Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 13.09.2021 року у справі №482/357/20

Ухвала

07 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 482/357/20

провадження № 61-14058ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Шиповича В. В. (суддя - доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,

розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Локтіонової О. В., Колосовського С. Ю., Ямкової О. О., від 19 липня 2021 року про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі за заявою товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт капітал" про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для пред'явлення його до виконання,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Новоодеського районного суду Миколаївської області, у складі судді Баранкевич В. О., від 26 березня 2020 року заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Вердикт Капітал" (далі - ТОВ "Вердикт Капітал") задоволено, видано дублікат виконавчого листа № 2-2487/11, який видавався на підставі рішення Новоодеського районного суду Миколаївської області від 26 січня 2012 року, яким з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь публічного акціонерного товариства "УкрСиббанк" (далі - ПАТ "УкрСиббанк") стягнуто заборгованість за кредитним договором в сумі

82 597,58 грн та судовий збір в сумі 412,99 грн з кожного. Поновлено строк для пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, 16 червня 2021 року ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу та заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження, вказавши, що поважною причиною пропуску строку є отримання ним ухвали 04 червня 2021 року.

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду, у складі судді Локтіонової О. В., від 29 червня 2021 року визнано неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку на апеляційне оскарження ухвали Новоодеського районного суду Миколаївської області від 26 березня

2020 року. При цьому апеляційний суд врахував, що згідно матеріалів справи копію ухвали суду від 26 березня 2020 року, ОСОБА_3 отримав 28 березня 2020 року.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків апеляційної скарги шляхом подання заяви про поновлення строку на апеляційне оскарження із зазначенням інших підстав для поновлення пропущеного строку.

12 липня 2021 року до Миколаївського апеляційного суду надійшла заява ОСОБА_1 про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якій він, посилаючись на пункт пункту 3 розділу 12 ЦПК України зазначав, що строк на апеляційне оскарження ухвали суду ним пропущено з поважних причин, оскільки в Україні не знято карантинні обмеження щодо коронавірусної хвороби (COVID-19).

Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 19 липня 2021 року у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Новоодеського районного суду Миколаївської області від 26 березня 2020 року відмовлено.

17 серпня 2021 року засобами поштового зв'язку ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 19 липня 2021 року.

У касаційній скарзі, посилаючись на порушення норм процесуального права, заявник просить скасувати ухвалу Миколаївського апеляційного суду

від 19 липня 2021 року та направити справу на новий розгляд до апеляційного суду. При цьому посилався на положення статті 22 Конституції України про те, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Колегія суддів встановила, що касаційна скарга є необґрунтованою, а правильне застосування апеляційним судом норм права при вирішенні питання про відмову у відкритті апеляційного провадження є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування та тлумачення.

За змістом пункту 3 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження.

Відповідно до вимог частини 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення (частина 4 статті 394 ЦПК України).

Ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження не є ухвалою, якою закінчено розгляд справи.

Згідно зі статтею 129 Конституції України та статей 2, 17 ЦПК України однією з основних засад цивільного судочинства є забезпечення апеляційного перегляду справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Водночас таке право не є абсолютним і з метою забезпечення належного здійснення правосуддя та дотримання, зокрема, принципу правової визначеності, підлягає певним обмеженням.

За змістом статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п'ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду; 2) на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п'ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у статті 354 ЦПК України.

Частиною 1 статті 127 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли Частиною 1 статті 127 ЦПК України встановлено неможливість такого поновлення.

Клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження повинно містити обґрунтування причин поважності пропуску цього строку та зазначення доказів на підтвердження таких причин.

Відповідно до частин 3 , 4 статті 357 ЦПК України апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених частин 3 , 4 статті 357 ЦПК України, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому частин 3 , 4 статті 357 ЦПК України.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Апеляційним судом встановлено, що ухвалу Новоодеського районного суду Миколаївської області від 26 березня 2020 року ОСОБА_3 отримав 28 березня 2020 року, однак апеляційну скаргу подав 16 червня 2021 року, тобто з пропуском встановленого законом строку.

