18.11.2018 | Автор: Хітько Василь Миколайович
Задати питання автору
Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube

ЗОАС та ЖААС дійшли висновку, чи існує обов'язок адвоката сплачувати єдиний внесок в ті місяці (періоди), коли він не отримав доходу від здійснення адвокатської діяльності, при умові, що єдиний внесок за нього сплачував роботодавець?

ЗОАС та ЖААС дійшли висновку, чи існує обов'язок адвоката сплачувати єдиний внесок в ті місяці (періоди), коли він не отримав доходу від здійснення адвокатської діяльності, при умові, що єдиний внесок за нього сплачував роботодавець? - 0_43963200_1542536433_5bf13cf16b5ae.jpeg

Фабула судового акту: В обґрунтування позову позивач, звернувся до відповідача з метою отримання індивідуальної податкової консультації у письмовій формі в якій просив пояснити чи існує обов'язок для нього як адвоката сплачувати єдиний внесок в ті місяці (періоди), коли він не отримав доходу від здійснення адвокатської діяльності, при умові, що єдиний внесок за нього сплачував роботодавець.

Відповідач надав індивідуальну податкову консультацію, виклавши її в листі №318/ФОП/17-00-13-02-04 від 01.02.2018 року, реєстраційний номер в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій 375/ІПК/17-00-13-02-04, в якій зазначив про необхідність сплати позивачу єдиного внеску за 2017 рік навіть за умови перебування позивача у трудових відносинах та сплати єдиного внеску за нього роботодавцем. Вказану податкову консультацію позивач вважає протиправною, посилаючись на норми чинного законодавства та практику Європейського суду з прав людини, зазначаючи, що він є застрахованою особою, доходу від адвокатської діяльності не отримує, перебуває у трудових відносинах з ТОВ, яке в свою чергу виплачує позивачу заробітну плату, отримує та перераховує до відповідних бюджетів усі обов'язкові платежі, в тому числі ЄСВ.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010 платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Згідно п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

На підставі вищевикладеного можна зробити висновок, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є найманим працівником в межах такої незалежної професійної діяльності і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності.

Постанова Житомирського апеляційного адміністративного суду від 19.06.2018 у справі 817/505/18.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/74790897.

Аналогічні висновки викладені Запорізьким окружним адміністративним судом від 16.07.2018 у справі №808/2072/18.

http://www.reyestr.court.gov.ua/Review/75538269.

Користуйтеся консультацією: Адвокат-«незалежник» не получил доход: уплачивать ли ЕСВ - позиція ДФС

Аналізуйте судовий акт: У разі призупинення адвокатської діяльності адвокатом та не отримання ним доходу від такої діяльності - обов'язок сплачувати ЄСВ відсутній (ВС/КАС №820/1538/17, 05 листопада 2018 р)

 

            

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

_____________________________________________

10002, м-н Путятинський, 3/65, телефон/факс: (0412) 481-604, 481-637  e-mail:  inbox@apladm.zt.court.gov.ua

Справа №  817/505/18

ПОСТАНОВА

іменем України

"19" червня 2018 р.                                                                                  м. Житомир

Житомирський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді                                                          Капустинського М.М.        

суддів:                                                                              Моніча Б.С.

                                                                                          Охрімчук І.Г.,

за участю секретаря                                                            Шведюк М.М.,

представника апелянта, позивача,  розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління ДФС у Рівненській області на рішення Рівненського окружного адміністративного суду від "16" березня 2018 р. у справі за позовом  Адвоката ОСОБА_2     до  Головного управління ДФС у Рівненській області     про визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації , -

суддя в 1-й інстанції - Друзенко Н.В.,

час ухвалення рішення - не зазначено,

місце ухвалення рішення - м. Рівне,

дата складання повного тексту рішення - 26.03.2018р.,-

ВСТАНОВИВ:

13.02.2018 Адвокат ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Рівненській області про  визнання протиправною та скасування індивідуальної податкової консультації з підстав не відповідності нормам чинного законодавства. В обґрунтування позову зазначає, що 12 січня 2018 року  звернувся до відповідача з метою отримання індивідуальної податкової консультації у письмовій формі в якій просив пояснити чи існує обов'язок для нього як адвоката сплачувати єдиний внесок в ті місяці (періоди), коли він не отримав доходу від здійснення адвокатської діяльності, при умові, що єдиний внесок за нього сплачував роботодавець. Відповідач надав індивідуальну податкову консультацію, виклавши її в листі №318/ФОП/17-00-13-02-04 від 01.02.2018 року, реєстраційний номер в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій 375/ІПК/17-00-13-02-04, в якій зазначив про необхідність сплати позивачу єдиного внеску за 2017 рік навіть за умови перебування позивача у трудових відносинах та сплати єдиного внеску за нього роботодавцем. Вказану податкову консультацію позивач вважає протиправною, посилаючись на норми чинного законодавства та практику Європейського суду з прав людини, зазначаючи, що він є застрахованою особою, доходу від адвокатської діяльності не отримує, перебуває у трудових відносинах з ТОВ "Акріс Агро", яке в свою чергу виплачує позивачу заробітну плату, отримує та перераховує до відповідних бюджетів усі обов'язкові платежі, в тому числі ЄСВ.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 16 березня 2018 року адміністративний позов  адвоката ОСОБА_2 до Головного управління ДФС у Рівненській області  задоволено повністю.

Визнано протиправною та скасовано індивідуальну  податкову консультацію Головного Управління ДФС  у Рівненській області, викладену в листі №318/ФОП/17-00-13-02-04 від 01.02.2018, реєстраційний номер в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій 375/ІПК/17-00-13-02-04.

Присуджено ОСОБА_2 за рахунок бюджетних асигнувань Головного Управління ДФС у Рівненській області судові витрати у вигляді сплаченого судового збору в сумі 704,80 грн.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Головне управління ДФС у Рівненській області звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення норма матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, якою залишити позовну заяву без задоволення. В апеляційній скарзі зазначає, що чинним законодавством встановлено обов'язок для самозайнятої особи визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску в разі неотримання доходу (прибутку) у звітному році або окремому місяці звітного року.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач просить рішення суду першої інстанції залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення. Зазначає, що  позивач є застрахованою особою, і єдиний внесок на нього регулярно нараховує та сплачує роботодавець в розмірі не менше мінімального, що виключає обов'язок по сплаті єдиного внеску позивачем як особою, що має право провадити адвокатську діяльність, зокрема, у періоди, коли він не отримував дохід від здійснення адвокатської діяльності.

Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню  з огляду на таке.

Судом встановлено, що ОСОБА_2 на підставі рішення Рівненської обласної кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури №VI/-5 від 27.09.2010 має право на заняття адвокатською діяльністю, про що йому видано відповідне свідоцтво за НОМЕР_1 від 11.10.2010 (а.с.13).  

З 06 червня 2011 року позивач перебуває на обліку як платник єдиного внеску за видом економічної діяльності по КВЕД 74.11.1. "Адвокатська діяльність", що підтверджується копією повідомлення Управління пенсійного фонду України в м. Рівне про взяття на облік платника єдиного внеску від 07.06.2011 за  №2040 (а.с.35).

17 березня 2015 року позивач прийнятий на посаду начальника юридичного відділу товариства з обмеженою відповідальністю "Акріс Агро", що підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_2 (а.с.14-15).

За 2017 рік роботодавець позивача - ТОВ "Акріс Агро" сплатив єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за працівника ОСОБА_2  в загальній сумі 23521,05 грн., що підтверджується копією довідки виданої ТОВ "Акріс Агро" №АКР00000028 від 08.02.2018 (а.с.16).

На звернення позивача (а.с.9), відповідачем листом №318/ФОП/17-00-13-02-04 від 01.02.2018, реєстраційний номер в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій 375/ІПК/17-00-13-02-04 надано індивідуальну податкову консультацію з питань застосування законодавства в частині необхідності сплати єдиного соціального внеску, в якій зазначено про необхідність сплати позивачу ЄСВ за 2017 рік навіть за умови перебування в трудових відносинах та сплати єдиного соціального внеску за нього роботодавцем (а.с.10-12, 26).

Позивач, не погодившись з вказаною індивідуальною податковою консультацією оскаржив її до суду.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що індивідуальна податкова консультація, наданої позивачу листом  №318/ФОП/17-00-13-02-04 від 01.02.2018 року, реєстраційний номер в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій 375/ІПК/17-00-13-02-04, не відповідає вимогам чинного законодавства.

Розглядаючи питання про законність та обґрунтованість судового рішення, яким позов задоволено, суд апеляційної інстанції враховує наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регламентовано Податковим  кодексом України.

Згідно із підпунктом  14.1.172 п.14.1. ст.14 Податкового кодексу України, визначено, що індивідуальна податкова консультація - це  допомога контролюючого органу конкретному платнику податків стосовно практичного використання конкретної норми закону або нормативно-правового акту з питань адміністрування нарахування та сплати податків чи зборів, контроль за справлянням яких покладено на такий контролюючий орган.

Порядок звернення платників податків за податковими консультаціями, а також розгляду таких звернень контролюючими органами та надання відповідей на них врегульовано ст.ст.52 і 53 Податкового кодексу України.  

Відповідно до п.52.1 ст.52 Податкового кодексу України, за зверненням платників податків контролюючі органи надають їм безоплатно індивідуальні податкові консультації з питань практичного застосування окремих норм податкового та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 25 календарних днів, що настають за днем отримання такого звернення даним контролюючим органом.

Приписами пункту 53.2 ст.52 Податкового кодексу України встановлено, що платник податків може оскаржити до суду наказ про затвердження узагальнюючої податкової консультації або надану йому індивідуальну податкову консультацію як правовий акт індивідуальної дії,  викладені в письмовій формі, які, на думку такого платника податків, суперечать нормам або змісту відповідного податку чи збору.

Так, відповідно до п.41.1. ст.41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган, його територіальні органи.

Приписами  частини першої та другої статті 12 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010, завданнями центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, є забезпечення адміністрування єдиного внеску шляхом його збору, ведення обліку надходжень від його сплати та здійснення контролю за сплатою єдиного внеску. Центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює контроль за додержанням законодавства про збір та ведення обліку єдиного внеску, правильністю нарахування, обчислення, повнотою і своєчасністю сплати єдиного внеску.

Згідно з пп.14.1.226. п.14.1 ст.14  Податкового кодексу України, самозайнята особа - це платник податку, який є фізичною особою - підприємцем або провадить незалежну професійну діяльність за умови, що така особа не є працівником в межах такої підприємницької чи незалежної професійної діяльності. В свою чергу, незалежна професійна діяльність - це участь фізичної особи у науковій, літературній, артистичній, художній, освітній або викладацькій діяльності, діяльність лікарів, приватних нотаріусів, приватних виконавців, адвокатів, арбітражних керуючих (розпорядників майна, керуючих санацією, ліквідаторів), аудиторів, бухгалтерів, оцінщиків, інженерів чи архітекторів, особи, зайнятої релігійною (місіонерською) діяльністю, іншою подібною діяльністю за умови, що така особа не є працівником або фізичною особою - підприємцем та використовує найману працю не більш як чотирьох фізичних осіб.

Пунктом 2 частини першої статті 1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010 передбачено, що єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування - це консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно пункту 3 вказаної частини, застрахована особа - це фізична особа, яка відповідно до законодавства підлягає загальнообов'язковому державному соціальному страхуванню і сплачує (сплачувала) та/або за яку сплачується чи сплачувався у встановленому законом порядку єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 4 Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010 платниками єдиного внеску є особи, які провадять незалежну професійну діяльність, а саме наукову, літературну, артистичну, художню, освітню або викладацьку, а також медичну, юридичну практику, в тому числі адвокатську, нотаріальну діяльність, або особи, які провадять релігійну (місіонерську) діяльність, іншу подібну діяльність та отримують дохід від цієї діяльності.

Пунктом 2 частини першої статті 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010  (база нарахування єдиного внеску), єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 4 (крім фізичних осіб - підприємців, які обрали спрощену систему оподаткування) та 5 частини першої статті 4 цього Закону, - на суму доходу (прибутку), отриманого від їх діяльності, що підлягає обкладенню податком на доходи фізичних осіб. При цьому сума єдиного  внеску  на загальнообов'язкове державне соціальне страхування не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску на місяць. У разі, якщо таким платником не отримано дохід (прибуток) у звітному році або окремому місяці звітного року, такий платник зобов'язаний визначити базу нарахування, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої цим Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску.

Разом з тим, відповідно до п.1 ч.1 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010, платниками єдиного внеску є роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами.

Згідно п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" №2464-VI від 08.07.2010, єдиний внесок нараховується для платників, зазначених у пунктах 1 (крім абзацу сьомого), частини першої статті 4 цього Закону, - на суму нарахованої кожній застрахованій особі заробітної плати за видами виплат, які включають основну та додаткову заробітну плату, інші заохочувальні та компенсаційні виплати, у тому числі в натуральній формі, що визначаються відповідно до Закону України "Про оплату праці", та суму винагороди фізичним особам за виконання робіт (надання послуг) за цивільно-правовими договорами.

На підставі вищевикладеного можна зробити висновок, що особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, зокрема адвокатську, вважається самозайнятою особою і платником єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування лише при умові, що така особа не є найманим працівником в межах такої незалежної професійної діяльності і що вона отримує дохід саме від такої незалежної професійної діяльності.

Як встановлено судом першої інстанції позивач своє право на заняття адвокатською діяльністю реалізовує не як самозайнята особа, а як найманий працівник - начальник юридичного відділу ТОВ "Акріс Агро". Зокрема, що стосується 2017 року, то його роботодавець щомісячно сплачував єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за найманого працівника ОСОБА_2 в розмірі 22%  від суми нарахованої йому заробітної плати, що складало в середньому близько 2000,00 грн. на місяць, тобто в сумі що перевищує  розмір мінімального страхового внеску на місяць.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що індивідуальна податкова консультація, наданої позивачу листом  №318/ФОП/17-00-13-02-04 від 01.02.2018 року, реєстраційний номер в єдиному реєстрі індивідуальних податкових консультацій 375/ІПК/17-00-13-02-04, не відповідає вимогам чинного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції і не впливають на правильність прийнятого судового рішення. Рішення прийнято з додержанням вимог матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 308310315316321322325329  Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу  Головного управління ДФС у Рівненській області  залишити без задоволення, рішення Рівненського окружного адміністративного суду від "16" березня 2018 р.  без змін.  

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий   суддя                                                   М.М. Капустинський

судді:                                                                           Б.С. Моніч

                                                                                     І.Г. Охрімчук

Повне судове рішення складено "19" червня 2018 р.

  

4783
Переглядів
2
Коментарів
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.