Постанова КАС ВП від 20.05.2025 року у справі №320/136/23

Друк

Пошук

256

Просмотров

КОММЕНТАРИЙ от ресурса "ПРОТОКОЛ":

Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

касаційний адміністративний суд верховного суду ( КАС ВП )

Історія справи

Постанова КАС ВП від 20.05.2025 року у справі №320/136/23

Державний герб України

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2025 року

м. Київ

справа № 320/136/23

адміністративне провадження № К/990/38529/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Шарапи В.М.,

суддів: Берназюка Я.О., Чиркіна С.М.,

розглянув у порядку письмового провадження

касаційну скаргу ОСОБА_1

на рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.04.2023 (головуючий суддя Василенко Г.Ю.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2023 (головуючий суддя Кузьмишина О.М., судді Вівдиченко Т.Р., Грибан І.О.)

у справі №320/136/23

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві (далі - ГУ ПФУ у м. Києві), в якому просив:

1.1. визнати протиправними дії ГУ ПФУ в м. Києві щодо зменшення розміру пенсії з 2629 грн 24 коп. до 1934 грн 00 коп.;

1.2. зобов`язати ГУ ПФУ в м. Києві поновити раніше встановлений розмір основної пенсії до її перерахунку 11.01.2022;

1.3. зобов`язати ГУ ПФУ в м. Києві виплатити недоплачену суму пенсії з дати зменшення розміру пенсії (01.02.2022);

1.4. зобов`язати ГУ ПФУ в м. Києві провести перерахунок пенсії відповідно до рішення Деснянського районного суду м. Києва від 17.11.2017 з урахуванням рішень Верховного Суду від 23.09.2021 та від 06.09.2022 у цій справі № 754/12702/14-а та виплатити різницю між нарахованою сумою пенсії та фактично отриманою за весь період перерахунку;

1.5. стягнути з ГУ ПФУ в м. Києві компенсацію за моральну шкоду у розмірі 3000 євро у гривнях по курсу на час виплати компенсації.

2. В обґрунтування вимог позивач посилається на те, що на виконання постанови Деснянського районного суду м. Києва від 17.11.2017 у справі 754/12702/14-а, залишеної без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2018, з урахуванням правових висновків Верховного Суду за наслідками перегляду справи №754/12702/14-а, пенсійним органом проведено перерахунок його пенсії, однак розмір пенсії був зменшений з 2629,24 грн до 1934,00 грн

3. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28.04.2023 у задоволенні позову відмовлено.

4. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2023 скасовано рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.04.2023 у справі №320/136/23, ухвалено нову постанову, якою:

4.1. Адміністративний позов ОСОБА_1 до ГУ ПФУ у м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії задоволено частково.

4.2. Визнано протиправними дії ГУ ПФУ в м. Києві щодо зменшення при перерахунку розміру пенсії ОСОБА_1 з 2629 грн 24 коп. до 1934 грн 00 коп.

4.3. Зобов`язано ГУ ПФУ в м. Києві поновити раніше встановлений розмір основної пенсії ОСОБА_1 до її перерахунку 11.01.2022, виплатити недоплачену суму пенсії з дати зменшення розміру пенсії (01.02.2022).

4.4. В решті позовних вимог відмовлено.

5. Судами попередніх інстанцій під час судового розгляду справи встановлено наступні фактичні обставини:

5.1. Позивач є особою, постраждалою внаслідок Чорнобильської катастрофи (2 категорія), з 24.06.2009 перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в Деснянському районі м. Києва та отримує пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку як особа яка приймала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС у 1986 році відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи".

5.2. Постановою Деснянського районного суду м. Києва від 17.11.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2018, позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано неправомірними дії Лівобережного об`єднаного управління пенсійного фонду України в м. Києві щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової пенсії у розмірі меншому ніж передбачено статтею 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Зобов`язано Лівобережне об`єднане управління пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю у розмірі не нижче 30% мінімальної пенсії за віком з 29.02.2014 по 03.08.2014 з урахуванням проведених виплат. Зобов`язано Лівобережне об`єднане управління пенсійного фонду України в м. Києві здійснити перерахунок пенсії згідно частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням середньомісячного фактичного заробітку для обчислення пенсії, визначеного за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення, зокрема, з вересня 1986 року по серпень 1987 року включно, з 11.06.2014 з моменту звернення з відповідною заявою до відповідача. У задоволені решти вимог відмовлено.

Постановою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.09.2021 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Абзац третій резолютивної частини постанови Деснянського районного суду м. Києва від 17.11.2017 змінено шляхом виключення з нього кінцевої дати перерахунку додаткової пенсії, за шкоду, заподіяну здоров`ю, а саме слова і цифри «по 03.08.2014 р.». Доповнено резолютивну частину постанови Деснянського районного суду м. Києва від 17.11.2017 новим абзацом такого змісту: - «Визнати протиправними дії відповідача щодо відмови у проведенні перерахунку пенсії з урахуванням середньомісячного фактичного заробітку для обчислення пенсії, визначеного за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення.». Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 17.11.2017, та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2018 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача нарахувати та виплачувати доплату до пенсії за понаднормовий стаж в розмірі 7% заробітку, та виплатити недоотриману різницю з 22.06.2014 скасовано.

У цій частині ухвалено нове судове рішення про задоволення позову, а саме - зобов`язано Лівобережне об`єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві нарахувати та виплачувати ОСОБА_1 доплату до пенсії за понаднормовий стаж в розмірі 7% заробітку, та виплатити недоотриману різницю з 22.06.2014. В решті оскаржувані судові рішення залишити без змін.

5.3. На виконання цих рішень суду ГУ ПФУ здійснено перерахунок пенсії позивача, а саме:

- 28.02.2014 - додаткової пенсії з числа потерпілих ЧАЕС (2 кат.) в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком. Розмір пенсії становив 1247,13 грн, із них: 838,28 грн (1.69677 (індивідуальний коефіцієнт заробітної плати, взятої за період з 01.12.1992 по 30.11.1997) х 1573,99 грн (показник середньої заробітної плати по Україні за 2008) х 0,31388 (0.23250 - індивідуальний коефіцієнт страхового стажу х 1.35) - основний розмір пенсії за віком; 284,70 грн - додаткова пенсія потерпілим внаслідок ЧК ( 2 кат.); 74,15 грн - підвищення у зв`язку із зростанням середньої заробітної плати по Україні); 50 грн - доплата з 01.05.2012;.

- з 11.06.2014 - по заробітної платі з 01.09.1986 по 31.08.1987 відповідно до ч. 2 ст.27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за двоскладовою формулою. Розмір пенсії становив 1119,37 грн (перша складова: 224,00 грн. із розрахунком 58% від заробітної плати в розмірі 0.05954, взятої за період з 01.09.1986 по 31.08.1987 + (друга складова: 486,52 грн - доплата до пенсії при неповному стажу; 74,15 грн - підвищена у зв`язку із зростанням середньої заробітної плати по Україні); 284,70 грн - додаткова пенсія потерпілим внаслідок ЧК ( 2 кат.); 50 грн - доплата з 01.05.2012;

- з 22.06.2014 - доплати до пенсії за понаднормовий стаж в розмірі 7% заробітку. Розмір пенсії становив 1119,37 грн (перша складова: 224,00 грн із розрахунку 62 % від заробітної плати в розмірі 0.05954, взятої за період з 01.09.1986 по 31.08.1987) + ( друга складова: 486,52 грн - доплата до пенсії при неповному стажу; 74,15 грн - підвищення у зв`язку із зростанням середньої заробітної плати по Україні); 284,70 грн - додаткова пенсія потерпілим внаслідок ЧК ( 2 кат.); 50 грн - доплата з 01.05.2012.

5.4. При цьому, пенсійним органом у відповідь на звернення позивача листами від 14.01.2022 №1381-39982/П-03/8-2800/22 та від 02.12.2022 № 26613-26053/П-02/8-2600/22, повідомлено останньому про те, що при виконанні рішення Деснянського районного суду м. Києва від 17.11.2017, постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2018 та постанови Верховного Суду від 23.09.2021 по справі №754/12702/14 розмір пенсії ОСОБА_1 зменшується. Крім того, повідомлено позивача, що у разі його відмови від виконання судового рішення від 17.11.2017, виплата пенсії буде здійснюватися в розмірі, встановленому до виконання зазначеного рішення.

5.5. Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 20.06.2022 прийнято звіт про виконання постанови Деснянського районного суду м. Києва від 17.11.2017, постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2018 та постанови Верховного Суду від 23.09.2021 у справі 754/12702/14-а.

5.6. Ухвалою Верховного Суду від 06.09.2022 у справі № 754/12702/14-а прийнято звіт поданий ГУ ПФУ в м. Києві про виконання постанови Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №754/12702/14-а в частині задоволених касаційною інстанцією вимог позову.

5.7. Вважаючи свої права порушеними щодо зменшення основного розміру пенсії та неналежного виконання судових рішень, позивач звернувся до суду з цим позовом.

6. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що у межах спірних відносин позивач фактично не погоджується із діями відповідача, які пов`язані із перерахунком та виплатою йому пенсії на виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва від 17.11.2017, постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2018 та постанови Верховного суду від 23.09.2021 по справі №754/12702/14, які набрали законної сили. При цьому процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративній справі, врегульовано у статтях 370-383 розділу ІV Кодексу адміністративного судочинства України, якими не передбачено можливості вирішення в порядку позовного провадження вимог особи-позивача, що випливають з обставин невиконання або неналежного виконання судового рішення відповідачем.

7. Суд апеляційної інстанції, частково задовольняючи позовні вимоги, вказав, що відповідач, здійснюючи перерахунок пенсії на виконання рішень судів, протиправно не врахував норми п. 4 Прикінцевих положень Закону №1058 та п. 2 Прикінцевих положень Закону № 2148, що призвело до зменшення розміру пенсії позивача з 2629,24 грн до 1934,00 грн. Щодо вимоги про зобов`язання ГУ ПФУ в м. Києві провести перерахунок пенсії відповідно до судових рішень у справі №754/12702/14-а та виплатити різницю між нарахованою сумою пенсії та фактично отриманою за весь період перерахунку суд апеляційної інстанції вказав, що перерахунок пенсії позивача вже відбувся, про що постановлені відповідні ухвали судів про прийняття звіту про виконання судових рішень. Стосовно стягнення моральної шкоди у розмірі 3000 євро, то суд відмовив у задоволенні цієї вимоги з підстав недоведеності обставин заподіяння моральної шкоди.

Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:

8. ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.04.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2023 в частині відмови у задоволенні позовних вимог, задовольнивши позовні вимоги шляхом зобов`язання ГУ ПФУ у м. Києві проведення перерахунку основної пенсії (62% від заробітної плати за час роботи на територіях радіоактивного забруднення, що складає 5035,91 грн) у відповідності до рішення Деснянського районного суду м. Києва від 17.11.2017 з урахуванням рішень Верховного Суду від 23.09.2021 та 06.09.2022 у справі № 754/12702/14-а та виплатити різницю між нарахованою сумою пенсії та фактично отриманою за весь період перерахунку; стягнення з ГУ ПФУ в м. Києві на його користь компенсацію за моральну шкоду у розмірі 3000 євро у гривнях по курсу на час виплати компенсації. В частині перерахунку та виплати щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, просить направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

8.1. Підставою для відкриття касаційного провадження у справі слугувало:

1) неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку (пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України).

Скаржник вважає, що судом апеляційної інстанції не застосовано висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 07.07.2015 у справі №754/12702/14-а та постановах Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 754/12702/14-а, від 19.08.2022 у справі № 912/1941/21, від 25.01.2022 у справі № 911/782/21, від 03.03.2021 у справі № 522/799/16-ц, від 09.11.2018 у справі №263/15749/16-а, що стосуються пріоритетності норм спеціального права над нормами загального права.

2) неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування статті 382 КАС України у подібних правовідносинах (пункт 3 частини 4 статті 328 КАС України).

3) порушення норм процесуального права, якщо судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглядала справу (пункт 4 частини 4 статті 328, пункт 6 частини 3 статті 353 КАС України).

Позивач зауважує, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2023 ухвалена (підписана) суддею Грибан І.О., яка на момент ухвалення цієї постанови не входила до складу колегії, що розглядала справу.

8.2. Вважає, що перерахунок основної пенсії був проведений неправильно з порушенням норм чинного законодавства, у зв`язку з чим був переведений на мінімальну пенсію за віком з 01.02.2022. Вказує у касаційній скарзі на те, що основною підставою позову стало незаконне зменшення розміру його пенсії після її перерахунку у зв`язку з винесенням судами рішень щодо приведення розміру його пенсії у відповідність до норм Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

На думку скаржника, судами попередніх інстанцій не застосований закон, який підлягав застосуванню (не застосовані стаття 15 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статті 56, 71 спеціального Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи») та застосований закон, який не підлягав застосуванню (статті 19, 13, 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення»).

8.3. Позивач вказує на неврахування висновків Верховного Суду про те, що Закон України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є спеціальним законом у його справі.

8.4. Також позивач наголошує на тому, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми статті 382 КАС України в разі, коли судовий контроль за виконанням рішення суду у одній справі здійснюється двома інстанціями, зокрема щодо розмежування повноважень та правової пріоритетності рішень цих інстанцій.

Крім того вважає, що відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування частини 5 статті 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів» щодо обов`язковості висновків Верховного Суд для суб`єктів владних повноважень.

8.5. Скаржник також просить стягнути на його користь моральну шкоду у розмірі 3000 євро. Право на відшкодування мотивує незаконним зменшення розміру його пенсії після тривалого невиконання рішення Деснянського районного суду м. Києва від 17.11.2017, чим була нанесена моральна шкода, яка полягала у його сильних душевних стражданнях, обуренні і почутті розпачу, викликаними неправомірними діями відповідача, фактичним знущанням. Також вказує на порушення його права на мирне володіння майном

9. У відзиві на касаційну скаргу пенсійний орган просить відмовити у задоволенні касаційної скарги.

Свою позицію обґрунтовує тим, що відповідач на виконання судових рішень у справі №754/12702/14 здійснив перерахунок пенсії позивача, про що у цій справі Верховним Судом прийнято звіт про виконання судових рішень.

Відповідач вважає вимогу ОСОБА_1 щодо відшкодування моральної шкоди такою, що не підлягає задоволенню з огляду на її необґрунтованість.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд касаційної інстанції:

10. Під час розгляду касаційної скарги колегія суддів враховує приписи частин 1-2 статті 341 КАС України, відповідно до яких суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

11. Оцінюючи доводи скаржника про те, що постанова суду апеляційної інстанції була ухвалена за участю судді Грибан І.О., яка на момент ухвалення не входила до складу колегії суддів, що розглядала справу, суд касаційної інстанції зазначає таке.

12. Так, позивач у касаційній скарзі вказує на те, що Розпорядження від 18.10.2023 №5422 «Щодо здійснення заміни судді-члена колегії суддів» було підписано електронним підписом керівника апарату суду Вахули О. 18.10.2023 о 15:18:03, у той час як оскаржувана постанова суду була підписана суддею-доповідачем Кузьмишиною О.М. 18.10.2023 о 14:41:33, Вівдиченко Т.Р. - 18.10.2023 о 15:04:33, Грибан І.О. - 18.10.23 о 15:24:30, тобто вже після того, як справа була розглянута, ухвалено рішення у справі, складений і підписаний повний текст постанови за результатами розгляду справи двома з трьох суддів судової колегії.

Зазначає, що повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями у справі № 320/136/23, провадження № A/855/8143/23 був проведений 18.10.2023 об 11:06:52, тобто до винесення Розпорядження від 18.10.2023 №5422, а тому є незаконним та недійсним, таким, що порушує норми чинного законодавства України (п. 2.3.25 «Положення про автоматизовану систему документообігу суду», статтю 31 КАС України).

13. Згідно з частиною 1 статті 241 КАС України судовими рішеннями є: ухвали; рішення; постанови.

14. Відповідно до частини 4 статті 241 КАС України перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку закінчується прийняттям постанови.

15. Частинами 1, 2 та 4 статті 243 КАС України (у редакції, чинній на час ухвалення судового рішення судом апеляційної інстанції) передбачено, що суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду; рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу. Судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

16. Суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги ухвалює судові рішення у формі постанов згідно з вимогами, встановленими статтею 34 та главою 9 розділу II цього Кодексу, з урахуванням особливостей, зазначених у цій главі; постанова або ухвала суду апеляційної інстанції оформлюється суддею-доповідачем (іншим суддею, якщо суддя-доповідач не згодний з постановою, ухвалою) і підписується всім складом суду, визначеним для розгляду справи, якщо інше не передбачено цим Кодексом (частини 1, 3 статті 321 КАС України).

17. Відповідно до положень частини 4 статті 250 КАС України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, ухвалення рішення, винесеного без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), суд підписує рішення без його проголошення.

18. Отже постанова суду апеляційної інстанції підписується всім складом суду, що був визначений Єдиною судовою інформаційно - телекомунікаційною системою.

19. З матеріалів справи вбачається, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції підписана 18.10.2023 суддями Кузьмишиною О.М. (суддя-доповідач), Вівдиченко Т.Р. та Грибан І.О. (а.с. 177-182).

20. Склад суду у цій справі визначений Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.10.2023 (а.с. 186). При цьому проведення повторного автоматизованого розподілу справи здійснено за Розпорядженням керівника апарату суду від 18.10.2023 №5422, яке закінчено 18.10.2023 об 11:06:54 (а.с. 185).

Зазначене розпорядження мотивоване тим, що суддя Костюк Л.О., яка входила до складу колегії суду із розгляду справи №320/136/23, станом на 18.10.2023 перебувала у відпустці.

21. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затверджене рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30 (у редакції рішення Ради суддів України від 02.04.2015 № 25) (далі - Положення) забезпечує, зокрема, об`єктивний та неупереджений розподіл судових справ між суддями з додержанням принципів випадковості та в хронологічному порядку надходження судових справ, з урахуванням завантаженості кожного судді (збалансованого навантаження) (пп.1.3.1).

22. Відповідно до Розділу ІІ Положення автоматизована система забезпечує автоматизацію технологічних процесів обробки інформації в суді, в тому числі, розподіл судових справ між суддями (колегіями суддів), визначення запасного судді, слідчого судді, присяжних та народних засідателів.

23. Згідно з пп. 2.3.25. п. 2.3. Положення відповідно до визначеного процесуальним законодавством принципу незмінності складу суду, розгляд справи, як правило, проводиться визначеною автоматизованою системою колегією суддів.

Тимчасова відсутність судді-члена колегії, як правило, не може бути підставою для зміни складу колегії суддів.

У разі неможливості продовження розгляду справи одним із суддів- членів колегії (призов на військову службу, відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами, довготривале перебування на лікарняному або у відпустці тощо) заміна судді-члена колегії здійснюється автоматизованою системою на підставі мотивованого розпорядження керівника апарату суду (або уповноваженої ним особи) на виконання службової записки судді-доповідача у справі з метою дотримання передбаченого законом строку розгляду цієї справи у порядку, зазначеному в підпункті 2.3.23 пункту 2.3 цього Положення.

Електронний примірник такого розпорядження (додаток №7) вноситься до автоматизованої системи не пізніше наступного робочого дня, що настає після його підписання.

За змістом пп. 2.3.49. п. 2.3. Положення повторний автоматизований розподіл судових справ між суддями застосовується у випадках визначених законом, а також з метою заміни одного, декількох суддів, всього складу суду, збільшення складу суду в порядку, визначеному підпунктами 2.3.4, 2.3.23 цього Положення.

Відповідно до пп. 2.3.50. п. 2.3. Положення винятково у разі, коли суддя (судді) у передбачених законом випадках не може (не можуть) продовжувати розгляд справи, невирішені судові справи передаються для повторного автоматизованого розподілу за вмотивованим розпорядженням керівника апарату суду (особи, яка виконує його обов`язки), що додається до матеріалів справи.

Згідно з пп. 2.3.53. п. 2.3. Положення результатом повторного автоматизованого розподілу судової справи є протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями відповідного суду (додаток 13), що автоматично створюється автоматизованою системою.

Одночасно з протоколом автоматизованою системою автоматично формується звіт про повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями відповідного суду. Звіт містить такі відомості: дата та час початку повторного автоматизованого розподілу; єдиний унікальний номер судової справи; номер провадження (за наявності); категорія судової справи (за наявності); коефіцієнт складності судової справи (за наявності); інформація про учасників судового процесу (кримінального провадження); інформація щодо визначення повноважень суддів; інформація про визначення головуючого судді (судді-доповідача) за випадковим числом; інформація про визначення складу колегії суддів; підстави проведення повторного автоматизованого розподілу; версія автоматизованої системи; час закінчення повторного автоматизованого розподілу; тривалість автоматизованого розподілу.

Доступ для коригування протоколу та звіту щодо повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями автоматично блокується автоматизованою системою.

Доступ суддів до перегляду всіх протоколів та звітів щодо повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями автоматизованої системи не може бути обмежений.

Протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями роздруковується, підписується та додається до матеріалів судової справи.

Звіт про повторний автоматизований розподіл судової справи між суддями може бути роздрукований для службового використання в суді.

За пп. 2.3.54. п. 2.3. Положенням результатом повторного автоматичного визначення запасного (слідчого) судді є протокол повторного автоматичного визначення запасного (слідчого) судді (додаток 9), що автоматично створюється автоматизованою системою.

24. Аналогічні за своїм змістом положення містяться у Засадах використання автоматизованої системи документообігу у Шостому апеляційному адміністративному суді, затверджені рішенням зборів суддів Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.10.2018 (далі - Засади).

25. Зокрема пп. 3.2.5. п. 3.2. Засад у разі, якщо суддя - член основного складу постійної колегії суддів, який не є суддею-доповідачем, не може здійснювати правосуддя або брати участь у розгляді (продовжувати розгляд) судових справ (у тому числі у вирішенні питання про відкриття/відмову у відкритті провадження у справі, повернення апеляційної скарги, призначення справи до розгляду, проведення додаткових підготовчих дій), заміна такого судді у складі колегії суддів, визначеному для розгляду судової справи, здійснюється автоматизованою системою на підставі вмотивованого розпорядження керівника апарату суду (або уповноваженої ним особи) на виконання службової записки судді-доповідача у справі, шляхом визначення судді із числа резервних суддів, які можуть здійснювати правосуддя та брати участь у розгляді судових справ на момент здійснення такої заміни.

Підставами, що унеможливлюють участь судді у розгляді (продовженні розгляду) судових справ є, зокрема, наступні: тимчасова непрацездатність, відпустка, відрядження, направлення на навчання, участь у конференції (семінарі), надання іншого дня відпочинку (відгулу), припинення повноважень судді щодо здійснення ним правосуддя, звільнення з посади судді, відвід, самовідвід, розгляд на засіданні Вищою радою правосуддя заяви судді про звільнення у відставку та інші причини.

…

Протокол повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями долучається до матеріалів адміністративної справи.

26. Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що електронний примірник розпорядження щодо здійснення заміни судді-члена колегії суддів вноситься до автоматизованої системи не пізніше наступного робочого дня, що настає після його підписання, тобто граничним строком його внесення до автоматизованої системи у спірному випадку є 19.10.2023. Зазначене спростовує доводи ОСОБА_1 щодо підписання Розпорядження від 18.10.2023 №5422 після того, як справа була розглянута судом.

27. Відтак, колегія суддів не встановила порушень норм процесуального права судом апеляційної інстанції в частині порушення порядку визначення складу суду.

28. З приводу доводів касаційної скарги, що стосуються позовних вимог, Суд зазначає таке.

29. ОСОБА_1 у межах справи №320/136/23 заявив, серед іншого вимогу про зобов`язання ГУ ПФУ в м. Києві провести перерахунок пенсії відповідно до рішення Деснянського районного суду м. Києва від 17.11.2017 з урахуванням рішень Верховного Суду від 23.09.2021 та 06.09.2022 у цій справі № 754/12702/14-а та виплатити різницю між нарахованою сумою пенсії та фактично отриманою за весь період перерахунку.

29.1. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, в тому числі й те, в результаті перерахунку пенсії 11.01.2022 на виконання рішення Деснянського районного суду м. Києва від 17.11.2017 у справі №754/12702/14-а його розмір пенсії зменшився. Пояснив, що ухвалою Верховного Суду від 06.09.2022 у справі №754/12702/14-а (ухвала про прийняття звіту про виконання судового рішення) суд фактично встановив, що обмеження розміру його пенсії у 224 грн є протиправним. Окрім цього вказав на те, що ГУ ПФУ в м. Києві не проведено перерахунок другої складової пенсії та перерахунок щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю у розмірі не нижче 30% мінімальної пенсії за віком з 28.02.2014 по сьогодні.

30. Також і у касаційній скарзі містяться доводи про протиправне обмеження розміру пенсії позивача 224 грн, про що, на його думку, зазначено в ухвалі Верховного Суду від 06.09.2022 у справі №754/12702/14-а, і не було враховано судами попередніх інстанцій. На переконання скаржника, принцип щодо заборони звуження змісту та обсягу існуючих прав підтверджений постановою Верховного Суду від 23.09.2021 у справі № 754/12702/14-а, яким було скасовано обмеження по строках виплати щомісячної додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком.

31. Позивач звернув увагу у касаційній скарзі на те, що звіт відповідача про виконання всіх судових рішень у справі № 754/12702/14-а судом першої інстанції був прийнятий, а Верховним Судом відхилений, як такий, що не свідчить про повне і належне виконання постанови Верховного Суду від 23.09.2021, але судами першої і апеляційної інстанції у справі №320/136/23 це було повністю проігнороване.

32. Колегія суддів зазначає, що у справі № 754/12702/14-а постановою Деснянського районного суду м. Києва від 17.11.2017, залишеною без змін постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2018, позов задоволено частково, а саме:

- визнано неправомірними дії Лівобережного об`єднаного управління пенсійного фонду України в м. Києві щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 додаткової пенсії у розмірі меншому ніж передбачено статтею 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»;

- зобов`язано Лівобережне об`єднане управління пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 перерахунок щомісячної додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю у розмірі не нижче 30% мінімальної пенсії за віком з 29.02.2014 по 03.08.2014 з урахуванням проведених виплат;

- зобов`язано Лівобережне об`єднане управління пенсійного фонду України в м. Києві здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії згідно частини другої статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням середньомісячного фактичного заробітку для обчислення пенсії, визначеного за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення, зокрема, з вересня 1986 року по серпень 1987 року включно, з 11.06.2014 - з моменту звернення з відповідною заявою до відповідача.

- у задоволені решти вимог позову відмовлено.

32.1. Ухвалюючи такі судові рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що відповідно до наявної законодавчої регламентації спірних правовідносин, чинній станом на час їх виникнення, позивач мав право на виплату йому додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю у розмірі не нижче 30 % мінімальної пенсії за віком у період з 29.02.2014 по 03.08.2014, а тому позовні вимоги щодо зобов`язання відповідача здійснити спірний перерахунок пенсії за вказаний проміжок часу є обґрунтованими і повинні бути задоволені.

Відмовляючи у задоволенні позову в частині вимог про перерахунок додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю у розмірі не нижче 30 % мінімальної пенсії за віком після 03.08.2014, суди попередніх інстанцій у своїх судових рішеннях вказували на те, що 31.07.2014 до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» від 16.01.2014 №719-VII були внесені зміни Законом України від 31.07.2014 №1622-VII, зокрема, доповнено Прикінцеві положення пункту 67, відповідно до яких установлено, що у 2014 році норми і положення, у тому числі, статей 20, 21, 22, 23, 30, 31, 37, 39, 48, 50, 51, 52 та 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування на 2014 рік.

Закон України від 31.07.2014 №1622-VII, яким внесено зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», та відповідно до якого встановлено інші розміри виплати для осіб на яких поширюється Закон України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» набрав чинності з 03.08.2014, а тому суди попередніх інстанцій констатували, що після цієї дати позивач не мав права на виплату йому додаткової пенсії за шкоду заподіяну здоров`ю у розмірі не нижче 30 % мінімальної пенсії за віком, тобто за нормами статті 51 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», оскільки така виплата з цього часу здійснювалась відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011 №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Що стосується позовної вимоги про перерахунок пенсії з урахуванням середньомісячного фактичного заробітку для обчислення пенсії, визначеного за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення, зокрема, з вересня 1986 року по серпень 1987 року включно, то суди попередніх інстанцій, провівши аналіз норм статей 55, 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», а також урахувавши висновки Верховного Суду України щодо їх застосування, викладені у постанові від 07.07.2015 №21-727а15, дійшли висновку про їх обґрунтованість і наявність підстав для задоволення цієї частини позову.

Разом з тим, суди попередніх інстанцій дійшли висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог про перерахунок пенсії позивача з урахуванням її збільшення на 7 відсотків за кожний рік роботи понад встановлений пунктом 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» стаж, оскільки з такою заявою позивач не звертався до відповідача, що було підтверджено ОСОБА_1 26.10.2017 в судовому засіданні суду першої інстанції.

32.2. Постановою Верховного Суду від 23.09.2021 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.

Абзац третій резолютивної частини постанови Деснянського районного суду м. Києва від 17.11.2017 змінено шляхом виключення з нього кінцевої дати перерахунку додаткової пенсії, за шкоду, заподіяну здоров`ю, а саме - слова і цифри «по 03.08.2014 р.».

Доповнено резолютивну частину постанови Деснянського районного суду м. Києва від 17.11.2017 новим абзацом такого змісту: - «Визнати протиправними дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 у проведенні перерахунку пенсії з урахуванням середньомісячного фактичного заробітку для обчислення пенсії, визначеного за будь-які 12 місяців підряд роботи на територіях радіоактивного забруднення.».

Постанову Деснянського районного суду м. Києва від 17.11.2017, та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2018 в частині відмови у задоволенні позовних вимог про зобов`язання відповідача нарахувати та виплачувати доплату до пенсії за понаднормовий стаж в розмірі 7% заробітку, та виплатити недоотриману різницю з 22.06.2014 - скасовано.

В решті оскаржувані судові рішення залишено без змін.

32.3. З цього рішення суду касаційної інстанції вбачається, що виплату пенсії не може бути обмежено будь-яким кінцевим терміном або строком, оскільки це б обмежувало право особи на отримання пенсії, яка має виплачуватись постійно один раз на місяць протягом невизначеного часу та без встановлення будь-якого терміну або строку виплати пенсії.

Верховний Суд, беручи до уваги висновки Верховного Суду України, Верховного Суду щодо застосування норм матеріального права - статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», дійшов висновку про наявність підстав для задоволення цього позову в частині вимог про зобов`язання відповідача здійснити ОСОБА_1 перерахунок пенсії з урахуванням її збільшення на 7 відсотків за кожний рік роботи понад стаж встановлений пунктом 2 статті 56 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Такий висновок мотивований тим, що особам, яким призначена пенсія з урахуванням Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», перерахунок пенсії має здійснюватися за кожний повний рік стажу роботи понад установлений для них мінімальний трудовий стаж для призначення пенсії (15 років - для жінок і 20 років - для чоловіків) шляхом збільшення пенсії на 1 процент заробітку за рік.

33. Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 20.06.2022 прийнято звіт про виконання постанови Деснянського районного суду м.Києва від 17.11.2017, постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2018 та постанови Верховного суду України від 23.09.2021 у справі 754/12702/14-а.

33.1. Відповідно до цього судового рішення звітом підтверджено виконання рішень суду, а саме:

- з 28.02.2014 - додаткової пенсії з числа потерпілих ЧАЕС (2 кат.) в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком. Розмір пенсії становив 1247,13 грн, із них: 838,28 грн (1.69677 (індивідуальний коефіцієнт заробітної плати, взятої за період з 01.12.1992 по 30.11.1997) х 1573,99 грн (показник середньої заробітної плати по Україні за 2008) х 0,31388 (0.23250 - індивідуальний коефіцієнт страхового стажу х 1.35) - основний розмір пенсії за віком; 284,70 грн - додаткова пенсія потерпілим внаслідок ЧК ( 2 кат.); 74,15 грн - підвищення у зв`язку із зростанням середньої заробітної плати по Україні); 50 грн - доплата з 01.05.2012;.

- з 11.06.2014 - по заробітної платі з 01.09.1986 по 31.08.1987 відповідно до ч.2, ст.27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за двоскладовою формулою. Розмір пенсії становив 1119,37 грн (перша складова: 224,00 грн. із розрахунком 58% від заробітної плати в розмірі 0.05954, взятої за період з 01.09.1986 по 31.08.1987 +(друга складова: 486,52 грн - доплата до пенсії при неповному стажу; 74,15 грн - підвищена у зв`язку із зростанням середньої заробітної плати по Україні); 284,70 грн - додаткова пенсія потерпілим внаслідок ЧК ( 2 кат.); 50 грн - доплата з 01.05.2012;

Суд встановив, що період розрахунку взятий за 12 місяців за період з вересня 1986 року по серпень 1987 року та розраховано за двоскладовою формулою відповідно до частини 2 статті 27 Закону України «Про загальне обов`язкове державне пенсійне страхування», тобто виконаний на виконання постанови Деснянського районного суду м.Києва від 17.11.2017, постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2018 та постанови Верховного суду України від 23.09.2021.

34. У свою чергу, приймаючи звіт ГУ ПФУ в м. Києві про виконання постанови Верховного Суду від 23.09.2021 у справі №754/12702/14-а в частині задоволених касаційною інстанцією вимог позову, Верховний Суд в ухвалі від 06.09.2022 констатував, що позивачу з 22.06.2014 здійснено перерахунок пенсії, а саме - нараховано ОСОБА_1 доплату до пенсії за понаднормовий стаж в розмірі 7% заробітку, яка склала 568,57 грн, включено цю виплату до складу пенсії та розраховано заборгованість з недоотриманої різниці виплати пенсії з 22.06.2014 у розмірі 15604,92 грн, яка включена до списку №1 (10026/10026) на зарахування пенсій та грошової допомоги на поточні рахунки в ГУ АТ «ОЩАДБАНК» по м. Києву та Київській області за період №9 з 04.09.2022 по 25.09.2022 і буде виплачена 21.09.2022.

35. Разом з цим, ОСОБА_1 заперечував проти прийняття звітів у судах першої та касаційної інстанцій.

36. Аналіз зазначеного у своїй сукупності дає підстави вважати, що позивач фактично не погоджується із результатом проведеного перерахунку пенсії внаслідок ухвалених судових рішень у справі №754/12702/14-а, звіти про виконання яких прийняті Деснянським районним судом м. Києва та Верховним Судом. Доводи позовної заяви та касаційної скарги свідчать про те, що позивач має за мету зобов`язати пенсійний орган здійснити перерахунок пенсії, посилаючись при цьому на постанову Верховного Суду від 23.09.2021 та ухвалу Верховного Суду від 06.09.2022 у справі №754/12702/14-а.

37. Разом з цим, колегія суддів звертає увагу на те, що незгода особи із способом виконання судового рішення у іншій справі, яке набрало законної сили, або незгода із відмовленою частиною вимог, які не були задоволені, проте оцінені судом у тій справі, не може бути підставою звернення до суду з новим позовом. В іншому випадку може виникнути ситуація, за якої будуть існувати більше одного судового рішення щодо одних й тих самих позовних вимог.

38. В аспекті вказаного, суд першої інстанції вірно зазначив, що процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративній справі, врегульовано у статтях 370-383 КАС України, якими не передбачено можливості вирішення в порядку позовного провадження вимог особи-позивача, що випливають з обставин невиконання або неналежного виконання судового рішення відповідачем.

39. Зокрема частиною 1 статті 383 КАС України передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

40. Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

41. При розгляді позовних вимог позивача стосовно невиконання окремого судового рішення у іншій справі, суд не може зобов`язувати виконувати рішення суду шляхом ухвалення нового судового рішення, оскільки саме виконавче провадження являє собою завершальну стадію судового провадження.

42. Аналогічна правова позиція щодо застосування норм права у спірних правовідносинах висловлена в постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2019 у справі №686/23317/13-а, від 06.02.2019 у справі №816/2016/17, а також постановах Верховного Суду від 22.08.2019 у справі №522/10140/17, від 12.05.2020 у справі №815/2252/16, від 30.03.2021 у справі №580/3376/20, від 15.11.2021 у справі №460/2950/19, і колегія суддів не вбачає підстав відступати від такої.

43. У рішенні від 30.06.2009 № 16-рп/2009 Конституційний Суд України зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

44. Виконання рішення, винесеного будь-яким судом, має розглядатись як невід`ємна частина «судового процесу» для цілей статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

45. У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.03.1997 у справі «Горнсбі проти Греції» ("Hornsby v. Greece", заява № 18357/91) суд підкреслив, що виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватись як невід`ємна частина судового розгляду. Здійснення права на звернення до суду з позовом стосовно його прав та обов`язків цивільного характеру було б ілюзорним, якби внутрішня правова система допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося б на шкоду однієї зі сторін (п. 40).

46. За правилами, встановленими у частині 3 статті 341 КАС України суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

47. Частиною 1 статті 354 КАС України встановлено, що суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених статтями 238, 240 цього Кодексу.

48. Колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування рішень судів попередніх інстанцій в частині вимог про зобов`язання ГУ ПФУ в м. Києві провести перерахунок пенсії відповідно до рішення Деснянського районного суду м. Києва від 17.11.2017 з урахуванням рішень Верховного Суду від 23.09.2021 та 06.09.2022 у цій справі №754/12702/14-а та виплатити різницю між нарахованою сумою пенсії та фактично отриманою за весь період перерахунку із закриттям провадження у справі в цій частині.

49. Щодо посилання скаржника про відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування норми статті 382 КАС України у випадку, коли судовий контроль за виконанням рішення суду у одній справі (№754/12702/14-а) здійснюється двома інстанціями, то Верховний Суд у межах касаційного перегляду справи №320/136/23 позбавлений процесуальної можливості оцінювати застосування статті 382 КАС України під час судового контролю за виконанням рішення в іншій справі.

50. Колегія суддів касаційної інстанції відхиляє доводи касаційної скарги щодо наявності підстав для стягнення моральної шкоди, виходячи з наступного.

51. Стаття 56 Конституції України передбачає, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

52. Приписами статті 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування.

53. Відповідно до частини 1 статті 201 ЦК України особистими немайновими благами, які охороняються цивільним законодавством, є: здоров`я, життя; честь, гідність і ділова репутація; ім`я (найменування); авторство; свобода літературної, художньої, наукової і технічної творчості, а також інші блага, які охороняються цивільним законодавством.

54. Право на відшкодування моральної шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб, встановлене Конституцією та законами України.

55. Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала:

1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки;

2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт;

3) в інших випадках, встановлених законом.

56. Загальні підходи до відшкодування моральної шкоди, завданої суб`єктом владних повноважень, сформульовані Верховним Судом у постанові від 10.04.2019 у справі №464/3789/17.

Зокрема, суд дійшов висновку, що адекватне відшкодування шкоди, зокрема й моральної, за порушення прав людини є одним із ефективних засобів юридичного захисту (п. 49).

Моральна шкода полягає у стражданні або приниженні, яких людина зазнала внаслідок протиправних дій. Страждання і приниження - емоції людини, змістом яких є біль, мука, тривога, страх, занепокоєння, стрес, розчарування, відчуття несправедливості, тривала невизначеність, інші негативні переживання (п.52).

Порушення прав людини чи погане поводження із нею з боку суб`єктів владних повноважень завжди викликають негативні емоції. Проте, не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого (п. 56).

Відсутність наслідків у вигляді розладів здоров`я внаслідок душевних страждань, психологічних переживань не свідчить про те, що позивач не зазнав страждань та приниження, а отже і не свідчить про те, що моральної шкоди не завдано.

57. У розвиток цих положень у постанові від 27.11.2019 у справі №750/6330/17 Верховний Суд звернув увагу на те, що виходячи із загальних засад доказування, у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і який її розмір (п. 51).

У справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органом державної влади або органом місцевого самоврядування, суд, оцінивши обставин справи, повинен встановити чи мали дії (рішення, бездіяльність) відповідача негативний вплив, чи досягли негативні емоції позивача рівня страждання або приниження, встановити причинно-наслідковий зв`язок та визначити співмірність розміру відшкодування спричиненим негативним наслідкам (п. 53).

З огляду на характер правовідносин між людиною і державою (в особі органу державної влади чи органу місцевого самоврядування), з метою забезпечення реального та ефективного захисту прав людини, у справах адміністративного судочинства саме на суб`єкта владних повноважень-відповідача покладається тягар спростування факту заподіяння моральної шкоди та доведення неадекватності (нерозумність, несправедливість) її розміру, визначеного позивачем (п. 54).

58. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог в цій частині, виходив з того, що у даному випадку позивач не наводить інших аргументів та ґрунтовних доводів, окрім лише факту протиправних дій відповідача щодо неналежного виконання судових рішень у справі № 754/12702/14-а.

59. Поняття «моральна шкода» є оціночним, комплексним і таким, що потребує дослідження в кожному окремому випадку.

60. При цьому, матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту завдання позивачу моральної шкоди, а також наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням відповідача.

61. За таких обставин справи вимога про відшкодування моральної шкоди задоволенню не підлягає, про що вірно вказав суд апеляційної інстанції.

62. Відповідно до частини 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

63. Враховуючи викладене, касаційну скаргу у межах позовних вимог, що стосується відшкодування моральної шкоди, слід залишити без задоволення, а постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2023 в цій частині - без змін.

Керуючись статтями 341 343 349 350 354 355 356 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 28.04.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2023 в частині розгляду вимог про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у м. Києві провести перерахунок пенсії відповідно до рішення Деснянського районного суду м. Києва від 17.11.2017 з урахуванням рішень Верховного Суду від 23.09.2021 та від 06.09.2022 у цій справі №754/12702/14-а та виплатити різницю між нарахованою сумою пенсії та фактично отриманою за весь період перерахунку скасувати і закрити провадження в цій частині.

В іншій частині вимог постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18.10.2023 залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення і оскарженню не підлягає.

Суддя - доповідач В.М. Шарапа

Судді Я.О. Берназюк

С.М. Чиркін