16.11.2016
Приєднуйтесь до нас в соціальних мережах: telegram viber youtube

Суди проти Автоматизованої системи, або FAQ із автопризначення справи на "потрібного" суддю

Нещодавно ми в якості представників у судовій справі вчергове зіткнулися із ситуацією, коли наші опоненти подали до суду п'ять абсолютно однакових позовів. Очевидно, жодних логічних пояснень, що це було зроблено помилково, не існує.

Помилково п'ять разів сформувати п'ять ідентичних позовних заяв неможливо, тим більше, коли це робить одна із топових юридичних фірм України.

Давно відомо, що таким чином позивачі намагаються збільшити шанси на розподіл справи на "потрібного" суддю – адже в Україні з 2011 року феодальні принципи розподілу справ головою суду були замінені на автоматизовану систему.

Але ринкові механізми врівноваження попиту та пропозиції діють також і в системі українського судочинства.

І судова влада України, йдучи назустріч попиту корумпованої частини суспільства на контрольоване призначення суддів, відреагувала вишуканою пропозицією, що запропонована не самими судами – а Державною судовою адміністрацією України та Державним підприємством "Інформаційні судові системи".

Результат пошуку зображень за запитом "Суди проти Автоматизованої системи"

Пользуйтесь консультацией: Отвод в уголовном процессе

Пропозиція Судової влади України направлена не лише на підвищення ймовірності, а на забезпечення повного контролю над системою.

Усі подальші факти та висновки будь-хто може легко перевірити на веб-ресурсі "Судова влада України", який містить звіти про автоматизований розподіл судових справ між суддями.

В розумінні Положення про автоматизовану систему документообігу суду (Положення), об'єктивний та неупереджений розподіл судових справ між суддями має здійснюватися з додержанням наступних принципів:

1. У хронологічному порядку, тобто в порядку черговості надходжень справ.

2. З урахуванням завантаженості кожного судді (збалансованого навантаження).

3. Випадково, тобто автоматично, без будь-якого втручання людини.

Співставлення даних звітів про автоматизований розподіл судових справ між суддями в місцевих судах однозначно підтверджує, що часто справи передаються на авторозподіл з порушенням послідовності.

Що стосується судів апеляційної та касаційної інстанцій, то точно встановити хронологію подачі справ на авторозподіл для сторони практично неможливо, бо час авторозподілу фіксується за єдиними унікальними номерами, а час надходження справи до суду – за вхідними номерами в журналі реєстрації, до яких у сторони немає доступу.

Так порушується перший принцип авторозподілу – принцип хронології.

Другим принципом авторозподілу є принцип збалансованого навантаження судді. Коли система розподіляє справи між 10 суддями, це не означає, що усі вони мають рівні шанси отримати справу (1:10). Шанси судді мають бути відкориговані на коефіцієнт навантаження, який є прямо пропорційний до кількості судових справ, які були розподілені на суддю, а також залежить від складності цих справ, форми участі судді в розгляді судової справи, коефіцієнту адміністративних посад тощо.

На практиці система взагалі обирає не конкретного суддю, а випадкове число, яке лежить в межах загального інтервалу чисел, що складається з сум інтервалів чисел усіх суддів, які беруть участь в авторозподілі.

Результат пошуку зображень за запитом "судів апеляційної та касаційної інстанцій"

Читайте статтю: Затягування судового розгляду справи: законні способи не зовсім законних дій

Схематично це виглядає так:

Суддя

1

2

3

4

5

6

інтервал

1-10

11-29

30

31-40

41-45

46-90

Тому, чим більший інтервал чисел має суддя – тим більше шансів бути обраним для розгляду справи. У даному випадку, суддя №6 має найбільші шанси.

Нагадаємо, що, відповідно до Положення, єдиним, від чого залежить інтервал чисел кожного судді, є його коефіцієнт навантаження. Але як перетворити коефіцієнти навантаження (які є приблизно однаковими і виглядають десь так: 2.1403, 2.1578, 2.1603 і т.п.) – в інтервали цілих чисел, які буде використовувати система?

Для цього ДП "Інформаційні судові системи", яке впроваджувало в судах автоматизовану систему за дорученням Державної судової адміністрації України, використовує новий показник, який не передбачений жодним нормативним документом, – "відносний показник навантаження" (ВПНаван).

ВПНаван є результатом математичних дій із коефіцієнтами навантаження суддів, єдиною ціллю яких є перетворення коефіцієнтів у інтервали цілих чисел, які б були предметом для випадкового вибору автоматизованої системи за принципом: чим більший коефіцієнт навантаження – тим менший інтервал чисел.

Ось так виглядає приклад запису щодо судді зі звіту автопризначення справи:

10: ПІБ судді; Період: з 01.01.2016 по 05.05.2016; ВПНаван: 13; КНаван: 2.1403; Відпрацьовано: 72; Справ(доповідач): 185; Справ(головуючий): 0; Справ(учасник): 5; Інтервал: 204 – 216, де:

  • ВПНаван – відносний показник навантаження судді.
  • КНаван – коефіцієнт навантаження судді.
  • Інтервал – інтервал чисел від .. до … (включно) щодо конкретного судді.

Здавалося б, "відносний показник навантаження" є виключно технічним показником і математично є вираженням того ж коефіцієнту навантаження. Така трансформація має лише технічну потребу для роботи автоматизованої системи та не несе жодного іншого додаткового смислового навантаження.

Адже визначення "відносного показника навантаження" відсутнє у нормативних актах, воно запроваджене лише розробником системи – ДП "Інформаційні судові системи".

