Історія справи

Постанова

Іменем України

14 серпня 2024 року

м. Київ

Справа № 187/29/21

Провадження № 61-1112св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду - головуючого судді Крата В. І., судді-доповідача Гудими Д. А., суддів Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Пархоменка П. І. - розглянув у порядку письмового провадження справу,

учасниками якої є

позивач - ОСОБА_1 (далі - позивач),

відповідачі- ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (далі - відповідачі),

треті особи, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кузьменко Інна Петрівна, Подільський районний відділ державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), державний реєстратор Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради Астафьєва Яна Вікторівна, державний реєстратор філії Комунального підприємства Куманівецької сільської ради «Вектор» у Київській області Колодій Олег Валентинович,

про зняття арешту

за касаційною скаргою ОСОБА_2 (далі - скаржник), інтереси якого представляє адвокат Кошарна Світлана Сергіївна (далі - адвокат),

на рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2022 року, ухвалене суддею Говорухою В. О., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 6 грудня 2023 року, прийняту колегією суддів у складі Городничої В. С., Петешенкової М. Ю., Єлізаренко І. А.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

(1) Вступ

1. Позивач придбав на електронних торгах реалізовану у виконавчому провадженні земельну ділянку. Він мав намір оформити право власності на неї. Проте перешкодою для реєстрації цього права стали чотири арешти, накладені у двох цивільних справах, у кримінальному та у виконавчому провадженнях. Тому позивач звернувся до суду та просив зняти із земельної ділянки вказані арешти.

2. Суд першої інстанції вважав вимоги позивача необґрунтованими. Виснував, що арешт у кримінальному провадженні зумовлений потребами збереження речового доказу. Суд не встановив, що порушення прав позивача відбулося виключно внаслідок протиправних дій (бездіяльності) відповідачів. Заявлені вимоги не відновлять його порушених прав. Апеляційний суд за апеляційною скаргою позивача залишив рішення суду першої інстанції без змін. Вказав, що електронні торги відбулися за наявності заборон на відчуження (арешту) майна, накладених, зокрема, на підставі судових рішень.

3. Один зі співвідповідачів із судовими рішеннями не погодився. Заявив, що спори, пов`язані з належністю майна, на яке накладений арешт, суди розглядають у порядку цивільного судочинства у позовному провадженні.Наполягав, що позивач є добросовісним набувачем земельної ділянки, не є боржником чи стороною виконавчого провадження, не є стороною у цивільних справах, у яких накладений арешт, не є підозрюваним, обвинуваченим у кримінальному провадженні. Вважав, що звернення до суду з позовом про зняття арешту з майна є ефективним способом захисту.

4. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду мав відповісти на такі питання: (1) за правилами якого судочинства треба розглядати спір про зняття арешту з майна, накладеного у кримінальному провадженні згідно з Кримінальним процесуальним кодексом України 2012 року (далі - КПК України 2012 року)? (2) чи можна задовольнити касаційну скаргу співвідповідача, яка за змістом спрямована на задоволення процесуального інтересу позивача та стосується судового рішення, яке не впливає на цивільні права й інтереси цього скаржника?Вирішив, що питання про зняття із земельної ділянки арешту, накладеного у кримінальному провадженні на підставі КПК України 2012 року, належить розглядати за правилами кримінального судочинства. Крім того, з огляду на принцип диспозитивності не можна скасувати судові рішення та задовольнити позов за касаційною скаргою співвідповідача, коли на цьому задоволенні не наполягає позивач.

(2) Зміст позовної заяви

5. У січні 2021 року позивач звернувся до суду з позовом, у якому просив зняти арешти із земельної ділянки з кадастровим номером 1223756800:02:013:0176 загальною площею 0,1500 га, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (далі - земельна ділянка), накладені на підставі:

ухвали Печерського районного суду міста Києва від 26 березня 2020 року у справі № 757/12845/20-к (номер запису про обтяження 36128332, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 51828331 від 30 березня 2020 року, приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кузьменко І. П.) (далі - арешт у справі № 757/12845/20-к);

постанови Подільського районного відділу Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 13 вересня 2018 року у виконавчому провадженні № 57214246 (номер запису про обтяження 27907607, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 42993452 від 13 вересня 2018 року 16:27:14, ОСОБА_5 , Подільський районний відділ Державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ)) (далі - арешт у ВП № 57214246);

ухвали Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2018 року у справі № 187/998/16-ц (номер запису про обтяження 26714181, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 41706758 від 20 червня 2018 року 15:57:38, ОСОБА_6 , Департамент комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради Дніпропетровської області) (далі - арешт у справі № 187/998/16-ц);

ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 23 травня 2018 року у справі № 756/6560/18 (номер запису про обтяження 26296747, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 41256342 від 24 травня 2018 року 09:52:01, ОСОБА_7 , філія Комунального підприємства Куманівецької сільської ради «Вектор» у Київській області) (далі - арешт у справі № 756/6560/18).

Мотивував вимоги так:

5.1. Позивач є переможцем електронних торгів від 29 грудня 2020 року № 519276 з реалізації земельної ділянки. Ціну лота № 457245 він вніс у повному обсязі.

5.2. 8 січня 2021 року приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Осельський Є. С. склав акт проведення електронних торгів з реалізації арештованого нерухомого майна в процедурі виконавчого провадження. 9 січня 2021 року він постановив зняти арешт із земельної ділянки.

5.3. Під час спроби отримати у нотаріуса свідоцтво про придбання майна з прилюдних торгів та реєстрації права власності на придбану земельну ділянку позивач дізнався про наявні обтяження земельної ділянки у вигляді чотирьох арештів, які накладені у справах № 757/12845/20-к, № 187/998/16-ц, № 756/6560/18 і ВП № 57214246.

5.4. Ставши переможцем електронних торгів і повністю розрахувавшись за майно, позивач набув право власності на земельну ділянку. Тому наявність арештів унеможливлює перереєстрацію зазначеного права та порушує останнє.

(3) Зміст рішення суду першої інстанції та постанови апеляційного суду

6. 15 листопада 2022 року Петриківський районний суд Дніпропетровської області ухвалив рішення, згідно з яким у задоволенні позову відмовив. Мотивував так:

6.1. 27 травня 2021 року слідчий суддя Голосіївського районного суду м. Києва постановив ухвалу у кримінальному провадженні № 12021100000000085 (стосується, зокрема, правомірності проведення електронних торгів 28 грудня 2020 року), згідно з якою наклав арешт на земельну ділянку. Вказаний арешт зумовлений потребами кримінального провадження (збереження речового доказу).

6.2. Заявлені вимоги хоч і передбачені законом для захисту цивільних прав, але не зумовлять поновлення права позивача, який вважає себе добросовісним набувачем-власником придбаного з публічних торгів майна.

6.3. З огляду на те, що має місце арешт майна (речових доказів), зокрема, земельної ділянки, накладений у порядку забезпечення кримінального провадження, задоволення вимог позивача не призведе до відновлення його прав і реєстрації за ним права власності на відповідне майно.

6.4. За змістом ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 27 травня 2021 року є також арешт, який 9 квітня 2020 року наклав на нерухоме майно скаржника приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Теличко В. А. Позивач вимогу про скасування цього обтяження не заявив.

6.5. Суд не встановив, що порушення прав позивача відбулося виключно внаслідок протиправних дій (бездіяльності) відповідачів. Тому вимоги про усунення перешкод у користуванні майном шляхом зняття з нього арешту є безпідставними.

7. 6 грудня 2023 року Дніпровський апеляційний суд прийняв постанову, згідно з якою апеляційну скаргу позивача залишив без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Навів аналогічні до останнього мотиви.

(4) Зміст провадження у Верховному Суді

8. 19 січня 2024 року адвокат в інтересах скаржника подала до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просила: (1) поновити строк на касаційне оскарження; (2) скасувати зазначені рішення судів й ухвалити нове - про задоволення позову.

9. 12 лютого 2024 року Верховний Суд у складі судді Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою залишив касаційну скаргу без руху та встановив для усунення недоліків останньої десятиденний строк із дня вручення цієї ухвали. Скаржник (особисто або через адвоката) мав надати додаткове обґрунтування пропуску строку на касаційне оскарження та необхідності його поновлення, зазначити відомості про наявність або відсутність у нього електронного кабінету та сплатити судовий збір.

10. 1 березня 2024 року адвокат в інтересах скаржника подала до Верховного Суду уточнену касаційну скаргу, у якій додатково обґрунтувала пропуск строку на касаційне оскарження та необхідність його поновлення, зазначила про відсутність у скаржника електронного кабінету, додала платіжну інструкцію № ПН3026436 про сплату 7 264,00 грн судового збору.

11. 27 травня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою поновив скаржнику строк на касаційне оскарження, відкрив касаційне провадження та витребував справу з суду першої інстанції.

12. 23 липня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу, згідно з якою призначив справу до судового розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

13. Скаржник мотивував касаційну скаргу так:

13.1. Спори, пов`язані з належністю майна, на яке накладений арешт, суди розглядають у порядку цивільного судочинства у позовному провадженні, якщо існує спір щодо визнання права власності на майно та однією зі сторін відповідного спору є фізична особа, крім випадків, коли розгляд таких справ відбувається за правилами іншого судочинства. Якщо опис та арешт майна проводив державний виконавець, скаргу сторони виконавчого провадження слід розглядати у порядку, передбаченому розділом VII ЦПК України. Інші особи, які є власниками (володільцями) майна і які вважають, що майно, на яке накладений арешт, належить їм, а не боржникові, можуть звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно та про зняття з нього арешту (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 5 травня 2020 року у справі № 554/8004/16-ц).

13.2. Відповідачем у справах за позовами про звільнення майна з-під арешту є боржник або особа, в інтересах якої накладено арешт на майно у виконавчих провадженнях, оскільки задоволення такого позову може безпосередньо вплинути на права та законні інтереси сторін спірних правовідносин щодо такого майна (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 травня 2020 року у справі № 554/8004/16-ц і від 26 листопада 2019 року у справі № 905/386/18).

13.3. Позов про зняття арешту може подати власник, а також особа, яка володіє на підставі закону чи договору або іншій законній підставі майном, що не належить боржнику (речове право на чуже майно) (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 5 квітня 2022 року у справі № 343/2260/20).

13.4. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 і від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/17).

13.5. Позивач є добросовісним набувачем права власності на земельну ділянку, не є боржником чи стороною виконавчого провадження, не є стороною у справах № 756/6560/18 і № 187/998/16-ц, не є підозрюваним, обвинуваченим, особою, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану кримінальним правопорушенням, щодо якого 18 березня 2020 року розпочате кримінальне провадження № 12020100060001244.

13.6. Електронні торги відбулися 29 грудня 2020 року, а кримінальне провадження № 12021100000000085 розпочате 5 лютого 2021 року. Тому звернення до суду з позовом про зняття арешту з майна є ефективним способом захисту.

13.7. Висновки судів першої й апеляційної інстанцій не відповідають обставинам справи, ухвалені з порушенням норм матеріального права та без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 5 травня 2020 року у справі № 554/8004/16-ц, Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 5 квітня 2022 року, у справі № 343/2260/20 від 3 травня 2022 року.

(2) Позиції інших учасників справи

14. 28 березня 2024 року ОСОБА_3 подав до Верховного Суду заяву, в якій просив урахувати висновки, сформульовані Верховним Судом у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду справи у постанові від 7 березня 2024 року у справі № 758/13105/20. Мотивував так:

14.1. Предметом позову у справі № 758/13105/20 є також зняття арешту з іншого нерухомого майна позивача, яке теж відчужили за наявності арештів, накладених судами. Верховний Суд у тій справі виснував, що порядок скасування заходів забезпечення позову визначений статтею 158 ЦПК України, відповідно до частин першої - другої якої суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи. Тобто арешт слід скасовувати у тій справі, у якій його наклали.

14.2. Верховний Суд у справі № 758/13105/20 також зробив висновок про те, що питання щодо зняття арешту з майна, накладеного за ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26 березня 2020 року в справі № 757/12845/20-к під час досудового розслідування в кримінальному провадженні, слід вирішувати в останньому.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

(1) Межі розгляду справи у суді касаційної інстанції

15. 27 травня 2024 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду постановив ухвалу про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою скаржника на підставі, визначеній у пункті 1 частини другої статті 389 ЦПК України.

16. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

17. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (частина третя статті 400 ЦПК України).

18. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частина друга статті 414 ЦПК України).

19. З огляду на вказані приписи у разі встановлення порушення правил юрисдикції Верховний Суд не обмежений доводами касаційної скарги.

(2) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій

(2.1) За правилами якого судочинства треба розглядати спір про зняття арешту з майна, накладеного у кримінальному провадженні згідно з КПК України 2012 року?

20. Позивач став переможцем електронних торгів і розрахувався за земельну ділянку. Мав намір оформити право власності на неї та звернувся до нотаріуса з метою отримання свідоцтва про придбання майна з електронних торгів. Однак з`ясував, що, зокрема, у кримінальному провадженні на земельну ділянку накладений арешт на підставі ухвали Печерського районного суду м. Києва від 26 березня 2020 року у справі № 757/12845/20-к.