Відповідно до Закону України № 540-IX від 30 березня 2020 року розділ ХІІ "Прикінцеві положення" ЦПК України доповнено пунктом 3 такого змісту:

"Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ЦПК України, а також інші процесуальні строки щодо зміни предмета або підстави позову, збільшення або зменшення розміру позовних вимог, подання доказів, витребування доказів, забезпечення доказів, а також строки звернення до суду, подання відзиву та відповіді на відзив, заперечення, пояснень третьої особи щодо позову або відзиву, залишення позовної заяви без руху, подання заяви про перегляд заочного рішення, повернення позовної заяви, пред'явлення зустрічного позову, заяви про скасування судового наказу, розгляду справи, апеляційного оскарження, розгляду апеляційної скарги, касаційного оскарження, розгляду касаційної скарги, подання заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами продовжуються на строк дії такого карантину".

Відповідно до Закону України № 731-IX від 18 червня 2020 року пункт 3 розділу ХІІ "Прикінцеві положення" ЦПК України викладено в такій редакції:

"Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених ЦПК України), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами ЦПК України, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Суд за заявою особи продовжує процесуальний строк, встановлений судом, якщо неможливість вчинення відповідної процесуальної дії у визначений строк зумовлена обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином".

Крім того за змістом пункту 2 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України № 731-IX від 18 червня 2020 року" процесуальні строки, які були продовжені відповідно до пункту 3 розділу XII "Прикінцеві положення" Цивільного процесуального кодексу України в редакції ~law26~ від 30 березня 2020 року, закінчуються через 20 днів після набрання чинності ~law27~.

Протягом цього 20-денного строку учасники справи та особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов'язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цими кодексами), мають право на продовження процесуальних строків з підстав, встановлених ~law28~.

Таким чином при поданні апеляційної скарги 16 червня 2021 року ОСОБА_3 у разі посилання на пропуск строку на апеляційне оскарження внаслідок дії карантину встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), обов'язково мав зазначити, якими саме обмеженнями, впровадженими у зв'язку з карантином зумовлені причини пропуску строку на апеляційне оскарження.

Однак ні апеляційному суду, ні у касаційній скарзі заявник не вказав, які саме обмеження, впроваджені у зв'язку із карантином, перешкоджали йому подати апеляційну скаргу.

Встановивши, що апеляційну скаргу подано з пропуском строку на апеляційне оскарження, наведені причини пропуску цього строку визнані неповажними, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті апеляційного провадження з підстав, передбачених частиною 4 статті 357 та пунктом 4 частини 1 статті 358 ЦПК України.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) визнає легітимними обмеженнями вимоги щодо строків оскарження судових рішень

(рішення ЄСПЛ у справі "Нешев проти Болгарії" від 28 жовтня 2004 року).

Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності та зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення ЄСПЛ у справі "Перетяка та Шереметьев проти України" від 21 грудня 2010 року).

Оскільки правильне застосування судом апеляційної інстанції норм права при вирішенні питання про відмову у відкритті апеляційного провадження є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо їх застосування чи тлумачення, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити.

За відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень постановою Миколаївського апеляційного суду від 20 серпня 2021 року задоволено апеляційну скаргу ОСОБА_2, ухвалу Новоодеського районного суду Миколаївської області від 26 березня 2020 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволені заяви ТОВ "Вердикт капітал" про видачу дубліката виконавчого листа та поновлення строку для

пред'явлення його до виконання, по цивільній справі № 2-2487/2011 за позовом ПАТ "УкрСиббанк" до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено.

Керуючись статтями 388, 389, 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 19 липня 2021 року у цивільній справі № 482/357/20.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає.

Судді:В. В. Шипович Є. В. Синельников С. Ф. Хопта