноважених органів цієї держави (частина восьма статті 8 та частина сьома статті 10); інформація про те, що на момент реєстрації громадянином України існували підстави, за наявності яких особа не поновлюється у громадянстві України (частини перша та друга статті 10 з урахуванням частини п'ятої статті 9 Закону; частина п'ята статті 10 Закону); інформація про інші неправдиві відомості та фальшиві документи, які були подані для набуття громадянства України відповідно до статей 8 та 10 Закону, або інформація про приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України відповідно до статей 8 та 10 Закону.

Пунктом 96 Порядку №215 передбачено, що подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України у випадках, передбачених статтею 21 Закону, стосовно особи, яка проживає в Україні, готується управлінням, відділом (сектором) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, до якого цією особою подавалися документи щодо оформлення набуття громадянства України. Подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України разом із документами, передбаченими підпунктом "б" пункту 88 цього Порядку, надсилається до головного управління (управління) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі.

Згідно з пунктом 97 Порядку №215 рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується начальником головного управління (управління) міграційної служби в Автономній Республіці Крим, області, містах Києві та Севастополі або його заступником. Повідомлення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України у тижневий строк надсилається до управління, відділу (сектору) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення, яким було внесено подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України.

Управління, відділ (сектор) міграційної служби в районі, районі у місті, місті обласного, республіканського (Автономної Республіки Крим) значення не пізніш як у тижневий строк з дня одержання повідомлення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України повідомляє про це відповідну особу у письмовій формі із зазначенням причин скасування такого рішення.

IV. ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до частини 1 статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Суть спору полягає у визначенні правомірності скасування відповідачем рішення про набуття позивачем громадянства України за територіальним походженням.

Проаналізувавши наведені норми чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, Верховний Суд зазначає, що скасування рішення про оформлення набуття громадянства відбувається на підставі подання органів міграційної служби, дипломатичними представництвами чи консульськими установами України і на підставі документів, які підтверджують, що особа набула громадянство України за територіальним походженням шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.

Тобто, необхідною і обов'язковою умовою для скасування рішення про оформлення набуття громадянства України, відповідно до статті 21 Закону України "Про громадянство України", є встановлення центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері громадянства, факту набуття особою громадянства України шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.

Вказані обставини повинні бути підтверджені відповідними документами, які свідчать, зокрема, про факт подання особою свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів.

Крім того, встановленню підлягають також факти, підтверджуючі провину або злочинний намір, подачу завідомо хибних відомостей, обман заявника при отриманні ним паспорта громадянина України.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивач набув громадянство України за територіальним походженням відповідно до рішення ВГІРФО УМВС України в Харківській області від 13 травня 2005 року. Підставою для набуття громадянства став факт постійного проживання на території України в період з січня 1990 року до січня 1991 року, встановлений рішенням Дзержинського районного суду міста Харкова від 5 квітня 2005 року.

Крім того, 13 травня 2005 року позивач подав декларацію про відмову від іноземного громадянства, в якій передбачено зобов'язання не користуватись правами громадянина Грузії і зобов'язання повернути паспорт громадянина Грузії до уповноважених органів цієї держави.

12 червня 2020 року Управління стратегічних розслідувань в Харківській області надіслало на адресу Державної міграційної служби України лист №3297/55/119/01-2020, у якому повідомило про те, що згідно з відповіддю Міністерства внутрішніх справ Грузії від 9 червня 2020 року МІАО2001101938 громадянин ОСОБА_1 не звертався із відповідною заявою про здачу паспорта громадянина Грузії № НОМЕР_1 від 31 травня 1999 року. У зв'язку з цим, Управління стратегічних розслідувань в Харківській області просило посприяти у підготовці подання про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України громадянином ОСОБА_1.

Враховуючи отриману інформацію, яка свідчить про невиконання позивачем поданого зобов'язання, 2 липня 2020 року головним спеціалістом відділу з питань громадянства Управляння з питань громадянства, паспортизації, реєстрації та еміграції ГУ ДМС України в Харківській області Михайлович О. М. підготовлено подання про скасування рішення від 13 травня 2005 року про оформлення набуття громадянства України громадянином ОСОБА_1 громадянства України за територіальним походженням.

За таких обставин, відповідач дійшов висновку, що процедура набуття громадянства України позивачем відбулась з порушенням вимог чинного законодавства.

Тому, 2 липня 2020 року відповідач прийняв рішення про скасування попереднього рішення від 13 травня 2005 року про набуття позивачем громадянства України через невиконання позивачем зобов'язання припинити іноземне громадянство.

Єдиною підставою для скасування відповідачем рішення про оформлення набуття громадянства України стала інформація, зазначена у листі Міністерства внутрішніх справ Грузії від 9 червня 2020 року МІАО2001101938 про ненадходження від громадянина ОСОБА_1 заяви про здачу паспорта громадянина Грузії № НОМЕР_1 від 31 травня 1999 року.

