Історія справи

Постанова КАС ВП від 11.12.2025 року у справі №380/22970/24

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2025 року

м. Київ

справа № 380/22970/24

адміністративне провадження № К/990/24468/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,

суддів - Жука А. В., Загороднюка А. Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Сокальської міської ради Львівської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: міський голова Сокальської міської ради Львівської області, про визнання протиправним та скасування розпорядження, поновлення на посаді, провадження в якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 (суддя - Мартинюк В. Я.) та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.05.2025 (колегія суддів у складі: Гінди О. М., Заверухи О. Б., Матковської З. М.),

УСТАНОВИВ:

Короткий зміст обставин справи і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

07.11.2024 ОСОБА_1 через засоби поштового зв`язку звернулася до Львівського окружного адміністративного суду з позовом до Сокальської міської ради Львівської області, у якому просила:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження міського голови Сокальської міської ради Львівської області Сергія Касяна від 25.01.2024 № 16/03-10 про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника відділу культури Сокальської міської ради Львівської області з 26.01.2024 за прогул (відсутність на роботі в період з 06.10.2023 по 08.01.2024) без поважних причин, пункт 4 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України);

- поновити ОСОБА_1 на посаді начальника відділу культури Сокальської міської ради Львівської області.

Разом з позовною заявою ОСОБА_1 подала заяву про поновлення пропущеного строку для звернення до адміністративного суду.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 18.11.2024 позовну заяву залишено без руху та позивачці надано строк протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання нової редакції позовної заяви із зазначенням власної адреси електронної пошти.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 02.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати в порядку загального позовного провадження.

23.12.2024 до Львівського окружного адміністративного суду від Сокальської міської ради Львівської області надійшло клопотання про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без розгляду.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 позовну заяву залишено без руху та позивачці надано строк протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали усунути зазначені в мотивувальній частині ухвали недоліки шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням причин пропуску та доказів, що підтверджують причини пропуску такого.

Залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції установив, що 25.01.2024 за розпорядженням Сокальської міської ради № 16/03-10 позивачку звільнено з посади начальника відділу культури Сокальської міської ради Львівської області з 26.01.2024. Указаний вид служби відноситься до публічної, а відтак, суд дійшов висновку, що до спірних правовідносин повинен застосовуватись місячний строк звернення до суду, передбачений частиною п`ятою статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Проте до суду за захистом своїх прав, свобод чи інтересів позивачка звернулася 07.11.2024 (конверт, у якому надійшла позовна заява).

07.02.2025 ОСОБА_1 подала до Львівського окружного адміністративного суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, яка обґрунтована тим, що вона, не погодившись із своїм звільненням, подала до Сокальського районного суду позов про поновлення на роботі. Рішенням Сокальського районного суду від 17.06.2024 у справі № 454/707/24 відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування розпорядження від 25.01.2024 № 16/03-10. Однак, постановою Львівського апеляційного суду від 14.10.2024 у справі № 454/707/24 частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасовано рішення Сокальського районного суду від 17.06.2024 та закрито провадження у справі, оскільки така справ підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Оскільки Львівський апеляційний суд виявив порушення підсудності, позивачка уважала, що пропустила строк для звернення до суду з поважних причин, що не залежали від неї.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 24.02.2025, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.05.2025, задоволено клопотання представника Сокальської міської ради Львівської області від 23.12.2024 про залишення позовної заяви без розгляду. Позов ОСОБА_1 до Сокальської міської ради Львівської області про поновлення на роботі залишено без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 240 КАС України.

Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що поважною причиною для поновлення строку звернення до суду, передбаченого частиною п`ятою статті 122 КАС України, може бути закриття провадження судом апеляційної інстанції справи через невідповідність юрисдикції за умови звернення позивача із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, у порядку та у строки визначені частиною першою статті 256 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) або у цей самий строк із позовною заявою. Водночас суд дійшов висновку, що позивачка не навела суду жодних аргументів та не надала доказів у підтвердження того, що вона не звернулася зі заявою у порядку, передбаченому абзацом першим частини першої статті 256 ЦПК України, через неможливість або ускладненість можливості вчинення такої процесуальної дії, не вчинення такої процесуальної дії через обставини, які не залежали від її волевиявлення, пов`язаність їх з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення з такою заявою. Як наслідок, суд не установив, а позивачкою не наведено достатніх аргументів, які б указували на поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду.

