Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 18.08.2021 року у справі №326/117/21

Ухвала

16 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 326/117/21

провадження № 61-13267ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Русинчука М. М. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Крата В. І. розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 05 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про захист прав споживачів,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом ДО АТ КБ "ПриватБанк", в якому з урахуванням уточнених позовних вимог, просив стягнути з АТ КБ "ПриватБанк" суму відсотків за вклад згідно договору SAMDN 25000726296858 "Депозит + 12 місяців" від 07 червня 2012 року у сумі 66 430,00 грн за період з 06 лютого 2018 року по 08 грудня 2020 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07 червня 2012 року сторони уклали депозитний договір SAMDN 25000726296858 "Депозит +12 місяців", за умовами якого він передав банку грошові кошти у сумі 130 000,00 грн на умовах отримання ним, вкладником, процентів за розміщення депозиту у розмірі 16 % річних. Додатковою угодою від 07 червня 2012 процентну ставку збільшено на 2 % річних, тобто загалом сума відсотків за розміщення коштів на депозитному рахунку склала 18 % річних. Згідно депозитного договору строк дії договору складає 366 днів, згідно пункту 6 вищезазначеного договору у разі, якщо після закінчення строку депозиту клієнт не заявляє банку про відмову про продовження вкладу, то вклад автоматично пролонгується на строк, встановлений договором. Строк вкладу продовжується без явки клієнта в банк.

У лютому 2018 року у зв'язку із незаконними діями банку, пов'язаними із списанням коштів з його депозитного рахунку, він звернувся до суду з позовом про стягнення суми вкладу та відсотків. Справа розглядалась судами неодноразово, останньою постановою Запорізького апеляційного суду від 27 серпня 2020 року його позов задоволено, стягнуто з банку на користь ОСОБА_1 суму депозиту у розмірі 130 000,00 грн, а також відсотки за період з 07 червня 2012 року до 05 лютого 2018 року у розмірі 125 967,88 грн. Фактично рішення суду було виконано 08 грудня 2020 року. Отже укладений сторонами договір депозиту автоматично пролонгувався до 08 грудня 2020 року - дати фактичного виконання судового рішення.

Рішенням Приморського районного суду Запорізької області від 05 квітня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено.

Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 суму відсотків за вклад згідно договору SAMDN 25000726296858 (Депозит + 12 місяців) від 07 червня 2012 року в сумі 66 430,00 грн за період з 06 лютого 2018 року по 08 грудня 2020 року.

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Постановою Запорізького апеляційного суду від 05 липня 2021 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково. Рішення Приморського районного суду Запорізької області від 05 квітня 2021 року у цій справі змінено.

Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 суму відсотків за вклад згідно договору SAMDN 25000726296858 (Депозит + 12 місяців) від 07 червня 2012 року у сумі 36,98 грн за період з 06 лютого 2018 року по 08 грудня 2020 року.

04 серпня 2021 року (згідно штемпеля на поштовому конверті) ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду, рішення суду першої інстанції залишити в силі, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права.

У відкритті касаційного провадження належить відмовити з таких мотивів.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

У пункті 1 частини 6 статті 19 ЦПК України визначено, що малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина 9 статті 19 ЦПК України).

Зі змісту положень пункту 3 частини 3 статті 175, пункту 1 частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову визначається сумою грошових коштів, якщо позов підлягає грошовій оцінці.

Справа № 326/117/21 є малозначною в силу закону, оскільки ціна позову в ній становить 66 430,00 грн та не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що з врахуванням встановленого з 01 січня 2021 року Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" цього показника на рівні 2
270,00 грн складає 227 000,00 грн (100 х 2 270,00).

ОСОБА_1 у касаційній скарзі вказує, що зазначена справа є малозначною, однак касаційна скарга стосується питання, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики щодо застосування норми права у подібних правовідносинах щодо зазначення Верховним Судом висновку про обов'язок банку виплатити проценти за користування депозитними коштами до моменту фактичного повернення депозиту вкладнику у випадку коли процентна ставка читко визначена у договорі депозиту та справа має виняткове значення для позивача, оскільки стосується захисту прав споживача та отриманні відсотків від наданих банку своїх коштів, що є єдиним доходом позивача.

Наведене обґрунтування того, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики не можна визнати належним. Посилання у касаційній скарзі на порушення норм матеріального та процесуального права із зазначенням підстави касаційного оскарження фактично підтверджує незгоду особи, яка подала касаційну скаргу, з оскарженим судовим рішенням і відповідно не свідчить, що скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та справа має виняткове значення для ОСОБА_1.

Однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом (пункт 8 частини 2 статті 129 Конституції України, пункт 9 частини 3 статті 2 ЦПК України).

Європейський суд з прав людини зауважує, що спосіб, у який стаття 6 Конвенції застосовується до апеляційних та касаційних судів, має залежати від особливостей процесуального характеру, а також до уваги мають бути взяті норми внутрішнього законодавства та роль касаційних судів у них. Вимоги до прийнятності апеляції з питань права мають бути більш жорсткими ніж для звичайної апеляційної скарги. З урахуванням особливого характеру ролі Верховного Суду, як касаційного суду, процедура, яка застосовується у Верховному Суді може бути більш формальною (LEVAGES PRESTATIONS SERVICES v. FRANCE, № 21920/93, § 45, ЄСПЛ, від 23 жовтня 1996 року; BRUALLA GOMEZ DE LA TORRE v. SPAIN, № 26737/95, § 37,38, ЄСПЛ, від 19 грудня 1997 року).

Європейський суд з прав людини вказує, що було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховною Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v.
CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня 2018 року).

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Таким чином, оскаржене рішення ухвалено у малозначній справі. Тому у відкритті касаційного провадження слід відмовити, оскільки касаційна скарга подана на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись пунктом 1 частини 6 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 05 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" про захист прав споживачів.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді М. М. Русинчук

Н. О. Антоненко

В. І. Крат