Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 28.02.2018 року у справі №908/555/2012

Ухвала

Іменем України

06 червня 2018 року

м. Київ

справа №908/555/2012

провадження №61-8863ск18

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати

Касаційного цивільного суду: Висоцької В. С. (суддя-доповідач),

Пророка В. В., Фаловської І. М. розглянув касаційну скаргу Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області на ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 грудня 2017 року у справі зa скаргою ОСОБА_4 до Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про визнання дій головного державного виконавця Калуського міськрайонного Відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області неправомірними та скасування постанов,

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду зі скаргою про визнання неправомірними дій головного державного виконавця Калуського міськрайонного Відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області (далі - головний держвиконавець) та скасування постанов про: відкриття виконавчого провадження від 07 вересня 2016 року; стягнення з боржника виконавчого збору від 10 листопада 2016 року; стягнення з боржника витрат на проведення виконавчих дій від 10 листопада 2016 року; відкриття виконавчих проваджень від 20 лютого 2017 року та від 20 лютого 2017 року про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій.

Скарга мотивована тим, що 10 січня 2014 року Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської був виданий виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_4 на користь ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" 573 398,80 грн заборгованості за Генеральною кредитною угодою №105 та 2 823 грн судового збору, який до Калуського міськрайонного Відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області (далі - Калуський МВДВС) надійшов на примусове виконання 03 березня 2014 року. На підставі наведеного виконавчого листа 07 вересня 2016 року було відкрито виконавче провадження та винесено постанову б/н від 10 листопада 2016 року про стягнення з боржника на користь Калуського МВДВС 120,36 грн витрат на проведення виконавчих дій та постанову б/н від 10 листопада 2016 року про стягнення з боржника користь держави 57 622,18 грн виконавчого збору.

Вказує, що дані постанови послужили підставою для відкриття інших незаконних постанов, в тому числі і про відкриття провадження

від 20 лютого 2017 року, які відкриті з порушенням трьох місячного терміну на пред'явлення до виконання. Також, були відсутні підстави для їх винесення та не надано обґрунтування суми вимог, які підлягають стягненню, адже сума заборгованості ТОВ "Ві - ГРУП" перед

АТ "Райффайзен Банк Аваль" погашена в добровільному порядку в повному обсязі з частковим прощенням комісії та неустойки.

Після узгодження всіх умов добровільного погашення кредитної заборгованості АТ "Райффайзен Банк Аваль" він звернувся до Калуського МВДВС з листом про повернення виконавчого документу без виконання в рамках виконавчого провадження.

На підставі даного листа постановою державного виконавця 29 грудня 2016 року було закрито виконавче провадження, а виконавчий лист від 10 січня 2014 року повернуто стягувачу без виконання.

Ураховуючи викладене, ОСОБА_4 просив його скаргу задовольнити.

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області

від 19 жовтня 2017 року у складі судді Юрчака Л. Б. у задоволенні скарги відмовлено.

Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 грудня

2017 року у складі колегії суддів: Матківського Р. Й., Горейко М. Д.,

Томин О. О. ухвалу суду першої інстанції скасовано та постановлено нову, якою скаргу ОСОБА_4 задоволено.

Визнано неправомірними та скасовано постанови Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про стягнення з боржника 57
622,18 грн виконавчого збору від 10 листопада 2016 року, про стягнення з боржника 120,36 грн витрат на проведення виконавчих дій від 10 листопада 2016 року, про відкриття виконавчого провадження від 20 лютого 2017 року про стягнення з боржника

57 622,18 грн виконавчого збору та про відкриття виконавчого провадження від 20 лютого 2017 року про стягнення з боржника 120,36 грн витрат на проведення виконавчих дій.

13 січня 2018 року Калуський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області звернувся із касаційною скаргою на ухвалу апеляційного суду Івано-Франківській області від 13 грудня 2017 року у вказаній вище справі, яку ухвалою суду касаційної інстанції від 26 лютого 2018 року залишено без руху з наданням строку для виконання вимог ухвали з метою усунення недоліків, а саме для подачі клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до пункту 14 розділу XIII Перехідні положення ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 3 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України Цивільного процесуального кодексу України Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" судові рішення, ухвалені судами апеляційної інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в касаційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Вимоги ухвали Верховного Суду від 26 лютого 2018 року заявником виконано.

Як на підставу пропуску строку, заявник посилається на те, що копію ухвали апеляційного суду Івано-Франківській області від 13 грудня 2017 року отримано поштою лише 28 грудня 2017 року, про що надано докази.

Оскільки повний текст судового рішення не було вручено у день його проголошення або складення, заявник має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, як такий, що пропущений з поважних причин відповідно до статті 390 ЦПК України.

Зважаючи на те, що строк на касаційне оскарження заявником пропущено з поважних причин, вважаю за можливе його поновити.

У касаційній скарзі Калуський МВДВС просить скасувати ухвалу апеляційного суду і ухвалити нове судове рішення, не передаючи справу на новий розгляд, яким відмовити в задоволенні вимог ОСОБА_4 в повному обсязі, мотивуючи її тим, що оскаржувані судові рішення є такими, що не відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи.

Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржуване рішення апеляційного суду є таким, що не відповідає ЦПК України, Закону України "Про виконавче провадження", апеляційним судом застосовано не чинні норми матеріального права.

Касаційна скарга також містить посилання на те, що постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору є такою, що відповідає чинному законодавству, оскільки державним виконавцем відкрито виконавче провадження 07 вересня 2016 року та надано строку 7 днів для самостійного виконання. 05 жовтня 2016 року набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження", у якому статтею 26 визначається моментом початку примусового виконання відкриття виконавчого провадження. Тобто єдиний строк для самостійного та добровільного виконання боржником своїх зобов'язань встановлюється до дати відкриття виконавчого провадження. Саме звернення до органів виконавчої служби є ознакою, що стягувачу не повертають грошові кошти і врегулювання ситуації потребує примусових заходів.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких мотивів.

Відповідно до вимог частини 2 статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Суд установив, що 05 вересня 2016 року до Калуського МВДВС повторно поступив на примусове виконання виконавчий лист від 10 січня 2014 року, виданий Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області про стягнення у солідарному порядку з ОСОБА_4 на користь

ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" у солідарному порядку 573 398,80 грн заборгованості за Генеральною кредитною угодою №105 та 2 823 грн судового збору і 07 вересня 2016 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, відповідно до якої боржнику надано семиденний строк з моменту винесення постанови про відкриття виконавчого провадження для добровільного виконання рішення.

10 листопада 2016 року постановами державного виконавця з ОСОБА_4 стягнуто 57

622,18 грн виконавчого збору та 120,36 грн витрат на проведення виконавчих дій.

28 вересня 2016 року державним виконавцем винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

29 грудня 2016 року головним держвиконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа та припинено арешт майна боржника.

Згідно з вимогами частини 9 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий збір не стягується у разі закінчення виконавчого провадження на підставі частини 9 Закону України "Про виконавче провадження", якщо рішення було виконано до винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Також, 29 грудня 2016 року головним держвиконавцем винесено постанову про повернення виконавчого документа. Постанова від 10 листопада

2016 року про стягнення виконавчого збору та витрат на проведення виконавчих дій боржником не виконана в добровільному порядку.

Рішення суду було фактично виконано боржником ОСОБА_4 в повному обсязі 16 листопада 2016 року.

Відповідно до вимог статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" у редакції від 21 квітня 1999 року №606, у разі невиконання боржником рішення майнового характеру у строк, встановлений статті 28 Закону України "Про виконавче провадження" у редакції від 21 квітня 1999 року для самостійного його виконання, постановою державного виконавця з боржника стягується виконавчий збір у розмірі 10 відсотків суми, що підлягає стягненню чи поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом.

Суд апеляційної інстанції зазначив, що суд першої інстанції повинен був врахувати, що навіть у такому випадку відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 28 січня 2015 року усправі №3-217гс14, сплив строку, наданого для добровільного виконання рішення суду, сам по собі не є тією достатньою підставою, з якою законодавець пов'язує стягнення виконавчого збору з боржника. Виконавчий збір стягується на підставі постанови державного виконавця, якщо боржником в установлений для цього строк рішення добровільно не виконано, а державним виконавцем вчинено дії, спрямовані на примусове виконання.

У відповідності до частини 2 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" у редакції від 02 червня 2016 року, який набрав чинності з

05 жовтня 2016 року, виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.

Також, колегією суддів апеляційної інстанції вказано, що суд першої інстанції не врахував, до відповідно до матеріалів справи державний виконавець жодних дій щодо примусового виконання рішення суду не проводив. Наявні на аркушах справи 34-44 довідки, запити та витяги державним виконавцем проводилися не у зв'язку із відкриттям виконавчого провадження від 07 вересня 2016 року, а за попереднім виконавчим провадженням, яке постановою від 23 червня 2016 року було повернуто без виконання ПАТ "Райффайзен Банк Аваль".

Задовольняючи скаргу, суд апеляційної інстанції виходив із того, що у зв'язку із добровільною сплатою скаржником - ОСОБА_4 кредитної заборгованості за домовленістю із стягувачем, добровільної відмови стягувача від примусового стягнення, у державного виконавця відсутні законні підстави для стягнення виконавчого збору, у зв'язку із примусовим виконанням рішення суду.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів - сукупність дій визначених у частини 2 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" у редакції від 02 червня 2016 року органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, частини 2 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" у редакції від 02 червня 2016 року, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до частини 2 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" у редакції від 02 червня 2016 року, а також рішеннями, які відповідно до частини 2 статті 27 Закону України "Про виконавче провадження" у редакції від 02 червня 2016 року підлягають примусовому виконанню.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про те, що у державного виконавця відсутні підстави для стягнення виконавчого збору, у зв'язку із примусовим виконанням рішення суду, у зв'язку із добровільною відмовою стягувача від примусового стягнення.

Відповідно до положень пункту 5 частини 2 статті 394 ЦПК України суд в порядку, передбаченому частинами четвертою, п'ятою цієї статті, відмовляє у відкритті касаційного провадження, якщо касаційна скарга є необґрунтованою

Згідно з абзацом 3 частини 4 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не має значення для формування єдиної правозастосовної практики.

Постановлене судове рішення, його зміст і мотивування, а також доводи касаційної скарги, які по суті стосуються лише переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції, свідчать про відсутність підстав вважати, що розгляд цієї справи в суді касаційної інстанції має значення для формування єдиної правозастосовної практики, оскільки неправильного застосування норм права не встановлено.

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують, на законність судових рішень не впливають.

Керуючись статтею 390, абзацом 3 частини 4 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

Клопотання Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення задовольнити.

Поновити Калуському міськрайонному відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області строк на касаційне оскарження ухвали апеляційного суду Івано-Франківській області від 13 грудня 2017 року.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області на ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 13 грудня 2017 року у справі зa скаргою ОСОБА_4 до Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області про визнання дій головного державного виконавця Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області неправомірними та скасування постанов.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: В. С. Висоцька

В. В. Пророк

І. М. Фаловська