Історія справи

Ухвала КАС ВП від 18.09.2018 року у справі №675/547/18

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 вересня 2019 року

Київ

справа №675/547/18

адміністративне провадження №К/9901/59598/18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Єресько Л. О.,

суддів: Загороднюка А. Г., Соколова В. М.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційній інстанції адміністративну справу № 675/547/18

за позовом ОСОБА_1 до Державної установи "Замкова виправна колонія ( № 58)" про визнати протиправними дії та рішення протиправними та зобов'язання до вчинення певних дій

за касаційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 07 травня 2018 року, ухвалену суддею Столковського В. І.,

на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2018 року, ухвалену колегією суддів у складі: головуючого судді-Смілянця Е. С., суддів: Сушки О. О., Залімського І. Г.,

УСТАНОВИЛ:

Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування.

У лютому 2018 року ОСОБА_1 (надалі - позивач, ОСОБА_1) звернувся до Ізяславського районного суду Хмельницької області із адміністративним позовом до Державної установи "Замкова виправна колонія ( № 58)", в якому просив:

визнати протиправними дії Державної установи "Замкова виправна колонія ( № 58)" при прийнятті консервів у посилках (бандеролях) та подальшому оформленню такого прийняття на відповідальне зберігання;

визнати протиправним рішення Державної установи "Замкова виправна колонія ( № 58)" щодо відмови у видачі консервів зі складу установи;

зобов'язати Державну установу "Замкова виправна колонія ( № 58)" видати ОСОБА_1 зі складу установи вміст консервів з додержанням правил санітарії.

В обґрунтування позову зазначав, що 27 вересня 2017 року він одержав від родичів посилку, у якій, зокрема, знаходилися чотири консерви у металевій тарі. Вказані консерви були вилучені у нього та передані на склад установи. У подальшому ОСОБА_1 звернувся до адміністрації виправної колонії з заявою про видачу зазначених продуктів харчування, однак йому було відмовлено у задоволенні цієї заяви з незрозумілих позивачу причин.

Позивач зазначає, що засудженим дозволяється придбання аналогічних продуктів харчування у крамниці Державної установи "Замкова виправна колонія ( № 58)", вміст яких віддається засудженим, а тому відмова у видачі йому вмісту консервів, що надійшли у посилці від родичів, не відповідає вимогам чинного законодавства.

Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій.

Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 07 травня 2018 року, залишеною без змін постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної установи "Замкова виправна колонія ( № 58)" про визнання дій та рішення протиправними та зобов'язання до вчинення певних дій відмовлено.

Судом першої інстанції дійшов висновку, з яким погодився суд апеляційної інстанції, що консерви, які надійшли позивачу у посилці, містилися у металевій тарі, що не передбачено Переліком продуктів харчування, виробів і речовин, які засуджені можуть отримувати в посилках (передачах), купувати в крамницях установ виконання покарань та зберігати при собі, що міститься в Додатку 2 до Правил внутрішнього розпорядку установ виконання покарань, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 29 грудня 2014 року № 2186/5.

Доводи позивача стосовно того, що продукти харчування у металевій тарі можна купувати в крамниці установи виконання покарань, а тому адміністрація колонії повинна була надати йому вміст переданих у посилці консервів, а також відносно відсутності у чинному законодавстві України заборони щодо видачі засудженим вмісту надісланих у металевій тарі продуктів харчування, не взято до уваги правомірно, оскільки Правилами не передбачено можливості вчинення посадовими особами виправних установ таких дій.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги та її рух в касаційній інстанції.

20 серпня 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 07 травня 2018 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2018 року.

В обґрунтування касаційної скарги посилався на те, що судом першої інстанції було проігноровано та не надано правової оцінки посиланням позивача на те, що будь - які обмеження щодо засуджених мають передбачати законну мету та і бути достатньо виправдані для цілей покарання, як то вимагають міжнародні договори України.

Зазначав, що до суду апеляційної інстанції ним було подано копії Журналу реєстрації видачі посилок (бандеролей) на підтвердження того, що іншим засудженим до довічного позбавлення волі продукти харчування в металевій тарі успішно видаються. Проте судом апеляційної інстанції не було надано правової оцінки даній обставині.

