Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 31.03.2019 року у справі №348/776/18

Ухвала

20 травня 2019 року

м. Київ

справа № 348/776/18

провадження № 61-4741ск19

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Кузнєцова В. О. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 31 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до голови селищної ради смт Делятин Надвірнянського району Івано-Франківської області Якимця Петра Олексійовича, заступника начальника управління - начальника відділу Держгеокадастру у Надвірнянському районі Івано-Франківської області Забронського Івана Григоровича, начальника Головного управління Держгеокадастру Івано-Франківської області Копчі Руслана Івановича про відшкодування збитків та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до голови селищної ради смт Делятин Надвірнянського району Івано-Франківської області Якимця П. О., заступника начальника управління - начальника відділу Держгеокадастру у Надвірнянському районі Івано-Франківської області Забронського І. Г., начальника Головного управління Держгеокадастру Івано-Франківської області Копчі Р. І. про відшкодування збитків та моральної шкоди.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачі протягом двох років жодним чином не відреагували на його неодноразові звернення щодо врегулювання земельного спору між ним та межівником ОСОБА_4, який зруйнував межі належної йому земельної ділянки. Такою бездіяльністю відповідачі спричинили йому майнові збитки, зокрема: голова селищної ради смт Делятин Надвірнянського району Івано-Франківської області Якимець П. О. - 6 000,00 грн, заступник начальника управління - начальник відділу Держгеокадастру у Надвірнянському районі Івано-Франківської області Забронський І. Г. та начальник Головного управління Держгеокадастру Івано-Франківської області Копча Р. І. - по 4 000,00 грн. Також ОСОБА_1 зазначив, що йому завдано моральну шкоду у розмірі, що становить половину від зазначених вище розмірів майнової шкоди. Посилаючись на викладене та уточнюючи позовні вимоги, ОСОБА_1 просив визнати незаконною бездіяльність відповідачів та стягнути з них зазначені розміри майнової та моральної шкоди.

Рішенням Надвірнянського районного судуІвано-Франківської областівід 10 жовтня 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність голови селищної ради смт Делятин Надвірнянського району Івано-Франківської області Якимця П. О. при вирішенні земельного спору за заявою ОСОБА_1 від 19вересня 2016 року. В задоволенні решти позову відмовлено.

Додатковим рішенням цього ж суду від 05 листопада 2018 року вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Стягнуто з Делятинської селищної ради Об'єднаної територіальної громади Надвірнянського району Івано-Франківської області на користь держави 704,80 грн судового збору.

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 31 січня 2019 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 10 жовтня 2018 року - без змін.

Апеляційну скаргу селищного голови Делятинської селищної ради Об'єднаної територіальної громади Надвірнянського району Івано-Франківської області задоволено. Додаткове рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 05 листопада 2018 року про стягнення судового збору скасовано.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про відшкодування майнової та моральної шкоди суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що будь-яких належних та допустимих доказів спричинення йому такої шкоди ОСОБА_1 не надано.

У березні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до Верхового Суду з касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 31 січня 2019 року, обґрунтовуючи свою вимогу неправильним застосуванням судом норм матеріального права і порушенням норм процесуального права, та ухвалити нове рішення про задоволення позову щодо стягнення з усіх відповідачів майнової та моральної шкоди.

Ухвалою Верховного Суду від 25 березня 2019 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено строк для усунення наявного у ній недоліку щодо уточнення вимог до суду касаційної інстанції із зазначенням того, які саме судові рішення оскаржуються.

Вимоги ухвали заявником виконані - недолік, зазначений в ухвалі, усунуто.

У відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити з таких підстав.

За змістом положень статті 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

У відповідності до частини 4 статті 19 ЦПК України спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ, що виникають з трудових відносин, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи. Загальне позовне провадження призначене для розгляду справ, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному позовному провадженні.

Відповідно до частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною 4 статті 274 ЦПК України передбачено, що в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя; 2) щодо спадкування; 3) щодо приватизації державного житлового фонду; 4) щодо визнання необґрунтованими активів та їх витребування відповідно до глави 12 цього розділу; 5) в яких ціна позову перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 6) інші вимоги, об'єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 1-5 цієї частини.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку, що спрощене позовне провадження застосовується для розгляду малозначних справ, крім справ передбачених частиною 4 статті 274 ЦПК України.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Предметом позову у даній справі є майнові вимоги про відшкодування майнової та моральної шкоди, ціна яких не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому в цій частині справа є малозначною у силу закону, а також немайнова вимога про визнання незаконною бездіяльності відповідачів, в частині якої суд визнає дану справу справою незначної складності та такою, що не належить до винятків із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судове рішення у малозначній справі підлягає касаційному оскарженню, однак такі є необґрунтованими й не спростовують визначення цієї справи як малозначної.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Правила, запроваджені законодавцем щодо обмеження права на касаційне оскарження, відповідають Конституції України, відповідно до статті 129 якої основними засадами судочинства є, серед інших, забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Оскільки касаційна скарга подана на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, тому у відкритті касаційного провадження у даній справі слід відмовити.

На підставі викладеного та керуючись статтею 19, статтею 260, частиною 4 статті 274, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 31 січня 2019 року у справі за позовом ОСОБА_1 до голови селищної ради смт Делятин Надвірнянського району Івано-Франківської області Якимця Петра Олексійовича, заступника начальника управління - начальника відділу Держгеокадастру у Надвірнянському районі Івано-Франківської області Забронського Івана Григоровича, начальника Головного управління Держгеокадастру Івано-Франківської області Копчі Руслана Івановича про відшкодування збитків та моральної шкоди.

Додані до скарги матеріали повернути заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В. О. Кузнєцов