Ухвала

27 травня 2020 року

м. Київ

справа № 591/3864/19

провадження № 61-8069ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду міста Суми від 15 січня 2020 року та постанову Сумського апеляційного суду від 14 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного ремонтно-будівельного підприємства "Рембуд" про відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Приватного ремонтно-будівельного підприємства "Рембуд" (далі - ПРБП "Рембуд") про стягнення моральної шкоди.

Свої позовні вимоги обґрунтовувала тим, що з 2012 року виконавцем житлово-комунальних послуг кооперативу ЖБК-48 "Монтажник" за адресою: АДРЕСА_1,1-4 під'їзди, де вона проживає, та отримувачем плати за експлуатаційні послуги є ПРБП "Рембуд", яке не має ліцензії на здійснення відповідної діяльності. З вересня 2015 року вона отримує субсидію. На підставі подання ПРБП "Рембуд" від 11 серпня 2017 року було припинено нарахування їй субсидії у зв'язку із заборгованістю за спожиту послугу за червень 2017 року. Вважає такий борг надуманим, оскільки у червні 2017 року оплата послуг була здійснена з переплатою, а в березні 2019 року відповідач визнав помилковість такого боргу, оскільки здійснив його перерахунок. Зазначає, що внаслідок таких неправомірних дій вона втратила спокій, відчувала постійні хвилювання, сором, приниження, страх, порушився матеріальний стан сім'ї, що призвело до неможливості придбавати продукти харчування, одяг, взуття та медичні препарати.

Посилаючись на вказані обставини, уточнивши позовні вимоги, просить стягнути з ПРБП "Рембуд" на свою користь моральну шкоду в розмірі 30 000 грн.

Рішенням Зарічного районного суду міста Суми від 15 січня 2020 року у задоволенні позову відмовлено в повному обсязі за необґрунтованістю.

Постановою Сумського апеляційного суду від 14 квітня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Зарічного районного суду міста Суми від 15 січня 2020 року залишено без змін.

14 травня 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернулася до Верховного Суду із касаційного скаргою на рішення Зарічного районного суду міста Суми від 15 січня 2020 року та постанову Сумського апеляційного суду від 14 квітня 2020 року, в якій просила скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" передбачено, що у 2020 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу в розрахунку на місяць установлено в розмірі з 01 січня 2020 року (на час подання касаційної скарги) - 2 102 грн.

Предметом спору в цій справі є стягнення моральної шкоди у розмірі 30 000 грн, що станом на 01 січня 2020 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 102 грн х 100=210 200 грн).

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

У касаційній скарзі заявник просить відкрити касаційне провадження з підстав, передбачених підпунктом "в" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, оскільки дана справа має виняткове значення для нього.

Обґрунтовуючи підстави для відкриття касаційного провадження заявник зазначає, що стягнута апеляційним судом сума є значною, а виконання рішення поставить його у скрутне матеріальне становище. Також дане рішення позбавило соціальних пільг та завдало значної матеріальної шкоди.

Доводи скаржника, про те, що дана справа має для нього виняткове значення, з підстав викладених у касаційній скарзі, не приймаються Судом, оскільки необґрунтовані та непідтверджені жодними доказами.

Зазначення у скарзі загальної вказівки на те, що справа має виняткове значення для учасника справи без належного обґрунтування, в чому полягає таке значення, недостатньо для висновку про наявність підстав, що підпадають під дію виключень з пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Крім того, заявник у касаційній скарзі посилається на підпункт "г" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, оскільки суд відніс справу до категорії малозначних помилково, однак справа є досить складною та потребує вивчення багатьох доказів і формування відповідної правової позиції.

Доводи заявника не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до частини 1 статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Відповідно до частин 1 , 3 статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. З урахуванням конкретних обставин справи суд апеляційної інстанції може розглянути апеляційні скарги, зазначені в частинах першій та другій цієї статті, у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи.

Згідно з частиною 4 статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Таким чином, з огляду на наведені скаржником у касаційній скарзі доводи, у контексті прийнятих у даній справі рішень, не дають підстав для висновку про те, що суд відніс справу до категорії малозначної помилково.

Викладені у касаційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів у справі та безпосередньо пов'язані із встановленням фактичних обставин справи. Ці доводи зводяться до заперечення встановлених судами першої та апеляційної інстанцій обставин справи з одночасним тлумаченням скаржником власного їх викладення, і в цілому до заперечення результату розгляду справи судом.

Також Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами "а "- "г" пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь - якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, оскільки в іншому випадку буде порушено принцип "правової визначеності".

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу retione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості ("Brualla Gomez de la Torre v.

Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитися з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (рішення у справі ZUBAC v. CROATIA (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подала касаційну скаргу на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 1 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Зарічного районного суду міста Суми від 15 січня 2020 року та постанову Сумського апеляційного суду від 14 квітня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного ремонтно-будівельного підприємства "Рембуд" про відшкодування моральної шкоди.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

В. С. Висоцька

І. М. Фаловська