21. Позивач вважав, що це обтяження можна зняти за правилами цивільного судочинства. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову. Звернув увагу, зокрема, на те, що арешт, накладений у справі № 757/12845/20-к, зумовлений потребами кримінального провадження у збереженні речового доказу. Апеляційний суд погодився із висновками суду першої інстанції.

22. Позивач ці рішення не оскаржив. Але із ними не погодився скаржник - один із відповідачів. Зауважив, що позивач є добросовісним набувачем земельної ділянки. Наголосив, що спори, пов`язані з належністю майна, на яке накладений арешт, суди розглядають за правилами цивільного судочинства у позовному провадженні.

23. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду звертає увагу на те, що суди помилково розглянули за правилами цивільного судочинства вимогу про звільнення майна з-під арешту, накладеного за правилами КПК України 2012 року. Останній передбачає ефективний механізм зняття арешту з майна, зокрема за зверненням особи, яка не є учасником кримінального провадження.

24. Суд касаційної інстанції перевіряє дотримання загальними судами правил юрисдикції незалежно від наявності відповідних доводів у касаційній скарзі; встановивши порушення правил юрисдикції загальних судів, суд касаційної інстанції закриває провадження у справі повністю або у відповідній частині позовних вимог (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2023 року у справі № 676/7428/19).

25. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можна вирішити у межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

26. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (абзац перший частини першої статті 19 ЦПК України).

27. Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу.

28. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесене до інших видів судочинства.

29. Підозрюваний, обвинувачений, їх захисник, законний представник, інший власник або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано (частина перша статті 174 КПК України 2012 року).

30. Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що, якщо арешт накладений за КПК України 2012 року на майно особи, яка не є учасником кримінального провадження, то вирішення питання щодо зняття такого арешту й оскарження відповідних дій або бездіяльності слідчого в кримінальному провадженні здійснюються за правилами КПК України 2012 року (постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 202/5044/17, від 28 листопада 2018 року у справі № 636/959/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 640/17552/16-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 202/1452/18, від 11 вересня 2019 року у справі № 504/1306/15-ц).

31. Якщо право власності особи порушене у кримінальному провадженні, така особа, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, має право на звернення з клопотанням про скасування арешту та вирішення інших питань, які безпосередньо стосуються її прав, обов`язків чи законних інтересів, у порядку, передбаченому КПК України. Тобто чинний кримінальний процесуальний закон передбачає способи захисту прав власника або володільця майна, який не є учасником кримінального провадження, тоді як цивільно-процесуальний закон не передбачає можливості такого захисту у порядку цивільного судочинства (див. постанови Великої Палати Верховного Судувід 24 квітня 2018 року у справі № 202/5044/17, від 27 березня 2019 року у справі № 202/1452/18). Тому у разі, якщо арешт на майно накладений у порядку, передбаченому КПК України, особа, яка вважає, що такими діями порушене її право власності, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, має право оскаржити ці дії та звернутися до суду про скасування арешту лише у порядку кримінального судочинства. Такий порядок захисту прямо передбачений КПК України і є ефективним (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2018 року у справі № 202/5044/17, від 28 листопада 2018 року у справі № 636/959/16-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 640/17552/16-ц, від 27 березня 2019 року у справі № 202/1452/18).

32. Якщо арешт на майно накладений у порядку, передбаченому КПК України 2012 року, то особа, яка вважає, що цим порушене її право на майно, навіть за умови, що вона не є учасником кримінального провадження, а останнє закрив своєю постановою слідчий, має право звернутися до слідчого судді з клопотанням про скасування арешту в порядку кримінального судочинства. Такий порядок захисту права на майно є ефективним, оскільки забезпечить відновлення права власника або іншого володільця майна, на яке був накладений арешт слідчим суддею у кримінальному провадженні (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі № 727/2878/19).

33. Суди попередніх інстанцій встановили:

33.1. Позивач є переможцем електронних торгів від 29 грудня 2020 року № 519276 з реалізації арештованого майна, а саме земельної ділянки.

33.2. Згідно з інформацією з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна на земельну ділянку накладений арешт, зокрема згідно з ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 26 березня 2020 року у справі № 757/12845/20-к (кримінальне провадження № 12020100060001244; номер запису про обтяження: 36128332, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 51828331 від 30 березня 2020 року, приватний нотаріус Кузьменко І. П., Київський міський нотаріальний округ, м. Київ).