Зауважив, що судом апеляційної інстанції порушено право брати участь у судовому засіданні. Так, судом не перевірено причини не виконання Ізяславським районним судом Хмельницької області ухвали Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2018 року про забезпечення проведення судового засідання, призначеного на 26 липня 2018 року о 15:10 в режимі відеоконференції. При цьому в оскаржуваній постанові Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2018 року суд апеляційної інстанції посилається на те, що нібито позивач не з'явився в судове засідання і ця обставина дозволяє суду розглянути справу без позивача.

Зазначав, що вказані дії суду апеляційної інстанції не відповідають завданню та основним засадам адміністративного судочинства, оскільки суду були відомі обставини, як то знаходження позивача під вартою, обмеження у пересуванні, що унеможливлює безперешкодний доступ позивача до правосуддя.

У зв'язку із чим на думку позивача постанова Ізяславського районного суду Хмельницької області від 07 травня 2018 року та постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2018 року у справі 675/547/18 підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 17 вересня 2018 року (головуючий суддя - Желтобрюх І. Л. ) відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 07 травня 2018 року та постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2018 року.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 21 червня 2019 року № 803/0/78-19 у зв'язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді - доповідача Желтобрюх І. Л. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20.05.2019 № 14), що унеможливлює його участь у розгляді касаційних скарг, визначено новий склад колегії суддів: Єресько Л. О. (головуючий суддя, суддя - доповідач), судді Загороднюк А. Г., Соколов В. М.

Ухвалою Верховного Суду від 11 вересня 2019 року у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Єресько Л. О. прийнято до провадження справу за даною касаційною скаргою, закінчено підготовчі дії та призначено до розгляду в попередньому судовому засіданні за наявними у справі матеріалами.

Позиція інших учасників справи.

Від відповідача відзиву не надходило, що відповідно до статті 338 Кодексу адміністративного судочинства України не перешкоджає касаційному перегляду справи.

Установлені судами фактичні обставини справи.

Згідно з положеннями пункту 13-1 частини 1 статті 537, пункту 1 частини 2, ч 9 статті 539 КПК України засудженим надане право оскаржувати рішення, дії чи бездіяльність адміністрації установи виконання покарання до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, в порядку адміністративного судочинства.

Як встановлено судом, позивач ОСОБА_1 відбуває покарання у Державній установі "Замкова виправна колонія ( № 58)".

27 вересня 2017 року під час огляду та видачі посилки, що надійшла на ім'я позивача від ОСОБА_2, було виявлено та вилучено чотири консерви в металевих банках, які передано на склад установи.

За даним фактом комісією у складі заступника чергового помічника начальника Державної установи "Замкова виправна колонія ( № 58)" Франківського Р. С., молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки Державної установи "Замкова виправна колонія ( № 58)" Драча В. О., молодшого інспектора відділу нагляду і безпеки Державної установи "Замкова виправна колонія ( № 58)" Осьмаки Д. П. було складено акт про вилучення продуктів харчування, предметів, виробів і речей, що не передбачені переліком продуктів харчування, виробів і речовин, які засуджені можуть отримувати в посилках (передачах), купувати в крамницях установ виконання покарань та зберігати при собі (понад встановлену переліком норму) від 27 вересня 2017 року, від підписання якого позивач відмовився.

Вказані обставини підтверджуються даними журналу № 7392 обліку посилок, бандеролей, що надійшли на адресу засуджених, та їх вмісту, картки обліку побачень, видачі посилок (передач) та бандеролей, заведеної на ім'я ОСОБА_1, та акту про вилучення продуктів харчування, предметів, виробів і речей, що не передбачені переліком продуктів харчування, виробів і речовин, які засуджені можуть отримувати в посилках (передачах), купувати в крамницях установ виконання покарань та зберігати при собі (понад встановлену переліком норму) від 27 вересня 2017 року.

Позиція Верховного Суду.

Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи та висновки Верховного Суду.

Вирішуючи питання про обґрунтованість поданої касаційної скарги, Верховний Суд виходить із такого.

