Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 11.11.2019 року у справі №344/350/19

Ухвала

Іменем України

08 листопада 2019 року

м. Київ

справа № 344/350/19

провадження № 61-19193 ск19

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 травня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 20 вересня 2019 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії, бездіяльність, рішення державних виконавців Каліфіцького А. С., Валовіна О. В.,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду зі скаргою про визнання неправомірними дій, бездіяльності та рішень державних виконавців Каліфіцького А.

С., Валовіна О. В.

Скарга мотивована тим, що за заявою стягувача ПАТ "Райффайзен Банк Аваль" про примусове виконання виконавчого листа, виданого Івано-Франківським міським судом Івано-Франківської області від 03 грудня 2010 року по виконавчому провадженню № 3293535983, державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Головного Територіального управління юстиції в Івано-Франківській області Каліфіцьким А.

С. винесено постанову про опис та арешт майна від 12 квітня 2018 року.

За змістом постанови про поновлення вчинення виконавчих дій від 20 листопада 2018 року у виконавчому провадженні № 3293535983, головний державний виконавець поновив вчинення виконавчих дій, які було зупинено 28 липня 2016 року згідно винесеної державним виконавцем постанови про зупинення вчинення виконавчих дій.

Таким чином, постанова про опис та арешт майна винесена в період, коли виконавче провадження було зупинено. Державним виконавцем в порушення вимог статей 18,19 ЗУ "Про виконавче провадження" не надіслано ОСОБА_1 копію оскаржуваної постанови. Вказує, що із наявних у матеріалах виконавчого провадження документів вбачається, що постанови про арешт і вилучення (списання коштів) з рахунків боржника не прийнято, дій, пов'язаних із проведенням стягнення на кошти боржника, державним виконавцем не виконано, що свідчить про передчасність винесення оскаржуваної постанови.

Вказує, що згідно постанови про відкриття виконавчого провадження № 26260063 від 19 квітня 2011 року, державний виконавець Валовін О. В. відкрив виконавче провадження на підставі виконавчого документу про звернення стягнення з ОСОБА_1. Отже, станом на 03 жовтня 2011 року, тобто на день відкриття виконавчого провадження № 29353983 знаходилось вже виконавче провадження, а тому таке виконавче провадження повинно було бути об'єднане у єдине виконавче провадження відповідною постановою державного виконавця, що не було зроблено. Просить суд визнати незаконними дії державного виконавця щодо опису та арешту майна, скасувати постанову про опис та арешт майна від 12 квітня 2018 року у виконавчому провадженні № 29353983, визнати незаконною бездіяльність державного виконавця Валовіна О. В., щодо не надіслання копії постанови про відкриття виконавчого провадження № 29353983 від 03 жовтня 2011 року, не проведення перевірки наявності інших виконавчих проваджень, не ухваленні постанови про об'єднання виконавчих проваджень, скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження № 29353983 від 03 жовтня 2011 року.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 травня 2019 року залишеною без змін постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 20 вересня 2019 року у задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії, бездіяльність, рішення державних виконавців Каліфіцького А. С., Валовіна О. В. відмовлено.

У касаційній скарзіОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить судові рішення скасувати, справу надіслати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Згідно з частиною 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Перевіривши доводи касаційної скарги, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до вимог частини 2 статті 389 ЦПК України підставами для касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Із оскаржуваних судових рішень, доданих до скарги матеріалів убачається, що вона є необґрунтованою, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо їх незаконності.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і пункту 1 частини 2 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження".

У пункті 1 частини 1 статті 10 Закону України "Про виконавче провадження" зазначено, що заходами примусового виконання рішень

є: звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника,

у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові

від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами.

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списані коштів з рахунків) та примусовій реалізації (частина 1 статті 48 Закону України "Про виконавче провадження").

Відповідно до частини 3 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право безперешкодно входити на земельні ділянки, до приміщень, сховищ іншого володіння боржника - юридичної особи, проводити їх огляд, примусово відкривати та опечатувати їх, викликати посадових осіб з приводу виконавчих документів, що перебувають у виконавчому провадженні, залучати в установленому порядку працівників поліції, накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках передбачених законом.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й суд апеляційної інстанції, дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги боржника, оскільки скаржниці було відомо про її боргові зобов'язання, які вона самостійно і добровільно не виконала. При цьому скаржниці було відомо про триваюче виконавче провадження щодо неї, оскільки державним виконавцем доведено, що скаржниця неодноразово повідомлялась про вчинення виконавчих дій у відповідному виконавчому провадженні. Крім того, законом надано право державному виконавцю на розшук майна боржника або проведення перевірки його майнового стану в період зупинення виконавчого провадження. Після виявлення майна, виконавець зобов'язаний здійснити його арешт. Отже скаржницею та її представником не доведено незаконності дій державного виконавця.

Інші доводи касаційної скарги не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судами, які їх обґрунтовано спростували, не дають підстав вважати, що судами порушено норми процесуального права чи неправильно застосовані норми матеріального права.

Згідно з абзацом 3 частини 4 статті 394 ЦПК Українисуд відмовляє у відкритті касаційного провадження з перегляду ухвали про повернення заяви позивачеві (заявникові), про розгляд скарг на дії (бездіяльність) органів державної виконавчої служби, приватного виконавця, якщо рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Постановлені судові рішення, їх зміст і мотивування, а також доводи касаційної скарги, які по суті стосуються лише переоцінки доказів, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції, свідчать про відсутність підстав вважати, що розгляд цієї справи в суді касаційної інстанції має значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки неправильного застосування норм права не встановлено.

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись статтею 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 15 травня 2019 року та постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 20 вересня 2019 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії, бездіяльність, рішення державних виконавців Каліфіцького А. С., Валовіна О. В.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникові.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді І. А. Воробйова

Р. А. Лідовець

Ю. В. Черняк