33.3. 26 березня 2020 року у справі № 757/12845/20-к слідчий суддя наклав арешт на майно, яке належить скаржнику, за клопотанням цивільного позивача з метою недопущення незаконного відчуження цього майна.

33.4. Заявлені позивачем вимоги, хоч і відповідають передбаченим законом способам захисту цивільних прав, однак по суті не зумовлять поновлення порушеного права позивача, який вважає себе добросовісним набувачем-власником придбаного з публічних торгів майна, і за захистом якого він звернувся до суду. З огляду на наявність накладеного в порядку забезпечення кримінального провадження арешту майна (речових доказів), у тому числі придбаної земельної ділянки, задоволення вимоги позивача не відновить його права та не дозволить зареєструвати за ним право власності.

34. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду зауважує, що за змістом наведених вище висновків Великої Палати Верховного Суду визначена КПК України 2012 року процедура є ефективною для вирішення питання про зняття з майна арешту, накладеного у кримінальному провадженні за цим кодексом. Таку процедуру не можна замінити визначеною ЦПК України процедурою лише тому, що, на думку особи, яка захищає її право власності на майно, усунути перешкоди у користуванні та розпорядженні цим майном краще за правилами цивільного судочинства, ніж судочинства кримінального. Сумніви сторони у тому, що чітко визначена КПК України процедура повернення тимчасово вилученого майна, скасування його арешту, повернення речових доказів у кримінальному провадженні може не дати бажаного результату, не є підставою для застосування інституту позовного провадження згідно з ЦПК України.

35. Суди першої й апеляційної інстанцій, установивши, що арешт на земельну ділянку накладений у кримінальному провадженні за правилами КПК України 2012 року, помилково відмовили у задоволенні позовної вимоги, а не закрили провадження у справі у відповідній частині.

(2.2) Чи можна задовольнити касаційну скаргу співвідповідача, яка за змістом спрямована на задоволення процесуального інтересу позивача та стосується судового рішення, яке не впливає на цивільні права й інтереси цього скаржника?

36. Позивач просив зняти арешти із земельної ділянки, яку він придбав за результатами електронних торгів, накладені згідно з постановою державного виконавця у ВП № 57214246, за ухвалою Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2018 року у справі № 187/998/16-ц і за ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 23 травня 2018 року у справі № 756/6560/18. Позивач наголошував, що обтяження у вигляді арештів позбавило його можливості оформити право власності на земельну ділянку. Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову, бо не встановив, що порушення прав позивача відбулося виключно внаслідок протиправних дій (бездіяльності) відповідачів. Виснував, що заявлені вимоги не відновлять порушене право позивача. Апеляційний суд погодився із цим висновком.

37. Із судовими рішеннями не погодився один із відповідачів - скаржник. У касаційній скарзі стверджував, що позивач є добросовісним набувачем земельної ділянки, не є боржником чи стороною виконавчого провадження, не є стороною у справах № 756/6560/18 і № 187/998/16-ц. На його переконання, суди мали задовольнити позов.

38. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду не погоджується зі скаржником. Зауважує, що за змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства (пункт 5 частини третьої статті 2, стаття 13 ЦПК України) учасник справи має право оскаржити судове рішення, яке порушує права чи інтереси саме цього учасника. Позивач як особа, яка мала інтерес у розгляді та вирішенні його вимог, із судовими рішеннями про відмову у задоволенні позову погодився та не оскаржив їх у касаційному порядку.

39. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (статті 391 ЦК України).

40. Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є диспозитивність (пункт 5 частини третьої статті 2 ЦПК України).

41. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частини перша та третя статті 13 ЦПК України).

42. Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду звертає увагу на те, що диспозитивність - один із принципів цивільного судочинства, на підставі якого учасник справи самостійно вирішує, зокрема, чи оскаржувати судові рішення у касаційному порядку та в яких межах (див., наприклад, постанови Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 22 листопада 2023 року у справі № 465/6549/16-ц, Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі № 336/6023/20 та від 19 квітня 2024 року у справі № 518/776/20).

43. Суди попередніх інстанцій встановили таке:

43.1. Переможцем електронних торгів від 29 грудня 2020 року № 519276 з реалізації земельної ділянки є позивач.