З метою визначення меж розгляду справи Верховним Судом підлягають застосуванню правила статті 341 КАС України, відповідно до яких під час розгляду справи в касаційному порядку суд в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. При цьому, суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно з частиною 4 статті 328 КАС України (в редакції чинній після 15.12.2017) підставами касаційного оскарження є порушення судом норм матеріального чи процесуального права, що кореспондує нормі частини.

Зі змісту оскаржуваної постанови Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2018 року встановлено, що остання ухвалена у відкритому судовому засіданні без участі позивача, зазначено, що позивач в судове засідання, яке проводилось в режимі відеоконференції, не з'явився, про причини неявки не повідомив, хоча про час та дату розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується матеріалами справи.

Так, ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2018 року задоволено клопотання ОСОБА_1 та Державної установи "Замкова виправна колонія ( № 58)" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, призначено справу № 675/547/18 до апеляційного розгляду у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції на 26 липня 2018 року, доручивши Ізяславському районному суду Хмельницької області забезпечити проведення судового засідання в режимі відеоконференції.

Відповідно до статті 307 КАС України під час апеляційного розгляду після проведення підготовчих дій суддя-доповідач доповідає про них колегії суддів, яка вирішує питання про проведення додаткових підготовчих дій у разі необхідності та призначення справи до розгляду. Про дату, час та місце розгляду справи повідомляються учасники справи, якщо справа відповідно до статті 307 КАС України розглядається з їх повідомленням.

Згідно з частиною 2 статті 126 КАС України особа, яка вручає повістку, зобов'язана повернути до адміністративного суду розписку адресата про одержання повістки, яка приєднується до справи.

В матеріалах справи наявні рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення про направлення на ім'я позивача ОСОБА_1 за адресою вул. Гагаріна, 2, ДУ "Замкова виправна колонія ( № 58), м. Ізяслав, Хмельницька область - копію ухвали від 26 червня 2018 року про відкриття апеляційного провадження, копію ухвали від 16 липня 2018 року про призначення до розгляду справи в режимі відеоконференції.

Згідно із відмітками, які містяться на вказаних рекомендованих повідомленнях, вищезазначені документи отримано "Толковим".

Також в матеріалах справи міститься телефонограма за підписом секретаря Вінницького апеляційного адміністративного суду, за змістом якої була передана телефонограма про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1, яка прийнята ОСОБА_3.

Як встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи позивач ОСОБА_1 є засудженим та відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі в Державній установі "Замкова виправна колонія ( №58).

Згідно з частиною 6 статті 126 КАС України якщо учасник справи перебуває під вартою або відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі, позбавлення волі на певний строк, тримання у дисциплінарному батальйоні військовослужбовців, обмеження волі, арешту, повістка та інші судові документи вручаються їй під розписку адміністрацією місця утримання особи, яка негайно надсилає розписку цієї особи до суду.

Отже, КАС України встановлено особливий порядок вручення повістки та процесуальних документів особам, які відбувають покарання у вигляді довічного позбавлення волі.

Натомість матеріали справи не містять доказів у вигляді розписки на підтвердження того, що процесуальні документи разом із судовою повісткою про дату, час і місце розгляду справи судом апеляційної інстанції було вручено позивачу під розписку адміністрацією ДУ "Замкова виправна колонія ( № 58)", де позивач відбуває покарання, в порядку, визначеному частиною 6 статті 126 КАС України.

Враховуючи вищенаведене, відсутні підстави вважати, що позивач був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду справи, призначеного на 16 липня 2018 року.

Верховний Суд звертає увагу, що задовольняючи клопотання позивача про проведення судового засідання в режимі відеоконференції, ухвалою від 16 липня 2018 року суд апеляційної інстанції доручив забезпечити проведення судового засідання, призначеного на 26 липня 2019 року, в режимі відеоконференції Ізяславському районному суду Хмельницької області.

Водночас, враховуючи положення статті 195 КАС України, суд який забезпечує проведення відеоконференції, забезпечує технічну можливість участі у відеоконференції, перевіряє явку сторін, встановлює особи тих, хто з'явився, а також перевіряє повноваження представників.