При цьому суд апеляційної інстанції зазначив, що звернення до суду у порядку цивільного судочинства про скасування розпорядження від 25.01.2024 № 16/03-10, поновлення на посаді начальника відділу культури Сокальської міської ради Львівської області та закриття провадження, не може бути підставою для поновлення строку звернення до суду, оскільки представник позивачки - адвокат Чернявський Р. І., який представляв інтереси ОСОБА_1 під час розгляду справи № 454/707/24, у силу свого статусу адвоката, зобов`язаний бути обізнаним із предметною підсудністю справ щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби.

Крім того, суд апеляційної інстанції відхилив посилання позивачки в апеляційній скарзі на те, що з 04.01.2024 вона перебуває на території Федеративної Республіки Німеччини, а тому строк звернення до суду пропущений з поважних причин, інстанції, оскільки, згідно з договором про надання правничої допомоги від 12.06.2023 № 70-23, інтереси позивачки під час реалізації її права на оскарження розпорядження від 25.01.2024 № 16/03-10 та поновлення на посаді представляв адвокат Чернявський Р. І.

Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційної скарги

Не погодившись із ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 та постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.05.2025, позивачкою подано до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, вона просить їх скасувати, а справу направити для продовження розгляду до Львівського окружного адміністративного суду.

На обґрунтування вимог касаційної скарги указує, що вона не погодилася зі своїм звільненням та подала до Сокальського районного суду позов про поновлення на роботі. Рішенням Сокальського районного суду від 17.06.2024 у справі № 454/707/24 відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування розпорядження від 25.01.2024 № 16/03-10. Однак, постановою Львівського апеляційного суду від 14.10.2024 у справі № 454/707/24 частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасовано рішення Сокальського районного суду від 17.06.2024 та закрито провадження у справі, роз`яснено позивачці право звернутися до Львівського окружного адміністративного суду , який має юрисдикцію на розгляд таких справ як суд першої інстанції. Повний текст рішення було виготовлено та оприлюднено 24.10.2024. Оскільки апеляційний суд виявив порушення підсудності, позивачка уважає, що пропустила строк для звернення до суду з поважних причин, що не залежали від неї

При цьому позивачка наголошує, що вона з 04.01.2024 по даний час перебуває у Республіці Німеччина та отримала тимчасовий захист у Німеччині відповідно до § 24 Закону про перебування (Aufenthaltsgesetz). Зазначає, що цей статус надає право на проживання у Німеччині. Отже, оскільки вона перебуває за кордоном під тимчасовим захистом у Німеччині, то, на її думку, строк на подання позову був пропущений з поважних причин.

Крім того, позивачка посилається на те, що відповідно до пункту 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Також наголошує на тому, що системний аналіз положень статті 123 КАС України дає підстави для висновку, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача є надання можливості останньому скористатися можливістю подати заяву про поновлення пропущеного строку в разі її неподання, або ж вказати інші причини поважності пропущеного строку ніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку та визнані судом неповажними. Разом з тим, у цій справі суд першої інстанції не надав можливості позивачці скористатися правом подати заяву, в якій би пропонувалося судом указати інші причини поважності пропуску строку звернення до суду.

Позиція інших учасників справи

Відповідач у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Рух справи в суді касаційної інстанції

12.06.2025 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.05.2025.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2025 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючу суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Загороднюка А. Г., Мартинюк Н. М. для розгляду судової справи № 380/22970/24.

Ухвалою Верховного Суду від 24.06.2025 відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.05.2025.

Ухвалою Верховного Суду від 03.12.2025 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Розпорядженням заступника керівника апарату Верховного Суду - керівника секретаріату Касаційного адміністративного суду від 04.12.2025 № 1516/0/78-25 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 380/22970/24 у зв`язку з відпусткою судді Мартинюк Н. М., яка входить до складу постійної колегії суддів, з метою дотримання строків розгляду справи.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.12.2025 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючу суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Жука А. В., Загороднюка А. Г. для розгляду судової справи № 380/22970/24.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Релевантні джерела права, оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи

Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права, виходить із такого.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Положеннями частини першої статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується (частина третя статті 6 КАС України).

Відповідно до частини першої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно з частиною другою статті 122 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (частина третя статті 122 КАС України).

Отже, право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, зокрема і встановленням строків для звернення до суду, якими чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними.

