ПОСТАНОВА

Іменем України

07 березня 2018 року

Київ

справа № 825/1174/17

провадження № К/9901/725/17

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючого - Смоковича М. І.,

суддів: Білоуса О. В., Желтобрюх І. Л.,

розглянувши у письмовому провадженні в касаційній інстанції справу

за позовом ОСОБА_1 до Військової частини В1688 про визнання дій та рішень (довідок) протиправними та їх скасування, провадження по якій відкрито

за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року, постановлену у складі головуючого судді головуючої судді Падій В. В., та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: головуючого - Кузьмишиної О. М., суддів: Глущенко Я. Б., Шелест С. Б.,

у с т а н о в и в :

У липні 2017 року ОСОБА_1 звернувсь до суду з позовом до Військової частини В1688, у якому просив визнати протиправними дії Військової частини В1688 щодо видачі ОСОБА_1 довідок від 12 грудня 2016 року № 3283 та № 3284, які не відповідають дійсності та спростовуються витягом з наказу командира Військової частини В1688 (по стройовій частині) від 29 квітня 2016 року № 97, і скасувати останні або визнати нечинними.

Чернігівський окружний адміністративний суд ухвалою від 29 серпня 2017 року, яку залишено без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2017 року, позов залишив без розгляду.

У касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати їх рішення та направити справу на новий розгляд.

Відповідач надав відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на необґрунтованість останньої, просить залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.

Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій установлено та підтверджено матеріалами справи, що про наявність рішень (довідок) Військової частини В1688 від 12 грудня 2016 року №№ 3283, 3284, позивач дізнався під час розгляду справи № 825/1058/16 за позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1688 про визнання незаконними наказів, поновлення на службі, стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії, рішення по якій судом винесено 14 грудня 2016 року.

Так, у мотивувальній частині постанови Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 грудня 2016 року в указаній справі зазначено: «Як встановлено судом та підтверджується довідкою Військової частини В1688 № 3284 від 12.12.2016, позивачем не було здано речовий атестат до речової служби Військової частини, а тому у відповідача була відсутня правова підстава для зарахування позивача на речове забезпечення. Також, позивач не звертався до відповідача і з рапортом про виплату йому грошової компенсації вартості неотриманого речового майна, про що свідчить довідка Військової частини В1688 № 3283 від 12.12.2016».

У справі, що розглядається, ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом 28 липня 2017 року.

Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції виходив із пропуску позивачем шестимісячного строку звернення до суду та відсутності підстав для його поновлення.

Зазначена позиція підтримана Київським апеляційним адміністративним судом, який за результатом апеляційного перегляду залишив ухвалу суду першої інстанції без змін.

Верховний Суд погоджується з такими висновками судів і вважає їх такими, що зроблені з дотриманням норм процесуального права.

За правилами пункту 5 частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, яка була чинна на час виникнення спірних правовідносин та ухвалення оскаржуваних судових рішень, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Згідно з частинами другою-третьою статті 99 цього Кодексу адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Для звернення до суду у справах щодо прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби встановлюється місячний строк.

За змістом зазначеної норми законодавець виходить не тільки з безпосередньої обізнаності особи про факти порушення її прав, а й об'єктивної можливості цієї особи знати про ці факти.

Наслідки пропуску строків звернення до адміністративного суду встановлені статтею 100 цього ж Кодексу, відповідно до якої адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

За такого правового регулювання та обставин справи Верховний Суд погоджується із висновками судів про те, що про існування оскаржуваних у цій справі довідок відповідача позивач дізнався в грудні 2016 року, натомість із позовом звернувся після спливу встановленого законом шестимісячного строку звернення до суду.

Як під час судового розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, так і в касаційній скарзі позивач не наводив обставин, які би свідчили про об'єктивну неможливість вчасного звернення до суду.

Отже, суди дійшли правильного висновку про наявність підстав для залишення без розгляду заявленого ОСОБА_1 позову.

Доводи касаційної скарги таких висновків судів не спростовують.

Слід зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

При цьому строк у шість місяців визнано законодавцем достатнім для того, щоб особа, яка вважає, що її права, свободи чи інтереси порушено, визначилася, чи звертатиметься вона до суду з позовом щодо оскарження рішення, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

За правилами частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Частиною першою статті 350 цього ж Кодексу закріплено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, оскільки суди не допустили порушень норм процесуального права при ухваленні оскаржуваних судових рішень, касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а згадані судові рішення - без змін.

З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 3, 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 КАС України,

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Чернігівського окружного адміністративного суду від 29 серпня 2017 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2017 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий М. І. Смокович

Судді О. В. Білоус

І. Л. Желтобрюх