Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 27.04.2020 року у справі №2-1933/2010

Ухвала

13 серпня 2020 року

м. Київ

справа № 2-1933/2010

провадження № 61-9523ск20

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Фаловської І. М.

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 30 травня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТД", третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Хмельницької міської ради про визнання недійсним договору,

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2009 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4, ТОВ "ЛТД" про визнання недійсним договору № 76 на дольову участь в будівництві житлового будинку по АДРЕСА_1, укладеного між ОСОБА_4 та ТОВ "ЛТД".

Свої позовні вимоги обґрунтовували тим, що спірний договір суперечить вимогам цивільного законодавства, оскільки на підставі нього ОСОБА_4 отримав у власність цокольне приміщення вказаного будинку площею 697,8 кв. м, яке належить на праві спільної сумісної власності всім власникам квартир у будинку і містить інженерні конструкції, необхідні для забезпечення нормального функціонування як всього будинку в цілому, так і окремих квартир в цьому будинку.

Заочним рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 липня 2010 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір № 76 на дольову участь в будівництві житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1, від 28 грудня 2005 року між ТОВ "ЛТД" та ОСОБА_4, як такий, що суперечить закону. Скасовано свідоцтво про право власності на нерухоме майно серії НОМЕР_1, видане Управлінням ЖКГ Хмельницького міськвиконкому від 16 жовтня 2009 року, скасовано запис у Реєстрі прав власності на нерухоме майно за № 28567764 від 16 жовтня 2009 року.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, яка не брала участі у справі в суді першої інстанції, просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення у справі, яким у задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків судуфактичним обставинам справи.

Свою апеляційну скаргу обґрунтовувала тим, що рішення суду порушило її право власності на нежитлове приміщення цокольного поверху, яке було придбано за спільні кошти її та чоловіка ОСОБА_4 під час перебування у зареєстрованому шлюбі. Оскільки приміщення є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя і їй фактично належить 1/2 його частина, тому незалучення до участі в справі судом першої інстанції призвело до порушення її процесуальних прав. Крім того, вона є власником 1/2 частини спірного нерухомого об'єкту, що підтверджується витягом про державну реєстрацію прав від 05 квітня 2011 року.

Також, зазначила, що рішення суду є незаконним по суті, оскільки спірне цокольне приміщення було побудовано виключно за спільні кошти її та чоловіка, позивачі участі в будівництві спірного об'єкту не брали. З метою забезпечення вільного доступу до інженерних мереж житлового будинку, які розміщуються у спірному приміщенні, між ОСОБА_4 та відповідними особами, які здійснюють технічне та сервісне обслуговування загальнобудинкових комунікацій, було укладено безстрокові безоплатні договори оренди тих приміщень, в яких розміщується відповідне обладнання.

Ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 30 травня 2017 року закрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 липня 2010 року у справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, ТОВ "ЛТД", третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Хмельницької міської ради про визнання недійсним договору.

У червні 2020 року ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 30 травня 2017 року у вказаній вище справі.

Ухвалою Верховного Суду від 14 липня 2020 року касаційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а саме: заявнику необхідно було надати докази, що підтверджують наявність виключних підстав для поновлення строку на касаційне оскарження судового рішення після спливу одного року з дня складення його повного тексту, зокрема, як докази того, що скаржник не був повідомлений про розгляд справи або те, що пропуск строку на касаційне оскарження стався внаслідок виникнення обставин непереборної сили та роз'яснено заявнику про наслідки невиконання вимог ухвали суду.

Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, за ідентифікатором поштового відділення 0306305033083, заявник отримала вказану ухвалу 28 липня 2020 року.

У липні ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку направила до Верховного Суду на виконання вимог ухвали заяву про усунення недоліків.

Клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Апеляційного суду Хмельницької області від 30 травня 2017 року, передбаченого пунктом 1 частини 3 статті 394 ЦПК України, обґрунтовувала тим, що оскаржуваною ухвалою закрито провадження у справі, оскільки, судом встановлено, що ОСОБА_1 є власником 1/2 частки цокольного приміщення загальною площею 697,8 кв. м у власність набуте нею після ухвалення заочного рішення від 27 липня 2010 року, то відсутні правові підстави для висновку про те, що дане рішення стосується її прав та обов'язків.

Також, заявник звертає увагу суду на те, що є підстави для відкриття касаційного провадження за пунктом 1 частини 3 статті 394 ЦПК України, так як її не було залучено до участі у справі № 2-1933//2010 як судом першої, так і апеляційним судом.

Клопотання не підлягає задоволенню з таких підстав.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини 1 статті 325 ЦПК України в редакції, чинній на час ухвалення оскаржуваного судового рішення апеляційного суду, касаційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили рішенням (ухвалою) апеляційного суду.

Частиною 3 статті 390 ЦПК України передбачено, що строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у Частиною 3 статті 390 ЦПК України.

Відповідно до частини 3 статті 394 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків: 1) подання касаційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов'язки; 2) пропуску строку на касаційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

У справах "Осман проти Сполученого королівства" та "Креуз проти Польщі" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз'яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху у судовому процесі.

Норми, які регулюють строки подання скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності.

Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення ЄСПЛ від 21 грудня 2010 року у справі "Перетяка та Шереметьев проти України").

Судом апеляційної інстанції встановлено, що 05 квітня 2011 року за ОСОБА_1 було зареєстровано право власності на 1/2 частину спірного приміщення на підставі ухвали Хмельницького міськрайонного суду від 02 грудня 2010 року про затвердження мирової угоди. Оскільки, ОСОБА_1 набула право власності на частину цокольного приміщення загальною площею 697,8 кв. м, розташованого по АДРЕСА_1 після ухвалення судом заочного рішення 27 липня 2010 року, тому відсутні правові підстави для висновку про те, що це рішення стосується також прав та обов'язків ОСОБА_1

ЄСПЛ вказав, що правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Разом з тим, якщо строк на оскарження поновлений зі спливом значного періоду часу та за підстав, які не видаються переконливими таке рішення може порушити принцип юридичної визначеності. Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (Пономарьов проти України, № 3236/03, § 41, ЄСПЛ, від 3 квітня 2008 року).

Касаційну скаргу ОСОБА_1 надіслала до Верховного Суду після спливу більше ніж трьох років з дня постановлення ухвали Апеляційного суду Хмельницької області від 30 травня 2017 року, оскільки виключні випадки передбачені частиною 3 статті 394 ЦПК України для поновлення строку на касаційне оскарження заявником у касаційній скарзі не обґрунтовані, тому у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.

Також Верховний Суд, вважає за необхідне зазначити про те, що ОСОБА_1 була обізнана про ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 30 травня 2017 року, оскільки зверталася із апеляційною скаргою на заочне рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 27 липня 2010 року.

Крім того, із тексту оскаржуваної ухвали вбачається, що представник ОСОБА_1 був присутнім при розгляді апеляційної скарги та доводи викладені у ній, підтримував у судовому засіданні.

Одночасно, ОСОБА_1 подала заяву про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Апеляційного суду Хмельницької області від 30 травня 2017 року про закриття провадження у справі.

Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 03 березня 2020 року відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_1 про перегляд ухвали Апеляційного суду Хмельницької області від 30 травня 2017 року за нововиявленими обставинами у справі № 2-1933/2010.

У березні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просила скасувати ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 03 березня 2020 року та направити справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 24 квітня 2020 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 03 березня 2020 року.

Аргументи заявника про те, що відмовляючи у відкритті касаційного провадження, суд касаційної інстанції погодився із висновками апеляційного суду стосовно того, що вона не позбавлена можливості звернутися із касаційною скаргою на ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 30 травня 2017 року не заслуговують на увагу, оскільки таке посилання в ухвалі Верховного Суду від 24 квітня 2020 року не змінює строки касаційного оскарження, визначені ЦПК України.

Крім того, заявнику було роз'яснено право на звернення з касаційною скаргою, однак відкриття касаційного провадження можливе виключно при дотриманні вимог передбачених частиною 3 статті 394 ЦПК України.

Відповідно до частини 3 статті 394 ЦПК України незалежно від поважності причин пропуску строку на касаційне оскарження суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у разі, якщо касаційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення.

Ураховуючи, що касаційну скаргу подано після спливу одного року з моменту проголошення судового рішення, а тому відсутні підстави вважати, що заявник був позбавлений можливості скористатися своїм процесуальним правом щодо подачі касаційної скарги у передбачений законодавством строк, у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

Керуючись статтею 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Апеляційного суду Хмельницької області від 30 травня 2017 року за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛТД", третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - Управління житлово-комунального господарства виконавчого комітету Хмельницької міської ради про визнання недійсним договору відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

В. С. Висоцька

І. М. Фаловська