Ухвала

Іменем України

24 січня 2019 року

м. Київ

справа № 320/5100/18

провадження № 61-45564ск18

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду: Лесько А. О., (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Штелик С. П., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_3 на ухвалу Василівського районного суду Запорізької області від 27 липня 2018 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 20 вересня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області про визначення недійсним права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку з моменту укладання договору купівлі-продажу будинку,

ВСТАНОВИВ:

24 липня 2018 року до Василівського районного суду Запорізької області за визначеною апеляційним судом підсудністю надійшла цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області про визнання недійсним права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку з моменту укладання договору купівлі продажу будинку, тобто з 10 листопада 2006 року.

Позовна заява ОСОБА_3 мотивована тим, що Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області ухвалив завідомо неправосудне рішення про визнання за ОСОБА_4 права власності на земельну ділянку, яке в подальшому ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 квітня 2011 року було скасовано, а справа передана на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Василівського районного суду Запорізької області від 27 липня 2018 року, залишеною без змін постановою Апеляційного суду Запорізької області від 20 вересня 2018 року, відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_3

03 жовтня 2018 року (відповідно до відтиску поштового штемпеля на конверті) ОСОБА_3 направила касаційну скаргу, в якій просила скасувати зазначені судові рішення та направити справу до суду першої інстанції на новий розгляд.

У касаційній скарзі ОСОБА_3 посилалася на обставини, викладені в позовній заяві, а також стверджувала, що ухваленням оскаржуваних рішень суди першої та апеляційної інстанцій порушили її права на судовий захист та справедливий судовий розгляд.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_3, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що між позивачем та Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області не виникав спір з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових чи інших правовідносин, а тому справа не підлягає розгляду судом загальної юрисдикції. В оскаржуваних рішеннях зазначено, що предметом позову ОСОБА_3 є оскарження процесуальних дій судді, пов'язаних із розглядом справи, та ухваленого у справі рішення, що не може перевірятися за межами передбаченого законом процесуального контролю.

Пунктом 1 частини 1 статті 186 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до частини 1 статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається.

З огляду на викладене, суди першої та апеляційної інстанцій, встановивши, що предметом позову ОСОБА_3 є оскарження процесуальних дій судді, пов'язаних із розглядом конкретної справи, а також те, що між позивачем та Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області не виникало цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, дійшли правильних висновків про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у справі.

Доводи касаційної скарги не спростовують викладених в оскаржуваних судових рішеннях висновків.

За приписами частини 2 статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Згідно з положеннями пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до положень пункту 2 частини 4 статті 394 ЦПК України у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до пункту 2 частини 4 статті 394 ЦПК України розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

З огляду на те, що оскаржувані судові рішення, не є судовими рішеннями, якими закінчено розгляд справи, а при їх ухваленні суди першої та апеляційної інстанції правильно застосували норми права, що є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, Верховний Суд на підставі пункту 5 частини 2 та частини 4 статті 394 ЦПК України відмовляє у відкритті касаційного провадження.

Керуючись пунктом 5 частини 2 , частиною 5 , пунктом 2 частини 4 статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Василівського районного суду Запорізької області від 27 липня 2018 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 20 вересня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області про визначення недійсним права власності ОСОБА_4 на земельну ділянку з моменту укладання договору купівлі-продажу будинку.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подавала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді А. О. Лесько

С.Ю. Мартєв

С.П. Штелик