Історія справи

Ухвала КАС ВП від 23.09.2019 року у справі №817/3688/14

ПОСТАНОВА

Іменем України

22 листопада 2019 року

Київ

справа №817/3688/14

касаційне провадження №К/9901/5546/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Бившевої Л. І.,

суддів: Шипуліної Т. М., Хохуляка В. В.,

розглянув в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Рівненській області (далі - Інспекція) на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 05.02.2015 (суддя - Дорошенко Н. О.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2015 (головуючий суддя - Малахова Н. М., судді - Жизневська А. В., Котік Т. С. ) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укрцемремонт" (далі - Товариство) до Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

УСТАНОВИЛ:

Товариство звернулось до суду з позовом до Інспекції, у якому, з урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 06.10.2014 № 0001232200 та № 0001222200.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що висновки податкової перевірки щодо вчинення Товариством господарських операцій з метою отримання лише податкової вигоди, за результатами якої було прийнято зазначені податкові повідомлення - рішення, є безпідставними, оскільки реальність операцій між Товариством та ТОВ "Вега Опт Трейд" і ТОВ "Гранд Проф Торг" підтверджена первинними документами, які складені у відповідності до вимог чинного законодавства та були наявні на момент здійснення перевірки, а придбані у зазначених контрагентів товарно-матеріальні цінності були реалізовані іншим суб'єктам господарювання.

Рівненський окружний адміністративний суд постановою від 05.02.2015, залишеною без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від
31.03.2015, позов задовольнив повністю: визнав протиправними та скасував податкові повідомлення-рішення від 06.10.2014 № 0001232200 та № 0001222200.

Рішення судів першої та апеляційної інстанцій обґрунтовані тим, що здійснені Товариством господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту, контрагенти Товариства - ТОВ "Вега Опт Трейд" та ТОВ "Гранд Проф Торг" на час здійснення господарських операцій були належним чином зареєстрованими юридичними особами та платниками податку на додану вартість, володіли спеціальною податковою правосуб'єктністю, належність оформлення ними первинних бухгалтерських документів Інспекцією не оспорювалася.

Інспекція оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 22.04.2015 відкрив касаційне провадження у справі за касаційною скаргою Інспекції та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.

В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник вказує на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, оскільки суди не надали належної правової оцінки тому, що: перевірка Товариства, результати якої оформлені актом № 1047/22-36605821 від 17.09.2014, була призначена на виконання постанови старшого слідчого з ОВС першого відділу кримінальних розслідувань СУ фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у м. Києві від 24.07.2014, у якій вказано, що досудовим розслідуванням, внесеним до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32013110000000236, встановлено, що у період 2013-2014 років невстановлені особи, використовуючи підприємства з ознаками фіктивності, у тому числі ТОВ "Вега Опт Трейд" та ТОВ "Гранд Проф Торг", які зареєстровані на підставних осіб, проводять фінансово-господарські операції, що мають ознаки операцій, направлених на легалізацію (відмивання) доходів, одержаних злочинним шляхом; актами ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 21.07.2014 № 1632/26-59-22-13-15/38619696 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Гранд Проф Торг" з контрагентами, з якими платником податків задекларовані взаємовідносини за період з 01.04.2013 по
31.03.2014" та від 22.07.2014 № 1643/23-59-22-13-15/38620506 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Вега Опт Трейд" з контрагентами, з якими платником податків задекларовані взаємовідносини за період з 01.04.2013 по
31.03.2014" встановлено відсутність у зазначених суб'єктів господарювання об'єктів оподаткування з придбання та продажу товарів (послуг) у підприємців-постачальників/покупців за перевіряємий період.

У запереченні на касаційну скаргу Товариство просить залишити судові рішення у даній справі без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 20.09.2019 прийняв касаційну скаргу до провадження, закінчив підготовку справи до касаційного розгляду та визнав за можливе проведення касаційного розгляду справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами з 24.09.2019.

Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи Інспекції, обґрунтування заперечення щодо змісту і вимог касаційної скарги та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.

У справі, що розглядається, суди встановили, що на виконання постанови старшого слідчого з ОВС першого відділу кримінальних розслідувань СУ фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у м. Києві від 24.07.2014 Інспекцією була проведена виїзна документальна позапланова перевірка Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства України при проведенні взаємовідносин з ТОВ "Вега Опт Трейд" та ТОВ "Гранд Проф Торг" за період з 01.07.2013 по 31.03.2014, результати якої оформлені актом № 1047/22-36605821 від 17.09.2014, за висновками якого Товариством були порушені: вимоги пунктів 138.2,138.8 статті 138, підпункту
139.1.9 пункту 139.1 статті 139, пункту 144.1 статті 144 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено витрати, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування, на загальну суму 3415472,00 грн., що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на прибуток за 2013 рік на 648940,00 грн. ; вимоги пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, які полягали у завищенні податкового кредиту, що призвело до заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 718945,00 грн., у тому числі: за липень 2013 року - 374614,00 грн., за жовтень 2013 року - 160843,00 грн., за листопад 2013 року - 101324,00 грн., за грудень 2013 року - 52202,00 грн., за січень 2014 року - 24858,00 грн., за лютий 2013 року - 5104,00 грн.

Зокрема, у акті перевірки було вказано, що господарські операції між позивачем та ТОВ "Вега Опт Трейд" та ТОВ "Гранд Проф Торг" (контрагенти-постачальники) були вчинені лише з метою отримання податкової вигоди без настання реальних наслідків. Підставою для таких висновків податкового органу слугували обставини, викладені у актах ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від
21.07.2014 № 1632/26-59-22-13-15/38619696 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Гранд Проф Торг" з контрагентами, з якими платником податків задекларовані взаємовідносини за період з 01.04.2013 по 31.03.2014" та від 22.07.2014 № 1643/23-59-22-13-15/38620506 "Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ "Вега Опт Трейд" з контрагентами, з якими платником податків задекларовані взаємовідносини за період з 01.04.2013 по 31.03.2014", згідно з якими: встановлено відсутність у зазначених суб'єктів господарювання об'єктів оподаткування з придбання та продажу товарів (послуг) у підприємців-постачальників/покупців за перевіряємий період відповідно до підпункту 48.5.1 пункту 48.5 статті 48, пункту 48.7 статті 48, пункту 185.1 статті 185, пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України; встановлено відсутність будь-якої інформації про наявні складські приміщення, наявність автомобільного чи іншого транспорту, а також устаткування, що необхідне для здійснення фінансово-господарської діяльності підприємства; на дату складення актів про неможливість зустрічної звірки місцезнаходження ТОВ "Вега Опт Трейд" та ТОВ "Гранд Проф Торг" не встановлене.

На підставі вказаного акту перевірки Інспекція прийняла податкові повідомлення-рішення від 06.10.2014: № 0001232200, яким збільшила Товариству суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на 973410,00 грн., у тому числі: 648940,00 грн. - за основним платежем, 324470,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами); № 0001222200, яким збільшила Товариству суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на 1078418,00 грн., у тому числі: 718945,00 грн. - за основним платежем, 359473,00 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Відповідно до частини 1 статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового Кодексу України, згідно з пунктом 44.1 якої (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні".

Відповідно до статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Аналіз цієї норми дає підстави вважати, що первинний документ згідно з цим визначенням містить дві обов'язкові ознаки: він має містити відомості про господарську операцію і підтверджувати її реальне (фактичне) здійснення.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) господарська операція - це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

За змістом частин 1 та 2 статті 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарських операцій.

Абзацом першим пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку щодо доходів та витрат з врахуванням положень пункту 44.2 статті 44 Податкового кодексу України.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

За приписами пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4,138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5,138.10.6 пункту 138.10, пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України; крім витрат, визначених у пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України.

Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням Підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 Податкового кодексу України, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до абзацу 1 пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II пункту 138.2 статті 138 Податкового кодексу України.

За визначенням, наведеним у підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V підпункті 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.

Підпунктом "а" пункту 198.1 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) визначено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За приписами абзацу 1 пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України.

Відповідно до абзацу 1 пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Аналіз наведених норм свідчить, що господарські операції для визначення витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, та податкового кредиту мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які відображають реальність таких операцій, та спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Згідно з частиною 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

У разі надання податковим органом доказів, які в сукупності з іншими доказами у справі свідчать, що документи, на підставі яких платник податків задекларував суми витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, що не відповідає дійсності, платник податків має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017), згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відсутність відповідних доказів може бути підставою для відмови в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення як протиправного, прийнятого контролюючим органом з підстав формування платником податків даних свого податкового обліку за наслідками фіктивних господарських операцій.

Тобто, контролюючий орган не позбавлений можливості довести в установленому порядку факт невідповідності задекларованих наслідків господарської операції платника податків у податковому обліку фактичним обставинам за умови доведення факту, що відомості, які містяться в таких документах, є недостовірними.

Європейський суд з прав людини, розглянувши справу "Інтерсплав проти України", вказав на те, що коли державні органи володіють будь-якою інформацією про зловживання у системі відшкодування податку на додану вартість, що здійснюються конкретною кампанією, вони можуть вжити відповідних заходів з метою запобігання або усунення таких зловживань. Суд, однак, не може прийняти зауваження Уряду щодо загальної практики з відшкодування податку на додану вартість за відсутності будь-яких ознак, які б вказували на те, що заявник був безпосередньо залучений до таких зловживань.

Таким чином, виходячи з принципу індивідуального застосування відповідальності за порушення правил оподаткування, негативні наслідки, зокрема, у вигляді позбавлення права на формування витрат, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, можуть бути застосовані саме до того платника податків, який їх припустився, а не до іншої особи.

Також, норми податкового законодавства не визначають певний обсяг матеріальних та/чи трудових ресурсів у платника податків при здійсненні господарської діяльності як критерій правового статусу платника податків щодо отримання податкової преференції у формі податкового кредиту чи наміру платника податків отримати певний результат від здійснення господарської операції (підприємницької діяльності).

Саме собою невиконання контрагентами своїх податкових обов'язків не можуть бути безумовним свідченням відсутності ділової мети та/або обізнаність платника податків із протиправним характером діяльності його контрагентів та відповідно недостовірності задекларованих даних податкового обліку платника податків.

Висновок суду про реальність господарських операцій для цілей податкового обліку, тобто про відповідність даних, зазначених у первинних документах, об'єктивним обставинам вчинення господарської операції, повинен бути результатом належного аналізу зібраних у справі доказів.

Згідно зі статтею 86 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Під час розгляду справи суди попередніх інстанцій встановили, що реальність господарських операцій між Товариством і ТОВ "Вега Опт Трейд" та ТОВ "Гранд Проф Торг" підтверджується належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які не містять дефектів форми та змісту, зокрема: податковими та видатковими накладними, платіжними дорученнями, транспортування товарно-матеріальних цінностей від зазначених постачальників до Товариства підтверджується товарно-транспортними накладними та актами здачі-приймання робіт (послуг), оприбуткування товарно-матеріальних цінностей здійснювалось згідно довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей, зареєстрованих в установленому порядку, з урахуванням того, що придбані у ТОВ "Вега Опт Трейд" та ТОВ "Гранд Проф Торг" товарно-матеріальні цінності були використані Товариством у власній господарській діяльності при виготовленні продукції, яка в подальшому була реалізована Товариством іншим суб'єктам господарювання, що підтверджено відповідними первинними бухгалтерськими документами.

Також, судами було встановлено, що кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 32014180000000104 від 15.10.2014, за фактами ухилення від сплати податків у значних та особливо великих розмірах службовими особами Товариства за ознаками злочинів, передбачених частинами 1 , 3 статті 212 Кримінального кодексу України було закрито 29.12.2014 на підставі пункту 2 частини 1 статті 284 Кримінального процесуального кодексу України у зв'язку з відсутністю в їх діях складу злочинів.

Таким чином, суди першої та апеляційної інстанцій, виходячи із принципу офіційного з'ясування обставин справи, з дотриманням норм статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній до 15.12.2017) дослідили первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, та з урахуванням усіх доказів у справі у їх сукупності, встановили реальність господарських операцій та дійшли обґрунтованого висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень, з приводу правомірності яких виник спір.

Доводи касаційної скарги обґрунтовані тільки посиланням на обставини, викладені в актах про неможливість зустрічної звірки. Ці обставини були перевірені судом з дослідженням в судовому процесі доказів, на підставі оцінки яких суди попередніх інстанцій зробили правильний висновок, що вони не підтвердилися, з урахуванням того, що в силу положень пункту 4.4 Методичних рекомендацій щодо організації та проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок, затверджених наказом ДПА України від 22.04.2011 № 236 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), акт про неможливість проведення зустрічної звірки не може містити інформацію щодо фінансово-господарських відносин суб'єктів господарювання, оскільки складається у разі встановлення фактів, що не дають змогу провести зустрічну звірку суб'єкта господарювання.

Відповідно до частини 1 статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Враховуючи зазначене, касаційна скарга Інспекції підлягає залишенню без задоволення, а постанова Рівненського окружного адміністративного суду від
05.02.2015 та ухвала Житомирського апеляційного адміністративного суду від
31.03.2015 - без змін.

Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Здолбунівської об'єднаної державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Рівненській області залишити без задоволення, а постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 05.02.2015 та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 31.03.2015 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.........................................

Л. І. Бившева

Т. М. Шипуліна

В. В. Хохуляк,

Судді Верховного Суду