Історія справи

Постанова КАС ВП від 23.10.2019 року у справі №823/5293/15

ПОСТАНОВА

Іменем України

23 жовтня 2019 року

Київ

справа №823/5293/15

адміністративне провадження №К/9901/9622/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого судді (судді-доповідача) - Данилевич Н. А.,

суддів - Бевзенка В. М.,

Шевцової Н. В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні

касаційну скаргу Апеляційного суду Черкаської області

на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2016 року (суддя - Костюк Л. О.)

у справі № 823/5293/15

за позовом ОСОБА_1

до Апеляційного суду Черкаської області

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державна казначейська служба України та Державна судова адміністрація України

про визнання неправомірною відмови та зобов'язання вчинити певні дії, -

встановив:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ.

Короткий зміст позовних вимог

В листопаді 2015 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Апеляційного суду Черкаської області (далі - відповідач, скаржник), треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державна казначейська служба України та Державна судова адміністрація України про визнання неправомірною відмови та зобов'язання вчинити певні дії.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року позов ОСОБА_1 до Апеляційного суду Черкаської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державна казначейська служба України та Державна судова адміністрація України про визнання неправомірною відмови та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено повністю.

Визнано неправомірною відмову апеляційного суду Черкаської області у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 вихідної допомоги у розмірі десяти місячних заробітних плат за останньою посадою при виході у відставку.

Зобов'язано апеляційний суд Черкаської області здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 вихідної допомоги у розмірі десяти місячних заробітних плат за останньою посадою при виході у відставку.

Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 року апеляційну скаргу Апеляційного суду Черкаської області повернуто апелянту.

Повертаючи апеляційну скаргу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що вказана апеляційна скарга подана з порушенням строку звернення до апеляційного суду, причини ж пропуску такі як те, що про постанову суду першої інстанції йому стало відомо із вимоги державного виконавця про виконання постанови, що надійшла до суду 08 квітня 2016 року, визнані судом неповажними.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 18 жовтня 2016 року касаційну скаргу Апеляційного суду Черкаської області задоволено частково.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 року скасовано, а справу за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Черкаської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державна казначейська служба України та Державна судова адміністрація України про визнання неправомірною відмови та зобов'язання вчинити певні дії направити до суду апеляційної інстанції для вирішення питання про прийняття апеляційної скарги до розгляду.

Скасовуючи ухвалу суду апеляційної інстанції, Вищий адміністративний суд України зазначив, що повертаючи апеляційну скаргу апелянту, суд апеляційної інстанції порушив приписи процесуального права, передбачені ч. 4 ст. 186 КАС України в частині повноважень суду відмовляти у відкритті апеляційного провадження у разі визнання судом причин, вказаних апелянтом, неповажними.

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2016 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Апеляційного суду Черкаської області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Черкаської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державна казначейська служба України та Державна судова адміністрація України про визнання неправомірною відмови та зобов'язання вчинити певні дії.

Відмовляючи у відкритті провадження, суд апеляційної інстанції вказав, що визнаючи неповажними причини пропуску строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд повернув апеляційну скаргу апелянту, натомість мав відмовити у відкритті апеляційного провадження.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та відзиву (заперечень).

21 листопада 2016 року на адресу суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга Апеляційного суду Черкаської області на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2016 року.

В касаційній скарзі скаржник, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2016 року і справу передати на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

В обґрунтування поданої касаційної скарги Апеляційний суд Черкаської області вказує на те, що судом апеляційної інстанції неправомірно відмовлено у відкритті апеляційного провадження, чим фактично позбавлено доступу до правосуддя. Так, скаржником зазначається, що головою Апеляційного суду Черкаської області нікому не видавалося довіреності на участь у даній справі; представник апеляційного суду Черкаської області із заявою про розгляд справи без його участі не звертався; справа розглянута без участі представника Апеляційного суду; про наявність постанови Черкаського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року по справі № 823/5293/15 голові Апеляційного суду Черкаської області стало відомо із вимоги державного виконавця про виконання постанови, яка надійшла до суду 08 квітня 2016 року.

27 липня 2016 року судом касаційної інстанції отримано заперечення позивача, в якому він просить залишити ухвалу суду апеляційної інстанції без змін, а касаційну скаргу відповідача - без задоволення.

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 20 січня 2017 року за даною касаційною скаргою відкрито касаційне провадження.

Ухвалою Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року касаційну скаргу Апеляційного суду Черкаської області прийнято до провадження та призначено до касаційного розгляду у попередньому судовому засіданні.

ІІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВОВОГО РЕГУЛЮВАННЯ (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин)

Частина 2 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України): апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Частина 3 статті 160 КАС України: У виняткових випадках залежно від складності справи складення постанови у повному обсязі може бути відкладено на строк не більш як п'ять днів з дня закінчення розгляду справи, однак суд повинен проголосити у тому самому засіданні, в якому закінчився розгляд справи, вступну та резолютивну частини постанови. Постанова суду, яка містить вступну та резолютивну частини, перед оголошенням має бути підписана всім складом суду і приєднана до справи.

ІІІ. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить з наступного.

Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини 1 статті 341 КАС України, Суд переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч. 2 ст. 341 КАС України).

Як вбачається з матеріалів справи, судом першої інстанції 09 грудня 2015 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови у справі за позовом ОСОБА_1 до Апеляційного суду Черкаської області, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Державна казначейська служба України та Державна судова адміністрація України про визнання неправомірною відмови та зобов'язання вчинити певні дії. Повний текст вказаного рішення суду складено 14 грудня 2015 року

Відтак, враховуючи приписи ч. 2 ст. 1856 у взаємозв'язку із ч. 3 ст. 160 КАС України (в редакції до 15.12.2017), строк для подання апеляційної скарги обчислюється від дати отримання копії постанови.

Судом апеляційної інстанції, з наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення Укрпошти про вручення поштового відправлення, встановлено, що копію рішення суду першої інстанції від 09 грудня 2015 року Апеляційний суд Черкаської області отримав 22 грудня 2015 року.

Апеляційну скаргу разом із заявою про поновлення пропущеного строку відповідачем подано 13 квітня 2016 року, тобто, на думку суду апеляційної інстанції, з пропуском 10 - денного строку на апеляційне оскарження, передбаченого ч. 2 ст. 186 КАС (в редакції до 15.12.2017).

Разом з тим судом апеляційної інстанції не визнано поважним пропуск строку на апеляційне оскарження з причин відсутності як довіреності, виданої головою суду, так і заяви про розгляд без участі, поданої в суд першої інстанції, а також з підстав того, що про постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року відповідач дізнався лише 08 квітня 2016 року, отримавши вимогу державного виконавця про виконання судового рішення.

Інших причин пропуску строку на апеляційне оскарження відповідачем не наведено, а також не спростовано відповідачем момент отримання рішення суду першої інстанції саме 22 грудня 2015 року.

Суд, з огляду на викладене, вважає за доцільне зазначити, що строки дисциплінують суб'єктів адміністративного судочинства, роблять процес динамічним і впорядкованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в адміністративному судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників адміністративного процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

У рішенні Європейського суду з прав людини в справі "Пономарьов проти України" ( №3236/03 від 03 квітня 2008 року, §41) зазначено "..Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави".

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує рішення суду першої інстанції та пов'язані із дійсними, істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами.

Тому, Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про те, що відсутність як довіреності, виданої головою суду, так і заяви про розгляд без участі, поданої в суд першої інстанції, а також те, що про постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 09 грудня 2015 року відповідач дізнався лише 08 квітня 2016 року, отримавши вимогу державного виконавця про виконання судового рішення, не є поважними причинами пропуску строку, оскільки дані посилання не є такими, що об'єктивно могли б перешкоджати та дійсно перешкоджали скаржнику звернутись до суду апеляційної інстанції із апеляційною скаргою у строк, передбачений чинним законодавством, а також не спростовують отримання відповідачем рішення суду першої інстанції саме 22 грудня 2015 року.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення першої та (або) апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, колегія суддів касаційної інстанції вважає викладені в касаційній скарзі доводи Апеляційного суду Черкаської області безпідставними, а ухвалу суду апеляційної інстанції - правильною та такою, що відповідає нормам процесуального права, з огляду на що і підстави для скасування оскаржуваного судового рішення відсутні.

Керуючись статтями 341, 343, п.1 ч.1. ст.349,ст. 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, -

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Апеляційного суду Черкаської області залишити без задоволення.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2016 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не оскаржується.

Суддя-доповідач Н. А. Данилевич

Судді В. М. Бевзенко

Н. В. Шевцова