УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 серпня 2017 року м. Київ Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ у складі:

головуючого: Червинської М.Є.,

суддів: Ізмайлової Т.Л., Кадєтової О.В.,

Карпенко С.О., Маляренка А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до державного агентства лісових ресурсів України, державного підприємства "Кременецьке лісове господарство" про визнання незаконними і скасування наказів, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за касаційною скаргою ОСОБА_3, поданою його представником ОСОБА_4, на рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 26 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 7 липня 2016 року,

встановила:

У квітні 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду з вказаним позовом, посилаючись на те, що з 3 листопада 2014 року він працював на посаді директора ДП Кременецьке лісове господарство Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства.

7 квітня 2016 року відповідачем прийнято наказ № 175/1-к, за яким до нього застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани за порушення окремих вимог нормативно-правових актів з ведення лісового господарства відповідно до наказу Держлісагенства від 7 квітня 2016 року № 114 про факти незаконних рубок, виявлені в лісах Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства та з метою усунення і недопущення в подальшому вказаних недоліків.

Позивач вважає наказ № 175/1-к від 7 квітня 2016 року незаконним, оскільки в ньому не зазначено, яких саме порушень нормативно-правових актів чи яких недоліків у роботі припустився позивач, що стало підставою притягнення до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани. Зазначає, що відповідно до посадової інструкції лісничого, затвердженої наказом ДП Кременецький лісгосп № 5-к від 21 січня 2013 року, обов'язки з охорони лісу від самовільної вирубки покладаються на лісничого.

Наказом № 176-к від 7 квітня 2016 року його звільнено із займаної посади з підстав, передбачених підпунктом "б" п. 26 контракту, за одноразове грубе порушення законодавства чи обов'язків, передбачених контрактом, за п. 8 ст. 36 КЗпП та припинено трудовий договір з позивачем.

Як на підставу прийняття наказу № 176-к від 7 квітня 2016 року відповідачем здійснено посилання на лист Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства від 18 березня 2016 року № 01-3/240, пояснення позивача від 18 березня 2016 року, наказ Державного агентства лісових ресурсів України від 7 квітня 2016 року №114, лист-погодження голови Кременецької райдержадміністрації від 7 квітня 2016 року № 01-568/02-317, контракт від 3 листопада 2014 року. Вказує, що зазначенні документи не містять посилань на факти порушення ним трудових обов'язків чи нормативно-правових актів, за порушення яких його звільнено.

Крім того, наказ № 176-к від 7 квітня 2016 року суперечить вимогам ч. 2 ст. 149 КЗпП України, оскільки його звільнено із займаної посади за ті ж самі виявлені незаконні рубки, за які притягнуто до дисциплінарної відповідальності і застосовано дисциплінарне стягнення у вигляді догани. Також у даному наказі відсутнє будь-яке тлумачення виявленого одноразового грубого порушення ним законодавства чи обов'язків.

Враховуючи викладене, позивач просив про задоволення позову.

Рішенням Кременецького районного суду Тернопільської області від 26 травня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Тернопільської області від 7 липня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі заявник просить скасувати рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 26 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 7 липня 2016 року, мотивуючи свою вимогу порушенням судами норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, і направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діє в межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.

У зв'язку з цим справа підлягає розгляду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України від 18 березня 2004 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи і перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає відхиленню.

Судами встановлено, що з 4 листопада 2014 року ОСОБА_3 працював на посаді директора ДП Кременецьке лісове господарство Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства, що підтверджується наказом № 639-к від 3 листопада 2014 року та контрактом від 3 листопада 2014 року, укладеним між ОСОБА_3 та Державним агентством лісових ресурсів України на строк з 4 листопада 2014 року по 3 листопада 2019 року.

Відповідно до п. 1 контракту керівник зобов'язується безпосередньо і через адміністрацію здійснювати поточне керівництво підприємством, забезпечувати ефективне використання і збереження закріпленого за підприємством державного майна.

Наказом № 12 від 15 березня 2016 року "Про результати раптової ревізії Почаївського лісництва" роботу лісової охорони державного підприємства "Кременецьке лісове господарство" з охорони лісових масивів від незаконних рубок визнане незадовільною і за незабезпечення належної охорони лісових масивів підприємства від незаконних рубок лісу ініційовано порушити перед Державним агентством лісових ресурсів України питання притягнення до дисциплінарної відповідальності директора державного підприємства "Кременецьке лісове господарство" ОСОБА_3

Згідно з довідкою від 15 березня 2016 року "Про результати раптової ревізії Почаївського лісництва ДП "Кременецьке ЛГ" виявлено незаконну рубку дерев і т. в. о. начальника Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства 18 березня 2016 року підготовлено лист та подання до Державного агентства лісових ресурсів України щодо вирішення питання про притягнення до дисциплінарної відповідальності директора ДП "Кременецьке лісове господарство" ОСОБА_3, який неналежно виконував обов'язки.

