Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.10.2019 року у справі №711/9733/17

Ухвала

Іменем України

19 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 711/9733/17

провадження № 61-18299ск19

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,

Учасники справи:

позивач - ОСОБА_1,

відповідачі: Державна казначейська служба України, Прокуратура Черкаської області, Черкаська місцевої прокуратури,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Державної казначейської служби України на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 квітня 2019 року у складі судді Кондрацької Н. М. та постанову Черкаського апеляційного суду від 03 вересня 2019 року у складі колегії суддів: Нерушак Л. В., Бородійчук В. Г., Єльцов В. О.,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Державної казначейської служби України, Прокуратури Черкаської області, Черкаської місцевої прокуратури про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями прокуратури.

Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що незаконними діями (рішеннями) органів прокуратури щодо проведення стосовно нього досудового розслідування йому завдана моральна шкода, яка полягає в систематичному перенесенні ним протягом надмірно тривалого часу нервових потрясінь та страждань. Із 2009 року він постійно перебуває в ситуації певної правової невизначеності, непередбачуваності, неможливості будувати та планувати своє майбутнє. Моральна шкода також полягає у безпідставному триманні його під вартою протягом 25 днів, що негативно вплинуло на його моральний стан, так як такі події з ним трапились вперше, і він не був до них морально підготовленим. Він був вимушений пристосовуватися до життя в незрозумілих умовах, без належного харчування, за відсутності необхідного одягу та білизни, в оточенні незнайомих осіб, які є до того ж злочинцями. Упродовж всього часу знаходження під вартою він мав небезпідставні побоювання за своє життя та здоров'я, знаходився в умовах постійного очікування певних неприємностей та знущань зі сторони оточуючих. Ці події вплинули на порушення його нормальних життєвих зв'язків, які були до цього добре налагоджені.

Відсутність надії на повернення до звичайного способу життя та роботи вплинуло на порушення нормальних відносин з оточуючими людьми, погіршення стану здоров'я.

Через здійснення активного кримінального переслідування йому завдана непоправна шкода репутації як сумлінного, чесного та добропорядного державного службовця, що вплинуло на його кар'єрне зростання. Зокрема, 03 жовтня 2011 року він був попереджений про проведення реорганізації органів виконавчої служби, а в подальшому був переведений на нижчу посаду.

До початку розгляду справи по суті ОСОБА_1 подав заяву про збільшення позовних вимог, вказавши, що згідно з висновком судово-психологічної експертизи від 15 листопада 2018 року № 4456/4457/18-26 внаслідок зазначених у позовній заяві подій та обставин справи йому спричинено моральну шкоду, еквівалент грошового відшкодування за яку, з урахуванням психологічних коефіцієнтів в літерному позначенні складатиме майновий еквівалент 180 мінімальних заробітних плат, установлених на момент розгляду справи судом, що в грошовому виразі складає 751
140,00 грн (180 х 4 173,00 грн).

Позивач просив стягнути за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання Державною казначейською службою України коштів з державного бюджету на його користь 751 140,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 квітня 2019 року позов задоволено. Стягнуто із Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 751 140,00 грн на відшкодування моральної шкоди.

Постановою Черкаського апеляційного суду від 03 вересня 2019 року апеляційну скаргу Прокуратури Черкаської області задоволено частково. Рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 квітня 2019 року в частині стягнення з Державного бюджету України шляхом списання в безспірному порядку з єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України грошових коштів на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди змінено. Позов ОСОБА_1 задоволено частково. Зменшено розмір стягнення із 751 140,00 грн до 300 873,30

грн. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін. Вирішено питання розподілу судових витрат.

У жовтня 2019 року Державна казначейська служба України подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 25 квітня 2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 03 вересня 2019 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову

Ухвалою Верховного Суду від 18 жовтня 2018 року зазначену касаційну скаргу залишено без руху для усунення виявлених недоліків до 20 листопада 2019 року, але не більше десяти днів із дня отримання ухвали, зокрема сплатити судовий збір у розмірі 6 017,46 грн.

У листопаді 2019 року на адресу Верховного Суду надійшли матеріали на усунення недоліків касаційної скарги, а саме: оригінал платіжного доручення про сплату судового збору у розмірі 6 017,46 грн.

Таким чином, недоліки касаційної скарги Державної казначейської служби України усунуті.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Відповідно до частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини 5 статті 394 ЦПК України у разі якщо суддя-доповідач дійде висновку, що подана касаційна скарга є необґрунтованою, вирішення питання про відкриття провадження здійснюється постійною колегією суддів, до складу якої входить суддя-доповідач.

Разом із тим, як зазначено у частині 5 статті 394 ЦПК України, якщо жоден суддя із складу колегії не дійде висновку про необхідність відкриття касаційного провадження через необґрунтованість скарги, колегія суддів постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження.

Із матеріалів касаційної скарги, змісту оскаржуваних судових рішень вбачається, що касаційна скарга є очевидно необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності оскаржуваних судових рішень.

Такого висновку суд дійшов з огляду на таке.

Судами встановлено, що 10 лютого 2009 року слідчим прокуратури міста Черкаси порушено кримінальну справу № 4510900006 щодо ОСОБА_1 за ознаками злочину, передбаченого частиною 2 статті 368 Кримінального кодексу України, і в цей же день його затримано в порядку статті 115 КПК України від 1960 року за підозрою у вчиненні злочину, поміщено до ізолятора тимчасового тримання м.

Черкаси.

13 лютого 2009 року слідчим прокуратури винесено постанову про притягнення ОСОБА_1 як обвинуваченого у справі та цього ж дня Соснівським районним судом м.

Черкаси строк затримання продовжено до 10 діб.

Соснівським районним судом м. Черкаси 20 лютого 2009 року винесено постанову про обрання ОСОБА_1 міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, унаслідок чого його поміщено до Черкаського слідчого ізолятора № 30, де він перебував до 04 березня 2009 року.

Ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 04 березня 2009 року постанову Соснівського районного суду м. Черкаси від 20 лютого 2009 року скасовано і ОСОБА_1 звільнено з-під варти.

З 04 березня 2009 року щодо ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд, який скасовано лише 12 грудня 2013 року.

10 березня 2009 року слідчим винесено постанову про відсторонення ОСОБА_1 від посади на термін проведення слідства без збереження заробітної плати. На виконання цієї постанови слідчого начальником Головного управління юстиції в Черкаській області видано наказ від 10 березня 2009 року № 157/к, який скасовано лише 12 грудня 2013 року.

21 травня 2009 року кримінальну справу з обвинувальним висновком згідно зі статтею 232 КПК України від 1960 року направлено до Соснівського районного суду м. Черкаси.

Постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 26 червня 2012 року кримінальну справу № 4510900006 направлено прокурору для проведення додаткового розслідування, яку ухвалою Апеляційного суду Черкаської області залишено без змін.

14 березня 2013 року старшим слідчим Слідчого відділу Соснівського районного відділу Управління міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області відомості за матеріалами вказаної кримінальної справи внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013250040001125. Під час досудового розслідування слідчим тричі виносилися постанови про закриття кримінального правопорушення.

Проте, вказані постанови скасовувалися процесуальними прокурорами.

07 жовтня 2013 року кримінальне провадження у черговий раз закрито, але не виконано відповідні дії, пов'язані з реабілітацією позивача, в зв'язку з чим до Соснівського районного суду м. Черкаси направлено скаргу на бездіяльність слідчого та процесуального прокурора. У ході розгляду цієї скарги прокурором визнано законність та обґрунтованість постанови про закриття кримінального провадження від 07 жовтня 2013 року.

Ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 грудня 2013 року постанову про закриття кримінального провадження від 07 жовтня 2013 року визнано такою, що набрала законної сили, а всі раніше обрані щодо ОСОБА_1 заходи процесуального примусу скасовані. Цією ж ухвалою суд скасував постанову слідчого про відсторонення ОСОБА_1 від посади, зобов'язавши старшого слідчого винести додаткову постанову про розмір завданої шкоди, яку ним винесено 27 січня 2014 року.

23 грудня 2013 року прокурор виніс постанову про скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження від 07 жовтня 2013 року, проігнорувавши рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 12 грудня 2013 року.

Постановою старшого слідчого Слідчого відділу Соснівського районного відділу м.

Черкаси Полудненка В. І. від 27 січня 2014 року про відшкодування завданої шкоди встановлено, що загальна сума, яка підлягає виплаті ОСОБА_1 складає 109 780,19
грн.

Постановою прокурора прокуратури м. Черкаси Нестерчука А. Ю. від 21 лютого 2014 року скасовано постанову слідчого Полудненка В. І. від 27 січня 2014 року про відшкодування завданої шкоди.

30 квітня 2014 року ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси, залишеною без змін ухвалою апеляційного суду Черкаської області від 04 липня 2014 року, скасовано постанови прокурора прокуратури м. Черкаси Нестерчука А. Ю. від 23 грудня 2013 року про скасування постанови про закриття кримінального провадження та від 21 лютого 2014 року про скасування постанови про відшкодування завданої шкоди.

Постановами заступника прокурора м. Черкаси Шляхова А. В. від 10 липня 2014 року, постанови слідчого Слідчого відділу Соснівського районного відділу в м.

Черкаси Управління міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області Полудненка В. І. від 27 січня 2014 року про відшкодування завданої шкоди та про скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження від 15 березня 2013 року № 12013250040001152 скасовано.

Ухвалою слідчого судді Соснівського районного суду м. Черкаси від 03 лютого 2015 року скасовано постанови заступника прокурора м. Черкаси Шляхова А. В. від 10 липня 2014 року про скасування постанов слідчого Слідчого відділу Соснівського районного відділу в м. Черкаси Управління міністерства внутрішніх справ України в Черкаській області Полудненка В. І. від 27 січня 2014 року про відшкодування завданої шкоди та про скасування постанови слідчого про закриття кримінального провадження від 15 березня 2013 року № 12013250040001152. Як встановлено в судовому засіданні, лише у 2017 році внесені відомості у Єдиного реєстру досудового розслідування про закриття цього кримінального провадження.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" підлягає відшкодуванню шкода, завдана громадянинові внаслідок, зокрема, незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадянина.

Згідно з пунктом 2 частини 1 статті 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених пунктом 2 частини 1 статті 2 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", виникає у випадку закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або невстановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати.

Відповідно до статті 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" у наведених в статті 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" випадках громадянинові відшкодовуються (повертаються), зокрема, моральна шкода.

Відшкодування шкоди у випадках, передбачених статті 3 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду", провадиться за рахунок коштів державного бюджету. Відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (стаття 4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду").

Питання про відшкодування моральної шкоди за заявою громадянина вирішується судом відповідно до чинного законодавства в ухвалі, що приймається згідно з частиною 1 статті 12 (частина 1 статті 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду").

Оцінка моральної шкоди за своїм характером є складним процесом, за винятком випадків, коли сума компенсації встановлена законом (рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 12 липня 2007 року "STANKOV v. BULGARIA", § 62).

Згідно з частинами 2 , 3 статті 13 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" розмір відшкодування моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством.

Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.

Тобто законом передбачено, що розмір відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом повинен визначатися судом із врахуванням мінімального розміру заробітної плати.

Викладене дає підстави для висновку, що у випадках, коли межі відшкодування моральної шкоди визначаються у кратному співвідношенні до мінімального розміру заробітної плати, суд при вирішенні питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати, що є чинним на час розгляду справи, при цьому визначений законом розмір відшкодування є тим мінімальним розміром, що гарантований державою, а суд, враховуючи обставини конкретної справи, вправі застосувати й більший розмір відшкодування.

Змінюючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції, належним чином оцінивши наявні у матеріалах справи докази та встановивши, що позивач незаконно перебував під слідством і судом із 10 лютого 2009 року по 13 лютого 2015 року, тобто 72 календарних місяців та 3 дні, правильно застосував положення Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" та обґрунтовано визначив розмір відшкодування моральної шкоди із розрахунку мінімальної заробітної плати, що діяла на момент розгляду справи у суді.

Доводи касаційної скарги про те, що мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова велична для визначення розміру відшкодування моральної шкоди на підставі пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України від 06 грудня 2016 року № 1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, є безпідставними, оскільки зазначена норма стосується випадків обчислення окладів, заробітної плати та інших виплат, пов'язаних з оплатою праці.

Таким чином, доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.

Оскільки правильне застосування судами норм матеріального права є очевидним і не викликає розумних сумнівів, Верховний Суд дійшов висновку про те, що касаційна скарга є необґрунтованою та про відмову у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , частинами 5 і 6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Державної казначейської служби України на рішення Придніпровського районного суду м.

Черкаси від 25 квітня 2019 року та постанову Черкаського апеляційного суду від 03 вересня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Прокуратури Черкаської області, Черкаської місцевої прокуратури про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями і діями прокуратури відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков Г. І. Усик