Відповідно до статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні «Плахтєєв та Плахтєєва проти України» (№ 20347/03) зазначив, що право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов`язків не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, таким, наприклад, як передбачені законом строки давності (пункт 35).

У пункті 41 рішення «Пономарьов проти України» (№ 3236/03) ЄСПЛ указав, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави.

Як установлено судами попередніх інстанцій, сторонами у справі не заперечується те, що позивачка була ознайомлена зі спірним розпорядженням 26.01.2024, а тому саме з цієї дати починається строк звернення до суду, передбачений частиною п`ятою статті 122 КАС України, який закінчився 26.02.2024.

Отже, про порушення своїх прав з боку відповідача позивачка дізналася 26.01.2024.

У подальшому, позивачка звернулася з позовом до Сокальського районного суду Львівської області.

Постановою Львівського апеляційного суду від 14.10.2024 у справі № 454/707/24 апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, рішення суду першої інстанції скасовано, а провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Сокальської міської ради Львівської області про поновлення на посаді закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки така підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Крім цього, у цій постанові Львівський апеляційний суд роз`яснив позивачці її право на звернення до суду із заявою про передачу цієї справи до Львівського окружного адміністративного суду, як до суду першої інстанції, до юрисдикції якого віднесено розгляд такої справи, в порядку статті 256 ЦПК України.

Копію постанови Львівського апеляційного суду від 14.10.2024 у справі № 454/707/24 отримано представником позивачки 24.10.2024, що підтверджується довідками про доставку електронного листа та карткою руху документів.

Однак, позивачка не скористалася своїм правом на подання заяви до Львівського апеляційного суду, в порядку статті 256 ЦПК України, для направлення справи за встановленою юрисдикцією до Львівського окружного адміністративного суду.

Натомість, позивачка 07.11.2024 звернулася до Львівського окружного адміністративного суду із позовною заявою про визнання незаконним та скасування розпорядження від 25.01.2024 № 16/03-10 та поновлення на посаді начальника відділу культури Сокальської міської ради Львівської області.

Верховний Суд наголошує, що причина пропуску строку звернення до суду із адміністративним позовом може уважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Водночас навіть наявність об`єктивних та непереборних обставин, що обумовлюють поважність причин пропуску строку звернення до суду, не може розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення пропущеного строку (справа «Олександр Шевченко проти України», пункт 27), оскільки у випадку, якщо минув значний проміжок часу з моменту закінчення пропущеного строку, відновлення попереднього становища учасників справи, що може бути зумовлено скасуванням рішення або визнанням незаконної дії (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень, буде значно ускладнено та може призвести до порушення прав та інтересів інших осіб.

Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

У постанові Верховного Суду від 15.05.2020 у справі № 922/1467/20 зазначено, що «закон не наводить переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності. Тому, дане питання віднесено до компетенції суду, який розглядає судову справу по суті заявлених вимог.

До висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності можна дійти лише після дослідження усіх фактичних обставин та оцінки доказів у кожній конкретній справі. При цьому, поважними причинами при пропущенні позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим.

При цьому, очевидно, що перебування справи у провадженні судових органів, вчинення в ній передбачених законом дій на думку добросовісного розсудливого спостерігача виключає необхідність вчинення процесуальних дій спрямованих на припинення цього процесу, а саме подачі заяв про закриття провадження у справі, подачі позовів в порядку іншого судочинства тощо. За таких обставин є неправильним та несправедливим покладення виключно на позивача відповідальності за помилку у визначенні підвідомчості відповідної справи і позбавлення його права на захист у спірних правовідносинах».

У постановах Верховного Суду від 14.07.2020 у справі № 400/3065/19, від 15.05.2020 у справі № 922/1467/20, від 17.06.2020 у справі № 916/1689/17 міститься висновок про те, що перебіг позовної давності шляхом пред`явлення позову може перериватися в разі звернення позивача до суду, в тому числі й направлення позовної заяви поштою, здійсненого з додержанням вимог процесуального законодавства. Якщо суд у прийнятті позовної заяви відмовив або повернув її, то перебіг позовної давності не переривається. Не перериває перебігу такого строку й подання позову з недодержанням правил підвідомчості, а також з іншим предметом спору та з іншими матеріально-правовими підставами.

Наведене у підсумку дає підстави уважати, що подання позову з недодержанням правил підвідомчості/підсудності (навіть у разі наступного закриття провадження у справі, а не відмови в позові або повернення позову), не перериває перебігу позовної давності.

Понад те, у світлі обставин цієї справи колегія суддів зазначає, що наслідки пропущення строків звернення до адміністративного суду визначені у статті 123 КАС України, відповідно до частини першої якої, у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Відповідно до частини третьої статті 123 КАС України, якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Суд уважає за необхідне підкреслити, що процесуальне законодавство установлює певний порядок дій суду при виявленні недоліків, зокрема, позовної заяви. Як у випадку невиконання вимог статті 160 КАС України щодо форми та змісту позовної заяви, так і вимог щодо дотримання строку звернення до суду, зокрема, відсутності відповідного клопотання про його поновлення чи визнання указаних у ньому причин неповажними, - позовна заява залишається без руху.

Окрім того, частинами тринадцятою, п`ятнадцятою статті 171 КАС України передбачено повноваження суду першої інстанції у разі встановлення після відкриття провадження у справі, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 160, 161 цього Кодексу, постановити ухвалу про залишення заяви без руху та надати строк для усунення її недоліків, і залишення її без розгляду в разі, якщо відповідно до ухвали суду у встановлений строк ці недоліки не усунуті.

З аналізу положень статей 123 171 КАС України слідує, що питання дотримання позивачем строку звернення із позовом з`ясовується судом на стадії відкриття провадження, а його пропуск є підставою для повернення позовної заяви, якщо суд дійде висновку, що причини, з яких його пропущено, не відповідають критеріям поважності.

Суд може повернутися до вирішення питання про дотримання позивачем строку звернення до суду й після відкриття провадження, і, установивши, що об`єктивних перешкод для своєчасного звернення до суду не існувало, постановити ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.

Закріплений у частинах першій-третій статті 123 КАС України порядок дає підстави для висновку, що в обох випадках (як і до, так і після відкриття провадження) застосуванню процесуальних наслідків пропуску строку звернення до суду має передувати оцінка судом зазначених у заяві позивача причин пропуску такого строку.

До відкриття провадження у справі реалізація відповідних процесуальних гарантій відбувається шляхом залишення позовної заяви, поданої за межами строків звернення до суду, без руху із пропозицією подати заяву про його поновлення або вказати інші, ніж ті, що зазначені в позовній заяві, підстави для поновлення цього строку.

Подібним чином законодавець урегулював і механізм залишення позовної заяви без розгляду з підстав пропуску строку звернення до суду, факт якого встановлено після відкриття провадження у справі, закріпивши у частині третій статті 123 КАС України, що позов залишається без розгляду, якщо позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними.

Колегія суддів зазначає, що залишення позовної заяви без руху - це процесуальна дія, яка застосовується судом з метою усунення позивачем недоліків позовної заяви та дотримання порядку її подання.

У разі подання позивачем клопотання про поновлення строку звернення із позовною заявою суд повинен надати йому оцінку та вирішити шляхом визнання/невизнання причин пропуску такого строку поважними/неповажними.

За обставинами цієї справи одночасно з позовною заявою позивачка заявила клопотання про поновлення процесуального строку звернення до адміністративного суду.

Проте ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 18.11.2024 позовну заяву було залишено без руху з підстав не зазначення в позовній заяві власної адреси електронної пошти.

Позивачка на виконання ухвали Львівського окружного адміністративного суду від 18.11.2024 направила 25.11.2024 через засоби поштового зв`язку до суду нову редакцію позовної заяви із зазначенням адреси своєї електронної пошти

Крім того, позивачка через засоби поштового зв`язку 26.11.2024 знову направила до Львівського окружного адміністративного суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 02.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі.

Проте Львівський окружний адміністративний суд не вирішував питання про поновлення або продовження процесуального строку, відмову у поновленні або продовженні процесуального строку та не визнавав підстави такого пропуску поважними чи ні.

23.12.2024 відповідач звернувся до суду з клопотанням про залишення позовної заяви без розгляду у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 03.02.2025 позовну заяву залишено без руху для усунення недоліків шляхом подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з обґрунтуванням причин пропуску та доказів, що підтверджують причини пропуску такого.