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 175/1-к від 7 квітня 2016 року директора ДП Кременецьке лісове господарство ОСОБА_3 за виявлені порушення та недоліки в роботі притягнено до дисциплінарної відповідальності у вигляді догани.

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 176-к від 7 квітня 2016 року за погодженням з головою Кременецької районної державної адміністрації Тернопільської області від 7 квітня 2016 року звільнено ОСОБА_3 з посади директора ДП Кременецьке лісове господарство Тернопільського обласного управління лісового та мисливського господарства з підстав, передбачених пп. "б" п. 26 контракту за одноразове грубе порушення керівником законодавства та обов'язків, передбачених контрактом, на підставі п. 8 ст. 36 КЗпП.

Відповідно до пп. "б" п. 26 контракту від 3 листопада 2014 року, укладеного між ОСОБА_3 та Державним агентством лісових ресурсів України, цей контракт припиняється у разі одноразового грубого порушення керівником законодавства чи обов'язків, передбачених контрактом, в результаті чого для підприємства настали значні негативні наслідки (понесені збитки, виплачено штраф тощо). Зокрема, керівник зобов'язався забезпечити ефективне використання і збереження закріпленого за підприємством державного майна.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що ОСОБА_3 відповідно до посадових обов'язків повинен був у будь-якому разі забезпечити збереження закріпленого за підприємством державного майна, проте, у порушення положень контракту, не забезпечив запобігання незаконних рубок лісу, чим одноразово грубо порушив трудові обов'язки.

З такими висновками судів попередніх інстанцій погоджується і колегія суддів Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Відповідно до ч. 3 ст. 21 КЗпП України особливою формою трудового договору є контракт, в якому строк його дії, права, обов'язки і відповідальність сторін (у тому числі матеріальна), умови матеріального забезпечення і організації праці працівника, умови розірвання договору, у тому числі дострокового, можуть встановлюватися угодою сторін. Сфера застосування контракту визначається законами України.

Згідно з п. 8 ст. 36 КЗпП України трудовий договір може бути припинено з підстав, передбачених контрактом, і таке розірвання не є дисциплінарним стягненням.

Підстави розірвання трудового договору з ініціативи власника передбачені у ст.ст. 40, 41 КЗпП України. Важливим елементом застосування п. 1 ч. 1 ст. 41 КЗпП України є звільнення керівника, що має ознаку одноразовості. І рішення компетентного органу, власника підприємства, і наказ про звільнення мають містити сформульоване одноразове порушення, яке стало підставою для звільнення.

Як вбачається з наказів Державного агентства лісових ресурсів України від 7 квітня 2016 року, підставою для застосування дисциплінарного стягнення у вигляді догани та подальше звільнення ОСОБА_3 став доведений факт незаконних рубок, виявлених у лісах Тернопільського управління лісового та мисливського господарства, що встановлено раптовою ревізією Почаївського лісництва.

Відмовляючи у позові, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, встановивши, що виявлені під час ревізії недоліки в роботі позивача є одноразовим грубим порушенням і таке є підставою для розірвання контракту, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Відповідно до статей 10, 60 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі, і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

На підставі викладеного, оцінюючи належність, допустимість та достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суди дійшли вірного висновку про відсутність правових підстав для задоволення позову.

Згідно з ч. 2 ст. 324 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права.

За змістом ч. 1 ст. 335 ЦПК України суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні судів першої та апеляційної інстанції чи відкинуті ними, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу та про перевагу одних доказів над іншими.

Відповідно до ч. 1 ст. 337 ЦПК України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при розгляді справи судами допущено неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення справи, оскільки висновків судів не спростовують і зводяться до переоцінки доказів, їх належності та допустимості. Проте, в силу ст. 335 ЦПК України, суд касаційної інстанції не вправі встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Керуючись ст.ст. 336, 337, 345 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ

ухвалила:

Касаційну скаргуОСОБА_3, подану його представником ОСОБА_4, відхилити.

Рішення Кременецького районного суду Тернопільської області від 26 травня 2016 року та ухвалу апеляційного суду Тернопільської області від 7 липня 2016 року залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий М.Є.Червинська Судді: Т.Л.Ізмайлова О.В.Кадєтова С.О.Карпенко А.В.Маляренко