Історія справи

Ухвала КЦС ВП від 26.07.2021 року у справі №341/2287/18

Ухвала

06 серпня 2021 року

м. Київ

справа № 341/2287/18

провадження № 61-11286ск21

Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:

Литвиненко І. В. (суддя-доповідач), Висоцької В. С., Грушицького А. І.

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 08 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 у грудні 2018 року звернувся з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.

Галицький районний суд Івано-Франківської області заочним рішенням від 25 червня 2019 року позов задовольнив. Шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, зареєстрований 03 липня 2001 року виконавчим комітетом Більшівцівської селищної ради Галицького району Івано-Франківської області, актовий запис №5 - розірвав.

Галицький районний суд Івано-Франківської області ухвалою від 23 березня 2021 року заяву ОСОБА_3 про поновлення пропущеного строку на подання заяви про перегляд заочного рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 25 червня 2019 року задовольнив та поновив пропущений процесуальний строк та заяву ОСОБА_3 про перегляд зазначеного заочного рішення залишив без задоволення.

Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_3 подала апеляційну скаргу.

Івано-Франківський апеляційний суд постановою від 08 червня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнив, заочне рішення Галицького районного суду Івано-Франківської області від 25 червня 2019 року скасував.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу закрив.

ОСОБА_1, особа яка не брала участі у справі, 07 липня 2021 року подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 08 червня 2021 року у вказаній вище справі.

Верховний Суд ухвалою від 23 липня 2021 року вказану касаційну скаргу залишив без руху та надав строк для усунення її недоліків, а саме: заявнику необхідно було сплатити судовий збір за подання касаційної скарги у розмірі 454 грн.

Роз'яснив про наслідки її невиконання.

На адресу суду надійшли матеріали на виконання вимог ухвали.

Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки скарга подана на судові рішення у малозначній справі, що не підлягають касаційному оскарженню.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).

Згідно з пунктом 2 частини 3 статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п'ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до ЦПК України позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Пунктом 4 частини 6 статті 19 ЦПК України передбачено, що для цілей Пунктом 4 частини 6 статті 19 ЦПК України малозначними справами є справи про розірвання шлюбу.

Предметом позову цієї справи є розірвання шлюбу.

Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.

Посилання на випадки, передбачені пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному перегляду, касаційна скарга та додані до неї матеріали не містять.

Верховним Судом досліджено та взято до уваги: предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства й не встановлено передбачених законом підстав для перегляду оскаржуваних судових рішень в касаційному порядку.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 цих Рекомендацій скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

При цьому, застосування передбаченого законодавством порогу retione valoris (ціна позову) для подання скарг до Верховного Суду є правомірною та обґрунтованою вимогою, враховуючи саму суть повноважень Верховного Суду щодо розгляду лише справ відповідного рівня значущості ("Brualla Gomez de la Torre v.

Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 36.

Наведене повністю узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини (далі - Суд) згідно з якою умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v.

France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції), "Brualla Gomez de la Torre v.

Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії)).

Суд вказує, що важко погодитись з тим, що Верховний Суд, у ситуації, коли відповідне національне законодавство дозволяло йому відфільтровувати справи, що надходять на розгляд до нього, зобов'язаний враховувати помилки, яких припустилися суди нижчої інстанції при визначенні того, чи надавати доступ до нього. Ухвалення іншого рішення могло б суттєво завадити роботі Верховного Суду і унеможливило б виконання Верховним Судом своєї особливої ролі. У практиці Суду вже підтверджувалося, що повноваження Верховного Суду визначати свою юрисдикцію не можуть обмежуватися у такий спосіб (п. 122 рішення у справі "Zubac v.

Croatia" (Зубац проти Хорватії) від 05 квітня 2018 року).

З урахуванням наведеного, оскільки ОСОБА_1 подав касаційну скаргу на судове рішення у малозначній справі, що не підлягає касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 4 частини 6 , частиною 9 статті 19, пунктом 2 частини 3 статті 389, пунктом 1 частини 2 статті 394 ЦПК України Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 08 червня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: І. В. Литвиненко

В. С. Висоцька

А. І. Грушицький