Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 22.07.2021 року у справі №2-4240/09

Ухвала

21 липня 2021 року

м. Київ

справа № 2-4240/09

провадження № 61-11165 ск21

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м.

Запоріжжя у складі судді Філіпова І. М. від 13 квітня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду у складі колегії суддів: Дашковської А. В., Кримської О. М., Гончар М. С., від 01 червня 2021 року за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2021 року товариство з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" (далі - ТОВ "Вердикт Капітал") звернулося до суду з заявою про заміну стягувача публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" (далі - ПАТ "ОТП Банк") на правонаступника ТОВ "Вердикт Капітал" у зв'язку з відступленням права вимоги відповідно до договору купівлі-продажу кредитного портфелю від 12 листопада 2010 року, укладеного між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна", та відповідно до договору факторингу № 1-09/18 від 10 вересня 2018 року, укладеного між ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та ТОВ "Вердикт Капітал", тому заявник просив замінити на нього стягувача - ПАТ "ОТП Банк".

Ухвалою Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13 квітня 2021 року, залишеною без змін постановою Запорізького апеляційного суду від 01 червня 2021 року, заяву ТОВ "Вердикт Капітал" задоволено. Замінено стягувача у виконавчому провадженні за рішенням Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2009 року з ПАТ "ОТП Банк" на правонаступника ТОВ "Вердикт Капітал" у справі за позовом ПАТ "ОТП Банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки.

До Верховного Суду 03 липня 2021 року ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні заяви, посилаючись на те, що судами попередніх інстанцій не було повно та всебічно досліджено усі обставини справи, неправильно застосовані норми матеріального права та порушені норми процесуального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з урахуванням такого.

Згідно із положенням частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Вказане правило застосовується судом касаційної інстанції і при оскарженні постанови суду апеляційної інстанції, яка прийнята за результатами апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що 12 листопада 2010 року між ПАТ "ОТП Банк" та ТОВ "ОТП Факторинг Україна" було укладено договір про відступлення права вимоги, відповідно до умов якого ПАТ "ОТП Банк" передало ТОВ "ОТП Факторинг Україна" право вимоги до ОСОБА_2, ОСОБА_1 за кредитним договором від 03 квітня 2006 року.

10 вересня 2018 року між ТОВ "ОТП Факторинг Україна" та ТОВ "Вердикт Капітал" укладено договір факторингу № 1-09/18, відповідно до умов якого до ТОВ "Вердикт Капітал" перейшло право вимоги, що виникло з вказаного кредитного договору щодо грошової вимоги по відношенню до ОСОБА_2, ОСОБА_1.

У пункті 9 частини 2 статті 129 Конституції України до основних засад судочинства віднесено обов'язковість рішень суду, виконання яких є складовою права на справедливий суд та ефективний захист прав сторони у справі, що передбачені статтями 6, 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до частини 1 статті 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником.

Частиною 5 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником.

Отже, за змістом статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК Українита частини 5 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття кредитора в зобов'язанні він замінюється правонаступником.

Задовольняючи заяву ТОВ "Вердикт Капітал", суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, вірно встановив, що ТОВ "Вердикт Капітал" набуло всіх прав кредитора ПАТ "ОТП Банк", у тому числі на отримання виконання зобов'язань за кредитним договором від 03 квітня 2006 року, у зв'язку з чим заявник набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до ОСОБА_2, ОСОБА_1. При цьому, суди вірно виходили з того, що передання кредитором своїх прав іншій особі за договорами про відступлення права вимоги та факторингу є матеріальним правонаступництвом і такий правонаступник кредитора має право звертатись до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження з наданням йому статусу сторони виконавчого провадження, що є підставою, передбаченою частиною 5 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження", для заміни стягувача у справі.

За таких обставин, суди дійшли вірного висновку про задоволення заяви ТОВ "Вердикт Капітал ", замінивши стягувача ПАТ "ОТП Банк" щодо боржників ОСОБА_2, ОСОБА_1, оскільки звернення правонаступника кредитора із заявою про надання йому статусу сторони виконавчого провадження відповідає змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 442 ЦПК України та статті 15 Закону України "Про виконавче провадження".

Такі висновки відповідають правовій позиції, яка викладена в постанові Верховного Суду України від 20 листопада 2013 року № 6-122цс13 та постановах Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 6-1355/10 (провадження № 61-12076св18), від 15 травня 2019 року у справі № 370/2464/17 (провадження № 61-39193св18), від 29 березня 2021 року у справі № 2-5356/10 (провадження № 61-17987св20) і ця практика є незмінною.

Доводам касаційної скарги про те, що заміна сторони виконавчого провадження відбулась за відсутності даних про відкрите виконавче провадження, надана вірна оцінка судом апеляційної інстанції та вірно зазначено, що відступлення права вимоги до боржників можливе поза межами виконавчого провадження, що підтверджується судовою практикою.

Доводи касаційної скарги про те, що ухвалені судами попередніх інстанцій судові рішення у справі є незаконними та ухваленими з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права є безпідставними, оскільки підставою для заміни стягувача у справі, тобто процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, унаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов'язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

Доводи касаційної скарги, які є аналогічними тим, що були викладені в апеляційній скарзі і їм дана належна правова оцінка, висновків судів першої та апеляційної інстанцій не спростовують, на законність та обґрунтованість судових рішень не впливають, а є лише незгодою заявника з їх змістом.

Таким чином, зі змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень убачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосовування судами статті 512 ЦК України, статті 442 ЦПК Українита статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, наслідки розгляду такої скарги не мають значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень, тому є підстави для відмови у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою.

Керуючисьчастинами 4 та 6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Ленінського районного суду м. Запоріжжя від 13 квітня 2021 року та постанову Запорізького апеляційного суду від 01 червня 2021 року за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" про заміну сторони виконавчого провадження у справі за позовом публічного акціонерного товариства "ОТП Банк" до ОСОБА_2, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором та договором поруки.

Додані до скарги матеріали повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара