Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 31.08.2020 року у справі №754/7285/19

УХВАЛА

Іменем України

25 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 754/7285/19

провадження № 61-11621ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю.,

Червинської М. Є.,

розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, на рішення Деснянського районного суду

м. Києва від 16 січня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду

від 16 липня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - прокуратура м. Києва, про визнання недійсним правочину, який порушує публічний порядок,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до

ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - прокуратура м. Києва, про визнання недійсним правочину, який порушує публічний порядок.

На обґрунтування позову зазначав, що 22 травня 2018 року ОСОБА_3 було подано до суду позовну заяву про стягнення заборгованості з нього та ОСОБА_4, яку мотивував тим, що у 2014 році дав у борг своїй дочці грошові кошти, за які придбано квартиру, на підтвердження чого надано копію розписки, яка написана його дочкою у 2014 році. Проте, боргова розписка, за якою ОСОБА_3 намагався стягнути борг, написана не у 2014 році, а безпосередньо перед зверненням до суду - у 2018 році. Цим позовом батько та його дочка намагалися обманним шляхом отримати грошові кошти. У зв'язку з чим було подано позов про визнання правочину фіктивним та стягнення моральної шкоди.

У рамках даної справи передбачалося витребувати оригінал розписки та провести її експертизу на предмет встановлення часу її написання. ОСОБА_3 було подано заяву про закриття провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору та додано нотаріальну заяву про те, що дочка раптово повернула йому весь борг, а розписка повернута ОСОБА_4.

Оскільки указаний правочин вчинявся лише з метою заволодіння грошовими

коштами обманним шляхом, ОСОБА_1 просив суд визнати недійсним правочин, який порушує публічний порядок.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 16 січня 2020 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 16 липня

2020 року, в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

05 серпня 2020 року до Верховного Суду подано касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, на рішення Деснянського районного суду

м. Києва від 16 січня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду

від 16 липня 2020 року.

08 лютого 2020 року набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" (далі-Закон № 460-IX).

За таких обставин розгляд касаційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, здійснюється Верховним Судом в порядку та за правилами ЦПК України в редакції ~law14~.

Відповідно до частини 1 статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог частини 1 статті 394 ЦПК України, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

За змістом пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд може визнати таку касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд уже викладав у своїй постанові висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку (крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку або коли Верховний Суд вважатиме за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах).

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою з таких підстав.

Статтею 228 ЦК України визначено правові наслідки вчинення правочинів, що порушують публічний порядок, вважаються серйозними порушеннями законодавства, мають антисоціальний характер і посягають на істотні громадські та державні (публічні) інтереси, та встановлено перелік правочинів, які є нікчемними та порушують публічний порядок.

Відповідно до цієї статті, по-перше, правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; по-друге, правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

Виділяючи правочин, що порушує публічний порядок, як окремий вид нікчемних правочинів ЦК України виходить зі змісту самої протиправної дії та небезпеки її для інтересів держави і суспільства загалом, а також значимості порушених інтересів внаслідок вчинення такого правочину.

При цьому категорія публічного порядку застосовується не до будь-яких правовідносин у державі, а лише щодо суттєвих основ правопорядку.

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, враховуючи характер спірних правовідносин, дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову в межах заявлених позовних вимог, оскільки вимога позивача про визнання недійсним правочину (договору позики) на підставі статті 228 ЦК України, задоволенню не підлягає.

Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові

Верховного Суду від 07 лютого 2018 року у справі 710/2871/12-ц провадження № 61-2687св18.

Враховуючи викладене, Верховний Суд дійшов висновку про необґрунтованість касаційної скарги представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 16 січня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 липня 2020 року та відмову у відкритті касаційного провадження у даній справі на підставі пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України, оскільки Верховний Суд у постанові від 07 лютого

2018 року у справі 710/2871/12-ц провадження № 61-2687св18 уже викладав висновок щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.

Керуючись частиною 1 , пунктом 5 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2, на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 16 січня 2020 року та постанову Київського апеляційного суду від 16 липня 2020 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, третя особа - прокуратура м. Києва, про визнання недійсним правочину, який порушує публічний порядок, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: В. М. Коротун

С. Ю. Бурлаков

М. Є. Червинська