Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 19.02.2018 року у справі №636/3076/15

Постанова

Іменем України

14 лютого 2018 року

м. Київ

справа № 636/3076/15-ц

провадження № 61-739 св 18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Висоцької В. С.,

суддів: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Пророка В. В., Фаловської І. М., Штелик С. П.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_4,

представник позивача - ОСОБА_5,

відповідач - ОСОБА_6,

представник відповідача - ОСОБА_7,

відповідач - Зарожненська сільська рада Чугуївського району Харківської області,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_4 на рішення апеляційного суду Харківської області від 13 квітня 2016 року в складі суддів: Яцини В. Б., Бурлака І. В., Карімової Л. В.,

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до пункту 4 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У липні 2015 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до Зарожненської сільської ради Чугуївського району Харківської області, ОСОБА_6 про визнання права власності на земельну ділянку площею 6,4723 га та на земельну ділянку площею 7,4683 га, які розташовані на території Зарожненської сільської ради Чугуївського району Харківської області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_8, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1

Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Шилівка Решетилівського району Полтавської області померла його мати ОСОБА_8 Після смерті матері відкрилася спадщина на вказані земельні ділянки, які належали їй на підставі державних актів від 17 лютого 2005 року від 20 жовтня 2006 року.

ОСОБА_8 за життя - 15 квітня 2005 року, склала заповіт, згідно з умовами якого все належне їй майно, де б воно не було і із чого б воно не складалося, заповіла ОСОБА_4

Після смерті ОСОБА_8 позивач до державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини не звертався, вважав, що за наявності заповіту він і так набув право власності на спадкове майно. Він фактично прийняв спадщину, оскільки проживав разом з матір'ю на день смерті, поховав її та вступив у володіння та управління майном.

У зв'язку з тим, що він не може оформити свої спадкові права через нотаріальну контору, оскільки ним пропущений строк для подання заяви для прийняття спадщини, ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом про визнання права власності на земельні ділянки.

Рішенням Чугуївського міського суду Харківської області від 29 січня 2016 року в складі судді Ковригіна О. С. позов ОСОБА_4 задоволено.

Визнано за ОСОБА_4 у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_8 право власності на земельні ділянки площами 6,4723 га та 7,4683 га, розташовані на території Зарожненської сільської ради Чугуївського району Харківської області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач фактично прийняв спадщину, оскільки на момент відкриття спадщини проживав разом із спадкодавцем, користувався спадковим майном - землею, та обробляв її. На цей час у нього зберігаються оригінали державних актів на спадкові земельні ділянки, він не заявляв у встановлений законом строк про відмову від спадщини.

Рішенням апеляційного суду Харківської області від 13 квітня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано, ухвалено нове рішення про відмову в позові.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права, що регулюють спадкові правовідносини.

Позивач не надав належних доказів про прийняття спадщини, а саме: про постійне проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини; в установлений законом шестимісячний строк із заявою про прийняття спадщини до нотаріальної контори не звертався; про визначення додаткового строку, достатнього для подання заяви про прийняття спадщини, також не звертався.

У касаційній скарзі, поданій у травні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_4 просить скасувати рішення апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційним судом порушено норми частини 3 статті 1268 ЦК України, статей 2, 3, 6 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання", статей 57, 58, 59, 63, 64, 212 ЦПК України.

У запереченнях на касаційну скаргу, поданих у вересні 2016 року, ОСОБА_6 просить рішення апеляційного суду залишити без змін, посилаючись на його законність, обґрунтованість та безпідставність доводів касаційної скарги.

4 січня 2018 року справу Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.

Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Частиною 2 статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до вимог частин 1 і 2 статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частиною 1 статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням частиною 1 статті 402 ЦПК України.