Водночас, як встановили суди попередніх інстанцій, жодних доказів здійснення відповідачем перевірки, встановлення і підтвердження вказаних у листі обставин, зокрема, чи виконав насправді позивач зобов'язання припинити іноземне громадянство, відповідач не надав.

Також відповідач не надав жодних доказів на підтвердження обставин, які могли б бути розцінені судами попередніх інстанцій як невиконання позивачем зобов'язання припинити іноземне громадянство.

Колегія суддів зауважує, що обов'язок доказування або виправлення помилок і недоліків (у випадку якщо такі мали місце) покладається виключно на державний орган, що приймав рішення, та ні в якому разі, не є підставою для обмеження у правах і свободах, або незаконному позбавленню громадянства України.

Відповідно до статті 21 Закону України "Про громадянство України" рішення про оформлення набуття громадянства України скасовується, якщо особа набула громадянство України відповідно до статті 21 Закону України "Про громадянство України" шляхом обману, внаслідок подання свідомо неправдивих відомостей або фальшивих документів, приховування будь-якого суттєвого факту, за наявності якого особа не може набути громадянство України.

Проте, ні рішення відповідача, ні матеріали справи не містять відповідних посилань чи обгрунтувань щодо існування умов, передбачених статтею 21 Закону України "Про громадянство України", для скасування рішення про набуття позивачем громадянства.

Конституційний Суд України у Рішенні №7-рп/2009 від 16 квітня 2009 року висловив правову позицію, відповідно до якої, рішення суб'єкта владних повноважень повинні бути гарантією стабільності суспільних відносин, породжуючи у громадян впевненість у тому, що їхнє існуюче становище не буде погіршене прийняттям більш пізнього рішення.

Суд касаційної інстанції, оцінюючи встановлені судами попередніх інстанцій обставини, дійшов висновку, що хоча лист Міністерства внутрішніх справ Грузії і є джерелом інформації, проте не є безумовною підставою для скасування органом Державної міграційної служби України рішення про оформлення набуття громадянства України без її підтвердження належними і допустимими доказами, які не додані відповідачем в порушення вимог, встановлених пунктом 88 Порядку №215.

Водночас, Верховний Суд враховує висновки у подібних правовідносинах, висловлені у постановах від 19 грудня 2019 року в справі №815/3575/15, від 21 серпня 2020 року в справі №520/2915/19, від 15 грудня 2020 року в справі №640/3004/19.

Посилання судів попередньої інстанції на правові висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 23 січня 2020 року в справі № 820/2945/18, Верховний Суд відхиляє, оскільки у згаданій справі відмінні обставини справи.

Так, за обставинами справи №820/2945/18 Управлінням ДМС України в Луганській області проведена службова перевірка щодо законності набуття громадянства України позивачем, за наслідками якої встановлені відповідні обставини, які послугували прийняттю рішення про скасування рішення про оформлення набуття громадянства України позивачем, тоді як у матеріалах розглядуваної справи відсутні докази здійснення відповідачем перевірки, встановлення і підтвердження факту виконання позивачем зобов'язання припинити іноземне громадянство, а підставою для скасування відповідачем рішення про оформлення набуття громадянства України громадянином ОСОБА_1 послугував лист Міністерства внутрішніх справ Грузії.

У зв'язку з цим, касаційний суд вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про правомірність прийнятого відповідачем рішення, а тому судові рішення суду першої і апеляційної інстанції належить скасувати з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог, шляхом визнання протиправним і скасування оскаржуваного рішення.

Відповідно до частини 3 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

Частиною 1 статті 351 КАС України встановлено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених Частиною 1 статті 351 КАС України межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.

Відповідно до частини 3 статті 351 КАС України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.

За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку про скасування судових рішень суду першої і апеляційної інстанції, з прийняттям нової постанови про задоволення позову.

V. СУДОВІ ВИТРАТИ

Згідно з частиною 6 статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Відповідно до квитанцій від 12 серпня 2020 року, від 2 листопада 2020 року і від 8 лютого 2021 року за подання позову, апеляційної і касаційної скарг позивачем сплачений судовий збір у сумі: 3783,70 грн (три тисячі сімсот вісімдесят три) 70 коп, який належить стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області.

Керуючись статтями 139, 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 6 жовтня 2020 року і постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 3 лютого 2021 року скасувати.

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним і скасувати рішення Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області від 2 липня 2020 року про скасування рішення Управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області від 13 травня 2005 року про набуття громадянином ОСОБА_1 громадянства України за територіальним походженням.

Стягнути з Головного управління Державної міграційної служби України в Харківській області (61057, місто Харків, вулиця Римарська, 24; ЄДРПОУ: 37764460) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1; РНОКПП: НОМЕР_3) судові витрати в сумі: 3783,70 грн (три тисячі сімсот вісімдесят три) 70 коп.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не може бути оскаржена...................................................

Н. М. Мартинюк

Л. О. Єресько

Ж. М. Мельник-Томенко,

Судді Верховного Суду