Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 31.01.2021 року у справі №950/810/20

Ухвала

29 січня 2021 року

м. Київ

справа № 950/810/20

провадження № 61-46ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Черняк Ю. В. (суддя-доповідач), Воробйової І. А., Лідовця Р.

А.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Лебединського районного суду Сумської області від 03 вересня 2020 року та постанову Сумського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Московськобобрицького сільського голови Дубровіна Олександра Миколайовича, Московськобобрицької сільської ради Лебединського району Сумської області про захист честі, гідності та ділової репутації,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Московськобобрицького сільського голови Дубровіна О. М., Московськобобрицької сільської ради Лебединського району Сумської області про захист честі, гідності та ділової репутації.

Позов обґрунтовано тим, що 05 липня 2019 року Сумський окружний адміністративний суд у порядку задоволення його адміністративного позову у справі № 480/1991/19 визнав протиправними дії Московськобобрицької сільської ради Лебединського району Сумської області та зобов'язав Московськобобрицького сільського голову Дубровіна О. М. надати відповідь на заяву № 836, подану ОСОБА_1 від 22 грудня 2018 року.

В подальшому відповідачами судове рішення не виконано.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 11 лютого 2020 року зобов'язано Московськобобрицьку сільську раду Лебединського району Сумської області у 10-денний термін з дня набрання ухвалою суду законної сили подати суду звіт про виконання судового рішення по справі № 480/1991/19. Разом з тим, відповідач у встановлений ухвалою суду строк не виконав рішення суду і не надав ОСОБА_1 відповідь на поданий запит, тому ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про накладення на Московськобобрицького сільського голову Дубровіна О. М. штрафу за неподання звіту і невиконання судового рішення.

Ухвалою від 02 квітня 2020 року Сумський окружний адміністративний суд відмовив у задоволенні вимоги про накладення штрафу, мотивуючи своє рішення тим, що 16 березня 2020 року до суду надійшов лист відповідача, в якому містились докази виконання відповідачем судового рішення, а зворотне твердження позивача суд вважає необґрунтованим.

Підставою позову у цій справі стало те, що ОСОБА_1 вважає, що Московськобобрицький сільський голова Дубровін О. М. поширив суддям Сумського окружного адміністративного суду недостовірну і ганебну інформацію про заявника, яка міститься у матеріалах адміністративної справи № 950/2431/19, а саме в офіційних листах Московськобобрицької сільської ради Лебединського району Сумської області, наданих під час розгляду справи по суті: № 02-08/50 від 03 лютого 2020 року, № 02-08/73 від 26 лютого 2020 року, № 02-08/101 від 13 березня 2020 року, що є завідомо недостовірною інформацією та принижує честь, гідність і ділову репутацію ОСОБА_1.

Позивач просив визнати недостовірною і такою, що принижує його честь, гідність та ділову репутацію інформацію, поширену в трьох листах Московськобобрицької сільської ради Лебединського району Сумської області: № 02-08/50 від 03 лютого 2020 року, № 02-08/73 від 26 лютого 2020 року, № 02-08/101 від 13 березня 2020 року, та стягнути з Московськобобрицької сільської ради Лебединського району Сумської області на його користь 25 000 грн, як у відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Лебединського районного суду Сумської області від 03 вересня 2020 року, залишеним без змін постановою Сумського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року, у задоволенні позову відмовлено.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, вказав про відсутність факту заподіяння ОСОБА_1 моральної шкоди та, відповідно, і підстав для її відшкодування.

У грудні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Лебединського районного суду Сумської області від 03 вересня 2020 року та постанову Сумського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Суд зазначає, що учасники судового процесу мають розуміти, що визначені підпунктами а), б), в), г) пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадки є виключенням із загального правила і необхідність відкриття касаційного провадження у справі на підставі будь-якого з них потребує належних, фундаментальних обґрунтувань, як від заінтересованих осіб, так і від Суду, оскільки в іншому випадку принцип правової визначеності буде порушено.

За правилом пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п'ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом спору у цій справі є вимога немайнового характеру - про захист честі, гідності та ділової репутації, та похідна майнова вимога - про стягнення моральної шкоди, яку ОСОБА_1 оцінив у 25 000 грн. Вирішення цих позовних вимог не представляє складності у зв'язку зі сталістю законодавства України та судової практики.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей. Тому незалежно від того, визнав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, враховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України розміщена у Загальних положеннях частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову та складність зазначеної справи, а також враховано, що касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, узгоджуються із положеннями Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до Рекомендації № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року рекомендовано державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключають з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягнення таких цілей.

Наведене повністю узгоджується з правовими позиціями, сформованими Європейським судом з прав людини у справах Levages Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії), згідно з якими умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви.

Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

З урахуванням викладеного, оскільки оскаржувані заявником рішення Лебединського районного суду Сумської області від 03 вересня 2020 року та постанова Сумського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року ухвалені у малозначній справі, вони не підлягають касаційному оскарженню і у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Разом з тим, не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

На підставі викладеного та керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 260, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Лебединського районного суду Сумської області від 03 вересня 2020 року та постанову Сумського апеляційного суду від 25 листопада 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Московськобобрицького сільського голови Дубровіна Олександра Миколайовича, Московськобобрицької сільської ради Лебединського району Сумської області про захист честі, гідності та ділової репутації.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Судді: Ю. В. Черняк

І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець