Історія справи

ПОСТАНОВА

Іменем України

13 березня 2018 року

Київ

справа №815/2146/17

адміністративне провадження №К/9901/1698/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Гончарової І.А.,

суддів - Ханової Р.Ф., Олендера І.Я.

здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області

на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30.06.2017 (суддя Іванов Е.А.)

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017 (судді Ступакова І.Г., Бітова А.І., Лукянчук О.В.)

у справі № 815/2146/17

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2

до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ

У квітні 2017 року фізична особа - підприємець ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області (далі - ОДПІ) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області на загальну суму 360 655, 55грн.

Свої вимоги позивач обґрунтував тим, що ДПІ прийняті податкові повідомлення-рішення за якими ОСОБА_2 визначені суми податкового зобов'язання із земельного податку з фізичних осіб та з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки. Податкові повідомлення-рішення були оскаржені позивачем в адміністративному порядку до ГУ ДФС в Одеській області та ДФС України, однак скарги залишено без задоволення. При цьому за наслідком розгляду скарги ГУ ДФС в Одеській області донараховано суму земельного податку на 43 406, 38 гривень. Вважаючи, що відповідач прийняв податкові повідомлення-рішення всупереч положенням Податкового кодексу України (далі - ПК України) позивач просив задовольнити адміністративний позов.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 30.06.2017, залишеною без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017, позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкові повідомлення-рішення ДПІ від 30.06.2016 №6848734-1302 та від 10.12.2016 №1600681303.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з судовими рішеннями, ОДПІ звернулась до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просила їх скасувати та відмовити в задоволенні позову. При цьому скаржник зазначив, що суди дійшли помилкового висновку про часткову обґрунтованість позовних вимог, невірно оцінивши залучені до справи докази та неправильно застосувавши при цьому норми матеріального і процесуального права.

21.12.2017 справу в порядку, передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15.12.2017р.), передано до Верховного Суду.

12 лютого 2018 року від позивача надійшли заперечення на касаційну скаргу, в яких позивач зазначає про необгрунтованість доводів, викладених в касаційній скарзі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

З матеріалів справи вбачається, що позивач на підставі договору купівлі продажу частини нежитлового приміщення та договорів дарування частини нежитлової будівлі є співвласником нежитлового приміщення, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Податковим повідомленням-рішенням ОДПІ від 30.06.2016 №6848734-1302 визначено позивачу суму податкового зобов'язання за 2016 рік за платежем земельний податок з фізичних осіб на суму 285 068, 56 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 08.09.2016р. №43470-13 визначено суму податкового зобов'язання за 2015 рік за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки сплачується фізичними особами, які є власниками об'єктів нежитлової нерухомості, на суму 13 784, 23 грн.

Податковим повідомленням-рішенням від 10.12.2016 №1600681303 визначено суму податкового зобов'язання за 2016 рік за платежем земельний податок з фізичних осіб на суму 43 406, 38грн.

Законність постанови Одеського окружного адміністративного суду від 30.06.2017 в частині відмови в задоволенні позовної вимоги щодо визнання податкового повідомлення-рішення ОДПІ 08.09.2016 №43470-13 в апеляційному порядку не оскаржувалась, тому не є предметом касаційного перегляду.

Щодо податкових повідомлень-рішень ОДПІ від 30.06.2016 №6848734-1302 та від 10.12.2016 №1600681303, якими позивачу визначено суму податкового зобов'язання за за платежем земельний податок з фізичних осіб, то колегія суддів Касаційного адміністративного суду виходить з наступного.

ОДПІ свої вимоги щодо прийняття податкових повідомлень-рішень обґрунтовує тим, що позивач користується земельною ділянкою на якій розташовано будівлю співвласником якої є ОСОБА_2

Відповідно до статті 269 ПК України платниками земельного податку є власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі.

Пунктом 269.2 статті 269 ПК України обумовлено, що особливості справляння податку суб'єктами господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, встановлюються главою 1 розділу XIV цього Кодексу.

У пп.4 п. 297.1 статті 297 ПК України зазначено, що платники єдиного податку звільняються від обов'язку нарахування, сплати та подання податкової звітності з таких податків і зборів, як податок на майно (в частині земельного податку), крім земельного податку за земельні ділянки, що не використовуються платниками єдиного податку першої - третьої груп для провадження господарської діяльності та платниками єдиного податку четвертої групи для ведення сільськогосподарського товаровиробництва.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач здійснює свою господарську діяльність як платник єдиного податку третьої групи за адресою АДРЕСА_1, що підтверджується наданим фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 витягом з реєстру платників єдиного податку.

Здійснивши системний аналіз залучених до справи доказів та правильно застосувавши під час розгляду справи норми матеріального та процесуального права, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1, використовується позивачем для провадження господарської діяльності, тому останній як платник єдиного податку звільняється від обов'язку сплати земельного податку за користування земельною ділянкою, що є підставою для задоволення адміністративного позову в частині скасування податкових повідомлень-рішень ДПІ від 30.06.2016 №6848734-1302 та від 10.12.2016 №1600681303.

Доводи касаційної скарги ОДПІ не спростовують правильність доводів якими мотивовано судові рішення, не дають підстав вважати висновки судів першої та апеляційної інстанцій помилковими, а застосування судами норм матеріального та процесуального права - неправильним.

Згідно з частиною 1 статті 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Відповідно до частини 3 статті 343 КАС України суд касаційної інстанції, здійснивши попередній розгляд справи, залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Керуючись статтями 343, 350, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, -

П О С Т А Н О В И В :

Касаційну скаргу Ізмаїльської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС в Одеській області залишити без задоволення, постанову Одеського окружного адміністративного суду від 30.06.2017 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 24.10.2017- без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач І.А. Гончарова

Судді І.Я. Олендер

Р.Ф. Ханова