07.02.2025 ОСОБА_1 подала до Львівського окружного адміністративного суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, яка обґрунтована тим, що вона, не погодившись із своїм звільненням, подала до Сокальського районного суду позов про поновлення на роботі. Рішенням Сокальського районного суду від 17.06.2024 у справі № 454/707/24 відмовлено у задоволенні позовних вимог про визнання протиправним та скасування розпорядження від 25.01.2024 № 16/03-10. Однак, постановою Львівського апеляційного суду від 14.10.2024 у справі № 454/707/24 частково задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_1 , скасовано рішення Сокальського районного суду від 17.06.2024 та закрито провадження у справі, оскільки така справ підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства. Оскільки Львівський апеляційний суд виявив порушення підсудності, позивачка уважає, що пропустила строк для звернення до суду з поважних причин, що не залежали від неї.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 24.02.2025, залишеною без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.05.2025, задоволено клопотання представника Сокальської міської ради Львівської області від 23.12.2024 про залишення позовної заяви без розгляду. Позов ОСОБА_1 до Сокальської міської ради Львівської області про поновлення на роботі залишено без розгляду на підставі пункту 8 частини першої статті 240 КАС України.

Залишаючи адміністративний позов без розгляду, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що судом не встановлено, а позивачем не наведено достатніх аргументів, які б вказували на поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду.

Водночас системний аналіз положень статті 123 КАС України дає підстави для висновку, що передумовою настання відповідних наслідків для позивача є надання можливості останньому скористатися можливістю подати заяву про поновлення пропущеного строку в разі її неподання, або ж вказати інші причини поважності пропущеного строку ніж ті, які були зазначені в первинній заяві про поновлення строку та визнані судом неповажними.

Верховний Суд у постанові від 23.09.2020 у справі № 640/5645/19 щодо застосування положень частин третьої та четвертої статті 123 КАС України дійшов висновку, що правила процесуального закону щодо надання можливості позивачу подати заяву про поновлення пропущеного строку або вказати інші причини поважності пропущеного строку, слід застосовувати як на стадії відкриття провадження у справі, так і на стадії розгляду справи після відкриття провадження у справі.

Аналогічні висновки були висловлені також у постанові Верховного Суду від 23.08.2022 у справі № 826/2098/18.

Позивачка у даному випадку, декларуючи добросовісне користування процесуальними правами, неодноразово заявляла клопотання про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, зазначаючи одні і ті ж самі підстави для його поновлення, проте Львівський окружний адміністративний суд розглянув питання поважності причин пропуску строку звернення до адміністративного суду лише після відкриття провадження у цій справі, залишивши позов без розгляду.

Разом з тим, відповідно до матеріалів справи, суд першої інстанції не надав можливості стороні позивача скористатися правом повторно подати заяву/клопотання, в якій би пропонувалося судом указати інші підстави для поновлення строку звернення до суду.

Ураховуючи наведене, суд першої інстанції, застосовуючи частину третю статті 123 КАС України, неправомірно залишив позовну заяву без розгляду, оскільки в силу частини першої зазначеної статті суд не залишив позовну заяву без руху із зазначенням недоліків, які необхідно усунути, чим не надав позивачеві можливості повідомити про інші причини поважності пропуску строку звернення до адміністративного суду (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 02.07.2024 у справі № 480/9116/23).

Суд апеляційної інстанції на указані особливості залишення без розгляду позовної заяви з підстав пропуску строку звернення до суду уваги не звернув і процесуальних порушень суду першої інстанції не виправив.

Ураховуючи наведене, доводи касаційної скарги знаходять своє підтвердження під час розгляду справи в суді касаційної інстанції.

За таких обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що судами попередніх інстанцій порушено норми процесуального права, що призвело до постановлення незаконних рішень, які перешкоджають подальшому провадженню у цій справі.

При цьому Суд зазначає, що не оцінює поважність наведених позивачкою причин пропуску строку звернення до суду, оскільки суд першої інстанції не дотримався процесуального порядку вирішення питання щодо поважності їх пропуску.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Відповідно до частин першої, четвертої статті 353 КАС України підставою для скасування ухвали судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі. Справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Перевіривши за матеріалами справи доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновків, що касаційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій - скасуванню, із направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Висновки щодо розподілу судових витрат

З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 341 345 349 353 355 356 359 КАС України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 24.02.2025 та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 06.05.2025 у справі № 380/22970/24 скасувати.

Справу № 380/22970 направити для продовження розгляду до суду першої інстанції - Львівського окружного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

СуддіЖ.М. Мельник-Томенко А.В. Жук А.Г. Загороднюк