Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 10.09.2018 року у справі №569/18720/17

Ухвала

07 вересня 2018 року

м. Київ

справа № 569/18720/17

провадження № 61-43710ск18

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Курило В. П. розглянув касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 травня 2018 року та постанову апеляційного суду Рівненської області від 31 липня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів, збільшення розміру стягнення додаткових витрат на утримання дитини, стягнення неустойки по несплаті аліментів та стягнення індексації по аліментам,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 з вищезазначеним позовом та з урахуванням збільшених позовних вимог просила суд збільшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 за рішенням Рівненського міського суду від 17 листопада 2016 року по справі № 569/9569/14-ц, на її користь, на утримання їхнього сина - ОСОБА_4, з твердої грошової суми 800,00 грн до твердої грошової суми 3 000,00
грн, з індексацією відповідно до закону, щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з дня подання позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття; змінити спосіб стягнення додаткових витрат на утримання дитини, які стягуються з ОСОБА_1 за рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 21 січня 2013 року по справі № 1715/19311/12, на користь ОСОБА_3, на утримання їхнього сина - ОСОБА_4, у вигляді додаткових витрат на санаторно-курортне лікування дитини після фактичного їх понесення, та стягувати з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3, на утримання їхнього сина - ОСОБА_4, додаткові витрати на утримання дитини в розмірі

10 000,00 грн щомісячно, починаючи з дня подання позовної заяви і до досягнення дитиною повноліття; стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 неустойку по несплаті аліментів за період з 23 жовтня

2012 року по 30 листопада 2017 року в розмірі 7 868,35 грн та індексацію по аліментах в сумі 1 126 грн за період з грудня 2016 року по січень 2018 року.

Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 11 травня

2018 року позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів, збільшення розміру стягнення додаткових витрат на утримання дитини, стягнення неустойки по несплаті аліментів та стягнення індексації по аліментам, задоволено частково.

Збільшено розмір аліментів, які стягуються з ОСОБА_1 за рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 17 листопада 2016 року у справі № 569/9569/14-ц, на користь ОСОБА_3, на утримання їхнього

сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, з твердої грошової суми 800,00 грн до твердої грошової суми 1 860,00 грн, щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з індексацією відповідно до закону, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць допущено до негайного виконання.

Стягнуто додаткові витрати на утримання дитини, що стягуються з

ОСОБА_1 за рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 21 січня 2013 року у справі №1715/19311/12, на користь ОСОБА_3, на утримання їхнього сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 50 % від понесених позивачем, документально підтверджених, додаткових витрат на утримання та лікування сина - ОСОБА_4,

ІНФОРМАЦІЯ_1, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 неустойку по несплаті аліментів за період з 23 жовтня 2012 року по 30 листопада 2017 року в розмірі 7 868,35 грн.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 індексацію по аліментам за період з грудня 2016 року по січень 2018 року в розмірі 1 126,00 грн.

В задоволенні інших позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку.

Постановою апеляційного суду Рівненської області від 31 липня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 11 травня

2018 року залишено без змін.

05 вересня 2018 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Рівненського міського суду Рівненської області від

11 травня 2018 року та постанову апеляційного суду Рівненської області від 31 липня 2018 року в частині збільшення розміру аліментів з твердої грошової суми 800,00 грн до твердої грошової суми 1 860,00 грн щомісячно, що стягуються з ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина

ОСОБА_4, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з індексацією відповідно до закону, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття та ухвалити в цій частині нове рішення, яким встановити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на утримання неповнолітнього сина

ОСОБА_4, у твердій грошовій сумі 1 000,00 грн щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, з індексацією відповідно до закону, починаючи з дня набрання рішенням законної сили і до досягнення дитиною повноліття, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Частиною 3 статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.

Відповідно до пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей пункту 2 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно з частиною 4 статті 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів та поділ майна подружжя.

Частиною 9 статті 19 ЦПК України встановлено, що розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом

на 01 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" встановлено, що з 01 січня 2018 році прожитковий мінімум на одну працездатну особу становить 1 762,00 грн.

Предметом спору в даній справі є збільшення розміру аліментів, збільшення розміру стягнення додаткових витрат на утримання дитини, стягнення неустойки по несплаті аліментів та стягнення індексації по аліментам.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 176 ЦПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення аліментів - сукупністю всіх виплат, але не більше ніж за шість місяців.

Отже, ця справа не є справою з ціною позову, яка перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Зазначена справа є незначної складності та не належить до виключень із цієї категорії, передбачених пунктом 2 частини 6 статті 19 ЦПК України.

Малозначна справа є такою в силу своїх властивостей, тому незалежно від того визнавав її такою суд першої чи апеляційної інстанції, ураховуючи, що частина 6 статті 19 ЦПК України належить до Загальних положень частина 6 статті 19 ЦПК України, які поширюються й на касаційне провадження, Верховний Суд вважає за можливе визнати цю справу малозначною.

Пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України встановлено, не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, якщо: касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до Пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини третьої

статті 389 ЦПК України за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

При цьому Верховним Судом досліджено та взято до уваги: ціну позову, яка не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Відповідно до вимог пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services

v. France" від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від

19 грудня 1997 року).

Зазначення судом апеляційної інстанції у постанові про можливість її оскарження до суду касаційної інстанції не змінює характер та предмет позову у даній справі, та не спростовує наявність у Верховного Суду повноважень на визнання справи малозначною, оскільки частина 6 статті 19 ЦПК України розміщена у загальних положеннях частина 6 статті 19 ЦПК України, то вона поширюються й на касаційне провадження.

Було б важко погодитись з тим, що Верховний Суд у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволило йому відфільтрувати справи, що надходять до нього, має бути пов'язаним з помилками нижчих судів при визначенні питання щодо надання комусь доступу до нього. В іншому випадку це може серйозно заважати роботі Верховного Суду і зробить неможливим виконання Верховним Судом своєї специфічної ролі. У прецедентній практиці Суду вже було підтверджено, що повноваження вищого суду щодо визначення своєї юрисдикції не можуть бути обмежені таким чином (ZUBAC v. CROATIA, № 40160/12, § 122, ЄСПЛ, від 05 квітня

2018 року).

З урахуванням наведеного, оскільки касаційну скаргу подано на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України випадків не встановлено, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини 6 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від

11 травня 2018 року та постанову апеляційного суду Рівненської області від 31 липня 2018 року в справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про збільшення розміру аліментів, збільшення розміру стягнення додаткових витрат на утримання дитини, стягнення неустойки по несплаті аліментів та стягнення індексації по аліментам.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя В. П. Курило