Таким чином на вказаний суд не покладено обов'язок забезпечити явку осіб у судове засідання, в тому числі організувати доставку засудженого.

Як вже було зазначено, ОСОБА_1 є засудженим та перебуває покарання у вигляді довічного позбавлення волі в Державній установі "Замкова виправна колонія ( №58), тобто є обмеженим у праві вільно пересуватися та не може самостійно з'явитися в судове засідання.

Судом апеляційної інстанції, не враховано вищезазначені обставини та призначено судове засідання в режимі відеоконференції, без покладення на адміністрацію ДУ "Замкової виправно колонії ( № 58)" обов'язку забезпечити участь у відеоконференції позивача ОСОБА_1, як то було здійснено судом першої інстанції.

Таким чином, дії суду апеляційної інстанції щодо не повідомлення належним чином ОСОБА_1 про дату, час та місце судового засідання та не забезпечення його участі в судовому засіданні в режимі відеоконференції не відповідають основним засадам (принципам) адміністративного судочинства, а саме щодо права на апеляційний перегляд справи, в тому числі права особисто надавати пояснення, брати участь в дослідженні доказів в суді апеляційної інстанції тощо.

При цьому забезпечення права на апеляційний перегляд за приписами пункту 8 частини першої статті 129 Коснтитуції України та частини 3 статті 2 КАС України віднесено до основних засад судочинства.

Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка відповідно до статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.

Також, Верховний Суд враховує правову позицію Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), сформульовану в рішенні від 08 листопада 2018 року, у справі "Созонов та інші проти України", в якій ЄСПЛ зазначив, що загальна концепція справедливого судочинства, яка охоплює основний принцип, згідно з яким провадження має бути змагальним, вимагає, щоб особа була поінформована про порушення справи. Принцип рівності вимагає, щоб кожній стороні була надана розумна можливість представити свою справу за умов, які не ставлять її в істотно несприятливе становище у порівнянні з іншою стороною. ЄСПЛ дійшов висновку, що на національні суди покладено обов'язок з'ясувати, чи були повістки чи інші судові документи завчасно отримані сторонами та, за необхідності, зобов'язані фіксувати таку інформацію у тексті рішення. У разі невручення стороні належним чином судових документів, вона може бути позбавлена можливості захищати себе у провадженні.

Постановляючи оскаржувану ухвалу від 26 липня 2018 року, апеляційний суд не дотримався порядку, встановленого КАС України, щодо вручення повістки та інших судових документів особі, яка відбуває покарання у виді довічного позбавлення волі, розглянувши справу за відсутності учасника процесу, щодо якого немає належних відомостей про вручення йому судової повістки.

Обставини справи щодо неналежного повідомлення учасника справи про дату, час та місце судового засідання, відсутність відомостей про вручення судової повістки позивачу, висловлене позивачем бажання взяти участь в розгляді справи в суді апеляційної інстанції, - свідчать про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права.

Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги.

За змістом частини 4 статті 343 КАС України в попередньому розгляді справи суд касаційної інстанції скасовує судове рішення за наявності підстав, яке тягне за собою обов'язкове скасування судового рішення.

Так, відповідно до пункту 3 частини 3 статті 353 КАС України порушення норм процесуального права є обов'язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує цим свою касаційну скаргу такою підставою.

Згідно з частиною 4 статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом.

Судом апеляційної інстанції, ухвалюючи постанову від 16 липня 2018 року, не забезпечив рівні права учасників процесу, необхідних для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, зокрема, не виконавши обов'язок щодо належного повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час і місце судового засідання для забезпечення реальної участі в судовому розгляді.

А отже постанова Вінницького апеляційного адміністративного суду від 16 липня 2019 року, ухвалене без дотримання норм процесуального права підлягає скасуванню, а справа направленню на новий судовий розгляд в суд апеляційної інстанції.

Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на те, що за результатами касаційного розгляду адміністративну справу повернуто на новий розгляд, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341, 343, 349, 353, 356, 359 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 липня 2018 року скасувати, справу направити на новий розгляд до Сьомого апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та не може бути оскаржена.........................................

Л. О. Єресько

А. Г. Загороднюк

В. М. Соколов

Судді Верховного Суду