Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 23.02.2020 року у справі №205/2317/17

Ухвала

18 лютого 2020 року

м. Київ

справа № 205/2317/17

провадження № 61-2732ск20

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Мартєва С. Ю., вирішуючи питання про відкриття провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", за участю третьої особи - ОСОБА_2, про визнання угоди недійсною,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" про визнання угоди недійсною.

Позов мотивований тим, що 10 листопада 2005 року між сторонами було укладено кредитний договір, відповідно до умов якого банк надав позивачу кредит у вигляді встановленого ліміту на платіжну картку з визначенням розміру процентної ставки та строків виконання зобов'язання за даним договором. У зв'язку з виникнення заборгованості за кредитним договором між сторонами 12 березня 2014 року укладено генеральну угоду про реструктуризацію заборгованості, за умовами якої позивач отримав строковий кредит у розмірі 30 448,81 грн шляхом встановлення кредитної лінії на платіжну картку строком на 24 місяці зі сплатою 18% річних за користування кредитом.

Посилаючись на приховування банком від нього важливої інформації перед підписанням договору, введення в оману, переплату суми кредиту у розмірі 6
119,03 грн та відсутність згоди дружини на укладання кредитного договору, позивач просив суд визнати генеральну угоду від 12 березня 2014 року про реструктуризацію заборгованості недійсною з моменту укладення.

Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2019 року у позові відмовлено.

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2020 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.

07 лютого 2020 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Ленінського районного суду м Дніпропетровська від 24 червня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2020 року.

Відповідно до пункту 2 розділу II "Перехідні положення" Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ" касаційні скарги на судові рішення, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ", розглядаються в порядку, що діяв до набрання чинності Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ".

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Положенням пункту 9 частини 3 статті 2 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) закріплено, що однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом.

Однак, таке право на касаційне оскарження не є абсолютним та безумовним, скаржник зобов'язаний обґрунтувати причини такого звернення, що дозволяють ініціювати проведення судового розгляду справи в третій раз.

Так, у положенні частини "с" статті 7 Рекомендацій № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, акцентується увага на тому, що скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону.

Згідно із практикою Європейського суду з прав людини у справах Lavages
Prestations Services v. France (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) та Brualla Gomez de la Torre v. Spain (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.

Право заявника на апеляційний перегляд справи було забезпечено.

Всі мотивування особи, яка подає касаційну скаргу, вже були предметом розгляду в судах двох інстанцій і не потребують додаткового перегляду.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанцій, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги)розташована у розділі "Загальні положення" частина 6 статті 19 ЦПК України, яка поширюється і на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

При цьому суд дослідив та взяв до уваги предмет позову, складність справи, ціну позову, яка не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, значення справи для сторін і суспільства.

Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пункту 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Підстави, передбачені статтею 411 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги), для скасування судових рішень, що оскаржуються, у касаційній скарзі не зазначені.

Згідно із пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги)суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Враховуючи, що судові рішення, які оскаржуються, прийняті у малозначній справі, а обставини, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги), відсутні, тому у відкритті касаційного провадження у цій справі необхідно відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, статтями 19, 389, 394 ЦПК України (у редакції, чинній на час подання касаційної скарги), Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 червня 2019 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 21 січня 2020 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк", за участю третьої особи - ОСОБА_2, про визнання угоди недійсною.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя С. Ю. Мартєв