43.2. Згідно з інформацією з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо земельної ділянки є обтяження у вигляді арештів, які накладеніна підставі:

постанови Подільського РВ ДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) від 13 вересня 2018 року у ВП № 57214246;

ухвали Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 11 червня 2018 року у справі № 187/998/16-ц;

ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 23 травня 2018 року у справі № 756/6560/18 (т. 1, а. с. 16-17).

44. Суд першої інстанції у задоволенні позову відмовив. Позивач це рішення оскаржив в апеляційному порядку. Апеляційний суд рішення суду першої інстанції залишив без змін. У касаційному порядку позивач ці судові рішення не оскаржив. Отже, він, хоч і вважав, що має спір із відповідачами та звернувся за його вирішенням до суду, надалі розпорядився процесуальними правами щодо предмета спору, не оскарживши відповідні судові рішення. Така процесуальна поведінка позивача підтверджує його згоду з рішеннями судів попередніх інстанцій (див. близький за змістом висновок у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 2 грудня 2020 року у справі № 734/519/15-ц, від 2 травня 2024 року у справі № 459/2034/23, від 9 травня 2024 року у справі № 509/1161/18, від 23 травня 2024 року у справі № 595/524/18).

45. Скаржник, який є одним зі співвідповідачів, не обґрунтував, як саме судові рішення про відмову у задоволенні позову порушили його цивільні права й інтереси стосовно земельної ділянки. За змістом оскаржених судових рішень вони не вплинули на цивільні права й інтереси скаржника.

(3) Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

(3.1) Щодо суті касаційної скарги

46. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення суду першої й апеляційної інстанцій у відповідній частині і закрити провадження у справі чи залишити позов без розгляду у відповідній частині (пункт 5 частини першої статті 409 ЦПК України).

47. Судове рішення, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в касаційному порядку повністю або частково з закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів касаційної скарги (частини перша та друга статті 414 ЦПК України).

48. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини першої статті 409 ЦПК України).

49. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (стаття 410 ЦПК України).

50. Ураховуючи наведені вище висновки щодо застосування норм процесуального права, порушення судами попередніх інстанцій правил юрисдикції загальних судів у частині розгляду за правилами цивільного судочинства питання про зняття арешту, накладеного за правилами КПК України 2012 року, касаційну скаргу слід задовольнити частково: оскаржені судові рішення у частині вимоги про зняття арешту із земельної ділянки, накладеного згідно з ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 26 березня 2020 року у справі № 757/12845/20-к, слід скасувати, а провадження у справі в цій частині закрити; роз`яснити позивачеві, що питання про зняття вказаного арешту треба вирішувати у межах кримінального провадження; в іншій частині оскаржені судові рішення слід залишити беззмін.

Керуючись статтями 255, 256, 400, 409, 410 414 416 418 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

п о с т а н о в и в:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

2. Скасувати рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 6 грудня 2023 року у частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зняття арешту, накладеного згідно з ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 26 березня 2020 року у справі № 757/12845/20-к, із земельної ділянки з кадастровим номером 1223756800:02:013:0176 і загальною площею 0,1500 га, розташованої за адресою:

АДРЕСА_1 . Закрити провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 за участю третіх осіб, які не заявляють самостійні вимоги щодо предмета спору, - приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Кузьменко Інни Петрівни, Подільського районного відділу державної виконавчої служби Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), державного реєстратора Департаменту комунальної власності, земельних відносин та реєстрації речових прав на нерухоме майно Кам`янської міської ради Астафьєвої Яни Вікторівни, державного реєстратора філії Комунального підприємства Куманівецької сільської ради «Вектор» у Київській області Колодія Олега Валентиновича - про зняття арешту, накладеного згідно з ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 26 березня 2020 року у справі № 757/12845/20-к, із земельної ділянки з кадастровим номером 1223756800:02:013:0176 і загальною площею 0,1500 га, розташованої за адресою:

АДРЕСА_1 . Залишити без змін рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 15 листопада 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 6 грудня 2023 року в іншій частині.

5. Роз`яснити ОСОБА_1 , що питання про зняття арешту, накладеного згідно з ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 26 березня 2020 року у справі № 757/12845/20-к, із земельної ділянки з кадастровим номером 1223756800:02:013:0176 і загальною площею 0,1500 га, розташованої за адресою: Дніпропетровська область, Петриківський район, смт Курилівка, вул. Першотравнева, належить розглядати за правилами кримінального судочинства у порядку, встановленому Кримінальним процесуальним кодексом України.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. І. Крат Судді Д. А. Гудима І. О. Дундар Є. В. Краснощоков П. І. Пархоменко