Детальне вивчення звітів авторозподілу справ, наприклад, господарського суду Києва приводить нас до висновку про те, що у цьому суді:

1. Одному із суддів при авторозподілі завжди присвоюється коефіцієнт "ВПНаван", що складає 50% усього цифрового інтервалу усіх суддів. Іншими словами, шанси судді із таким 50% коефіцієнтом "ВПНаван" на отримання справи є рівно такими ж, як і шанси усіх інших суддів разом узятих.

2. Такий суддівський "джекпот" у вигляді підвищеного коефіцієнту "ВПНаван" зберігається за суддею, поки судді системою не буде розподілена судова справа. Не важко здогадатися, що зазвичай це відбувається за 1-2 авторозподіли. Після чого цей підвищений коефіцієнт переходить до іншого судді як перехідний символ "неупередженості" українського правосуддя.

Результат пошуку зображень за запитом "судів апеляційної та касаційної інстанцій"

Вспомните новость: Протокол судебного заседания по уголовному делу

Перерахунок показників КНаван та ВПНаван у реальних звітах авторозподілу за формулою, наданою ДП "Інформаційні судові системи", безумовно доводить ручне коригування збільшеного ВПНаван працівниками апарату суду, а отже – пряме втручання в роботу автоматизованої системи.

Автоматизована система очевидно надає користувачам – апарату суду – технічну можливість ручного коригування налаштувань. Однак, попри наявність технічної можливості, для такого збільшення немає жодних юридичних підстав.

Так грубо порушується другий принцип авторозподілу – розподіл з урахуванням завантаженості кожного судді, оскільки показники ВПНаван коригуються вручну.

Заради справедливості, потрібно зазначити, що не всі суди мають саме такі налаштування автоматизованої системи. Ми не визначили ні територіальної, ані будь-якої іншої логіки, чому різні суди по-різному налаштували систему.

Наприклад, у Києві, місцеві та господарські суди, а також Вищий господарський суд України, усі районні суди та апеляційний суд практикують "підвищений коефіцієнт ВПНаван", а Окружний адміністративний суд м. Києва – ні.

Наприклад, Вінницький окружний адміністративний суд – практикує "підвищений коефіцієнт ВПНаван", а Волинський окружний адміністративний суд та Господарський суд Дніпропетровської області – ні.

Повертаємося до основного питання: де ж тут зловживання, якщо усі судді мають однакові шанси на отримання справи, усім їм з певною черговістю розподіляється вказаний підвищений коефіцієнт ВПнаван?

Насправді все дуже просто.

Маючи потрібні "контакти" із працівниками апарату суду, які в силу розуміння налаштувань системи та досвіду роботи знають, коли саме у потрібного судді буде (чи може бути з великою долею ймовірності) підвищений коефіцієнт ВПНаван (а отже – 50 % шанс отримати справу), кілька аналогічних позовів передаються на авторозподіл одночасно із порушенням принципу хронології.

Що робити з іншими аналогічними позовами – справа технічна.

Усі позови подаються із незначними процесуальними порушеннями, як правило, із копією квитанції про сплату судового збору, а оригінал квитанції подається лише у ту справу, яка розподілена на "потрібного" суддю.

Наше листування із судами з піднятих питань нагадує спілкування Белібердінського та Московського начальників за принципом "запустить дурочку", описане Михайлом Жванецьким.

Верховний Суд України, Вищий господарський суд України, Київський апеляційний господарський суд, господарський суд м. Києва, а також Державна судова адміністрація України відмовились коментувати питання хронології авторозподілу та визначення відносного показника навантаження.

Правове управління Верховного Суду листом від 26 вересня 2016 року за № 202-3474/0/8-16 надало відповідь про те, що ВСУ не володіє і не зобов'язаний володіти вказаною інформацією, оскільки адміністратором системи є ДП "Інформаційні судові системи".

Рівень правого нігілізму та безвідповідальності даної відповіді є несумісним із цивілізованою системою судочинства.

Результат пошуку зображень за запитом "суддя"

Пользуйтесь консультацией: Обжалование определений следственного судьи - как это

Ось чому ми вважаємо, що судді не лише можуть, але й повинні знати про те, яким чином працює система автопризначення:

1. Розподіл справи з порушенням правил автопризначення є підставою для відводу судді – а тому судді повинні бути обізнаними із правилами автопризначення для можливості об'єктивно та якісно реагувати на відводи.

2. Положення надає певні повноваження зборам суддів конкретного суду встановлювати специфіку роботи системи. Виникає логічне питання – яким чином збори суддів взагалі можуть встановлювати особливі умови авторозподілу справ, якщо судді не мають жодного уявлення про роботу автоматизованої системи в цій частині? Більше того, в більшості судів такі рішення зборів суддів є, і в більшості випадків вони не є публічними.

3. Подання справ на авторозподіл не в хронологічному порядку та коригування показника ВПНаван є порушенням вимог законодавства і, не виключено – злочином. А повідомлення правоохоронні органи про правопорушення та злочини є професійним обов'язком суддів – для чого у них є усі процесуальні інструменти.

В іншому ж випадку, коли суддя обізнаний із ситуацією, але замовчує її – є всі підстави говорити про порушення присяги та співучасть у злочині.

Тобто, суди самоусунулися навіть від обговорення цієї проблеми, що робить її вирішення більш складним і системним.

У зв'язку з чим, ми звернулися до Державної судової адміністрації України з вимогою про приведення у відповідність до чинного законодавства роботи автоматизованих систем судів, а також до Національного антикорупційного бюро України із проханням перевірити вказані обставини.

Автор статті: Тарас Нечитайло

Джерело: Українська правда

0
Коментарів
Оставьте Ваш комментарий:

Пожалуйста, авторизуйтесь или зарегистрируйтесь для добавления комментария.


Популярні судові рішення
Назва події
Завантаження основного зображення
Вибрати зображення
Текст опис події: