УХВАЛА

19 червня 2018 року

Київ

справа №816/2016/17

адміністративне провадження №К/9901/50946/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Берназюка Я.О., судді Гімон М.М., судді Коваленко Н.В., розглянувши в письмовому провадженні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства "Полімпекс" до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, за касаційною скаргою приватного акціонерного товариства "Полімпекс" на ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду в складі колегії суддів: Сіренко О.І., Любчич Л.В., Спаскіна О.А. від 24 квітня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, в якому просив: визнати протиправним рішення Міськрайонного управління у Полтавському районі та м. Полтаві, Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про відмову у виконанні постанови Харківського апеляційного господарського суду від 20 жовтня 2016 року у справі № 917/498/15, викладеного у листі від 02 листопада 2017 року № 1111/123-17; зобов'язати вчинити дії на виконання постанови Харківського апеляційного господарського суду від 20 жовтня 2016 року по справі №917/498/15, а саме: виключити з Державного земельного кадастру відомості про земельну ділянку кадастровий номер 5310137000:15:008:0363; закрити поземельну книгу на земельну ділянку кадастровий номер 5310137000:15:008:0363; скасувати кадастровий номер undefined; провести державну реєстрацію земельної ділянки площею 20428 кв. м. за адресою: Україна, Полтавська область, місто Полтава, вул. Н.

Базар, 9, кадастровий номер земельної ділянки 5310137000:15:008:0028 на підставі технічної документації із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право на земельну ділянку.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду 29 листопада 2017 року позовні вимоги задоволено.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року провадження у справі закрито.

Суд апеляційної інстанції виходив з того, що дану справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. Крім того, позивачу роз'яснено право звернення до суду в порядку господарського судочинства.

На ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 24 квітня 2018 року до суду надійшла касаційна скарга приватного акціонерного товариства "Полімпекс", в якій скаржник, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та порушення норм процесуального права, порушує питання про його скасування та просить залишити в силі рішення суду першої інстанції.

В обґрунтування касаційної скарги скаржник зазначає, що вказана справа підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, оскільки предметом спору є оскарження дій Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області, який є органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, а спірні правовідносини між сторонами по справі є публічно-правовими.

Від Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області у встановлений касаційним судом термін (до 14 червня 2018 року) відзиву на касаційну скаргу приватного акціонерного товариства "Полімпекс" не надходило, що відповідно до частини 4 статті 338 КАС України не перешкоджає перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій у касаційному порядку.

Відповідно до частини 6 статті 346 КАС України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.

Враховуючи, що учасник справи оскаржує рішення суду апеляційної інстанції з підстав порушення правил предметної юрисдикції, то за правилами частини 6 статті 346 КАС України є підстава для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Конституційний Суд України у рішенні від 09 вересня 2010 року № 19-рп/2010 прийшов до наступних висновків. Відповідно до частини 2 статті 3 Конституції України головним обов'язком держави є утвердження і забезпечення прав і свобод людини, за свою діяльність держава відповідає перед людиною.

Забезпечення прав і свобод потребує, зокрема, законодавчого закріплення механізмів (процедур), які створюють реальні можливості для здійснення кожним громадянином прав і свобод (абзац четвертий підпункту 3.2 пункту 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 24 грудня 2004 року № 22-рп/2004). До таких механізмів належить структурована система судів і види судового провадження, встановлені державою. Судовий захист вважається найбільш дієвою гарантією відновлення порушених прав і свобод людини і громадянина. В Україні систему судів утворено згідно з положеннями Конституції України із застосуванням принципу спеціалізації з метою забезпечення найбільш ефективних механізмів захисту прав і свобод людини у відповідних правовідносинах.

Частиною 2 статті 6 КАС України передбачено, що суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Закон України "Про судоустрій і статус суддів" встановлює, що правосуддя в Україні функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів та спрямоване на забезпечення права кожного на справедливий суд.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у пунктах 23,24 та тексті свого рішення у справа "Сокуренко і Стригун проти України" ( № 29458/04 та № 29465/04) відповідно до прецедентної практики Суду термін "встановленим законом" у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод спрямований на гарантування того, "що судова гілка влади у демократичному суспільстві керується законом, що приймається парламентом" (Zand v. Austria № 7360/76); фраза "встановленим законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність; термін "судом, встановленим законом" у пункті 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів; вимога стосовно того, що суд має бути "встановленим законом" є однією з декількох вимог Конвенції та протоколів до неї і встановлює, що дії національних органів мають базуватись на внутрішньому праві; вся організаційна система судів, включаючи не тільки питання, які підпадають під юрисдикцію певних видів судів, але також встановлення окремих судів та визначення їх місцевої юрисдикції (Coeme and others v. Belgium № 32492/96).

Крім того, Європейський суд з прав людини у Рішенні від 25 лютого 1993 року у справі "Доббертен проти Франції" зазначив, що частина перша статті 6 Конвенції змушує держави-учасниці організувати їхню судову систему в такий спосіб, щоб їхні суди і трибунали виконували кожну зі своїх функцій (пункт 44), притаманну відповідній судовій установі (Dobbertin v. France № 88/1991/340/413).

Керуючись статтями 341, 345, 346, 347, 359 КАС України,

УХВАЛИВ:

Справу за позовом приватного акціонерного товариства "Полімпекс" до Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання, та оскарженню не підлягає.

Головуючий Я.О. Берназюк

Судді: М.М. Гімон

Н.В. Коваленко