31.01.2019 | Автор: Хітько Василь Миколайович
Задать вопрос автору
Присоединяйтесь к нам в социальных сетях: telegram youtube

Найактуальніші рішення судів з питань оподаткування адвокатської діяльності у 2018-2019 рр.

Друзі  у попередній статті розглядалося питання подвійної сплати єдиного соціального внеску адвокатом, якщо роботодавець утримує і сплачує внесок за свого працівника, який є одночасно адвокатом (постанова ЖААС від 19.06.2018 справа №817/505/18).

Аналізуйте судовий акт: ЗОАС та ЖААС дійшли висновку, чи існує обов'язок адвоката сплачувати єдиний внесок в ті місяці (періоди), коли він не отримав доходу від здійснення адвокатської діяльності, при умові, що єдиний внесок за нього сплачував роботодавець?

Дана проблема останнім часом доволі актуальна, яким ж чином сплачувати соціальний внесок адвокатом, який одночасно перебуваю у трудових відносинах з роботодавцем!?

Органи ДФС зараз надсилають "листи щастя" для адвокатів-ФОПів, де просять надати документи, які дають право на зайняття адвокатською діяльності (незалежна професійна діяльність), у разі не надання підтверджуючих документів будуть застосовані штрафні санкції. Дані листи несуть лише інформативний характер, а адвокат не зобов’язаний надавати відповідь, і тим паче ставати на облік як само зайнята особа. Також у ДФС відсутні правові підстави застосовувати штрафні санкції.

І. Отже до рішень судів, перш за все проаналізуємо постанову КАС/ВС від 05.11.2018 справа №820/1538/17, де колегія суддів дійшла правового висновку, що у разі призупинення адвокатської діяльності адвокатом та не отримання ним доходу від такої діяльності, свідчить про відсутність обов'язку сплачувати ЄСВ.

Верховний Суд у своєму рішенні зазначив, що необхідною умовою для сплати особою єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є провадження такою особою, зокрема, незалежної професійної адвокатської діяльності та отримання доходу від такої діяльності.

При цьому, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю лише посвідчує право адвоката на здійснення професійної діяльності, однак не є підставою та доказом здійснення адвокатської діяльності.

Отже, правовим наслідком зупинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість заняття адвокатською діяльністю на певний строк, у той час як наслідком припинення права на заняття адвокатською діяльністю є неможливість її подальшого здійснення взагалі, у зв'язку з чим анулюється свідоцтво на заняття адвокатською діяльністю.

Отже, якщо адвокат не здійснював адвокатської діяльності та не отримував доходу від такої діяльності, оскільки не мав усіх визначених законом підстав для здійснення адвокатської діяльності, що свідчить про відсутність обов'язку сплачуватиєдинийвнесок, як самозайнята особа.

Вищезазначеної позиції Верховного Суду дотримався Чернігівський окружний адміністративний суду у рішеннях від 22.01.2019 р. справа №620/4006/18; від 14.01.2019 р. справа №620/3962/18.

II. Рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.09.2018 р. справа №1140/2244/18.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову та підтримав позицію контролюючого органу виходячи з наступного, що не зважаючи на наявність трудових відносин з роботодавцем, платник єдиного внеску визначений п.5 ч.1 ст.4 Закону № 2464-VІ, перебуваючи на обліку у контролюючому органі, зобов’язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок відповідно до визначеної бази нарахування єдиного внеску. При цьому базу нарахування єдиного внеску зобов’язані визначати платники, як ті , що отримують, так і ті, які не отримують дохід від провадження незалежної діяльності.

Адвокатом при оскарженні податкової консультації у даній справі була використана позиція Житомирського апеляційного адміністративного суду постанова від 19.06.2018 р справа №817/505/18, однак суд відхилив дану позицію, хоча питання розгляду справи судами ідентична, посилаючись, тільки, що відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

IIІ. Постанова Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2018р. справа №817/505/18

Верховний Суд ухвалою від 03.08.2018 р. відмовив ДФС у відкритті касаційного провадження вважаючи справу незначної складності, а тому, ухвалені у цій справі судові рішення касаційному оскарженню не підлягають).

Суд апеляційної інстанції при винесенні рішення, зазначив, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є найманим працівником в межах такої незалежної професійної діяльності і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності.

IV. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 16.07.2018 р. №808/2072/18.

Суд зазначив, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається само зайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є найманим працівником у межах такої незалежної професійної діяльності і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності.

V. Рішення Окружного адміністративний суд м. Києва від 18.09.2018 справа №826/7333/18.

Суд у рішенні зазначив, що індивідуальна податкова консультація №864/В/99-99-13-02-03-14/ІПК від 03.03.2018 відображає загальне трактування норм Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" та не розкриває зміст порушених позивачем у заяві від 29.01.2018 питань. Таким чином, відповідачем не роз'яснено чи є гонорар адвоката, який одночасно є найманим працівником за трудовим договором, доходом не за основним місцем роботи та чи застосовується абз. 8 ч.5 ст. 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" до доходу отриманого не за основним місцем роботи (гонорару).

