Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 13.09.2021 року у справі №299/2132/21

Ухвала

09 вересня 2021 року

м. Київ

справа № 299/2132/21

провадження № 61-14645ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Краснощокова Є.

В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 05 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до фізичної особи-підприємцяОСОБА_2 про стягнення безпідставно одержаних коштів,

встановив:

ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою про забезпечення позову у цивільній справі за її позовом до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2) про стягнення безпідставно одержаних коштів, у якій просила накластиарешт на кошти відповідача ОСОБА_2, які знаходяться на його рахунках у будь-яких банківських та кредитно-фінансових установах та накластиарешт із забороною відчуження на майно, належне ОСОБА_2

Ухвалою Виноградівського районного суду Закарпатської області від 06 травня 2021 року, залишеною без змін постановою Закарпатського апеляційного суду від 05 серпня 2021 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено.

У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Закарпатського апеляційного суду від 05 серпня 2021 року.

У відкритті касаційного провадження необхідно відмовити з таких підстав.

Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 353 ЦПК України окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо скасування забезпечення позову, відмови в скасуванні чи заміні заходів забезпечення позову або відмови у забезпеченні позову.

У пункті 2 частини 1 статті 389 ЦПК України встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі в справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пункті 2 частини 1 статті 389 ЦПК України, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз'яснення рішення чи відмову у роз'ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зроблено правовий висновок про те, що неможливим є касаційне оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову, постанови апеляційного суду, згідно з якою така ухвала залишена без змін, ухвали апеляційного суду, згідно з якою він відмовив у задоволенні заяви про забезпечення позову, а також постанови апеляційного суду, згідно з якою скасовано ухвалу суду першої інстанції про забезпечення позову та відмовлено у задоволенні відповідної заяви. Обмеження права на касаційне оскарження ухвали апеляційного суду про відмову у забезпеченні позову, постанови апеляційного суду, згідно з якою відмовлено у забезпеченні позову за наслідками перегляду ухвали суду першої інстанції про забезпечення позову чи залишено без змін ухвалу суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову, не шкодить суті права особи, зацікавленої у забезпеченні позову, оскільки вона може повторно звернутися із заявою про таке забезпечення до суду першої інстанції за наявності для цього підстав.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Великої Палати ВерховногоСуду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20-ц (провадження № 12-90гс20) про те, що з огляду на відсутність у пункті 2 частини 1 статті 389 ЦПК України серед ухвал суду першої інстанції, які підлягають касаційному оскарженню, ухвали цього суду про відмову у забезпеченні позову (пункт 4 частини 1 статті 353 ЦПК України), неможливим є як касаційне оскарження такої ухвали, так і касаційне оскарження постанови апеляційного суду, згідно з якою така ухвала залишена без змін.

Необґрунтованим є посилання заявника у касаційній скарзі на те, що у вищезазначених постановах Великої Палати Верховного Суду розглядалась ситуація, коли постанова апеляційного суду оскаржується у змістовному взаємозв'язку з ухвалою суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову, що обговорювалися лише випадки одночасного касаційного оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову та постанови апеляційного суду, якою така ухвала залишена без змін, а також, що не досліджувалась можливість касаційного оскарження таких постанов суду апеляційної інстанції не одночасно з ухвалою суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову, а окремо від такої ухвали.

Зі змісту вказаних постанов Великої Палати Верховного Суду вбачається, що неможливим є касаційне оскарження як ухвали суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову, так і постанови апеляційного суду, згідно з якою така ухвала залишена без змін.

Тобто у даному випадку не йдеться виключно про неможливість одночасного касаційного оскарження ухвали суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову та постанови апеляційного суду про залишення такої ухвали без змін, а мається на увазі взагалі неможливість оскарження указаних судових рішень в касаційному порядку незалежно від того, оскаржуються вони окремо чи ні.

З огляду на викладене, доводи касаційної скарги ОСОБА_1 щодо можливості касаційного оскарження постанови суду апеляційної інстанції про залишення без змін ухвали суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову є необґрунтованими та безпідставними.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Оскільки оскарження в касаційному порядку постанови апеляційного суду, згідно з якою залишено без змін ухвалу суду першої інстанції про відмову у забезпеченні позову, не передбачено, постанова Закарпатського апеляційного суду від 05 серпня 2021 року не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду,

ухвалив:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Закарпатського апеляційного суду від 05 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 дофізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про стягнення безпідставно одержаних коштів відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: М. Ю. Тітов

І. О. Дундар

Є. В. Краснощоков