Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.05.2019 року у справі №463/5901/17

Ухвала

22 травня 2019 року

м. Київ

справа № 463/5901/17

провадження № 61-7127ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Фаловської І. М. розглянув касаційну скаргу Львівського обласного військового комісаріату на рішення Личаківського районного суду міста Львова від 23 квітня

2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 12 лютого

2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського обласного військового комісаріату, третя особа - Квартирно-експлуатаційний відділ міста Львова, про визнання протиправним та скасування рішення житлової комісії,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Львівського обласного військового комісаріату (далі - Львівський ОВК), третя особа - Квартирно-експлуатаційний відділ міста Львова (далі - КЕВ міста Львова), про визнання протиправним та скасування рішення житлової комісії.

Позовна заява мотивована тим, що з 28 квітня 2009 року ОСОБА_1 перебував на квартирному обліку при Львівському ОВК у зв'язку із переміщенням по військовій службі в інший населений пункт. На час переміщення був зарахований на квартирний облік без реєстрації місця проживання, оскільки така, у зв'язку із відсутністю житла, не вимагалась. Після звільнення 27 вересня 2016 року з лав Збройних сил України залишився на квартирному обліку у Львівському ОВК, оскільки з нього не знімався, постійно проживав у місті Львові та на квартирний облік в іншому населеному пункті не приймався.

Також позивач вказував, що його житлові умови не покращились, квартири він не отримав, однак рішенням житлової комісії Львівського ОВК

від 12 квітня 2017 року він та члени його сім'ї із вказаного квартирного обліку зняті.

Посилаючись на те, що вказаним рішенням житлової комісії порушуються його права, ОСОБА_1 просив суд визнати протиправним та скасувати рішення житлової комісії Львівського ОВК від 12 квітня 2017 року (протокол № 5) про зняття з квартирного обліку.

Рішенням Личаківського районного суду міста Львова від 23 квітня

2018 року (у складі судді Гирич С. В. ) позов ОСОБА_1 задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення житлової комісії

від 12 квітня 2017 року (протокол № 5) про зняття з квартирного обліку ОСОБА_1

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Львівського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року

(у складі колегії суддів: Ніткевича А. В., Бойко С. М., Копняк С. М. ) рішення Личаківського районного суду міста Львова від 23 квітня 2018 року залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що на момент розгляду житловою комісією питання про зняття позивача з квартирного обліку у Львівському ОВК, позивач був звільнений з військової служби, тому оскаржуваним рішенням позивача фактично позбавлено права на позачергове одержання житла, оскільки згідно з нормами житлового законодавства підстави зняття черговика з квартирного обліку мають бути наявними на час прийняття такого рішення.

01 квітня 2019 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга Львівського ОВК на рішення Личаківського районного суду міста Львова від 23 квітня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду

від 12 лютого 2019 року, в якій заявник просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки вона подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України передбачено, що не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до Пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частина 1 статті 274 ЦПК України визначає, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються: малозначні справи і справи, що виникають з трудових відносин, а згідно з частиною другою цієї статті - може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

Системний аналіз частини 6 статті 19, статті 274 ЦПК України дає підстави для висновку, що малозначними у цивільному процесі є, зокрема, справи незначної складності, визнані судом малозначними (за виключенням справ, які мають розглядатися тільки за правилами загального позовного провадження).

При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує критерії, визначені в частині 3 статті 274 ЦПК України, а саме: ціну позову; значення справи для сторін; обраний позивачем спосіб захисту; категорію та складність справи; обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; кількість сторін та інших учасників справи; чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

За встановленими судами обставинами справи та визначеними правовідносинами, які випливають із житлових правовідносин, правове регулювання та застосування норм матеріального права не представляє складності.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України розташована серед Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Вказівка в резолютивній частині постанови Львівського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року про можливість її оскарження в касаційному порядку не є підставою для відкриття касаційного провадження Верховним Судом, оскільки оскаржувані рішення ухвалені у малозначній справі.

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином

("Зубак проти Хорватії" від 05 квітня 2018 року).

Отже, зазначена справа є малозначною та незначної складності відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України, тому підстав для відкриття провадження у вказаній справі на підставі частини 3 статті 389 ЦПК України не вбачається.

При цьому, Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, доводи касаційної скарги, а також значення справи для сторін і суспільства, практику розгляду справ з даної категорії.

Касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України

суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" від 23 жовтня 1996 року; "Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії" від 19 грудня 1997 року).

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, увідкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

З наведених обставин не потребує окремого розгляду питання дотримання особою, яка подала касаційну скаргу, вимог статей 390 та 392 ЦПК України.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Львівського обласного військового комісаріату на рішення Личаківського районного суду міста Львова від 23 квітня 2018 року та постанову Львівського апеляційного суду від 12 лютого 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Львівського обласного військового комісаріату, третя особа - Квартирно-експлуатаційний відділ міста Львова, про визнання протиправним та скасування рішення житлової комісії, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.

Суддя І. М. Фаловська