Судом першої інстанції установлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Шилівка Решетилівського району Полтавської області померла ОСОБА_8

Після смерті ОСОБА_8 відкрилася спадщина на земельні ділянки площами 6,4723 га та 7,4683 га, розташовані на території Зарожненської сільської ради Чугуївського району Харківської області, з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

15 квітня 2005 року ОСОБА_8 склала заповіт, згідно з умовами якого все належне їй майно, де б воно не було і із чого б воно не складалося, все те, що буде належати їй по закону на день смерті, зокрема сертифікати на земельні частки (паї) заповіла ОСОБА_4

У судовому засіданні ОСОБА_4 пояснив, що він постійно проживав з матір'ю ОСОБА_8 в будинку за адресою: АДРЕСА_1, який ОСОБА_8 за життя йому подарувала та в якому була зареєстрована.

Відповідно до статей 1216, 1217, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Частиною 1 статті 1223 ЦК України передбачено, що право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Згідно з частинами 1 , 3 статті 1268 ЦК України спадкоємець має право прийняти спадщину або не прийняти її. Вважається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо протягом строку, встановленого частинами 1 , 3 статті 1268 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Згідно з довідкою Зарожненської сільської ради Чугуївського району Харківської області від 3 червня 2015 року № 89 ОСОБА_8 проживала постійно і була зареєстрована на АДРЕСА_1

Позивач фактично прийняв спадщину, оскільки на момент відкриття спадщини проживав разом з матір'ю, користувався земельними ділянками, які належали їй на підставі приватної власності, та обробляв їх. На даний час в нього зберігаються оригінали державних актів на спадкові земельні ділянки, він не заявляв про відмову від спадщини.

Згідно з частиною 3 статті 1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

У пункті 27 постанови Пленуму Верховного України від 30 травня 2008 № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" роз'яснено, що отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов'язком спадкоємця.

З огляду на викладені обставини, суд першої інстанції задовольнив позов ОСОБА_4 та визнав за ним право власності на земельні ділянки.

Відповідно до положень статей 303, 304 ЦПК України в редакції, чинній на час вирішення спору, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Апеляційний суд досліджує докази, які судом першої інстанції були досліджені з порушенням встановленого порядку або в дослідженні яких було неправомірно відмовлено, а також нові докази, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами.

Справа розглядається в апеляційному суді за правилами, встановленими для розгляду справи судом першої інстанції, з винятками і доповненнями, встановленими законом.

Зміст рішення апеляційного суду передбачено в статті 316 ЦПК України, в якому, зокрема, зазначаються мотиви зміни рішення, скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення; встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені апеляційним судом, і визначені відповідно до них правовідносини; чи були і ким порушені, невизнані або оспорені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду; назви, статті, її частини, абзацу, пункту, підпункту закону, на підставі якого вирішено справу, а також процесуального закону, яким суд керувався.

Таким чином, у судовому рішенні апеляційний суд зобов'язаний дати відповіді на всі доводи апеляційної скарги, оскільки інакше буде порушено вимоги ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду в такому його елементі як мотивування судового рішення судом, який має право на дослідження нових доказів і переоцінку доказів.

Суд апеляційної інстанції без встановлення факту порушення місцевим судом порядку дослідження доказів або неправомірної відмови в їх дослідженні та за відсутності нових доказів, протилежних висновкам місцевого суду, неподання яких до суду першої інстанції було зумовлено поважними причинами, помилково скасував правильне рішення суду першої інстанції.

Не дослідивши та не встановлюючи нові докази, апеляційний суд переоцінив докази щодо місця проживання спадкодавця, які належним чином були оцінені судом першої інстанції, що призвело до помилкового висновку про відмову в позові.

З огляду на зазначене, рішення апеляційного суду підлягає скасуванню із залишенням в силі помилково скасованого рішення суду першої інстанції.

За положеннями статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує судове рішення суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 400, 409, 413, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення апеляційного суду Харківської області від 13 квітня 2016 року скасувати, рішення Чугуївського міського суду Харківської області від 29 січня 2016 року залишити в силі.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. С. Висоцька

Судді: С. Ю. Мартєв

В.В. Пророк

І.М. Фаловська

С.П. Штелик