Разом з тим, податкове законодавство України ґрунтується, зокрема, на принципі презумпції правомірності рішень платника податку в разі, якщо норма закону чи іншого нормативно-правового акта, виданого на підставі закону, або якщо норми різних законів чи різних нормативно-правових актів припускають неоднозначне (множинне) трактування прав та обов'язків платників податків або контролюючих органів, внаслідок чого є можливість прийняти рішення на користь як платника податків, так і контролюючого органу (п.4.1.4 пп. 4.1ст.4 Податкового кодексу України).

Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010не врегульовано відносини щодо адміністрування єдиного внеску при одночасному перебуванні фізичної особи в трудових відносинах та здійснення незалежної професійної діяльності.
А із системного аналізу його норм вбачається, що єдиною метою збору єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування є забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством саме прав фізичних осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування. Вказана мета досягається шляхом регулярної сплати мінімального страхового внеску.
Таким чином, в розумінні Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010 адвокат є застрахованою особою, і єдиний внесок за нього регулярно нараховує та сплачує роботодавець в розмірі не менше мінімального, крім того адвокат є особою, що має право провадити адвокатську діяльність, зокрема у періоди, коли він був найманим працівником, а не самозайнятою особою.

VI. Постанова П’ятого апеляційного адміністративного суду від 20.12.2018 справа №815/244/18.

Суд дійшов правового висновку, що порядок обліку та сплати єдиного внеску фізичними особами-підприємцями з ознакою провадження незалежної професійної діяльності Законом України № 2464 не передбачений.

Вищезазначене судове рішення стосується адміністрування та сплати єдиного соціального внеску експертом, що прирівнює його до осіб, які здійснюють незалежну професійну діяльність (судові експерти, адвокати, нотаріуси, в тд.). Дане рішення слід використовувати і для адвокатів, які відстоюватимуть своєї позиції перед органами ДФС при нарахуванні штрафних санкцій.

З системного аналізу положень ПК України та Закону України «Про судову експертизу»випливає, що діяльність судового експерта підпадає під визначення незалежної професійної діяльності, а доходи, отримані від здійснення такої діяльності підлягають оподаткування згідно ст. 178 ПК України лише у випадку, якщо така особа не зареєстрована як фізична особа-підприємець відповідно до вимог законодавства.

У наданій індивідуальній податковій консультації відповідач вказав, що фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, одночасно здійснює підприємницьку діяльність на спрощеній системі оподаткування, обліку та звітності (за видом діяльності відмінної від незалежної професійної діяльності) веде дві книги обліку доходів та витрат: одну Книгу обліку доходів та витрат, затверджену наказом Міністерства доходів і зборів України № 481 від 16.09.2013 року, для відображення доходів, отриманих від незалежної професійної діяльності, другу Книгу - для обліку доходів від підприємницької діяльності на спрощеній системі оподаткування (залежно від обраної групи платника єдиного податку), затверджену наказом Міністерства фінансів України № 579 від 19.06.2015 року.

При цьому, слід звернути увагу на те, що в самому тексті податкової консультації контролюючим органом вказано, що фізична особа веде дві книги обліку доходів та витрат лише у тому випадку, коли здійснювана такою особою підприємницька діяльність на спрощеній системі оподаткування відрізняється за видом діяльності від незалежної професійної діяльності.

Таким чином, в даному випадку відсутні підстави вважати підприємницьку діяльність позивача відмінною від незалежної професійної діяльності.
 

Суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що аналіз змісту даної норми у розрізі положень ПК України дає підстави вважати, що необхідність подачі окремих Звітів щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування виникає лише у разі якщо особа, яка провадить незалежну професійну діяльність та одночасно є фізичною особою-підприємцем здійснює відмінні види діяльності.

З огляду на те, що види діяльності позивача як фізичної особи-підприємця та особи, яка провадить незалежну професійну діяльність співпадають, то він не має обов'язку подання звітності як особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, оскільки у такому випадку буде мати місце подвійний облік ідентичної господарської діяльності, а відповідно і подвійне оподаткування, що суперечить принципам податкового законодавства.

Враховуючи все вищезазначене, колегія суддів погодилася з висновком суду першої інстанції стосовно того, що судовий експерт, перебуваючи на податковому обліку як фізична особа-підприємець на спрощеній системі оподаткування, повинен перебувати на податковому обліку як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності, та вести єдиний податковий облік та сплату податків саме як фізична особа-підприємець 3-ї групи єдиного податку за видами діяльності КВЕД 74.90, 66.21.

  Автор дайджесту: Старший юрист MGI PSP Audit - Хітько Василь

#Все_про_податки_в_Україні #Vasyl_Khitko #PSP_Audit #tax_time#ПК_України #оподаткування_адвокатської_діяльності

Друзі, відвідайте телеграм канал та сторінку у Facebook , де висвітлена судова практика з податкових спорів, а також найактуальніший матеріал з питань оподаткування.

https://t.me/tax_time
#Все_про_податки_в_Україні

 

 

14606
Просмотров
1
Комментариев
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення