Історія справи

Постанова КЦС ВП від 18.05.2022 року у справі №2-3367/12
Ухвала КЦС ВП від 17.05.2021 року у справі №2-3367/12

Ухвала

11 червня 2021 року

місто Київ

справа № 2-3367/12

провадження № 61-7336ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І., дослідив касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Богунського районного суду м.

Житомира від 10 червня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 11 березня 2021 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Стражник Тетяна Олексіївна, про визнання правочину недійсним,

ВСТАНОВИВ:

І. ІСТОРІЯ СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

ОСОБА_3, правонаступником якої є ОСОБА_2, у липні 2012 року звернулася до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнення вимог просила визнати недійсним договір дарування житлового будинку від 03 вересня 2011 року, укладений в результаті помилки на підставі статті 229 ЦК України.

Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 10 червня 2020 року, залишеним без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 11 березня 2021 року, позов задоволено частково.

Визнано недійсним договір дарування частини житлового будинку від 03 вересня 2011 року, посвідчений приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Стражник Т. О., відповідно до якого ОСОБА_3 подарувала 39/100 ідеальних часток у праві на житловий будинок АДРЕСА_1 ОСОБА_1.

Здійснено розподіл судових витрат, в іншій частині позову відмовлено.

ІІ. ВИМОГИ та АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

ОСОБА_1 26 квітня 2021 року із застосуванням засобів поштового зв'язку звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Богунського районного суду м. Житомира від 10 червня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 11 березня 2021 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову або направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвалою Верховного Суду від 17 травня 2021 року касаційну скаргу залишено без руху та надано заявнику строк для її виконання.

Від заявника у червні 2021 року засобами поштового зв'язку надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги, подано докази на підтвердження сплати судового збору за подання касаційної скарги у визначеному Судом розмірі, нову редакція касаційної скарги, у якій уточнено процесуальну вимогу, а саме заявник просив скасувати рішення Богунського районного суду м. Житомира від 10 червня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 11 березня 2021 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.

Визначення заявником підстав касаційного оскарження

Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина 3 статті 3 ЦПК України).

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Пунктами 1, 2, 3, 4 частини 2 статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, врегульованих процесуальним законом.

Вивчивши зміст касаційної скарги, Верховний Суд встановив, що касаційна скарга містить визначення підстав касаційного оскарження відповідно до вимог статті 389 ЦПК України.

Заявником як підстави касаційного оскарження наведених судових рішень визначено, що:

- оскаржувані судові рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права;

- суд першої інстанції зобов'язаний був закрити провадження у справі за відсутністю предмету спору, оскільки спадкоємцями після смерті ОСОБА_3 є як ОСОБА_2, так і відповідач ОСОБА_1, втім суд першої інстанції здійснив заміну лише сторони позивача, на переконання заявника, відбулося поєднання сторін позивача і відповідача в особі ОСОБА_1;

- судами першої та апеляційної інстанцій не враховано правовий висновок, викладений у постанові Верховного Суду від 24 жовтня 2018 року у справі № 641/1102/17 (провадження № 61-28347св18), відповідно до якого суди першої та апеляційної інстанцій всупереч вимог статей 212, 213, 214, 303, 315 ЦПК України 2004 року не надали належної оцінки наявним у справі доказам; зокрема, не надали належної оцінки змісту нотаріально посвідчених договорів дарування земельної ділянки та житлового будинку, згідно з якими позивач зазначив, що укладення цих договорів відповідає інтересам його сторін, їх волевиявлення є вільним і усвідомленим, після чого зазначені договори були підписані; у постанові Верховного Суду від 13 лютого 2020 року у справі № 756/6516/16-ц (провадження № 61-13359св19), відповідно до якого обставини, щодо яких помилилася сторона правочину, мають існувати саме на момент вчинення правочину. Особа на підтвердження своїх вимог про визнання правочину недійсним повинна довести, що така помилка дійсно мала місце, а також що вона має істотне значення. Помилка внаслідок власного недбальства, незнання закону чи неправильного його тлумачення однією зі сторін не є підставою для визнання правочину недійсним;

- судами першої та апеляційної інстанцій встановлено обставини, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, а саме висновку комісійної судово-медичної експертизи, який складено на підставі медичної документації, отриманої із порушенням процедури збирання доказів, така документація надійшла до суду без доказів нумерування аркушів, прошиття та скріплення печаткою медичного закладу, наявні ознаки вклеювання додаткових аркушів;

- суд першої інстанції у такій категорії справи мав призначити у справі посмертну судово-медичну або посмертну судово-психіатричну експертизи;

- суд апеляційної інстанції не допустив до участі у розгляді справи представника відповідача, не дивлячись на наявність відповідного клопотання, яке апеляційним судом не вирішено.

Таким чином, серед підстав касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявником зазначені ті підстави, які згадані у пункті 1 частини 2 статті 389 та пункті 4 частини 3 статті 411 ЦПК України, що свідчить про виконання ним вимог пункту 5 частини 2 статті 392 ЦПК України щодо форми та змісту касаційної скарги.

IІІ. ВИ

РІШЕННЯ

ПИТАННЯ ЩОДО ПОНОВЛЕННЯ СТРОКУ НА КАСАЦІЙНЕ ОСКАРЖЕННЯ

У касаційній скарзі заявник просить поновити строк на касаційне оскарження постанови суду апеляційної інстанції від 11 березня 2021 року, яку отримано заявником засобами поштового зв'язку 27 березня 2021 року.

На підтвердження поважності причини пропуску процесуального строку заявником подано копію супровідного листа Житомирського апеляційного суду від 16 березня 2021 року, копію конверта на підтвердження направлення ОСОБА_1 копії рішення суду апеляційної інстанції із трекінгом Акціонерного товариства "Укрпошта" за номером 1000813270076, відповідно до якого копію рішення суду апеляційної інстанції отримано 27 березня 2021 року.

Згідно з частиною 1 статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до частини другої наведеної статті учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Суд виходить з того, що підстави пропуску строків можуть бути визнані поважними, зокрема, у тому випадку, якщо таке недотримання строків касаційного оскарження зумовлене діями (бездіяльністю) суду апеляційної інстанції, а так само наявністю інших об'єктивних перешкод, що безумовно перешкоджали скаржникові своєчасному зверненню з такою скаргою.

Отже, аналіз касаційної скарги, доданих до неї матеріалів та клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження дають підстави для висновків, що строк, протягом якого заявник має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження зазначеного рішення, пропущено з поважних причин, тому Суд поновлює його.

IІІ. ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ЩОДО ВІДКРИТТЯ КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ

Оскільки вимоги ухвали Суду виконані, касаційна скарга подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України, а наведені підстави касаційного оскарження відповідають положенням статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження.

Судом не встановлено наявності достатніх й обґрунтованих підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги, а так само відмови у відкритті касаційного провадження.

Керуючись статтями 389, 390, 392, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження постанови Житомирського апеляційного суду від 11 березня 2021 року.

Відкрити касаційне провадження у справі.

Витребувати із Богунського районного суду м. Житомира цивільну справу № 2-3367/12 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, третя особа - приватний нотаріус Житомирського міського нотаріального округу Стражник Тетяна Олексіївна, про визнання правочину недійсним.

Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз'яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк тривалістю в десять днів від моменту отримання копії цієї ухвали суду.

Провести попередній розгляд справи колегією у складі трьох суддів.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: С. О. Погрібний

І. Ю. Гулейков

Г. І. Усик