Ухвала

Іменем України

09 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 201/3018/21

провадження № 61-12336ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Фаловської І. М. (суддя-доповідач), Мартєва С. Ю., Стрільчука В. А.,

розглянув касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" на ухвалу Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 29 березня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 22 червня 2021 року за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах", треті особи: Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Верба Віталій Миколайович, про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності, визнання протиправним і скасування записів про право власності,

ВСТАНОВИВ:

У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом

до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах" (далі - ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах"), треті особи: Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк"), приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу

Верба В. М. (далі - приватний нотаріус Дніпровського МНО), про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності, визнання протиправним і скасування записів про право власності.

Одночасно з позовом ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про забезпечення позову.

Заява мотивована тим, що ОСОБА_1 на праві власності належить: квартира АДРЕСА_1; 2 паркувальних місця № 146 та 147, що знаходяться в цьому ж будинку.

04 квітня 2006 року між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_2 укладений кредитний договір. З метою забезпечення належного виконання зобов'язань за кредитним договором, 04 квітня 2006 року

між ПАТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1 укладений договір іпотеки, відповідно до умов якого остання передала в іпотеку банку майнові права на квартиру АДРЕСА_1.

У 2020 році з Інформаційної довідки з Державного реєстру прав на нерухоме майно позивачу стало відомо, що 18 грудня 2016 року приватним нотаріусом Дніпровського МНО Вербою В. М. здійснено реєстрацію права власності за ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" на вказану квартиру та паркувальні місця. При цьому, у якості підстави для виникнення права власності на спірне нерухоме майно зазначений договір іпотеки

від 04 квітня 2006 року. Також, відповідно до записів про реєстрацію іпотеки та заборони в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, іпотекодержателем вказаного нерухомого майна є саме

АТ КБ "Приватбанк".

Позивач вказувала, що вона не укладала жодних договорів

з ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах", що стосуються спірного нерухомого майна.

Крім того, між АТ КБ "ПриватБанк" та

ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" також не укладалось жодних договорів про відступлення прав та обов'язків за договором іпотеки чи кредитним договором.

Посилаючись на те, відповідач вже протягом певного часу намагається відчужити спірне нерухоме майно третій особі, що підтверджується тим, що на сайтах оголошень OLX, besplatka. ua, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 були розміщені оголошення про продаж вищезазначеної квартири та паркомісць, ОСОБА_1 просила суд забезпечити позов шляхом заборони

будь-яким суб'єктам державної реєстрації, державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав, визначених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", в тому числі, але не виключно Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київської та Севастопольської міської, районної, районної у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, що перебувають у трудових відносинах з виконавчими органами сільських, селищних та міських рад, Київської, Севастопольської міської, районної, районної у місті Києві та Севастополі державних адміністрацій, акредитованим суб'єктам та будь-яким державним реєстраторам - державним та приватним нотаріусам, державним та приватним виконавцям та іншим органам чи особам, які виконують функції чи мають повноваження державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, в тому числі, але не виключно, державну реєстрацію виникнення, переходу, припинення та скасування права власності, інших речових прав, обтяжень, внесення

будь-яких змін до записів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відносно наступного нерухомого майна:

- квартири

АДРЕСА_1, загальною площею 669,9 кв. м, житловою площею 645,6 кв. м;

- паркувального місця АДРЕСА_2, загальною площею 20,0 кв. м. ;

- паркувального місця АДРЕСА_3, загальною площею 20,0 кв. м.

Ухвалою Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 29 березня 2021 року заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову задоволено частково.

До набрання законної сили рішенням у цивільній справі № 201/3018/21

за позовом ОСОБА_1 до ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах",

треті особи: АТ КБ "ПриватБанк", приватний нотаріус Дніпровського МНО Верба В.

М., про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності, визнання протиправним і скасування записів про право власності, вжито заходи забезпечення позову шляхом заборони

будь-яким суб'єктам державної реєстрації, державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав, визначених Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", в тому числі, але не виключно Міністерству юстиції України та його територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київської та Севастопольської міської, районної, районної у містах Києві та Севастополі державних адміністрацій, державним реєстраторам прав на нерухоме майно, що перебувають у трудових відносинах з виконавчими органами сільських, селищних та міських рад, Київської, Севастопольської міської, районної, районної у місті Києві

та Севастополі державних адміністрацій, акредитованим суб'єктам

та будь-яким державним реєстраторам - державним та приватним нотаріусам, державним та приватним виконавцям та іншим органам чи особам, які виконують функції чи мають повноваження державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо переходу, припинення та скасування права власності відносно спірного нерухомого майна:

- квартири

АДРЕСА_1, загальною площею 669,9 кв. м, житловою площею 645,6 кв. м;

- паркувального місця АДРЕСА_2, загальною площею 20,0 кв. м. ;

- паркувального місця АДРЕСА_3, загальною площею 20,0 кв. м.

У задоволенні решти вимог заяви про забезпечення позову відмовлено

Постановою Дніпровського апеляційного суду від 22 червня 2021 року ухвалу Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська від 29 березня 2021 року залишено без змін.

Судові рішення мотивовані тим, що позивачем доведено належними та допустимими доказами намір відповідача відчужити спірне майно. Тому з урахуванням співмірності заходів забезпечення позову з позовними вимогами та змісту викладених обставин, заходи забезпечення позову є достатніми та необхідними забезпечення реального виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог.

Між сторонами існує спір щодо права власності на нерухоме майно, а ймовірна подальша зміна його власника унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позову.

У касаційній скарзі ПрАТ "Страхова компанія "Інгосстрах" просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пункту 2 частини 1 статті 389 ЦПК України, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Згідно з частиною 2 статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

У відкритті касаційного провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до частин 1 , 2 статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Згідно зі статтею 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених статтею 11 ЦПК України, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Частинами 1 , 2 статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених Частинами 1 , 2 статті 149 ЦПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, забороною вчиняти певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов'язання.

Згідно з частиною 3 статті 150 ЦПК України заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Частиною 10 статті 150 ЦПК України передбачено, що не допускається вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначила, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Обґрунтованою підставою для забезпечення позову має бути існування очевидної загрози порушення законних прав та інтересів позивача у справі у разі невжиття заходів забезпечення позову. Відповідно, звертаючись із заявою про забезпечення позову, особа має довести належність їй таких прав та що невжиття заходів забезпечення позову призведе до утруднення чи неможливості виконання майбутнього рішення суду, при цьому існування загрози порушення прав позивача повинно мати очевидний та об'єктивний характер.

З огляду на те, що між сторонами справи виник спір щодо права власності на нерухоме майно, а ймовірна подальша зміна його власника унеможливить виконання рішення суду у разі задоволення позову, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову шляхом заборони будь-яким особам вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо переходу, припинення та скасування права власності відносно спірного нерухомого майна.

Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року

у справі № 753/22860/17 (провадження № 14-88цс20) зазначено, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову бути домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Необхідність застосування заходів забезпечення позову випливає

з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цих заходів призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у разі задоволення позову.

Забезпечення позову не повинно порушувати принципи змагальності

і процесуального рівноправ'я сторін. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду

від 30 червня 2021 року у справі № 523/11320/19 (провадження № 61-6385св21).

При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня

2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Таким чином, держава Україна несе обов'язок перед заінтересованими особами забезпечити ефективний засіб правового захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

Враховуючи викладене, оскільки існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду при задоволенні позову наведений захід забезпечення позову відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову і спроможний забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову. Невжиття таких заходів забезпечення позову призведе до неможливості виконання судового рішення і виникнення між сторонами у справі конфліктних ситуацій.

Аналогічні висновки викладені в ухвалах Верховного Суду від 07 липня

2021 року в справі № 639/8124/20-ц (провадження № 61-10478ск21)

та від 01 липня 2021 рокув справі № 754/3144/21 (провадження № 61-10012ск21).

Встановивши, що обраний спосіб забезпечення позову шляхом заборони будь-яким особам вчиняти будь-які реєстраційні дії в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно щодо переходу, припинення та скасування права власності відносно спірного нерухомого майна є підставним і співмірним із заявленими позовними вимогами та може забезпечити ефективний захист прав та законних інтересів позивача, суди дійшли обґрунтованого висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.

Відповідно до частини 1 статті 394 ЦПК України, одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог частини 1 статті 394 ЦПК України, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Згідно з частиною 4 статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Частинами 5 , 6 статті 394 ЦПК України передбачено, що питання про відкриття касаційного провадження у випадку, передбаченому частиною четвертою цієї статті, вирішує колегія суддів у складі трьох суддів. Ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

Оскільки правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, тому колегія суддів вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою та у відкритті касаційного провадження слід відмовити.

Керуючись частинами 4 , 6 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову у справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах", треті особи: Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк", приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Верба Віталій Миколайович, про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності, визнання протиправним

і скасування записів про право власності, за касаційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Інгосстрах"

на ухвалу Жовтневого районного суду міста Дніпропетровська

від 29 березня 2021 року та постанову Дніпровського апеляційного суду

від 22 червня 2021 року, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. М. Фаловська

С. Ю. Мартєв

В. А. Стрільчук